Методика експерименту та обробка даних
Дослідження складаються з двох частин: першої – визначення оптимальної дози коагулянту без підлужування, та другої – визначення оптимальної дози коагулянту з підлужуванням.
Визначення оптимальної дози коагулянту без підлужування
В досліджуваній воді визначають концентрацію завислих речовин (гравіметричним або електрометричним методами); рН; лужність. В п’ять циліндрів ємністю 500 мл відбирають досліджувану стічну воду. В кожний циліндр піпеткою добавляють 1% розчин Al2(SO4)3 в кількостях указаних в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
| Показник | Номер циліндра | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| Доза коагулянту, мг/л | 140 | 160 | 180 | 200 | 240 |
| Кількість 1% розчину коагулянту, який додають в циліндри, мг | 7 | 8 | 9 | 10 | 12 |
Вмістиме всіх циліндрів перемішують скляною паличкою від 20 до 30 с, потім повільніше 1-2 хвилини. Після цього циліндри залишають в спокої на 30-40 хв і спостерігають за утворенням та осіданням пластівців. Відмічають час початку утворення пластівців, початку осідання і час кінця осідання. Після закінчення осідання пластівців заміряють висоту утвореного осаду в 5-х циліндрах (за допомогою звичайної лінійки). Відбирають проби по 100 мл за усіх 5-ти циліндрів з освітленою водою і визначають лужність, рН. А в 3-х останніх циліндрах визначають кількість завислих речовин (гравіметричним методом або на ФЕК).
Результати дослідів заносять до табл. 3.2.
|
|
|
Визначення оптимальної дози коагулянту з підлужуванням
В циліндри зі стічною водою вводять дози коагулянту, що і в попередньому випадку та 20, 30, 40, 50, 60 мл 0,1% розчину окису кальцію, що відповідає дозам СаО рівним 40, 60, 80, 100, 120 мг/л. Подальше проведення роботи і обробка даних аналогічні проведенню роботи без підлужування (п.3.4.1). Результати експерименту заносяться до табл. 3.2
Таблиця 3.2 - Результати визначення показників якості очищення дослідної води
| Номер циліндру | Показник якості вихідної води | Доза коагулянту Дк, мг/л | Доза вапна, Дв мг/л | Висота осаду в циліндрах, мм | Час, хв. | Показники якості води після експерименту | Оптимальна доза коагулянта До, мг/л | |||||
| Кількість завислих речовин, мг/л | Лужність, мг-екв/л | рН | Введення коагулянту, Т1 | Повного осідання Т2 | Кількість завислих речовин | Лужність, мг-екв/л | рН | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |
| Без підлужування | ||||||||||||
| 1 2 3 4 5 | ||||||||||||
| З підлужуванням | ||||||||||||
| 1 2 3 4 5 | ||||||||||||
Хід визначення лужності води
В конічну колбу ємністю 250 мл відбираються 100 мл досліджуваної води, додають 2-3 краплі розчину метилоранжу (досліджувана вода забарвиться в жовто-оранжевий колір). Далі цю воду титрують 0,1н розчином НСl. Титрування продовжують до зміни забарвлення із жовто оранжевого кольору на рожевий. Записують об’єм 0,1н розчину НСl витраченого на титрування.
|
|
|
Лужність води розраховують за формулою:
, мг-екв/л; (3.1)
де Vm.p. – загальний об’єм розчину соляної кислоти, витрачений на титрування 100 мл води, яку досліджують, мл;
V – об’єм води, яку досліджують, V=100 мл;
N – нормальність розчину соляної кислоти (N=0,1).
Зміст звіту
В звіті зазначаються: назва та мета лабораторної роботи; схема лабораторної установки, описується методика експерименту та наводяться результати у вигляді таблиць та графіків. В кінці роботи пишеться висновок.
Контрольні запитання.
1. Зміст методу пробної коагуляції.
2. Які чинники впливають на ефективність дії коагулянтів.
3. Написати реакції гідролізу найпоширеніших коагулянтів.
4. Назвати інтервали рН середовища при яких спостерігається найбільший ефект очищення стічних вод.
Лабораторна робота №4
Вибір розчинника для рідинної екстракції із води
|
|
|
Мета роботи
Ознайомитися з методикою та критеріями вибору екстрагенту для видалення органічних забруднень із стічних вод методом екстракції.
Загальні положення
Органічні речовини, розчинені та завислі в стічних водах, розчиняються в деяких органічних розчинниках набагато краще, ніж у воді. Це дає змогу видалити їх з води методом рідинної екстаракції. Процес екстракції заключається в зміщуванні стічної води з екстрагентом і наступним їх розділенням. При цьому органічні речовини розподіляються між екстрагентом і водою , досягається динамічна рівновага їх концентрацій в цих фазах. Ці фази характеризуються коефіцієнтом розподілу:
(4.1)
де Сe - рівноважна концентрація речовини в органічній фазі (екстракті);
Св - рівноважна концентрація цієї ж речовини в водній фазі (рафінаті).
Коефіцієнт розподілу А - це величина, по якій можна судити про екстрагуючу здатність розчинника для екстракції враховують його вартість, токсикологічні характеристики, повноту і швидкість розподілу фаз та інші чинники.
Реактиви, посуд та прилади
1. Бензол.
2. Н-бутилат.
3. Диізопропіловий ефір.
4. Стічна вода, з концентрацією фенола ~ 3 г/л.
|
|
|
5. Лабораторна установка (рис.4.1)
1 - екстрактор;
2 - перемішувач;
3 - лійка;
4 - кришка;
5 - зливний патрубок.
Рисунок 4.1 - Схема лабораторної установки для екстракції.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 185; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!