Соціально-політична роль рішень
Міністрество освіти і науки, молоді та спорту України
ДВНЗ «Криворізький національний університет»
Кафедра менеджменту і адміністрування
Опорний конспект лекцій
з дисципліни:
«Методи прийняття управлінських рішень»
Кривий Ріг
2008
Зміст
Лекція № 1 Рішення в процесі керування
Лекція № 2 Завдання прийняття рішення
Лекція № 3 Вимір при формування рішення
Лекція № 4 Формування рішень
Лекція № 5 Вибір рішень
Лекція № 6 Експертні оцінки
Лекція № 1
РІШЕННЯ В ПРОЦЕСІ КЕРУВАННЯ
План заняття
1. Проблеми вдосконалення керування
2. Функція прийняття рішення
3. Соціально-політична роль рішень
4. Організаційно-технологічні аспекти рішень
5. Про теорію прийняття рішень
1. Проблеми вдосконалення керування
На сучасному етапі народне господарство CНД характеризується рядом особливостей. До числа основних з них, обумовлених дією об'єктивних факторів, ставляться: збільшення господарських зв'язків; підвищення складності сучасного виробництва й сфери послуг; посилення взаємозв'язку соціальних і економічних процесів; підвищення динамізму соціально-економічних процесів; скорочення приросту трудових ресурсів; збільшення витрат на видобуток мінерально-сировинних ресурсів і охорону навколишнього середовища.
Збільшення господарських зв'язків обумовлено ростом масштабів виробництва, поглибленням спеціалізації й кооперації, зростанням ролі міжнародного розподілу праці. Кожне знову створюване підприємство виявляється пов'язаним з десятками інших підприємств і організацій народного господарства, що поставляють сировину й споживають випускаєму продукцію.
|
|
|
Відомо, що якщо є взаємозалежні між собою об'єкти, то загальна кількість зв'язків між ними пропорційна квадрату числа об'єктів. Звичайно, кожне підприємство, об'єднання не пов'язане з усіма іншими, а тільки із частиною з них, але ця обставина не змінює загального характеру квадратичної залежності кількості взаємозв'язків між об'єктами. Розвиток спеціалізації виробництва підвищує його ефективність, але разом з тим вимагає додаткових взаємозв'язків при кооперуванні. Міжнародний розподіл праці також сприяє поглибленню спеціалізації виробництва, і, отже, приводить до збільшення господарських зв'язків між ланками народного господарства різних країн [9].
Підвищення складності виробництва пов'язане зі створенням нової й удосконаленням випускаємої продукції, розвитком сфери послуг, впровадженням нової, більш складної техніки й технології. Експлуатація сучасної техніки вимагає високої кваліфікації працівників і розвиненого допоміжного виробництва. Все це приводить до необхідності предметної й технологічної спеціалізації виробництва й, отже, ускладнює господарські зв'язки.
|
|
|
Важливою особливістю розвитку економіки на сучасному етапі є посилення її взаємозв'язку із соціальними факторами. В умовах науково-технічного прогресу, підвищення ефективності й разом з тим складності сучасного виробництва зростає роль людини. Рівень знань і досвіду працівників, їхнє відношення до виробництва істотно впливають на ефективність і якість праці. У свою чергу ці фактори багато в чому залежать від ступеня задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Тому подальший розвиток народного господарства, підвищення ефективності виробництва пов'язані з обліком і більш повним задоволенням соціальних потреб.
Підвищення динамізму економічних і соціальних процесів проявляється в збільшенні темпів удосконалювання продукції, відновлення техніки й технології виробництва, розвитку й задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Науково-технічний прогрес впливає на прискорення розвитку виробництва, приводить до істотних змін в умовах праці й життєдіяльності. Високий динамізм процесів розвитку народного господарства зажадав розширення тимчасового діапазону прогнозу й планування. Відповідно до цього обрій планування науково-технічного розвитку збільшився в країні до 20 років.
|
|
|
Складність подальшого розвинення народного господарства в одинадцятій і дванадцятій п'ятирічках обумовлена також скороченням приросту трудових ресурсів. У цих умовах збільшення обсягів виробництва може бути досягнуто тільки за рахунок використання досягнень науки й техніки, що забезпечують підвищення продуктивності праці.
Характерною рисою розвитку економіки в сучасних умовах є підвищення витрат на видобуток мінерально-сировинних ресурсів. Це обумовлено збільшенням обсягу видобутку й необхідністю освоєння нових родовищ у слабко розвинені в соціально-економічному відношенні районах Сибіру, Далекого Сходу й Крайньої Півночі. Збільшення вартості видобутку мінерально-сировинних ресурсів стримує темпи розвитку народного господарства. Тому важливим фактором у підтримці цих темпів є проведення політики ресурсозбереження, економія всіх видів мінерально-сировинних ресурсів.
Скорочення темпів приросту трудових ресурсів, збільшення витрат на видобуток мінерально-сировинних ресурсів, а також ріст масштабів виробництва є об'єктивними факторами, що викликають необхідність переходу на інтенсивний шлях розвитку народного господарства, підвищення ефективності виробництва і якості роботи.
|
|
|
Перехід на інтенсифікацію економіки пов'язаний з певними труднощами об'єктивного й суб'єктивного характеру. Вплив суб'єктивних факторів проявляється в інерції мислення, що склалися в традиціях і звичках деяких керівників. Підвищення складності народного господарства як об'єкта керування під впливом об'єктивних факторів висуває нові вимоги до вдосконалення керування.
Одним з важливих напрямків удосконалювання керування й господарського механізму є підвищення ефективності рішень у всіх ланках народного господарства. Весь комплекс управлінських питань (підвищення рівня планування, побудова раціональних структур керування, розробка економічних важелів і стимулів, удосконалення оперативного керування, обліку й контролю й т.п.) реалізується через рішення різних органів керування й керівників народного господарства. Тому розвиток теорії прийняття рішень і впровадження рекомендацій, що випливають з неї, у практику керування народним господарством є актуальними завданнями науки керування.
Функція прийняття рішень
Функція прийняття рішень безпосередньо пов'язана із цілеспрямованою діяльністю людини. В особистому житті кожна людина ухвалює рішення щодо вибору професії, устрою родини, проведення відпочинку, розподілу бюджету й т.п. Формування й вибір цих рішень виробляється емпірично: шляхом логічного мислення й інтуїції. Важливо відзначити, що можливі наслідки рішень зачіпають інтереси одного або декількох осіб.
У ролі керівника людина в процесі керування може приймати рішення в політичній, економічній, культурній, військовій та інших сферах діяльності. Наслідки цих рішень зачіпають інтереси й впливають на життя великих колективів, суспільство в цілому. Тому помилки в прийнятті рішень можуть привести до великих моральних і матеріальних витрат. У зв'язку із цим закономірним є вимога підвищення ефективності управлінських рішень на основі наукового підходу до їхнього формування й вибору.
Викладене показує, що прийняття рішень - це функція кожної людини в особистому житті й функція кожного керівника, являє собою соціально-психологічну категорію, яка має важливе значення для діяльності людини.
Розглянемо роль і місце функції прийняття рішень у процесі керування. Керування є необхідним елементом суспільного виробництва й соціального розвитку суспільства. «Будь - яка безпосередньо суспільна або спільна праця... (писав К.Маркс) має потребу в більшому або меншому ступені в керуванні, яке встановлює погодженість між індивідуальними роботами й виконує загальні функції, що виникають із руху всього виробничого організму на відміну від руху його самостійних органів» [4, с.342].
Характерною рисою керування будь-якими об'єктами є досягнення певних цілей. Ця загальна особливість може бути покладена в основу визначення процесу керування. Процесом керування називають цілеспрямований вплив суб'єкта керування на об'єкт керування.
Процес керування складається із циклічно повторюваної в часі послідовності завдань, які одержали назву функцій керування [15]. Виділення функцій у процесі керування може бути виконане з різним ступенем деталізації. Найбільш агрегованими функціями керування є планування, організація, регулювання й контроль. Кожна із цих функцій у свою чергу може бути представлена сукупністю більш приватних функцій. Так, наприклад, планування включає функції аналізу стану об'єкта керування, прогнозування тенденцій його розвитку, визначення цілей керування, розробки плану досягнення цілей (розподіл цілей і ресурсів по виконавцях і строкам) [80].
Виконання загальних і приватних функцій керування вимагає прийняття рішень. Наприклад, при плануванні приймаються планові рішення, при організації - організаційні рішення, при регулюванні - оперативні рішення. Прийняття рішень забезпечує відповіді на питання «що робити» і «як робити», що виникають при реалізації інших функцій керування.
Таким чином, функція прийняття рішень виконує в процесі керування особливу роль - вона необхідна для здійснення всіх інших функцій. По образному вислову, функції керування залежать від ухвалення рішення, як мова залежить від словника й граматики [116].
У науковій літературі з питань керування має місце як розширене, так і вузьке розуміння ролі функції прийняття рішень. Ряд авторів ототожнюють поняття прийняття рішень і керування [107]. Таке трактування невірне, оскільки прийняття рішень є всього лише елементом процесу керування.
При розгляді функції прийняття рішень у ряді випадків у її склад включають функції виконання рішень, контролю й аналізу результатів. Спільне вивчення найважливіших функцій керівника має велике практичне значення, однак, воно не повинне вироблятися на підставі розширеного тлумачення функції прийняття рішень, оскільки кінцевим результатом виконання цієї функції є рішення.
У літературі, присвяченій математичним проблемам прийняття рішень, зміст цієї функції визначається занадто вузько, як вибір найкращого рішення з безлічі альтернативних варіантів. Для того щоб вибирати, необхідно, насамперед, визначити мету, обмеження, альтернативи рішень і наслідки. Отже, змістом функції прийняття рішень є не тільки вибір, але й підготовка до нього, визначення необхідних елементів для його здійснення.
Прийняття рішень являє собою процес, що починається з виникнення проблемної ситуації й закінчується вибором рішення - дії по усуненню проблемної ситуації. У процесі ухвалення рішення можна виділити три етапи: постановки завдання, формування варіантів рішень і вибір оптимального рішення. Тривалість цього процесу істотно залежить від характеру проблемної ситуації.
Важливе значення функції прийняття рішень для діяльності людини і її особлива роль у процесі керування визначають необхідність розгляду соціально-політичного, психологічного й організаційно-технологічного аспектів цієї функції. При науковому підході до функції прийняття рішень всі перераховані аспекти повинні розглядатися в єдності. Комплексний підхід забезпечує повноту вивчення цієї функції й сприяє більш глибокому розумінню закономірностей процесу прийняття рішень.
Виконання функції прийняття рішень засновано на певних вимогах, основними з яких є: своєчасність рішень, їхня обґрунтованість, директивність і адресність, несуперечність і правочинність. Несвоєчасно ухвалене рішення є недостатньо ефективним. Необґрунтованість рішення збільшує ймовірність його помилковості, тому старанність обґрунтування рішення - це застава його оптимальності. Директивність рішення визначає обов'язковість його виконання. Несуперечність рішення означає його погодженість із раніше ухваленими рішеннями. Непослідовність у рішеннях, їх взаємовиключення різко знижують ефективність керування. Правочинність виконання функції прийняття рішень є необхідною умовою забезпечення директивності ухваленого рішення й визначається правами для його прийняття й відповідальністю за його наслідки.
Соціально-політична роль рішень
У сучасному суспільно-політичному житті відбувається закономірне підвищення ролі суб'єктивного фактора в керуванні. У широкому змісті управлінські рішення - це соціальні дії, що виражають потреби й інтереси особистості й разом з тим неминуче, що відбивають потреби, і інтереси певного класу, соціальної групи суспільства. Закономірності економічного й соціально-політичного розвитку суспільства проявляються в інтересах і мотивах поводження людей, визначають їхню цілеспрямовану діяльність і, отже, безумовно, знаходять своє вираження в прийнятих рішеннях.
У класовому суспільстві рішення в галузі економіки, науки й техніки, політики, ідеології, культури й т.п. мають класову спрямованість, приймаються, в остаточному підсумку, в інтересах пануючого класу. Класова сутність рішень визначається боротьбою за право приймати суспільно значимі рішення. Це право є вираження реальної влади [116, 34].
У капіталістичному суспільстві, заснованому на приватній власності на засоби виробництва, суб'єктом рішень є власники цих засобів. Прийняті економічні, соціально-політичні й інші рішення виражають інтереси пануючого класу капіталістів і спрямовані на збереження й зміцнення існуючого експлуататорського ладу.
Теоретичні дослідження в області прийняття рішень, проведені в буржуазній науці керування, з одного боку, спрямовані на вдосконалювання організаційно-технологічної суті управлінських рішень, застосування сучасних методів і засобів, а з іншого боку, переслідують певну ідеологічну мету - замаскувати щирий соціально-політичний зміст рішень, пропагувати можливість усунення соціальних антагонізмів чисто організаційними методами прийняття оптимальних рішень.
У соціалістичному суспільстві економічну основу становить суспільна власність на засоби виробництва. Тому суб'єктами прийняття рішень є Комуністична партія, держава, колективи трудящих, особи, призначувані законодавчими й виконавчими органами. Керівною й напрямною силою радянського суспільства є Комуністична партія - передовий загін радянського народу. Спрямованість і зміст управлінських рішень у соціалістичному суспільстві визначаються об'єктивними законами суспільного розвитку, потребами й інтересами всіх членів суспільства. Відповідно до цим соціально-політична й організаційно-технологічна сторони управлінських рішень утворять органічну єдність, перебувають у співвідношенні як мети й засоби.
Навчання марксизму-ленінізму про закономірності суспільного розвитку, необхідність й можливість цілеспрямованої перебудови суспільних відносин, значення соціалістичної держави розкриває й розвиває соціальну роль рішень у здійсненні економічних, політичних, культурних і інших перетворень у новому суспільному ладі.
Характерними рисами управлінських рішень у соціалістичному суспільстві є їхня класова сутність, науковий підхід, комплексне охоплення суспільних відносин і демократичний механізм підготовки й прийняття рішень [95]. У соціалістичному суспільстві панівним класом стає робітничий клас, що у тісній співдружності із селянством і інтелігенцією здійснює побудову комуністичного суспільства. В економічних, політичних і соціальних рішеннях робітничого класу виражаються інтереси й воля трудящих. Ці рішення орієнтовані, насамперед, на людину [34].
Науковий підхід у прийнятті управлінських рішень базується на використанні законів розвитку суспільства, досягненнях науки керування, застосуванні сучасних методів і засобів. В управлінських рішеннях концентруються досягнення різних суспільних, природних і технічних наук. Всі вони вносять свій внесок у теорію прийняття рішень.
Комплексне охоплення широкого кола суспільних відносин як характерна риса управлінських рішень у соціалістичному суспільстві обумовлений об'єктивним посиленням взаємозв'язку економічних і соціальних факторів розвитку. Це викликає необхідність при рішенні виробничо-технічних і економічних проблем обов'язково враховувати різні соціальні фактори. Вплив цих факторів стає все вагоміший, тому вони є важливими постійними компонентами в управлінських рішеннях, прийнятих на різних рівнях керування. Комплексний характер рішень підвищує складність їхньої підготовки, вимагає високої компетентності суб'єкта керування не тільки в предметній області рішень, а й у широкому соціально-політичному аспекті.
Демократичні основи підготовки й Прийняття рішень у соціалістичному суспільстві безпосередньо випливають із ленінського принципу демократичного централізму в керуванні. Участь трудящих в обговоренні соціально-політичних, економічних і культурних рішень закріплено в Радянському Союзі в Законі про трудові колективи. Це забезпечує всебічний і глибокий розгляд проблем, аналіз альтернативних варіантів рішень і оцінку їхніх можливих наслідків. Все це сприяє підвищенню якості й ефективності рішень.
Ефективність рішень грає більш мобілізуючу роль в формуванні у працюючих мотивів цілеспрямованої діяльності, трудового підйому, ініціативи, зміцнення дисципліни й підвищення організованості. Це пояснюється тим, що люди бачать конкретні результати, що приносять користь всьому суспільству. І, навпаки, непродумані рішення приводять до негативних результатів: «...ніщо так не розхолоджує людей, як факти непродуманих рішень... окремих працівників, що ведуть до того, що попусту розтрачаються працю, суспільні багатства, створені цінності» [6, с.66].
Таким чином, соціальна роль рішень полягає також в організуючому впливі на трудові колективи, суспільство в цілому залежно від їхньої своєчасності й ефективності.
Соціальна роль рішень проявляється як в особистому, так і в суспільному житті. Прийняття рішень на підставі закономірностей суспільного розвитку як вираження потреб і інтересів окремих осіб, колективів, соціальних шарів і класів - це найважливіший елемент формування й реалізації творчої діяльності трудящих. Тому знання наукових основ прийняття управлінських рішень є необхідною умовою для здійснення свідомої діяльності всіх громадян соціалістичного суспільства.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!