Показники відбору молодняка великої рогатої худоби в дослідні групи
| Ознака | Стать | |
| Бички | Телички | |
| Порідність | однакова або різниця в одне покоління | |
| Вік, днів | ± 15 - 30 | ± 10 - 25 |
| Жива маса, % | ± 5 - 10 | ± 5 |
| Продуктивність матері: | ||
| удій, % | ± 5 - 10 | ± 5 - 10 |
| жирність молока, % | ± 0,2 - 0,3 | ± 0,2 - 0,3 |
| Лактація по черзі | не більше як на лактацію | |
| Походження | бажано напівбрати по батьку | бажано напівсестри по батьку |
Досліди на свинях.
При постановці дослідів на свинях застосовують, залежно від їх віку, як метод груп, так і метод періодів, останній - у дослідах на тваринах не молодше 7-місячного віку, коли спостерігається вікова різниця в обміні речовин.
Методом груп користуються значно частіше, особливо при вивченні впливу раціонів різного складу або інших факторів годівлі й утримання свиней, породних відмінностей молодняку та дії окремих факторів на свиней різних порід за схожих умов годівлі й утримання.
Матки і кнури-плідники. Маток підбирають на дослід у більшості випадків за методом пар-аналогів з урахуванням породності, віку, живої маси, вгодованості, продуктивності та походження. Бажано, щоб у ряду аналогів були рідні сестри.
Поросних маток відбирають для досліду за 20-30 днів до парування. Їх має бути на 30-50 % більше, ніж потрібно для формування груп. Остаточно комплектують групи після парування маток з урахуванням кількості опоросів та результатів попереднього опоросу. Маток-аналогів треба парувати з одним кнуром. Різниця в часі очікуваного від них опоросу не повинна перевищувати 10, а в групі - 25 днів.
|
|
|
Групи підсисних маток комплектують на 5-7-й день після опоросу за тими самими ознаками, що й поросних, та з урахуванням кількості і якості поросят у гнізді. Різниця в строках опоросів маток-аналогів не повинна перевищувати 5, а в групі - 20 днів. Приплід має бути від одного кнура.
На початку і наприкінці зрівняльного періоду та в кінці досліду кожну тварину зважують два дні підряд, а поросних маток - також на 2-3-й день після парування, підсисних - на 5, 30 і 60-й день після опоросу.
Крім живої маси в досліді визначають такі зоотехнічні показники:
· багатоплідність (кількість поросят у гнізді, живих і мертвонароджених);
· крупноплідність (середня жива маса новонароджених поросят);
· молочність свиноматок (умовна маса приплоду у 21-денному віці або за різницею між масами поросят до і після ссання матки один раз за 10 діб протягом доби). За цими даними визначають молочність матки за декаду і за всю лактацію.
З інших показників найчастіше встановлюють збереженість поросят і втрати маси матками за підсисний період.
Зоотехнічні показники, відповідно до завдань досліду, часто доповнюють фізіологічними та біохімічними. Для цього з кожної групи відбирають по 5 типових свиноматок.
|
|
|
Тривалість дослідів часто залежить від виробничого циклу маток та їх фізіологічного стану. Так, досліди з поросними матками, як правило тривають від початку поросності до досягнення їхніми поросятами 2-місячного віку; на підсисних - з перших днів після опоросу до кінця підсисного періоду.
У дослідах з кнурами-плідниками поряд з живою масою вивчають кількісні і якісні показники сперми після взяття її на чучело за допомогою штучної вагіни. Спермопродукцію оцінюють за об’ємом відфільтрованого еякуляту і зерен “саго”, концентрацією, активністю, резистентністю, виживаністю, дихальною активністю сперміїв та кількістю їх патологічних форм.
Запліднювальну активність сперми перевіряють на матках або свинках, з яких сформовано групи за принципом аналогів, шляхом постановки окремого науково-господарського досліду, під час якого визначають багатоплідність маток та якість отриманого приплоду: крупноплідність поросят, збереженість їх від народження до відлучення від маток, а також масу гнізда при відлученні.
Оцінюють кнурів-плідників за відгодівельними і м’ясними якостями 12 і більше нащадків не менш ніж від трьох маток. На контрольну відгодівлю можна ставити не менше двох поросят з основного гнізда.
|
|
|
Молодняк. У дослідах з поросятами-сисунами спершу треба врахувати їх походження. Як правило, до аналогів підбирають поросят від одних і тих самих кнурів, краще з одного гнізда або від маток-сестер.
В інших випадках їх відбирають від маток з однаковою кількістю приплоду та зі схожою молочністю.
Постановка дослідів з поросятами-сисунами пов’язана з певними методичними і технічними труднощами. На відміну від молодняку інших тварин, поросята мають певні біологічні особливості, які треба враховувати при проведенні експериментів. Зокрема, вони з перших днів життя споживають одночасно і молоко матері, і різні підгодівлі, що утруднює облік споживання кормів і вимагає додаткових витрат на облік молокопродукції свиноматок.
У групі має бути не менше 15 поросят-сисунів. Різниця між ними у живій масі обмежується не більше трьох днів, а в живій масі: між аналогами – 5 %, у межах групи - 10 %. Розходження в цих показниках між групами не допускається.
Поросят, відлучених від маток, комплектують у групи в перші 10 днів після відлучення не менше як по 10 голів у групі. Поросят-аналогів підбирають за походженням, віддаючи перевагу братам і сестрам, а також за живою масою, віком, статтю та енергією росту у 10-20-денний зрівняльний період, протягом якого усім групам поросят забезпечують однакові умови утримання і годівлі. За даними зважування їх у цей період визначають абсолютний середньодобовий і відносний прирости живої маси, за якими і коригують склад груп за енергією росту. Розходження в прирості поросят не повинно перевищувати 5 % від середнього приросту їх по групі.
|
|
|
Різниця в живій масі поросят на початок досліду допускається у межах 10 % від середньої маси їх у групі, а в середній живій масі груп - не більше 2 %.
Різниця у віці аналогів не повинна перевищу вати 5, а між поросятами у групі - 10 днів.
Контроль за живою масою ремонтного молодняку здійснюють за допомогою щомісячного індивідуального зважування. Екстер’єрні особливості росту його характеризуються лінійними промірами (висота в холці, довжина тулуба, обхват, глибина і ширина грудей) та індексами тілобудови (масивність, розтягнутість, глибокогрудість та ін.) на 10; 30 і 60-й день життя та в 1; 6 і 8 місяців.
Із зміною живої маси, вгодованості та апетиту поросят треба періодично змінювати кормову даванку, проте не рідше одного разу на 10 днів. Корми раціону піддослідного молодняку, перед кожною годівлею зважують з точністю до 50 г.
Якщо поросята не поїдають повністю кормової даванки, потрібно визначити масу решток, старанно відбираючи і зважуючи їх через 45‒50 хв після роздачі корму. Краще, якщо в досліді немає решток корму. Коли вони з’являються, потрібно з’ясувати причину неповного поїдання кормів і усунути її. Такою причиною може бути великий обсяг даванки, тоді його слід зменшити, або низька якість кормів, які варто замінити кращими.
Кількість кормів у рештках обліковують відніманням від їх маси вмісту води в них, знаходячи відсоток її вмісту у кормовій даванці. Після цього сухий залишок розподіляють по окремих кормах за відсотковим співвідношенням їх у раціоні.
Перед комплектуванням груп відгодовуваних свиней необхідно передусім провести дегельмінтизацію усього молодняку, з якого передбачається відбір тварин для експерименту.
У дослідах з вирощуваним на м’ясо молодняком поряд з живою масою, яку визначають по періодах відгодівлі (120-180 і 181-250 днів), за даними групового обліку визначають споживання кормів щодня і по періодах відгодівлі та витрати корму на одиницю приросту. Після закінчення відгодівлі оцінюють відгодівельні та забійні якості свиней методом контрольного забою трьох голів з кожної групи.
Відгодівельні якості свиней вивчають з урахуванням віку досягнення ними живої маси 100 кг, середньодобового приросту і витрат корму в кормових одиницях на 1 кг приросту живої маси.
Забійні і м’ясосальні якості піддослідних підсвинків, котрі досягли живої маси 100 кг, оцінюють за окремою методикою. При цьому враховують передзабійну і забійну масу, забійний вихід, масу охолодженої туші, довжину півтуші, товщину шпику над 6-7 грудними хребцями, площу “м’язового вічка”, масу задньої півтуші, морфологічний склад окремих відрубів туші (передня, середня і задня частини) і всієї туші та м’яса, сала і кісток при її обвалюванні.
Свиноматок відбирають для комплектування груп за такими ознаками:
Порідність - однакова або близька;
Вік - різниця між аналогами 30 днів;
Маса - допустиме відхилення не більше ± 5-10 % (5 % - між аналогами всередині груп, 10 % - між групами);
Плодючість - різниця допускається ± 5 % ;
Молочність - допустими відхилення ± 2 - 5 % (2 % між аналогами всередині групи, 5 % між групами аналогів).
Маса поросят при відлученні - різниця допускається ± 5 % ;
Походження - від одних хряків або ж від маток-сестер.
При проведенні дослідів на відлучених поросятах останніх відбирають за такими ознаками:
Порідність - однакова або близька;
Вік - різниця між аналогами не більше 5 днів;
Маса - допустиме відхилення не більше 5 % середньої маси;
Стать - однакова;
Енергія росту - розходження в приростах не повинно перевищувати 5% середнього приросту по групі;
Походження - від одних хряків чи від маток - сестер.
Досліди з вівцями.
Існують певні особливості проведення дослідів на вівцях окремих вікових і виробничих груп у різні сезони року.
Вівцематки. Початок проведення дослідів з вівцематками доцільно суміщати з такими виробничими операціями, як постановка на стійлове утримання, парування, початок пасовищного періоду, окот з розрахунком на те, щоб можна було охопити їх певний фізіологічний стан (кітність, підсис) або віковий період, пов’язаний із зміною норм годівлі.
Групи овець формують методами пар-аналогів, збалансованих груп - аналогів та міністада. Відібраних відповідно до схеми досліду маток за принципом аналогів поділяють на групи з урахуванням породи, віку, живої маси, вгодованості, фізіологічного стану і вовнової продуктивності. У кожній групі має бути не менше 30 овець.
Перед початком і по закінченні досліду маток зважують два дні підряд уранці, до годівлі. Лактуючих маток, крім того, зважують щомісяця, ягнят від них - при народженні, через 20 днів після народження, а надалі ‒ щомісяця і при відбиванні.
Стрижуть піддослідних маток у встановлені строки, одночасно визначаючи індивідуальний настриг вовни та відбираючи проби її на боку масою 120 г для визначення виходу чистого волокна, тонини і міцності на розрив та класність вовни.
Приріст вовни при постановці на дослід і в кінці його визначають за зміною її довжини, вимірюючи у штапелі на боку. Для цього зразки вовни зрізують тонкими кривими ножицями. Показниками якісних змін вовни єтонина і міцність волокон. Вимірюють їх у 8-10 овець з кожної групи, У дослідах з матками у період підготовки і проведення парування враховують одночасність появи у них охоти, запліднюваність, яловість та багатоплідність; з кітними матками - масу ягнят при народженні та їх життєздатність. Живу масу новонароджених ягнят визначають після їх обсихання, а масу маток - після відділення посліду вранці на другий день після окоту.
Молочність підсисних маток визначають за даними зважування ягнят при народженні і в 20-денному віці множенням величини приросту живої маси за цей період на коефіцієнт 5,5, який показує, скільки кілограмів молока потрібно для одержання 1 кг приросту.
Форми обліку результатів дослідження у овець мають деякі особливості. Так, у журналі обліку кормів реєструють їх витрати для маток до окоту, підсисних маток з одинцями і двійнями, а також ягнят-одинців і двієнь.
Результати окоту маток заносять у спеціальний журнал за такою формою (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 340; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!