Досліди з великою рогатою худобою



МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Житомирський національний агроекологічний університет

Технологічний факультет

Кафедра технологій виробництва продукції тваринництва

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для проведення лабораторних занять

З дисципліни «Методика наукових досліджень та патентування»

Для студентів за напрямом 6.090102

«Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»

 

Житомир – 2013


МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Житомирський національний агроекологічний університет

Технологічний факультет

Кафедра технологій виробництва продукції тваринництва

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для проведення лабораторних занять

З дисципліни «Методика наукових досліджень та патентування»

для студентів за напрямом 6.090102

«Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»

 

Житомир – 2013


Методичні рекомендації розробили:

І. В. Ковальчук – кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри технологій виробництва продукції тваринництва;

Т. В. Вербельчук– кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри технологій виробництва продукції тваринництва;

В. М. П'ясківський – кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри технологій виробництва продукції тваринництва;

С. П. Вербельчук – кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри технологій переробки та якості продукції тваринництва;

 

Затверджено на засіданні кафедри технологій виробництва продукції тваринництва, протокол № 10 від 22 лютого 2013 року.

 

Схвалено та рекомендовано до видання методичною комісією технологічного факультету, протокол № 5 від 05 березня 2013 року.

 

Рецензенти:

С. В. Гуральська –доцент кафедри анатомії і гістології, кандидат ветеринарних наук;

В. А. Бурлака – завідувач кафедри годівлі тварин і технології кормів, доктор сільськогосподарських наук, професор.

 

 

Ковальчук І. В.Методичні рекомендації для проведення лабораторних занять з дисципліни «Методика наукових досліджень та патентування» для студентів за напрямом 6.090102 «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» / І. В. Ковальчук Т. В. Вербельчук, В. М. П'ясківський, С. П. Вербельчук. – Житомир: ОП «Житомирська облдрукарня», 2013. – 102 с.

 

 

Методичні рекомендації для проведення лабораторних занять підготовлені відповідно до вимог типової програми курсу з дисципліни «Методика наукових досліджень та патентування» згідно кредитно-модульної системи навчання. Призначені для студентів технологічного факультету ЖНАЕУ денної форми навчання за спеціальністю 6.090102 – «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва».


 

ЗМІСТ

Вступ

5

Змістовний модуль 1

6
Тема 1. Підбір тварин для досліду і розподіл їх по групах 6
Тема 2. Методика досліду і схема його проведення 31
Тема 3. Методика роботи з науковою літературою. Бібліографія літературних джерел   37
  Питання до змістовного модуля 1 57

Змістовний модуль 2

58
Тема 4. Систематизація дослідних даних: складання таблиць та графічний аналіз результатів досліду   58
Тема 5. Біометрична обробка дослідних даних 66
Тема 6. Економічна оцінка результатів досліджень 74
  Питання до змістовного модуля 2 80

Змістовний модуль 3

81
Тема 7. Визначення кількості тварин у групах 81
Тема 8. Постановка досліду по вивченню перетравності кормів та обміну речовин   85
Тема 9. Методика проведення дослідів по вивченню впливу спадково-конституційних факторів на господарсько- корисні ознаки тварин     91
Тема 10. Оформлення науково-дослідної роботи та прав на інтелектуальну власність   93
  Питання до змістовного модуля 3 95

Список рекомендованої літератури

96

Додатки

100

 

 


 

ВСТУП

Методичні рекомендації до лабораторних занять розроблені відповідно до робочої програми дисципліни і призначені для студентів напряму підготовки 6.090102 “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва ” освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр».

Вивчення дисципліни «Методика наукових досліджень та патентування» передбачає засвоєння навчального матеріалу під час аудиторних занять, у формі самостійної та індивідуальної навчально-дослідної роботи (виконання проспекту науково-дослідної роботи), призначеної формувати практичні навички роботи студентів із спеціальною літературою, орієнтувати їх на інтенсивну роботу, критичне осмислення здобутих знань і глибоке вивчення теоретичних і практичних проблем функціонування науки для підвищення якості професійної підготовки управлінських кадрів для підприємств харчової та переробної галузі.

Лабораторна робота над засвоєнням навчального матеріалу з дисципліни може виконуватися в бібліотеці, навчальних кабінетах та лабораторіях, в домашніх умовах.

Методичні рекомендації до лабораторних занять та виконання самостійної роботи студентів включають тематику лабораторно-практичних занять, індивідуальні завдання ; систему поточного й підсумкового контролю знань студентів; список рекомендованої літератури.

Фінальною формою вивчення дисципліни є підготовка до заліку. Вона базується на систематичному вивченні лекційного матеріалу, питань, розглянутих на лабораторних заняттях, виконанні індивідуальних завдань, а також проблемних питань, досліджених самостійно, й вмінні логічно викладати їх сутність.


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: Підбір тварин для досліду і розподіл їх по групах.

Мета заняття: Вивчити ознаки та вимоги необхідні для проведення досліду за методом груп.

Методичні вказівки

Зоотехнічний експеримент – це дослідження явищ у створюваних, точно регульованих і контрольованих умовах, які дають змогу відстежувати хід процесів та відповідних реакцій тварин та відтворювати ці процеси при повторенні умов.

Є три категорії дослідів: науково-господарський, науковий і виробничий.

Науково-господарський дослід – основний в зоотехнії.

Науково-господарський дослід - це дослідження, що проводиться в господарських умовах на спеціально відібраній групі тварин-аналогів для перевірки в експерименті селекційного, кормового чи іншого фактора, з метою його рекомендації у виробництво. Дослід проводиться на групі тварин по 10-30 голів в кожній. Вивчають вплив різних факторів на господарсько-корисні ознаки (продуктивність, поведінка, стан здоров’я).

Науковий дослід – проводиться в суворо-регламентованих умовах, віддалених від господарських. В ньому вивчають перетравність поживних речовин, показники обміну, секреторні показники. Поголів’я – 4-5 тварин у групі.

Виробничий дослід дає змогу перевірити результати науково-господарського досліду. Проводиться на великому поголів’ї, в різних господарствах, часто розміщених в різних зонах.

Відбір тварин для досліду розпочинають з аналізу документів первинного зоотехнічного обліку (бонітувальних відомостей, журналів контрольних доїнь, зважування тощо). Після цього приступають до безпосереднього огляду їх, уточнюючи нумерацію. Птиці при відборі ставлять мітки на крилах або проводять кільцювання.

При проведенні досліду методом пар-аналогів формують дві або більше груп тварин, одна з яких контрольна, решта дослідні. У стаді відбирають аналогів за кількістю груп і розподіляють їх по одному в кожну групу під одним порядковим номером: 1-1-1, 2-2-2 3-3-3 і т.д.

 При формуванні груп потрібно підбирати найбільш однорідних тварин за різноманітними ознаками: порідності, віку, живої маси, продуктивності та ін.

Вірогідність результатів науково-господарського досліду в значній мірі залежить від застосованої методики досліду та її досконалості.

Основу наукової зоотехнічної методики складає принцип подібності всіх факторів досліду, крім досліджуваного, тобто принцип аналогічності між тваринами в групах і за періодами.

На цьому ґрунтується класифікація досліджень, які проводяться за методом груп-періодів, груп-періодів із зворотним заміщенням, латинського квадрату.

При формуванні груп потрібно підбирати найбільш однорідних тварин за різноманітними ознаками: порідності, віку, живої маси, продуктивності та ін.

 

Досліди з великою рогатою худобою.

Корови. Підбираючи тварин у групи дані про них беруть із матеріалів останнього бонітування і записують у відомість за такою формою:

 

Кличка

і номер

корови

Порода і

породність

Рік

народження

Надій молока

Жирність

молока, %

Дата

отелення

Тільність

за 305 днів лактації середньодобовий у попередній період
               

 

У групі, навіть за найсприятливіших умов, не може бути менше 7 корів, бажаний вік їх - на 3-7-му отеленні, оскільки у цей період продуктивність корів найстабільніша як за кількістю, так і за якістю молока. Одночасно враховують залежно від мети досліду період лактації, беручи до уваги, що корови, які перебувають на роздоюванні, мають найвищу продуктивність, а з 4-го місяця лактація стабілізується.

За живою масою підбирають корів, найбільш типових для даної породи, зважуючи їх перед початком досліду два дні підряд уранці до годівлі, і визначають середню живу масу. Максимально допустима різниця у живій масі корів-аналогів становить 50 кг.

Після попереднього відбору тварин за продуктивністю протягом лактації, що передувала досліду, та іншими показниками враховують їх надої і жирність молока за двотижневий зрівняльний період, на основі чого корів остаточно розподіляють по групах. Розходження в жирності молока між групами не повинно перевищувати 0,1-0,2 % (абсолютних).

Протягом досліду молочну продуктивність обліковують індивідуально за допомогою щоденного зважування або методом контрольного доїння, яке проводять у два суміжні дні 2-3 рази на місяць. Водночас трубкою-відбірником беруть зразок молока, пропорційний величині ранкового, обіднього і вечірнього надоїв, у склянки на 250 мл для визначення його жирності та інших показників якості.

Середній зразок молока складається із двох добрих проб, тому його консервують 10 %-м розчином хромату калію з розрахунку 1 мл розчину на 100 мл молока або 1-2 краплями 37-40 %-го розчину формаліну на 100 мл молока. Після цього молоко можна зберігати протягом 10 діб.

Форму і розміри вим’я корів визначають візуально, а також методом взяття промірів його на 2-3-му місяці лактації за 30 хв до доїння. Функціональні властивості вим’я вивчають за інтенсивністю молоковіддачі (л/хв) у процесі контрольного доїння доїльним апаратом. З інших технологічних показників визначають тривалість доїння, морфологічні особливості вим’я, маститостійкість тощо.

Оцінюючи відтворювальну здатність корів, враховують тривалість сервіс-періоду, вагітності та інтервал між отеленнями, живу масу новонароджених телят, в 10- та 20-денному віці.

Екстер’єр корів вивчають на 2-3-му місяці лактації за допомогою окомірної оцінки 10 голів з кожної групи за 7 промірами (висота в холці;висота в крижах; коса довжина тулуба; ширина, глибина і обхват грудей; обхват п’ясті) та індексами тілобудови (довгоногість, розтягнутість, перерослість, збитість та ін.).

Тип конституції визначають теж окомірно за тілобудовою з урахуванням екстер’єрних особливостей, розвитку кістяка й мускулатури, товщини шкіри. Останню вимірюють кутиметром посередині останнього ребра в точці пересічення його з лінією, що проходить від середини плечового зчленіння до сідничного бугра.

У науково-господарських експериментах, крім обліку зоотехнічних показників, проводять фізіолого-біохімічні дослідження. Для цього у кожній піддослідній групі виділяють по 5 типових для неї тварин. На них відповідно до поставлених у досліді завдань, можна проводити балансові досліди, вивчати гематологічні показники, а також вміст рубця, сечі тощо.

Бугаї-плідники. Групи тварин формують за принципом аналогів із 3-5 типових для породи, клінічно здорових бугаїв з урахуванням їх віку і живої маси.

Контроль за змінами живої маси плідників проводять шляхом щомісячного їх зважування. Висновки про відтворювальну їх здатність роблять за їх статевою активністю, якістю сперми та її запліднювальною здатністю.

У свіжій спермі за спеціальними методиками визначають об’єм еякуляту, активність і резистентність сперміїв, концентрацію статевих клітин в 1 мл сперми та в еякуляті, дегідрогеназну активність і концентрацію водневих іонів у ній, кількість патологічних форм сперміїв в еякуляті. Розбавлену сперму заморожують у парі рідкого азоту у вигляді гранул по 0,2 мл і зберігають у посудині Д’юара. Після відтаненя визначають стійкість сперміїв до глибокого охолодження та збереженість їх у різні сезони року.

Запліднювальну здатність заморожено-відталої сперми перевіряють на коровах або телицях груп, сформованих за принципом аналогів, шляхом постановками спеціального науково-господарського досліду.

Статеву активність бугаїв-плідників визначають за тривалістю прояву ними статевих рефлексів від часу появи їх у манежі і до закінчення еякуляції (наближення, ерекція, садка, еякуляція).

Для контролю за фізіологічним станом бугаїв, згідно з робочим планом досліду, у них з яремної вени вранці, до годівлі, беруть кров для аналізу.

Морфологію статевого апарату бугаїв вивчають після їх забою, відбирають відпрепаровані від зв’язок, сполучної і жирової тканин статеві органи. Останні зважують на лабораторних терезах, вимірюють мірною лінійкою описують. При потребі відбирають проби для гістологічних та гістохімічних досліджень.

За якістю нащадків бугаїв оцінюють там, де добре налагоджено первинний зоотехнічний облік, а стадо має високу породну консолідацію. Часто ця робота ґрунтується на даних бонітування і здійснюється за спеціальною методикою. Так, у м’ясному скотарстві плідників оцінюють за показниками усіх їх дочок і синів до 15-місячного віку, а також за живою масою, екстер’єром і класного характеристикою корів. Така оцінка можлива при наявності у бугая не менше 15 дочок або синів.

У молочному скотарстві племінну цінність бугаїв-плідників визначають за продуктивністю не менше 50 дочок із закінченою першою лактацією.

Молодняк. Основним при постановці дослідів на тваринах цієї виробничої групи є груповий метод з підбором тварин за принципом пар-аналогів. У виробничих дослідах можна підбирати групи методом міністада. 3а відсутності даних про походження тварин поголів’я їх у групах збільшується на 50 %.

Групи формують із тварин однієї породи. Якщо молодняк помісний, то між тваринами всередині групи допускається різниця не більше ніж на два покоління. Аналоги ж повинні бути лише одного покоління.

Мінімальна кількість чистопородних тварин у групі 12-14, помісних – 14-20.

Особливості постановки дослідів за молодняком залежать від мети його вирощування: ремонтний молодняк чи надремонтний, який вирощують на м’ясо. Тому і тривалість дослідів у виробничих умовах часто співпадає з прийнятою у технологічних схемах для даного господарства. Наприклад, у дослідах з вирощування ремонтних телиць тривалість експерименту може встановлюватись з моменту народження до парувального віку або по періодах вирощування: від народження до 6 міс., з 7 до 12 міс., з 13 до 18 міс.; при вирощуванні на м’ясо - від народження до реалізації на забій або по періодах вирощування.

Ріст піддослідного молодняку визначають за результатами щомісячного індивідуального зважування протягом двох днів підряд до ранкової годівлі. За даними зважування обчислюють абсолютний, відносний та середньодобовий прирости живої маси за такі періоди вирощування: 6-9; 10-12; 13-15; 16-18; 6-18 місяців.

Якщо у дослідах з вирощування молодняку на м’ясо основними показниками є приріст живої маси і затрати корму на одиницю її приросту, то в дослідах з ремонтним молодняком поряд з цими показниками вивчають також екстер’єрні особливості росту взяттям основних промірів: висоти в холці і крижах; косої довжини тулуба; ширини грудей за лопатками та глибини грудей; ширини в маклоках, тазостегнових зчленіннях, сідничних буграх; обхвату грудей за лопатками, п’ясті, напівобхвату заду. За цими промірами обчислюють індекси тілобудови: довгоногості, грудного, тазогрудного, м’ясності, збитості, масивності та комплексний.

Скороплідність телиць оцінюють за віком першого осіменіння та отелу, відтворну здатність - за віком першого плідного осіменіння, тривалістю вагітності, сервіс-періоду, кратністю осіменіння після першого отелу. Для проведення фізіолого-біохімічних досліджень з кожної піддослідної групи відбирають по 5 типових тварин.

У вирощеної та відгодованої на м'ясо худоби визначають м’ясні якості (передзабійна жива маса, маса першої туші, шкури, жиру-сирцю, внутрішніх органів) методом контрольного забою 3-5 типових тварин з кожної групи після їх 24-годинної голодної витримки. Одночасно встановлюють забійну масу і забійний вихід. Повном’ясність туші визначають, вимірявши та встановивши площі “м’язового вічка” на рівні 9-11-го ребра.

Морфологічний склад туші вивчають, розібравши її після охолодження на відруби з наступним відділенням м’якоті (обвалка) від кісток. За даними обвалки визначають абсолютний і відносний вмісти в туші м’якоті, жиру, сухожилля і кісток та вихід м’якоті на 1 кг кісток. Відділене від кісток м’ясо сортують на вищий, перший і другий сорти.

Якісну оцінку м’ясу дають на основі вивчення його хімічного складу і технологічних показників найдовшого м’яза спини і триреберного відрубу, топографії і розподілу жиру в туші та органолептичної оцінки м’яса. Відбирають середні зразки м’яса та окремих органів для проведення досліджень.

За хімічним складом середнього зразка м’яса визначають його калорійність за формулою

К = [ С - ( Ж + З ) ] х 4,1 + Ж х 9,3,

де, К - калорійність м’яса, кДж; С - вміст сухої речовини, г; Ж - вміст жиру, г; З - вміст золи, г; 4,1 і 9,3 - коефіцієнти калорійності відповідно золи і жиру.

При контрольному забої тварин коло питань, які цікавлять дослідника, та кількість обліковуваних показників можуть бути значно розширені. Так, ще визначають якість шкірсировини зважуванням парної шкури, обміром її площі й товщини на рівні останнього ребра.

Кістяк досліджують шляхом визначення фізико-механічних показників (маса, об’єм, довжина, ширина, обхват) п’ястної, плечової і лопаткової кісток. П’ястну і плечову кістки часто випробовують на міцність з визначенням вмісту у них кальцію і фосфору.

Проведення контрольного забою оформляють відповідним актом.

 

Корів в аналогічні групи відбирають за такими показниками:

Ø порідність - однакова або різниця на одне покоління;

Ø вік - різниця не більше 1-2 років;

Ø жива маса - допустиме відхилення ± 10 %;

Ø лактація по черзі - різниця не більше як на 1 лактацію;

Ø днів останньої лактації - різниця не більше 30 днів;

Ø середньодобовий надій за останні 20-30 днів - різниця ± 5-10 % ;

Ø процент жиру в молоці - різниця на 0,2 - 0,3 % (між крайніми  

Ø показниками);

Ø місяць тільності - 1 - 1,5 міс. від середньої по групі.

Молодняк великої рогатої худоби добирають за такими ознаками (табл. 1.1).

Таблиця 1.1


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 398; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!