Нормування радіаційної безпеки

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

Радіаційна безпека регламентується нормами радіаційної безпеки України – НРБУ-97.У НРБУ-97 наведено три категорії людей, які ризикують зазнати опромінення:

− категорія А – персонал, що професійно працює з радіоактивними речовинами;

− категорія Б – особи, що безпосередньо не працюють із радіоактивними речовинами, але за умовами проживання або розміщення їх робочих місць можуть потрапити під дію опромінення;

− категорія Б – інше населення країни.

Для трьох категорій осіб встановлені норми на день, тиждень і рік, які приведені в табл. 7.1.

Таблиця 7.1Норми для трьох категорій осіб

Категорія	День	Тиждень	Рік
А	17 мбер	100	0,5 бер
Б	17 мбер	10	0,5 бер
В	не вище, ніж для категорії Б

Для категорії В опромінення в основному відбувається за рахунок природного фону та ренгено-діагностики, дози, яких незначні і не можуть викликати в організмі відчутних несприятливих змін.

Вплив радіації на здоров’я людини

Відомо, що проникаюча радіація спричиняє іонізацію атомів і молекул організму. Це призводить до порушення життєвих функцій окремих органів, ураження кісткового мозку, розвитку променевої хвороби.

Розрізняють чотири ступені променевої хвороби: І – легкий (при опроміненні 100-200 бер); II – середньої важкості (200-300 бер); Ш – тяжкий (300-500 бер); IV – дуже тяжкий (більше 500 бер).

При опроміненні організму розрізняють гостре й пролонговане (тривале) одноразове й багаторазове опромінення. Під гострим розуміють короткочасне опромінення при високій потужності дози, а під пролонгованим – тривале при невеликій потужності дози.

Обидва види опромінення можуть бути одноразовими й фракціонованими (роздрібненими). За одноразове опромінення приймають опромінення, одержане протягом 1–4 діб (незалежно від кількості отриманих доз). Крім того, відомим є хронічне опромінення, яке може розглядатися як різновид фракціонованого опромінення, що проходить тривалий час при малих дозах.

Гостра променева хвороба виникає при тотальному одноразовому зовнішньому рівномірному опроміненні в 1–10Гр. При цьому уражаються кістковий мозок, основною функцією якого є продукування клітин крові, зокрема еритроцитів, лімфоцитів і тромбоцитів. Відсутність або недостатня кількість цих клітин обумовлює основні патологічні прояви гострої променевої хвороби – інфекційний та геморагічний синдром (виникнення інфекційно-запалювальних процесів, кровотечі і крововиливи різної локалізації).

У всіх випадках опромінення при дозах, що перевищують 1Гр, розвивається первинна реакція організму на радіацію: нудота, блювота, зникнення апетиту. Іноді відчуваються сухість і гіркота у роті. У постраждалих з’являється відчуття важкості у голові, головний біль, загальна слабість, сонливість тощо. На ділянках тіла, що потрапили під опромінення потужністю 6-10Гр, виникає перехідна гіперемія (почервоніння), болючий свербіж. У осіб, які постраждали найбільше, первинна реакція виникала через 0,5-3 години і тривала протягом кількох днів. Несприятливими ознаками, які обумовлюють тяжке протікання хвороби, є розвиток шокоподібного стану зі зникненням артеріального тиску, короткочасна втрата свідомості тощо.

Через 2-4 дні симптоми первинної реакції зникають. Хвороба входить у другу стадію, яку називають прихованою, її тривалість залежить від отриманої дози опромінення. Через 2-4 тижні самопочуття хворих різко погіршується, настає критична стадія хвороби з характерними для неї інфекційними й геморагічними синдромами. У хворих, які лікувалися, вона триває від одного до трьох тижнів. Потім настає четверта стадія хвороби – відновлення, її тривалість – 2-2,5 місяці.

За прийнятою Міжнародним Комітетом радіаційного захисту безпороговою концепцією, не існує абсолютно безпечних доз і будь-яке опромінення пов’язане з ризиком виникнення негативних ефектів. Вміст навіть невеликої кількості радіонуклідів у живих тканинах і організмах часто приводить до виникнення серйозних захворювань, мутацій, онкологічних утворень, зменшення імунітету та ін. Дуже чутливі до підвищеної радіації ембріони і діти. Вона викликає клітинні деформації, спричиняє народження мутантів, аномалії розвитку і росту. Найнебезпечнішими для людей є мутації зародкових статевих клітин.

Віддалені наслідки опромінення — скорочення тривалості життя; розвиток з’єднувальної тканини (фіброзів) у шкірі, легенях, нирках та інших органах, що призводить до порушення їхніх функцій. Віддаленими наслідками є також порушення ендокринної рівноваги, катаракта, зниження імунітету. До найтяжчих наслідків опромінення слід віднести виникнення злоякісних новоутворень і виникнення у нащадків спадкових захворювань.

Орієнтовні норми радіаційної безпеки людини:

· 450 бер – тяжкий ступінь променевої хвороби;

· 100 бер – нижній рівень розвитку променевої хвороби;

· 75 бер – короткочасна незначна зміна складу крові;

· 25 бер – допустиме аварійне опромінення персоналу (разове);

· 10 бер – допустиме аварійне опромінення населення (разове);

· бер – допустиме опромінення персоналу за рік;

· бери – опромінення під час рентгеноскопії зубів (місцеве);

· 500 мбер – допустиме опромінення населення за рік;

· 100 мбер – фонове опромінення на рік;

· 30 бер – місцеве опромінення при рентгеноскопії шлунка;

· 1 мкбер – перегляд одного хокейного матчу по телевізору;

· 35 бер межа для населення за 70 років (середня тривалість життя).

Допустимі рівні забруднення:

· внутрішнє приміщення дитячих закладів – 0,02 мР/год;

· верхній одяг дітей – 0,05 мР/год;

· територія дошкільних закладів – 0,04 мР/год;

· верхній одяг, взуття, засоби індивідуального захисту – 0,045 мР/год;

· автотракторна техніка – 0,055 мР/год.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 540; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!