Роль і місце адміністративного права в правовій системі України
Адміністративне право як одна з основних галузей публічного права є найбільшим за обсягом свого змісту, регулює величезне коло суспільних відносин. Особливістю даних відносин є те, що вони виникають лише в результаті владної діяльності, діяльності від імені публічної влади, і в них завжди бере участь відповідний владарюючий суб’єкт – орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування тощо.
Адміністративне право, яке сьогодні в Україні перебуває на етапі серйозного реформування, є провідною галуззю публічного права, в якій притаманний останньому публічно-правовий (імперативний) метод органічно поєднується з використанням суттєвих ознак і елементів диспозитивного (приватно-правового) методу регулювання суспільних відносин.
Найбільш тісний зв’язок існує між адміністративним і конституційним правом: за допомогою норм конституційного права закладаються основи правового статусу цілої низки суб’єктів адмінправа; в нормах конституційного права закріплено окремі загальні принципи державного управління.
Існують зв’язки між адміністративним і цивільним правом: в окремих випадках можуть співпадати елементи предмета регулювання зазначених галузей; нормами адміністративного права, як і нормами права цивільного, регулюються певні майнові відносини; часто цивільні правовідносини перебувають у сфері адміністративно-правового регулювання.
|
|
|
Тісний зв’язок існує між адміністративним і кримінальним правом: останнє створює специфічний режим охорони відносин у сфері державного управління через встановлення кримінальної відповідальності за посягання на чинний порядок управління.
Адміністративне право зв’язане і з трудовим правом. Спільна ознака- регулювання відносин державної служби. Також за допомогою інституту адмінвідповідальності забезпечується охорона трудових правовідносин.
Існують зв’язки між адміністративним правом і предметними галузями права (фінансове, митне, податкове, банківське, підприємницьке, земельне, аграрне, екологічне): в них широко використовуються властивий публічному праву імперативний метод правового регулювання; охоронна функція цих галузей реалізується переважно з допомогою інституту адмінвідповідальності.
Існують зв’язки між адміністративним правом і цивільно-процесуальним та кримінально-процесуальним правом: нормами цивільно-процесуального права врегульовано порядок вирішення судами деяких категорій справ, що виникають з адміністративно-правових відносин; за допомогою норм адмінправа забезпечується нормальне здійснення проваджень у випадках вчинення правопорушень окремими суб’єктами кримінального процесу.
|
|
|
Поняття, ознаки та класифікація нормативних управлінських актів.
Встановлення та застосування норм права у процесі державного управління здійснюється державними органами через видання актів державного управління.
В юридичній літературі акти державного управління по-перше розглядаються у якості дії, по-друге як документ, по-третє як форма виконавчо-розпорядчої діяльності - це останнє розуміння акта найбільш розповсюджене. Однак слід мати на увазі, що формою діяльності є не сам акт, а його видання. Встановлюючи норму чи застосовуючи її, орган управління щось приписує (дотримуватися правил, зарахувати на роботу і т.і.), причому завжди у визначеній юридичній формі (наказ, рішення, розпорядження і т.п.). Ці приписи - вияв державної волі, вони мають державно-владний характер. Акти державного управління видаються на підставі і на виконання закону, у порядку та формі, визначених законом.
Тобто, акти державного управління є засновані на законі приписи державно-владного характеру, видані у відповідних формах у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності уповноваженими органами або посадовими особами.
|
|
|
Акти державного управління - правові акти. Вони завжди направлені на досягнення певного правового результату, або на встановлення (скасування, зміну) правових норм, або виникнення (зміну, припинення) певних правовідносин, або і на те і на інше одночасно. За допомогою цих актів надаються певні права чи встановлюються певні обов’язки.
Акти державного управління - однобічні владні акти. Вони видаються від імені держави, є наслідком реалізації державно-владних повноважень, формою вияву державної влади. Вони обов’язкові для виконання усіма до кого вони адресовані, і при необхідності їх виконання забезпечується заходами державного примусу.
Різним є юридичне значення актів державного управління. Вони можуть відігравати роль юридичного факту. Так, ст.4 Цивільного кодексу України акти управління є однією з підстав, в силу якої виникають цивільні права та обов’язки.
Акт державного управління може бути підставою для видання іншого акту державного управління.
Акт державного управління - це прояв компетенції державного органу. Акти управління є юридично обов’язковими до виконання, їх виконання забезпечується матеріально, організаційними заходами, переконанням, державним примусом.
|
|
|
В основу класифікації актів державного управління покладено найсуттєвіші їх ознаки, що дозволяє з'ясувати їх правову природу й значення в здійсненні завдань державного управління. В науці адміністративного права акти управління класифікують за різними критеріями: а) за юридичними властивостями; б) за дією в просторі; в) за характером компетенції органів, які їх видають; г) за органами, які видають акти. Але найбільш практично значущою є класифікація актів залежно від юридичних властивостей і суб'єктів права видання актів.
За юридичними властивостями акти державного управління поділяють на нормативні, індивідуальні та змішані. Нормативні акти встановлюють загальні правила поведінки, норми права. Вони регламентують однотипні суспільні відносини в певних галузях. Ці акти здебільшого призначено для довгострокового та багаторазового їх застосування. Індивідуальні акти розв'язують конкретні питання управління й не містять у собі норм права. Тому їх прийнято називати актами застосування норм права. Видання індивідуальних актів спрямовано на їх одноразове застосування відносно конкретних випадків, ситуацій, обставин. Різновидом актів управління є змішані акти, що містять як норми права, так і рішення щодо конкретних управлінських справ і ненормативні приписи. За суб'єктами права видання актів їх класифікують на акти, які видають Президент України, Кабінет Міністрів України центральні та місцеві органи виконавчої влади. На підставі чинного законодавства можна виділити такі основні форми актів виконавчої влади: укази, постанови, розпорядження, рішення, накази, інструкції. Укази - це акти Президента України, видані в межах його компетенції на основі та на виконання Конституції і законів України. Укази можуть бути як нормативні, так і індивідуальні. Постанови — акти управління переважно нормативного характеру, які приймають на вищому й центральному рівнях виконавчої влади в колегіальному порядку з важливих питань державного будівництва. Розпорядження — це, як правило, індивідуальні акти управління, які приймають одноособово на всіх рівнях управлінської ієрархії держави. Накази — це акти управління, видані в процесі здійснення єдиноначальності відповідними посадовими особами органів виконавчої влади. Перший тип наказу можна назвати приписом, другий — забороною. Припис, виданий усно, і з негайним строком виконання, має характер команди. Накази, залежно від характеру питань, що ними регулюються, можуть бути як нормативними, так і індивідуальними. Інструкціями називаються акти управління, що визначають порядок здійснення певних дій, робіт тощо. Укази, постанови, розпорядження, рішення, накази можуть бути нормативними та індивідуальними. Інструкції завжди є нормативними. Акти управління за суб'єктами, що їх видали, поділяють на такі види: Президент України видає укази та розпорядження. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень видає постанови та розпорядження. Міністри видають накази, інструкції, розпорядження в межах своєї компетенції. Державні комітети приймають постанови. Голови державних комітетів видають накази та розпорядження. Відомства видають накази, постанови, інструкції, правила, положення. Інструкції, правила, положення затверджують наказами. Місцеві державні адміністрації приймають рішення та видають розпорядження. Керівники відділів, управлінь та інших підрозділів місцевих державних адміністрацій видають накази та розпорядження. Керівники державних підприємств і установ видають накази та розпорядження. Крім цього, вони можуть затверджувати такі нормативні акти, як положення й правила.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 518; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!