Організаційно-технологічні аспекти рішень
Важлива роль функції прийняття рішень багато в чому визначається її організаційно-технологічною значимістю при здійсненні всіх інших функцій у процесі керування. Виконання різних функцій керування можна розглянути з технологічної точки зору як послідовність рішень, тому знання методів, засобів і процедур процесу прийняття рішень є необхідною умовою підвищення ефективності керування.
Організаційно-технологічний аспект рішень має безпосереднє значення для практики побудови науково обґрунтованих процедур підготовки й прийняття рішень, застосування сучасних методів і засобів. Саме в організації й технології прийняття рішень, насамперед, знаходить своє відбиття загальне посилення ролі науки й техніки в управлінському процесі. Правильне розуміння й раціональне використання сучасних математичних методів і обчислювальних засобів у побудові систем збору, зберігання, обробки й розподіли інформації в керуванні можливі тільки на основі розгляду процесів прийняття рішень.
У прийнятті рішень більшу роль відіграє мистецтво як індивідуальна творча здатність особистості у визначенні шляхів рішення проблем, знаходженні оригінальних способів дій у складних ситуаціях. Однак мистецтво неповторно й цим кардинально відрізняється від науки. Тому орієнтація тільки на мистецтво прийняття рішень не дозволяє ставити й вирішувати питання про планомірне підвищення ефективності рішень. Тільки науковий підхід дає основу для постановки й цілеспрямованого рішення проблеми підвищення якості й ефективності рішень.
|
|
|
Науковий підхід не відкидає рішення, засноване на інтуїції. Мистецтво повинне доповнювати наукові методи, збагачувати їх. Раціональне використання логічного мислення й інтуїції людини із застосуванням математичних методів і обчислювальних засобів істотно підвищує ймовірність прийняття оптимальних рішень.
Виявлення й аналіз проблем, визначення цілей їхнього рішення, формування й оцінка альтернативних варіантів рішень є неформалізуємими процедурами, виконання яких може здійснити тільки людина, що володіє необхідним обсягом знань і досвіду. На результати виконання цих процедур впливають психологічні особливості мислення людини. Отже, організаційно-технологічні аспекти прийняття рішень тісно пов'язані із психологічними аспектами й повинні розглядатися з ними в єдності.
Необхідність і практична цінність виділення, вивчення й удосконалення організаційно-технологічних аспектів функції ухвалення рішення в процесі керування визначаються наступним.
По-перше, виконання різних функцій керування з технологічної точки зору можна представити як послідовність рішень. Наприклад, при плануванні й прогнозуванні приймаються рішення, пов'язані з постановкою завдань, визначенням цілей, вибором методів і засобів, організацією робіт, оцінкою вірогідності інформації, вибором найбільш достовірного варіанта прогнозу й найкращого варіанта плану. Аналогічний ланцюжок рішень можна побудувати й при розгляді інших функцій керування. Таким чином, функція прийняття рішень необхідна для здійснення інших функцій керування.
|
|
|
По-друге, прийняття рішень - це особиста функція керівника будь-якого рівня. Свою управлінську діяльність керівник реалізує через рішення, тому вони є його основною «продукцією». Для виробництва цієї продукції необхідне застосування сучасних технологій. Прийняття рішень - це типове завдання для керівника, розв'язуване в процесі керування. У зв'язку із цим знання технології, методів і засобів прийняття рішень є необхідним елементом професійної кваліфікації керівника.
По-третє, сучасною моделлю функціонування організаційних систем є система прийняття рішень. Ця модель узгоджує позитивні сторони двох попередніх теоретичних моделей: «механістичної» моделі організації як «повністю раціональної» системи й «природної» моделі організації як «живої» соціальної системи.
|
|
|
«Механістична» модель функціонування організації створена на початку XX ст. У цій моделі організація розглядається як спеціально спроектована система, первинним елементом якої є поняття «робота». У моделі першорядне значення приділяється раціональній організації робіт і технології їх виконання, відбору найбільш здатних виконавців і т.п. Людина в «механістичній» моделі розглядається як елемент, гвинтик організаційної системи, що виконує запропоновані йому функції й не має соціально-психологічних якостей. Незважаючи на свою обмеженість, «механістична» модель сприяла вдосконаленню керування організаційними системами.
Багато принципів і положень, сформульованих в цій моделі, такі, як спеціалізація, єдність, розпорядність, баланс прав і відповідальності, лінійні, функціональні, змішані й інші структури організаційних систем, не втратили свого значення й у цей час.
«Природна» модель функціонування організації створювалася починаючи з 30-х років XX ст. У цій моделі первинним елементом є поняття «соціальна роль індивідуума». Тому основна увага, приділяється мотивації індивідуумів, їхньому поводженню в малих групах, соціальним змінам і розвитку особистості, лідерству й партнерству й т.п. Вважається, що формальна організаційна структура й функції посадових осіб створюють лише нормативні передумови поводження, але не саме поводження людей. Набагато більше значення мають неформальна структура відносин у колективі (тому основою функціонування організацій вважається збереження неформальних відносин), пріоритет особистих і групових інтересів над формально встановленими цілями організації й т.п. Таким чином, у цій моделі розглядаються соціально-психологічні аспекти поводження людини в рамках організації. Конкретні дослідження й експерименти в цій моделі становлять великий інтерес з погляду психології керування й одержання інформації про групове й індивідуальне поводження людей в організаціях. Однак ця модель не може адекватно описати функціонування організаційних систем, оскільки в ній практично не враховується важлива роль цілей організації й технології робіт з їх досягнення [10].
|
|
|
Система прийняття рішень є третьою моделлю організаційних систем, у якій як первинний елемент розглядається «рішення». Основний розвиток ця модель одержала на рубежі 60-х років [112, 113, 114]. У даній моделі розглядаються раціональні принципи механістичної моделі з обліком соціальної й психологічної специфіки природної моделі. У рішенні поєднуються об'єктивні й суб'єктивні фактори. Тому система прийняття рішень дозволяє здійснити системний підхід в дослідженні складних організаційних систем, що включає соціально-психологічну форму реалізації процесу керування.
Організаційні системи призначені для досягнення цілей і функціонують в умовах обмежених інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів. Безупинно виникаючі зміни в організаційній системі й навколишнім середовищі приводять до появи проблем. Для рішення цих проблем будується система прийняття рішень. В основі цієї системи лежить функція прийняття рішень, тому технологія, методи й засоби виконання цієї функції мають важливе значення для вивчення організаційних систем.
В-четверте, підхід, орієнтований на прийняття рішень, створює основу для подальшого вдосконалення автоматизованих систем інформаційного забезпечення й керування. Ці системи повинні пройти у своєму розвитку шлях від автоматизації рутинних обліково-розрахункових завдань до логіко-аналітичних завдань формування й обґрунтування варіантів рішень.
Про теорію прийняття рішень
Прийняття рішень у процесі керування складними соціально-економічними системами пов'язане з необхідністю прийняття й переробки великого обсягу різнорідної інформації. Обмежені можливості людини по прийняттю й переробці інформації приводять до неоптимальності прийнятих рішень. Посилення інтелектуальних можливостей людини досягається на основі використання наукового підходу.
У широкому значенні науковий підхід припускає наявність теорії прийняття рішень; сукупність практичних рекомендацій, що випливають із теорії й досвіду її застосування; комплексне використання всіх засобів для ухвалення рішення: логічного мислення й інтуїції людини, математичних методів і обчислювальної техніки; навчання керівника теорії й практиці прийняття рішень.
У функції прийняття рішень тісно переплітаються наука й мистецтво. Науковий підхід базується на закономірностях розвитку природи й суспільства, у загальній формі виражених у діалектичному й історичному матеріалізмі, у конкретних їх проявах у предметній області рішень. Мистецтво в прийнятті рішень пов'язане з конкретною здатністю людського мозку синтезувати й узагальнювати інформацію й виробляти нові оригінальні рішення.
Застосування наукового підходу дозволяє керівнику більш об'єктивно оцінювати проблемну ситуацію, враховувати наявні ресурси й обмеження, формулювати й аналізувати варіанти рішень, вибирати з них оптимальне рішення й передбачати його можливі наслідки.
У науковому підході найважливішу роль грає теорія прийняття рішень, у якій повинна утримуватися система основних ідей, описуватися закономірності процесу прийняття рішень, визначатися методи й технологія прийняття рішень, формулюватися найважливіші практичні рекомендації. Знання теорії озброює керівника науково обґрунтованим підходом до виконання своєї основної функції й забезпечує можливість планомірного підвищення її ефективності. Знання теорії прийняття рішень - це професійна компетентність кожного керівника.
Сучасний стан теорії прийняття рішень характеризується безліччю різних напрямків і концептуальних підходів. Це пояснюється складністю досліджуваного об'єкта. Можна виділити наступні основні напрямки дослідження в області теорії прийняття рішень: соціально-політичне, організаційно-технологічне, психологічне.
У соціально-політичному напрямку предметом дослідження є соціальна, класова сутність рішень у капіталістичному й соціалістичному суспільствах [10, 15, 16, 27, 28, 34, 69, 95, 102]. В організаційно-технологічному напрямку основним предметом досліджень є методи й технологія підготовки й прийняття рішень [8, 9, 10, 13, 14, 27, 28, 41, 43, 49, 55, 56, 58, 61, 62, 71, 74, 76, 91, 95, 102, 113]. У цей напрямок включається широке коло досліджень по математичних методах аналізу й вибору рішень [25, 31-33, 38, 48, 50, 51, 60, 64, 78, 83, 84, 88, 89, 96, 108] і оцінці ефективності рішень [9, 22, 52, 59, 100].
У психологічному напрямку предметом досліджень є розумова діяльність людини, роль мотивів його поводження «емоції й волі в процесі прийняття рішень [11, 70, 81, 86, 94, 97].
У кожному з перерахованих напрямків у свою чергу є різні відгалуження, присвячені вивченню окремих аспектів складної проблеми управлінських рішень. Велика кількість робіт, різні підходи до рішення проблем і нестала термінологія в значній мірі затрудняють аналіз сучасного стану теорії прийняття рішень. У потоці робіт з теорії прийняття рішень можна виділити три концептуальних підходи: концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід), якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід) і комплексна концепція управлінських рішень.
Сутність концепції математичного вибору рішень полягає в тому, що з усього процесу прийняття рішень розглядається тільки етап вибору рішень, що ототожнюється з усім процесом. Основний акцент у цій концепції робиться на розробку математичних методів, моделей і алгоритмів вибору рішень. У більшості робіт зовсім ігнорується роль суб'єкта у виборі рішення. У ряді робіт, присвячених багатокритеріальному вибору, роль суб'єкта зводиться до неформальної оцінки переваги критеріїв вибору. Результати, отримані в рамках цієї концепції, мають теоретичне й практичне значення. Однак у цілому дана концепція не адекватна процесу формування рішень, оскільки найбільш складні й неформальні процедури, пов'язані з постановкою завдання, формуванням ситуацій, цілей, обмежень, варіантів рішень і оцінкою їхніх переваг, у ній не розглядаються. Ця концепція сформувалася й розвивалася математиками й кібернетиками й була орієнтована в основному на рішення завдань у технічних системах. Застосування результатів даного напрямку в області управлінських рішень носить допоміжний характер.
Якісно-предметна концепція характеризується якісним (описовим) підходом до прийняття рішень і технології виконання процедур. Велика вага має доказ положень, що викладаються, методом прецеденту (тобто використанням прикладів із практики прийняття рішень). Найважливіше значення в цій концепції надається ролі суб'єкта в процесі ухвалення рішення. Мало використовуються математичні методи. Характерним для даної концепції є прагнення всебічно описати процес прийняття рішень із розглядом всіх його аспектів. Однак якісний описовий характер досліджень у рамках цієї концепції приводить до дуже нечіткого уявлення про закономірності процесу прийняття рішень. Багато в чому ця концепція орієнтована на загальне подання процесу прийняття рішень. Дана концепція розвивалася соціологами, юристами й економістами й була орієнтована на керування соціально-економічними системами.
Комплексна концепція управлінських рішень характеризується всебічним обліком всіх аспектів, а також раціональним використанням логічного мислення й інтуїції суб'єкта керування, математичних методів і обчислювальних засобів при формуванні й виборі рішень. У цій концепції провідна роль у процесі прийняття рішень приділяється суб'єктові керування. Математичні методи й технічні засоби розглядаються як допоміжний інструмент. Велика увага приділяється організаційно-технологічному аспекту процесу прийняття рішень. Важливою особливістю цієї концепції є застосування сучасних методів вирахування з використанням якісних даних. За допомогою цих методів якісні судження суб'єктів можуть бути піддані кількісному аналізу, що дозволяє ширше використати обчислювальну техніку.
Розглянута концепція досить адекватно описує сутність прийняття рішень і відрізняється від попередньої концепції більше строгим логіко-кількісним описом процесу прийняття рішень. Вона по суті є спробою об'єднання раціональних положень двох попередніх концепцій. Дана концепція розвивалася економістами й фахівцями з керування й орієнтована на керівників різного рівня керування.
У рамках цієї концепції ведуться дослідження з рішення проблем, генерації елементів завдання прийняття рішень (цілей, обмежень, варіантів рішень, визначення критеріїв або принципів вибору), суб'єктивних вимірів характеристик елементів завдання з урахуванням впливу психології мислення, багатоцільового вибору рішень, побудови імовірнісної моделі, оцінки ефективності й автоматизації процесу прийняття рішень.
Важливою проблемою в розробці теорії прийняття рішень є формування методологічних і технологічних положень по генерації елементів завдання прийняття рішень. На сучасному етапі викладення питань, пов'язаних з формуванням ситуацій, цілей, обмежень і варіантів рішень, базується на загальних рекомендаціях емпіричного характеру. Розробка науково обґрунтованих конструктивних положень по формуванню цих елементів - досить складне завдання, оскільки вона пов'язана з вивченням творчої діяльності людини.
Визначення характеристик елементів завдання й переваг рішень здійснюється з використанням розпорядницької, звітної й статистичної інформації, а також шляхом суб'єктивних вимірів. У зв'язку із цим в теорію прийняття рішень необхідне включення основ теорії вимірів. Сучасний погляд на теорію вимірів характеризується інтеграцією об'єктивних і суб'єктивних вимірів на підставі єдиного методологічного підходу, заснованого на поданні процесу виміру як відображення емпіричних об'єктів на числову систему зі збереженням наявних відносин між об'єктами. При суб'єктивних вимірах проявляються особливості психології мислення людини, що приводить в остаточному підсумку до неоднозначності вибору оптимального рішення. Вивчення психології мислення в процесі формування елементів, виміру їхніх характеристик і вибору рішення пов'язане з фундаментальними дослідженнями розумової діяльності, волі та емоцій людини.
Характерною рисою завдання прийняття рішень є наявність багатьох цілей. Це означає, що вже для індивідуального вибору мають місце багатокритеріальні завдання, для рішення яких використовуються принципи групового вибору. Тому груповий вибір по суті є основою для всіх завдань вибору. У груповому виборі застосовуються різні принципи узгодження переваг, області раціонального використання яких чітко не визначені. У зв'язку із цим важливою проблемою теорії прийняття рішень є наукове обґрунтування процедури групового вибору рішень.
Велике значення для практики має якісна оцінка переваг, що проводять керівники в умовах дефіциту часу або неможливості проведення кількісних вимірів. У зв'язку із цим вибір повинен здійснюватися на основі вирахування на якісних даних. Обґрунтування й розвиток цього вирахування є однієї із завдань теорії прийняття рішень.
У цей час у завданні прийняття рішень враховується тільки частина випадкових подій, пов'язаних з появою ситуацій і реалізацією рішень. Можливі помилки в об'єктивних вимірах і випадкові відхилення суб'єктивного характеру в процесі формування й виміру характеристик елементів завдання не враховуються. Наявність таких випадкових факторів у реальних умовах не викликає сумнівів. Тому перспективною проблемою є побудова більш повної імовірнісної моделі процесу прийняття рішень, що повинна дозволяти визначати ймовірності правильних і помилкових рішень, тобто оцінювати ступінь надійності прийнятті рішень.
Слід зазначити, що оцінка надійності рішень у багатьох випадках буде базуватися на оцінці суб'єктивних ймовірностей. Ще однією проблемою в завданні ухвалення рішення є оцінка ефективності рішень і процесу прийняття рішень. Дослідження в цій області тільки початі. Не визначені ще поняття й не сформульоване чітко постановка завдання. Існуючий на практиці підхід до ефективності рішень заснований на апостеріорній оцінці результатів рішень. Для теорії й практики велике значення має апріорна оцінка ефективності, що дозволяє на етапі підготовки й вибору встановити залежність ефективності рішень від різних факторів. У цей час ще не поставлене завдання про оцінку ефективності процесу прийняття рішень. Рішення даного завдання дозволить встановити залежність одержання результату від ступеня зменшення невизначеності на всіх етапах і у всіх процедурах процесу прийняття рішень і, отже, дасть можливість сформулювати науково обґрунтовані рекомендації з раціональної побудови цього процесу.
У процесі прийняття рішень реалізується збір, обробка й зберігання інформації. Для посилення інформаційних і обчислювальних можливостей людини необхідна автоматизація процесу прийняття рішень. Рішення проблеми автоматизації є важливою проблемою в розвитку теорії прийняття рішень.
У теперішній час теорія прийняття рішень як складова частина науки керування перебуває в стадії становлення. Перелік розглянутих проблем визначає основні напрямки розвитку цієї теорії й характеризує її комплексний характер. Для рішення цих проблем потрібні спільні зусилля фахівців в області соціології, економіки, психології, кібернетики, математики, теорії вимірів, автоматизованих систем керування. Такий багатобічний характер теорії прийняття рішень є її характерною рисою.
Контрольні запитання:
1) Що таке процес управління?
2) Які основні етапи виділяють в процесі прийняття рішень?
3) Які існують вимоги що до виконання функцій прийняття рішень?
4) На чому базується науковий підхід в прийнятті управлінських рішень?
5) В якому столітті було створено механістичну модель функціонування організації?
6) Що розглядається в природній моделі функціонування організації?
7) На чому базується модель прийнятті рішень?
8) Яку велику роль грає знаходження оригінальних дій у складних ситуаціях?
9) Як можна уявити виконання різних функцій управління з технологічної точки зору?
10) Чому приділяється увага відповідно до природного моделлю функціонування організації?
11) Що є первинним елементом організації відповідно до механістичної моделі?
12) Що таке прийняття рішень?
13) Які етапи можна виділити в процесі прийняття рішень?
14) Які вимоги є основними для виконання функції прийняття рішень?
15) Як розглядається людина в механістичній моделі?
Список використаної літератури:
1) Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібн. для студ. вищих закл. освіти.- К.: ЦУЛ, 2003.-419с.
2) Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учебник. - М.: Дело, 2006. - 440 с.
3) Системи підтримки прийняття рішень / В.Ф. Ситник, О.С. Олексюк, В.М. Гужва та ін. / Под ред. В.Ф. Ситник. – К.: Техніка, 1995. – 162 с.
4) Єршова О.Л. Моделі, методи та засоби інформаційної технології прийняття управлінських рішень в соціально-економічних системах. - К., 2000.-21с.
Лекція № 2
ЗАВДАННЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ
План заняття
1. Основні поняття
2. Зміст завдання прийняття рішення
3. Процес прийняття рішення
4. Концепція прийняття рішень
5. Класифікація завдань
1. Основні поняття
Функція прийняття рішень є постійно розв'язувана в процесі керування завдання. Трактування ухвалення рішення як завдання дозволяє більш чітко сформулювати її зміст, визначити технологію й методи її рішення.
Завдання прийняття рішень спрямовані на визначення найкращого (оптимального) способу дій для досягнення поставлених цілей. Під метою розуміється ідеальне подання бажаного стану або результату діяльності. Якщо фактичний стан не відповідає бажаному, то має місце проблема. Вироблення плану дій по усуненню проблеми становить сутність завдання прийняття рішень.
Проблеми можуть виникати в наступних випадках: функціонування системи в цей момент не забезпечує досягнення поставлених цілей;
функціонування системи в майбутньому не забезпечить досягнення поставлених цілей;
необхідна зміна цілей діяльності. Проблема завжди пов'язана з певними умовами, які узагальнено називають ситуацією. Сукупність проблеми й ситуації утворить проблемну ситуацію. Виявлення й опис проблемної ситуації подає вихідну інформацію для постановки завдання прийняття рішень.
Суб'єктом усякого рішення є особа, що приймає рішення (ЛПР). Поняття ЛПР є збірним. Це може бути одна особа — індивідуальне ЛПР або група осіб, що виробляють колективне рішення,— групове ЛПР. Для допомоги ЛПР у зборі й аналізі інформації й формуванні рішень залучаються експерти — фахівці з розв'язуваної проблеми. Поняття експерта в теорії прийняття рішень трактується в широкому значенні й включає співробітників апарата керування, що підготовляють рішення, учених і практиків фахівців.
Прийняття рішень відбувається в часі, тому вводиться поняття процесу прийняття рішень. Цей процес складається з послідовності етапів і процедур і спрямований на усунення проблемної ситуації.
У процесі прийняття рішень формуються альтернативні (взаємовиключні) варіанти рішень і оцінюється їхня перевага. Перевага — це інтегральна оцінка якості рішень, заснована на об'єктивному аналізі (знанні, досвіді, проведенні розрахунків і експериментів) і суб'єктивному розумінні цінності, ефективності рішень.
Для здійснення вибору найкращого рішення індивідуальне ЛПР визначає критерій вибору. Групові ЛПР роблять вибір на підставі принципу узгодження.
Кінцевим результатом завдання прийняття рішень є рішення, що являє собою припис до дії. Зі змістовної точки зору рішенням може бути спосіб дії, план роботи, варіант проекту й т.п. Рішення є одним з видів розумової діяльності й проявом волі людини й має свої характерні ознаки. До них відносяться [36]: наявність вибору з безлічі можливих рішень; вибір орієнтований на свідоме досягнення цілей; вибір заснований на установці, що сформувалася, до дії. Перша ознака визначає необхідність існування альтернативних рішень. Якщо немає альтернатив, то немає вибору й, отже, немає й рішення, оскільки відпадає необхідність у розумово-вольовому акті. Важливою особливістю рішення є цілеспрямованість і свідомість вибору. Безцільний вибір, імпульсивна дія не розглядаються як рішення. Остання ознака підкреслює необхідність здійснення вольового акту при виборі рішення. Рішення повинне приводити до дії, тому людина, що приймає рішення, формує його через боротьбу мотивів і вироблення установки - стану готовності до дії.
Рішення називається припустимим, якщо воно задовольняє обмеженням: ресурсним, правовим, морально-етичним. Рішення називається оптимальним (найкращим), якщо воно забезпечує екстремум (максимум або мінімум) критерію вибору при індивідуальному ЛПР або задовольняє принципу узгодження при груповому ЛПР.
Узагальненою характеристикою рішення є його ефективність. Ця характеристика включає ефект рішення, що визначає ступінь досягнення цілей, віднесений до витрат на їхнє досягнення. Рішення тим ефективніше, чим більше ступінь досягнення цілей і менше витрати на їхню реалізацію.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 310; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!