Тема: Функціональні особливості членів родини у вихованні. (2 год.)
План
1. Класифікація типів особистісної поведінки батьків
2. Помилки у сімейному вихованні та їх причини.
3. Ролі членів сім’ї у вихованні дітей
Література
Алексеєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.
Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога: Учеб.пособ. – М.: Академия, 2001. – 160 с.
Чечет В.В. Педагогіка семейного воспитания. – Минск, 1998.
Aлексєєнко Т. У чому мудрість батьківської любові // ДВ – 2002 – № 3. – С. 20-21.
Арват Ф.С., Коваленко Є.І., Кириленко С.В., Щербань П.М. Культура спілкування: Навч.-метод.посібн. – К.: ІЗМН, 1997.
Бондарчук О.І. Психологія сім’ї. – К., 2001.
Завдання для роботи студентів
Проаналізуйте таблицю “Класифікація типів особистісної поведінки батьків” (Т.В.Сенько). Визначте причини та шляхи їх подолання для кожного типу.
Визначте причини запропонованих Вам помилок батьків у вихованні.
Прочитайте запропоновані висновки. Обґрунтуйте свої думки щодо наступних положень Висловіть свою позицію, опираючись на твори видатних педагогів, психологів, матеріали наукових досліджень, преси. Підтвердіть Ваші думки прикладами.
Проблему виховання можна сформулювати так:
– з раннього дитинства мати i батько маютъ брати однакову участь у вихованні дитини. – в нормальній сім’ї чоловік повинен заробляти гроші, а жінка — займатися вихованням дітей.
У сучасному світі в жінки звичайно багато обов’язків: i сім’я, i робота, i діти. Через це, як вам здається, чоловік повинен прагнути допомагати дружині, беручи на себе частину її турбот. Наприклад, якщо в сім’ї народилася двійня, жінка просто не в змозі виховувати дітей i одночасно десь працювати, Це можливо лише в тому випадку, якщо чоловік допомагатиме їй у вихованні дітей.
|
|
|
Поки батьки молоді, вони повинні докладати вcix зусиль до того, щоб домогтися певного становища в суспільстві: дістати освіту, захистити дисертацію, одержати хорошу посаду. Дітей в цей час можутъ виховувати 6a6yci i дідусі (особисто ви дотримуєтесь іншої точки зору). — Це так, але ...
Обов'язки по вихованню дітей слід поділити порівну між батьками чоловіка i батьками дружини, поки молоде подружжя не стане на ноги.
Класифікація типів особистісної поведінки батьків (Т.В.Сенько)Тип Загальна характеристика Ідеальна дитина у баченні батьків
Батьки з яскраво вираженою тенденцією до домінування. В їх особистісній поведінці виявляються як позитивні моменти (керівництво, наставляння, допомога, похвала), так і негативні (вміння примусити, наказувати, муштрувати тощо), їх спільною характерною особливістю є підвищена тривожність, нервовість і агресивність. Ця група матерів є найбільшою. має підпорядковану, тобто підвладну форму поведінки. Причому існує яскраво виражена установка, що у дівчаток ця якість має проявлятись більшою мірою, ніж у хлопчиків.
|
|
|
Молоді батьки зі змішаним типом особистісної поведінки. У них спостерігається як позитивне і негативне домінування, так і підкорення. Ця група друга за своєю чисельністю. в більшості випадків бажають бачити своїх дітей з таким же типом особистісної поведінки, як і у них, з переважно позитивним ставленням до оточуючих.
Батьки з яскраво вираженою тенденцією до підкори. Для їх особистісної поведінки характерне як позитивне підкорення (довірливість, уміння погоджуватись), так і негативне підкорення (поступливість, образливість, надмірна вразливість). хочуть виховати дитину, в характері якої майже рівною мірою будуть присутні як позитивне ставлення до оточуючих, так і здатність до підкори.
Батьки з позитивним ставленням до оточуючих. Для них характерне позитивне домінування (похвала, допомога, наставляння, керівництво) і позитивне підкорення (довірливість, натхнення, вміння погоджуватись, слухняність). Але в цій групі також відчутна тривожність. Більшість свій ідеал дитини вбачає в її здатності позитивно ставитись до оточуючих і наслідуванні позитивного типу підкорення.
|
|
|
Батьки з негативним ставленням до навколишніх. В їх поведінці домінує агресивність, сварливість, намагання образити, скривдити, вилаяти, приказувати. Ця група з елементами підвищеної тривоги. хочуть бачити позитивні риси поведінки (майже половина), решта - з ознаками домінування цих рис, якщо мова йде про синів; часткову сукупність усіх форм поведінки з перевагою підлеглості і позитивної підкори - у своїх дочок (теж майже половина) і решта батьків уважають за необхідне вияви негативних форм особистісної поведінки як запоруку виживання у сучасному суспільстві.
Класифікація типів особистісної поведінки батьків (Т.В.Сенько)
Тип помилки Загальна характеристика
ТРАДИЦІОНАЛІЗМ виявляється в перевищенні влади у стосунках з дітьми. Як правило, батьки виступають у ролі головної діючої особи, мають похмурий незадоволений вираз обличчя, втручаються в дитячі ігри, карають і вказують ЩО, ЯК і КОЛИ робити
СІМЕЙНА ДЕМОКРАТІЯ
А) усталена батьківська влада;
Б) рівність у правах і обов’язках між батьками та дітьми.
ЕГОЇЗМ
А) батьки-власники. надмірно опікують дитину, в результаті чого та виростає боязливою і надто упередженою. Це дозволяє вберегти дитину від численних небезпек, але лишає її радощів спілкування з ровесниками, задоволення від ігор, особливо рухливих, здатності сміливо дискутувати;
|
|
|
Б) мати-"квочка" постійно пригнічена страхом, а дитина мучиться усвідомленням того, що вона не така як всі, у чомусь неповноцінна (наприклад, слабкіша від своїх ровесників). Такі ситуації нерідко виникають у випадках, коли дитині робили якусь операцію, або вона мала якусь травму,
В) халатність батьків, безтурботність Дитина у вільний час майже повністю залишена без нагляду, самостійно грається на вулиці, у дворі (у нашому дослідженні таких було 6% у віці 5 років). Як правило, такі батьки впевнені, що з дитиною нічого не трапиться;
Г) самореклама батьків Одні тішать свою пиху і купують дитині дуже дорогі речі - іграшки та книжки, якими дитина майже не грається, їх тримають у недоступному для неї місці, одяг - в якому вона буває тільки в свята і почувається незручно, бо батьки не дозволяють у ньому гратися, щоб не вимазатись;інші - приймають на себе у спілкуванні з дитиною якісь певні ролі наприклад: мама - завжди злюча, невдоволена, криклива, батько - буркотливий, але люблячий; мама - жартівлива, грайлива, пустотлива, батько - приятель дітей; батьки - дотепні, гостроязикі, які в присутності сторонніх постійно кепкують з дитини, висміюють її незібраність, неуважність та інші різні недоліки.
БАТЬКІВСЬКІ ЛІНОЩІ виявляються в непослідовності у вимогах, у стилі виховання, у небажанні відволікатися від своїх справ та захоплень. Як приклад, можна навести статеве виховання хлопчиків і дівчаток. Воно, особливо у хлопчиків, епізодичне. З вини батьків систематично не проводяться гігієнічні процедури.
НЕСКРОМНІСТЬ, ХВАЛЬКУВАТІСТЬ БАТЬКІВ. хизуються будь-якими успіхами своєї дитини. Дуже хворобливо реагують на успіхи інших, якщо ті затьмарюють їхню дитину. Не пропускають жодної нагоди, щоб продемонструвати, як їхня дитина декламує, читає, співає, танцює, малює... Саме ця категорія батьків найчастіше примушує дитину змалку займатися музикою або якоюсь іншою діяльністю (як правило, тим, чим хотілося в дитинстві займатися самим батькам), до якої у неї немає справжніх здібностей, або справжнього інтересу.
ПРИНЦИПОВІСТЬ. не завжди виправдана, але батьки мають упередження, що коли вони вже так сказали, то так і має бути, навіть якщо їх вимоги не завжди виправдані. У результаті такої принциповості батьки нерідко вдаються до фізичних покарань, лишають дитину прогулянки, забороняють улюблені ігри, не розмовляють з нею і т.п.
НАСТРОЄНІСТЬ НА ПОКАРАННЯ Дитину спочатку доводять до екстремального стану, підкреслюючи її негативні риси, в результаті чого вона втрачає віру в себе, і, спровокована зовнішніми факторами, здійснює негарні вчинки. А потім її “авансують”, висловлюють упевненість у тому, що вона виправиться.
НЕГАТИВНЕ ОЦІНЮВАННЯ з’являється в результаті небажання батьків обтяжувати себе аналізом поведінки дитини та пошуком причин негативного. Так простіше і легше. Цьому сприяє також націленість на виховання як жорстку взаємодію з дитиною - необхідність робити зауваження, осуджувати, карати, упереджувати. Таким чином виявляється певний егоцентризм батьків, які мають свої образи. Невідповідність вчинків і слів дитини їхнім поглядам чи намірам дратують, викликають несправедливе почуття злості, бажання покарати
ПРОГРЕСІЯ НЕГАТИВНИХ УЗАГАЛЬНЕНЬ Виникаючи, емоційна напруга заважає батькам бути об’єктивними і спонукає до гіпертрофікації образів у кожного із співрозмовників, призводить до взаємних непорозумінь і, як результат, - почуття жалю до себе. Упередженням такого фіналу може бути внутрішній самоконтроль батьків, добір аргументації, адекватної початковій межі спілкування, дотримання теми розмови, поміркованість батьків і їх загальний позитивний настрій на виховний момент.
САМОСТВЕР-ДЖЕННЯ ЗА РАХУНОК ІНШОГО Цим користуються ті, хто не може реалізувати себе у зовнішньому оточенні: У сім’ї батьки можуть стверджувати себе один за рахунок іншого, або за рахунок дитини - найдоступнішого і найбеззахиснішого об’єкта. У таких випадках ігнорується право дитини на індивідуальність, гідність, визнання і спробу захисту. Демонстрація батьківської зверхності нерідко має форми посиленого тиску на дитину і її фізичного покарання або постійного словесного акцентування на недоліках. Союзниками батьків у приниженні дитини можуть бути і такі жести, як знизування плечима, піднімання брів, міміка, “гмикання”, специфічний тон.
ОБМЕЖЕННЯ СПОСОБУ ВКЛЮЧЕННЯ ДИТИНИ В ЖИТТЯ СІМ’Ї батьків влаштовує у дитині роль Малої Слухняної Дитини. Вони обмежують її природну ігрову діяльність суворими заборонами, вимагаючи неухильної слухняності і покірності, і нав’язують інші ролі, які часто не відповідають темпераменту дитини або її здібностям. Як результат - дитина не справляється з визначеною для неї роллю (наприклад: вундеркінду, юного таланту, найчастіше музиканта, або сильної, енергійної особи), що викликає обурення батьків. Це явище у психотерапії має назву “патологізуючих ролей”. Є ще один ракурс цієї проблеми: батьки обмежують дитину в участі у домашніх справах, вважаючи, що вона на своєму віку ще напрацюється. Така позиція батьків призводить до невміння дитини обслуговувати себе, лінощів взагалі і певного інфантилізму в характері.
МАЯТНИКО-ПОДІБНЕ ВИХОВАННЯ Такий принцип дуже калічить дитячу душу. Адже покарання чи заохочення за одні й ті самі дії дитини повністю залежить від настрою дорослих. Він позбавляє дитину стійких орієнтирів поведінки і формує у неї риси пристосуванця.
МАНЇПУЛЯЦІЇ ТА МАНІПУЛЮВАННЯ Як правило, виникають у спілкуванні. У результаті примусового (свідомого чи несвідомого) його обмеження з якоюсь корисливою метою. Батьки вигадують невідкладні справи або посилаються на раптове погіршення самопочуття. У сімейному спілкуванні батьки (особливо мами) часто вдаються до такого прийому: прагнучи дорікнути малій дитині, говорять, що вона погана, її не люблять і через це покинуть. Такі розмови травмують дитячу, психіку і стають причиною її страждань.
Практичне заняття 4
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 178; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!