НАПИСАННЯ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ РОБОТИ
Підготовка рукопису курсової роботи - це кропіткий процес, який потребує великої зосередженості, часу й напруженої праці. Рекомендується переглянути 2-3 наукові праці (наукові статті, монографії, тощо ), зосередивши увагу на структурі наукового твору, системі доказів автора, послідовності й способах викладання матеріалу, використаних мовних засобах і технічному оформленні праці. Це істотно полегшить роботу над рукописом.
Розгляньмо вимоги, яким має відповідати план. Назви розділів роботи не повинні виходити за межі теми, мають відповідати її формулюванню. Проте не можна припускати, щоб назва розділу збігалася з назвою курсової роботи. Назва кожного розділу конкретизує тему, розкриває один з її аспектів. Узяті разом, вони мають вичерпувати її. Ці вимоги також визначають назву та зміст підрозділів кожного розділу. Після того як складений план курсової роботи затвердив науковий керівник, починається робота над чорновим рукописом.
Підготовка чорнового рукопису
Роботу над чорновим рукописом починають із компонування основної частини, потім пишуть висновки і, востанню чергу, вступ.
Писати слід розбірливим почерком на одному боці стандартних аркушів, залишаючи широкі, до 1/4 аркуша, поля та досить широку відстань між рядками, що дасть змогу робити необхідні вставки, вилучати непотрібні частини тексту або перекомпоновувати матеріал, не переписуючи всієї роботи. Під час написання тексту слід одразу робити попередиш нумерацію сторінок.
|
|
|
Кожна частина пишеться спочатку начорно відповідно до складеного плану. Найголовніше на цьому етапі - зафіксувати основні думки, систему доказів, не втрачаючи логіки викладу.
Готовий чорновий варіант відкладають на два-три дні і тільки після цього перевіряють і критично оцінюють його загальний зміст. Відкоригований чорновий рукопис з необхідними правками показують науковому керівнику. Якщо він схвалив його, можна починати детальне шліфування тексту, намагаючись з’ясувати, чи вдалось автору з достатньою повнотою, точно і доступно передати основні ідеї, методи, висновки і рекомендації.
Редагування тексту
На відміну від попереднього етапу, на якому увагу було зосереджено на загальному змісті роботи, під час редагування перевіряється і критично оцінюється її літературне оформлення. Спочатку слід скоротити другорядний матеріал, поліпшити композицію курсової роботи, перевірити, як обґрунтовано висновки, чи логічно пов'язані висловлювані ідеї, чи немає повторів,, чи послідовно викладено матеріал, визначити доцільність використання й місце в рукописі таблиць і малюнків. Після цього вдосконалюється стиль, перевіряється граматика, орфографія й пунктуація, звіряються посилання. Наприкінці роботи над рукописом остаточно коригується зміст, узгоджуються заголовки в змісті й тексті, складається список використаних джерел.
|
|
|
Робота над стилем
Мова наукової праці свідчить про культуру писемного мовлення її автора, отже, слід подбати про те, щоб лексична складова курсової роботи повністю відповідала нормам сучасної української літературної мови і забезпечувала яскраве і водночас логічно точне вираження думок, суджень, положень, визначень і доказів автора.
Наукове писемне мовлення має свої особливості, які слід враховувати, працюючи над текстом курсової роботи. Це об'єктивність, точність, ясність, лаконічність вираження думок, логічність. Ці ознаки зумовлюють вибір мовних засобів. Об'єктивності досягають високим ступенем безособовості, відсутністю суб'єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема в доборі лексики, синтаксичній будові. У науковому писемному мовленні рідко використовується займенник першої особи однини «я». Виклад, як правило, ведеться від третьої особи. Широко представлені також безособові речення, пасивні звороти, зворотні дієслова. Допускається вживання авторського «ми», проте воно має узагальнений, а часом і умовний характер.
|
|
|
Наведемо кілька прикладів.
1. Було проаналізовано класифікацію ...
2. Автор умовно виділив…
3. Зміст управління ми розглядаємо ...
4. Наш підхід до розуміння поняття управління дає змогу виокремити…
Виразність викладу, чіткість передачі інформації забезпечуються точним добором слів, правильним використанням терміна, відсутністю суперечностей в аргументації, документацією тверджень, наявністю таблиць, схем тощо.
Логічний характер наукового мовлення визначає широке вживання засобів логічного членування тексту й виділення окремих слів або їх груп. Це, з одного боку, прийоми зовнішнього оформлення тексту - поділ його на частини, розділи, параграфи, з іншого - чітко виявлені причинно-наслідкові зв'язки між повідомлюваними фактами (ці зв'язки можуть виражатися у межах як одного речення, так і всієї роботи), власне мовні засоби .
Редагування рукопису
Наукове мовлення будується на основі послідовного й доказового мислення, тому студент, який працює над курсовою роботою, має бути обізнаний з основними законами логіки: тотожності, суперечності, виключеного третього, достатньої основи. Знання цих законів значно полегшує підготовку тексту курсової роботи, а їх порушення призводить до логіко-стилістичних помилок.
|
|
|
Закон тотожності вимагає уникати невизначеності, не конкретності, двозначності міркувань, які можуть стати причиною такої логічної помилки, як «підміна тези». Ця помилка виникає тоді, коли аргументи доказів не відповідають тезі, бо, почавши міркувати про одне, автор непомітно для себе переходить до чогось іншого.
Суть закону суперечності полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два висловлювання, одне з яких щось стверджує про предмет, а друге заперечує те саме, про той самий предмет, у той самий час.
Закон виключеного третього передбачає, що з двох суджень про предмет, які суперечать одне одному, одне обов'язково є істинним, а друге хибним, і між ними немає і не може бути нічого середнього, тобто такого третього судження, яке також могло б бути істинним у тому самому відношенні, в той самий час. Цей закон вимагає, щоб у випадках, коли є два суперечливих судження, було з'ясовано, яке з цих суджень є істинним, а яке хибним, замість того щоб шукати істину в додатковому судженні.
Закон достатньої основи формулюється таким чином: для того щоб визнати судження про предмет істинним, необхідно вказати достатню основу. Цей закон вимагає, щоб наші думки в будь-якому міркуванні були взаємопов'язані, обґрунтовували одна одну, тобто щоб наше висловлювання було послідовним і аргументованим.
Викладені вище закони зумовлюють основні вимоги до доведення як особливої форми мислення., характерної для наукових праць. Доведення (в широкому значенні слова) - це логічна дія, в процесі якої істинність нового судження обґрунтовується судженням безумовно істинним або таким, що є, безперечним. Доведення завжди складається з тези, тобто положення, яке доводиться, та аргументів, тобто суджень, які мають підтвердити тезу. Доведення має відповідати таким важливим вимогам;
1) теза й аргументи повинні бути чіткими, точно сформульованими судженнями; не припускається нечіткість викладу або двозначність;
2) у процесі доведення теза мас залишатися незмінною, тобто має доводитись одне й те саме положення;
3) як аргументи слід використовувати положення, істинність яких не викликає сумнівів; неприпустимо шукати підстави для підтвердження думки в ній самій;
4) неприпустимо використовувати в ході доведення аргументи, що логічно не пов'язані з тезою, або такі, що єсправедливими тільки за певних умов або в певний час.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 286; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!