Охорона праці як невід'ємна складова соціальної відповідальності



Проблема соціальної відповідальності постала перед міжнародним співтовариством уже наприкінці ХІХ ст., але більш глибоко вона окреслилася у 60-70-х роках ХХ ст. Проте дослідження цього феномена зосереджувалися переважно на його бізнес-складовій, тому зазвичай використовувалися терміни «корпоративна соціальна відповідальність» або «соціальна відповідальність бізнесу».

Зацікавленість міжнародних організацій корпоративною соціальною відповідальністю зросла у зв'язку з посиленням впливу транснаціональних компаній на сферу праці. У 1977 році Міжнародна організація праці (МОП) ухвалює Тристоронню декларацію принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики, яка загострила проблеми соціальної відповідальності корпорацій із питань трудових відносин, зайнятості, професійної підготовки, умов праці та життя (питання заробітної плати, мінімального віку прийняття на роботу, здоров'я та безпеки на робочому місці й інших умов праці). У цей же період Організація економічного співробітництва та розви:тку (ОЕСР) публікує Настанови для транснаціональних корпорацій, що також запроваджують основи корпоративної відповідальності корпорацій.

Сьогодні розуміння соціальної відповідальності змінюється, обстоюється точка зору, що не лише бізнес-організації, корпорації, фірми, а й будь-які організації, зокрема громадські, повинні нести соціальну відповідальність за свій вплив на суспільство і довкілля. У Міжнародному стандарі ISO 26000 «Настанова з соціальної відповідальності» під соціальною відповідальністю слід розуміти: відповідальність організації за вплив ії рішень та дій на суспільство, довкілля шляхом прозорої та етичної поведінки, яка сприяє сталому розвитку, зокрема здоров'ю та добробуту суспільства, враховує очікування зацікавлених сторін, відповідає чинному законодавству та міжнародним нормам поведінки й інтегрована у діяльність організації та практикується нею.

Соціальна відповідальність реалізується з урахуванням низки принципів: звітування щодо впливу своєї діяльності на суспільство і довкілля, прозорості у своїх рішеннях, етичної поведінки.-. діяльність організації базується на нормах чесності, рівності та сумлінності., поваги до інтересів зацікавлених сторін, дотримання верховенства закону, міжнародних норм поведінки та прав людини.

 Основними джерелами, в яких зосереджені міжнародні норми та передумови соціальної відповідальності, є: Глобальний договір ООН, Тристороння декларація принципів, що стосуються транснаціональних корпорацій і соціальної політики, Настанови ОЕСР для транснаціональних корпорацій, серія міжнародних стандартів соціальної звітності АА 1000 та Глобальна ініціатива звітності (GRI), міжнародні стандарти соціальної відповідальності SA 8000 та ISO 26000.

Глобальний договір ООН визначає десять принципів, які взято із Загальної декларації прав людини, Декларації МОП про основні принципи і права у сфері праці, Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвитку і Конвенції ООН проти корупції. Ними є у сфері:

а) прав людини:

1) ділові кола повинні підтримувати і поважати захист проголошених на міжнародному рівні прав людини;

2) ділові кола не повинні бути причетними до порушень прав людини;

б) трудових відносин:

3) ділові кола повинні підтримувати свободу об'єднання та ре­альне визнання права на ведення колективних переговорів з укладення колективних угод;

4) ділові кола повинні виступати за викорінення всіх форм примусової праці;

5) ділові кола повинні сприяти повному зникненню дитячої праці;

6) ділові кола повинні виступати за ліквідацію дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування;

в) охорони довкілля:

7) ділові кола повинні дотримуватися превентивного підходу до вирішення екологічних проблем;

8) ділові кола повинні здійснювати ініціативи, спрямовані на підвищення відповідальності за стан довкілля;

9) ділові кола повинні сприяти розвитку та поширенню еколо­гічно безпечних технологій;

г) боротьби з корупцією:

1) ділові кола повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво і хабарництво.

Глобальний договір ООН базується на соціальній відповідальності усіх зацікавлених сторін, котрі об'єднанні в мережу. У 2006 році була створена мережа Глобального договору в Україні, яка є платформою для сприяння та просування соціальної відповідальності бізнесу та принципів договору в Україні. З питань безпе­ки та гігієни праці держави повинні максимально застосовувати конвенції МОП про захист від радіації (№ 115), забезпечення ма­шин захисними пристроями (№ 119), бензол (№ 136), професій­ні ракові захворювання (№ 139) та зводи практичних правил, на­станови МОП.

 Міжнародні стандарти серії АА 1 ООО про соціальне звітування надають допомогу організаціям у покращенні Їхньої підзвітності, від­повідальності та стабільності.  

 Важливим етапом у діяльності Міжнародної організації стандар­тизації стало опублікування у 2010 році стандарту 180 26000 «Наста­нова з соціальної відповідальності». ISO 26000 був підготовлений Ро­бочою групою ISO/TMB «Соціальна відповідальність», до його розробки були залучені експерти з більш ніж 60 країн та 40 міжнародних та регіональних організацій, що займаються різними аспектами соці­альної відповідальності.

ISO 26000 встановлює основні принципи соціальної відповідаль­ності та шляхи впровадження соціально-відповідальної поведінки в існуючі стратегії, системи, практики та процеси організації. Розра­хований стандарт на організації різних типів та має на меті не замі­нити, а доповнити інші інструменти та ініціативи у сфері соціальної відповідальності. Він спрямований на досягнення сталого розвитку, тому коло питань є широким й охоплює управління організацією, пра­ва людини, трудові практики, довкілля, добросовісну ділову практи­ку, питання, пов'язані зі споживачами, соціальні інвестиції, розвиток громади тощо.

Соціальна відповідальність організації серед інших складових містить захист здоров'я та безпеки на робочому місці. Тому міжна­родні документи з питань соціальної відповідальності у переважній більшості містять положення, що присвячені проблемам створення безпечних і здорових умов праці. Більш повні вимоги передбачені ISO 26000, згідно з якими організація повинна:

- розвивати, впроваджувати та підтримувати політику здоров'я, безпеки та виробничого середовища;

- розуміти та застосовувати принципи менеджменту здоров' я та безпеки;

- надавати інформацію щодо дотримання працівниками правил безпеки та відповідних процедур;

- забезпечити наявність захисного обладнання, зокрема індивіду­ального;

- реєструвати та розслідувати всі нещасні випадки.

 Організації повинні аналізувати і контролювати ризики здоров'я та безпеки, що існують у їхній діяльності, а також враховувати потенційні нові виробничі загрози.  

Охорона праці повинна базуватися на вимозі про заборону фінан­сування створення безпечних і здорових умов праці за кошти пра­цівників.

Окрім того, організація повинна визнавати і поважати права пра­цівників:

- на отримання повної та точної інформації щодо виробничих ри­зйків, а також щодо найкращих практик щодо Їхнього попередження; - вільно дізнаватися та консультуватися з усіх аспектів Їхнього здоров' я та безпеки на роботі;

- відмовлятися від роботи, що становить суттєву або серйозну небез­пеку їхньому життю або здоров'ю або життю та здоров'ю інших людей; - отримувати поради від організацій працівників та інших експертів;

- звертатися з питань охорони здоров'я та безпеки праці до відпо- відних органів;

- брати участь у рішеннях та заходах, пов'язаних з охороною здоров' я та безпеки, у тому числі в розслідуванні нещасних випадків.

За реалізацію вказаних прав працівник не може бути покараний, оскільки у протилежному випадку такі дії організації вважатймуться порушенням принципів соціальної відповідальності.


Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 509; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!