Поняття та особливості міжгалузевого державного управління.
Білет 1
Поняття і види об’єднань громадян. Принципи їх створення і діяльності.
Об'єднаннямгромадян єдобровільнегромадськеформування, створене наосновієдностіінтересівдляспільноїреалізації громадянами своїх прав і свобод.
Об'єднаннягромадян,незалежновідназви(рух,конгрес, асоціація,фонд,спілкатощо)відповіднодоцьогоЗакону визнається політичною партією або громадською організацією.
Політичноюпартієюєоб'єднаннягромадян-прихильників певної загальнонаціональноїпрограмисуспільногорозвитку,які мають головноюметоюучастьувиробленнідержавноїполітики, формуванніорганіввлади,місцевоготарегіонального самоврядування і представництво в їх складі.
Громадськоюорганізацієюєоб'єднаннягромадяндля задоволення та захистусвоїхзаконнихсоціальних,економічних, творчих,вікових,національно-культурних,спортивнихтаінших спільних інтересів.
Об'єднаннягромадянстворюютьсяідіютьнаоснові добровільності,рівноправностіїхчленів(учасників), самоврядування, законності тагласності.Вонивільніувиборі напрямів своєї діяльності.
Обмеження діяльності об'єднань громадян можевстановлюватись тільки Конституцією та законами України.
Всі основні питаннядіяльностіоб'єднаньгромадянповинні вирішуватисьназборахвсіхчленівабопредставниківчленів об'єднання.
Об'єднаннягромадянповиннорегулярнообнародуватисвої основнідокументи,складкерівництва,даніпроджерела фінансування та витрати.
|
|
|
Структура адміністративного процесу. Дисциплінарне провадження.
В цілому адміністративний процес становить собою систему проваджень, що співвідносяться з ним як категорії загального та особливого.
Виділення окремих проваджень у межах адміністративного процесу обумовлено низкою чинників. Насамперед кожному провадженню притаманні свої мета й коло завдань, які розв’язують для досягнення цієї мети.
Реальний розподіл адміністративного процесу на відповідні процесуальні провадження відбиває об’єктивну необхідність суспільного розділення праці та професіональної спеціалізації діяльності різних уповноважених суб’єктів. При цьому виділення конкретних проваджень у межах адміністративного процесу пов’язано й з необхідністю врегулювання певних, якісно однорідних суспільних відносин, що складаються в адміністративно-процесуальній сфері та, отже, набувають характеру процесуальних правовідносин.
За функціональною ознакою в структурі адміністративного процесу можуть бути виділені:
а) провадження, що носять установчий характер (провадження по утворенню державних органів, суб’єктів підприємницької діяльності);
|
|
|
б) провадження, що мають правотворчий характер (провадження по відпрацюванню та прийняттю нормативних актів);
в) правоохоронні провадження (провадження в справах про адміністративні правопорушення, провадження по скаргах громадян);
г) правонаділяючі провадження (провадження по реалізації контрольнонаглядових повноважень).
Виділяють звичайне та прискорене провадження. При цьому прискорене провадження характеризується спрощеною процесуальною регламентацією, мінімальною кількістю процесуальних актів, певною «спресованістю» стадій.
У загальному вигляді під час класифікації за індивідуально конкретними справами систему адміністративних проваджень, що складають структуру адміністративного процесу, може бути подано таким чином:
1) провадження по відпрацюванню та прийняттю нормативних актів;
2) провадження по прийняттю індивідуальних актів управління;
3) провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів і посадових осіб, що порушують права громадян;
4) провадження по зверненнях громадян;
5) провадження по застосуванню адміністративно-попереджувальних заходів і заходів адміністративного припинення;
6) провадження в справах про адміністративні правопорушення;
|
|
|
7) дисциплінарне провадження;
8) провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень;
9) реєстраційно-дозвільне провадження;
10) провадження по приватизації державного майна;
11) діловодство;
12)установче провадження.
У випадку виявлення адміністративного проступку, вчиненого державним службовцем, за яке може застосовуватись лише дисциплінарне стягнення, загальний юрисдикційний орган (посадова особа) може вчинити всі необхідні процесуальні дії аж до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення (проступок) відповідно до правил, встановлених для провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки). Однак уже на початку такої діяльності стає зрозумілим (якщо особа порушника встановлена і нею є працівник податкової міліції, а також, якщо проступок не підпадає під перелік загальнокараних проступків, передбачений у ч. 1 ст. 15 КУпАП), що вона спрямована на дисциплінарний примус порушника, а адміністративна відповідальність для нього не настає.
Особливе значення дисциплінарна відповідальність і її спеціальний різновид має в тих сферах суспільного життя, де при виконанні службової функції працівники наділяються великими державно-владними повноваженнями (наприклад в органах внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України, прокуратури, суду та інших) і які при її здійсненні торкають основні конституційні права і свободи громадян.
|
|
|
Підставою ж для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного або адміністративного проступку.
Порушенню дисциплінарного провадження передує одержання інформації про діяння, що має ознаки дисциплінарного чи адміністративного проступку, за яке передбачається дисциплінарна відповідальність.
Справа про адміністративні правопорушення може бути порушена за наявності законних приводів і підстав. Приводами служить інформація про протиправне діяння, якою „можуть бути заяви потерпілих та їх родичів, очевидців, повідомлення службових осіб державних органів, громадських організацій, засобів масової інформації, безпосереднє виявлення факту порушення” повноважними органами чи посадовими особами.
Учасники дисциплінарного провадження здійснюють ряд послідовних, зв’язаних між собою процесуальних дій з реалізації взаємних прав і обов’язків в інтересах досягнення поставлених перед провадженням завдань. Таким чином, дисциплінарне провадження також проходить ряд послідовних і тісно пов’язаних між собою стадій.
Дисциплінарний процес складається з наступних стадій: виявлення дисциплінарного правопорушення і підготовки справи, розгляду справи і накладення стягнення, виконання (реалізація) дисциплінарного стягнення, оскарження стягнення в установленому законом порядку і припинення дисциплінарного процесу.
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВСтаття 29. Підстави дисциплінарної відповідальності суддівСуддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальностіз підстав, передбачених статтею31ЗаконуУкраїни"Простатуссуддів".
Стаття 30. Стадії дисциплінарного провадженняДисциплінарне провадження включає:
- перевірку даних про дисциплінарний проступок судді;
- порушення дисциплінарного провадження;
- розгляд дисциплінарної справи.Стаття 31. Перевірка даних про дисциплінарний проступок судді1. В разі необхідності голова кваліфікаційної комісії суддів, його заступник або за їх дорученням один чи кілька членівкомісії в місячний строк з дня надходження відомостейпродисциплінарний проступоксуддіперевіряютьцівідомостішляхомодержання письмового пояснення від суддітаіншихосіб,витребуваннята ознайомленнязматеріаламисудовихсправ,одержанняіншої інформаціївідбудь-якихорганів,організацій,установ, підприємств, громадян чи їх об'єднань.
2. Перевірку щодо голови абочленакваліфікаційноїкомісії суддів проводять за дорученням комісії три її члени.
3.Занаслідкамиперевіркискладаєтьсядовідка.Довідка повинна містити викладення обставин, що їх виявлено при перевірці, висновки і пропозиції перевіряючих та їх підписи.
4.Здовідкоютаматеріаламиперевіркиповиненбути ознайомлений суддя, щодо якого проводиласьперевірка.Прицьому він може дати додаткові пояснення, подати клопотання про додаткову перевірку певних обставин,післячоговсіматеріалиперевірки передаютьсяувідповіднукваліфікаційнукомісіюсуддів,яка вирішуєпитанняпродоцільністьпорушеннядисциплінарного провадження.
У разі відмови судді, щодо якого проводиласьперевірка,від ознайомленняздовідкоютаматеріаламиперевіркипроце складаєтьсяпротокол,якийпідписуютьособи,щоздійснювали перевірку.Стаття 32. Підстави порушення дисциплінарного провадження1. Підставамипорушеннядисциплінарногопровадженнящодо судді можуть бути:
- подання Міністерства юстиції Українитайогоорганівна місцях за результатами перевірок заяв чи повідомлень громадян;
- подання голови відповідного або вищестоящого суду, народних депутатів України, керівників або заступників керівників державних органів,установабоорганівмісцевого самоврядування;
- повідомлення в засобах масової інформації;
-зазаявами і скаргами громадян.
2.Неможутьбутипідставамипорушеннядисциплінарного провадження заяви та повідомлення, що немістятьвідомостейпро наявність підстав, зазначених устатті31ЗаконуУкраїни"Про статуссуддів", атакожанонімнізаявита повідомлення.Стаття 33. Порядок порушення дисциплінарного провадження1.За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційноїкомісії суддів,ГоловоюВерховногоСудуУкраїни,ГоловоюВищого господарського суду України та їх заступниками, Головою Верховного СудуАвтономної Республіки Крим, головами обласних, Київського та Севастопольськогоміськихсудів,головамигосподарськихсудів АвтономноїРеспублікиКрим, областей, міст Києва та Севастополя, головамивійськовихсудіврегіонів і Військово-Морських Сил або рішенням кваліфікаційної комісії.
2. Дисциплінарне провадження щодо судді, який єголовоюабо членомкваліфікаційноїкомісіїсуддів,порушуєтьсярішенням відповідної комісії.
3. Дисциплінарне провадження порушується у десятиденний строк з дня одержання даних продисциплінарнийпроступоксудді,ав разі, коли ці дані потребують перевірки, - в строкнебільше10 днів з дня закінчення перевірки.
4. Відмову в порушенні дисциплінарного провадження можебути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.Стаття 34. Розгляд дисциплінарної справи1. Кваліфікаційнакомісіясуддіврозглядаєдисциплінарну справувдесятиденнийстрокздняпорушеннядисциплінарного провадження.
2. Підчасрозглядусправикомісіяповинназаслухати пояснення судді, притягнутого до дисциплінарноївідповідальності.Нез'явлення судді на засіданнякомісіїбезповажнихпричинне перешкоджає розгляду справи.Назасіданніможебутизаслухано повідомлення інших осіб, запрошених за клопотанням як судді, так і комісії, оголошено документи та розглянуто інші матеріали, що єу справі або додатково подані під час засідання.
3. Розгляд дисциплінарної справи проводиться тількивмежах обвинувачення, викладеного упостанові(рішенні)пропорушення дисциплінарного провадження.
4. Рішенняудисциплінарнійсправіприймаєтьсябільшістю голосів членів кваліфікаційної комісії, присутніх на засіданні,і повинно містити назвукомісії,прізвище,ім'я,побатьковіі посадусудді,якийпритягаєтьсядодисциплінарної відповідальності, обставини дисциплінарногопроступку,пояснення судді і відомості, що характеризують його особу, мотиви прийнятого рішеннязпосиланнямнадокази,дисциплінарнестягнення, застосоване досудді,абопідставизакриттясправи,атакож порядок і строк оскарження рішення.
5. Принакладеннідисциплінарногостягненнявраховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на відповідальність.Стаття 35. Застосування і зняття дисциплінарногостягнення1. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шестимісяцівпіслявиявленняпроступку,невраховуючичасу тимчасовоїнепрацездатностісуддіабоперебуванняйогоу відпустці.
2.Якщопротягомрокузднянакладеннядисциплінарного стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарномустягненню, вінвважаєтьсятаким,щонемаєдисциплінарногостягнення.Поновленнякваліфікаційногокласупроводитьсявзагальному порядку.
3. Дисциплінарне стягнення, накладененасуддю,можебути достроково знято відповідною комісією за поданням головисуду,а дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, -заподанням голови вищестоящого суду.
Поняття та особливості міжгалузевого державного управління.
Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу й розпорядницьку діяльність, здійснювану органами державного управління, наділеними міжвідомчими повноваженнями відносно організаційно не підлеглих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість і єдність дій при рішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань.
На відміну від галузевого (лінійного) управління при міжгалузевому (функціональному) керуванні мають місце горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підлеглих один одному.Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особливості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управління, але й об'єктів управління, характеру прав і обов'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності.
У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень.
На макрорівні визначається загальнодержавна економічна політика, установлюються податки й гарантії, передбачаються їхні граничні величини, сфера діяльності. Тут вирішуються завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного клімату, фінансування експорту й імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника.Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на мікрорівні (на рівні конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислова, сільськогосподарські, сфера надання послуг і т.п.. Саме тут вирішуються завдання державної підтримки економіки ефективних підприємств, ліквідації або реорганізації малоефективних господарських об'єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування росту цін. У ході цієї роботи важливо виділити її господарських суб'єктів, у яких центральний пакет акцій повинен бути закріплений за державою, щоб впливати на рішення, прийняті цими суб'єктами, у тому числі з метою економічної безпеки країни. З макрорівня на мікрорівень делегуються права користування податками, їхнього стягнення у встановлених межах.
Білет 2
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 295; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!