Нормування радіаційної безпеки
Радіаційна безпека регламентується нормами радіаційної безпеки України – НРБУ-97.У НРБУ-97 наведено три категорії людей, які ризикують зазнати опромінення:
− категорія А – персонал, що професійно працює з радіоактивними речовинами;
− категорія Б – особи, що безпосередньо не працюють із радіоактивними речовинами, але за умовами проживання або розміщення їх робочих місць можуть потрапити під дію опромінення;
− категорія Б – інше населення країни.
Для трьох категорій осіб встановлені норми на день, тиждень і рік, які приведені в табл. 7.1.
Таблиця 7.1Норми для трьох категорій осіб
Категорія | День | Тиждень | Рік |
А | 17 мбер | 100 | 0,5 бер |
Б | 17 мбер | 10 | 0,5 бер |
В | не вище, ніж для категорії Б |
Для категорії В опромінення в основному відбувається за рахунок природного фону та ренгено-діагностики, дози, яких незначні і не можуть викликати в організмі відчутних несприятливих змін.
Вплив радіації на здоров’я людини
Відомо, що проникаюча радіація спричиняє іонізацію атомів і молекул організму. Це призводить до порушення життєвих функцій окремих органів, ураження кісткового мозку, розвитку променевої хвороби.
Розрізняють чотири ступені променевої хвороби: І – легкий (при опроміненні 100-200 бер); II – середньої важкості (200-300 бер); Ш – тяжкий (300-500 бер); IV – дуже тяжкий (більше 500 бер).
При опроміненні організму розрізняють гостре й пролонговане (тривале) одноразове й багаторазове опромінення. Під гострим розуміють короткочасне опромінення при високій потужності дози, а під пролонгованим – тривале при невеликій потужності дози.
|
|
Обидва види опромінення можуть бути одноразовими й фракціонованими (роздрібненими). За одноразове опромінення приймають опромінення, одержане протягом 1–4 діб (незалежно від кількості отриманих доз). Крім того, відомим є хронічне опромінення, яке може розглядатися як різновид фракціонованого опромінення, що проходить тривалий час при малих дозах.
Гостра променева хвороба виникає при тотальному одноразовому зовнішньому рівномірному опроміненні в 1–10Гр. При цьому уражаються кістковий мозок, основною функцією якого є продукування клітин крові, зокрема еритроцитів, лімфоцитів і тромбоцитів. Відсутність або недостатня кількість цих клітин обумовлює основні патологічні прояви гострої променевої хвороби – інфекційний та геморагічний синдром (виникнення інфекційно-запалювальних процесів, кровотечі і крововиливи різної локалізації).
У всіх випадках опромінення при дозах, що перевищують 1Гр, розвивається первинна реакція організму на радіацію: нудота, блювота, зникнення апетиту. Іноді відчуваються сухість і гіркота у роті. У постраждалих з’являється відчуття важкості у голові, головний біль, загальна слабість, сонливість тощо. На ділянках тіла, що потрапили під опромінення потужністю 6-10Гр, виникає перехідна гіперемія (почервоніння), болючий свербіж. У осіб, які постраждали найбільше, первинна реакція виникала через 0,5-3 години і тривала протягом кількох днів. Несприятливими ознаками, які обумовлюють тяжке протікання хвороби, є розвиток шокоподібного стану зі зникненням артеріального тиску, короткочасна втрата свідомості тощо.
|
|
Через 2-4 дні симптоми первинної реакції зникають. Хвороба входить у другу стадію, яку називають прихованою, її тривалість залежить від отриманої дози опромінення. Через 2-4 тижні самопочуття хворих різко погіршується, настає критична стадія хвороби з характерними для неї інфекційними й геморагічними синдромами. У хворих, які лікувалися, вона триває від одного до трьох тижнів. Потім настає четверта стадія хвороби – відновлення, її тривалість – 2-2,5 місяці.
За прийнятою Міжнародним Комітетом радіаційного захисту безпороговою концепцією, не існує абсолютно безпечних доз і будь-яке опромінення пов’язане з ризиком виникнення негативних ефектів. Вміст навіть невеликої кількості радіонуклідів у живих тканинах і організмах часто приводить до виникнення серйозних захворювань, мутацій, онкологічних утворень, зменшення імунітету та ін. Дуже чутливі до підвищеної радіації ембріони і діти. Вона викликає клітинні деформації, спричиняє народження мутантів, аномалії розвитку і росту. Найнебезпечнішими для людей є мутації зародкових статевих клітин.
|
|
Віддалені наслідки опромінення — скорочення тривалості життя; розвиток з’єднувальної тканини (фіброзів) у шкірі, легенях, нирках та інших органах, що призводить до порушення їхніх функцій. Віддаленими наслідками є також порушення ендокринної рівноваги, катаракта, зниження імунітету. До найтяжчих наслідків опромінення слід віднести виникнення злоякісних новоутворень і виникнення у нащадків спадкових захворювань.
Орієнтовні норми радіаційної безпеки людини:
· 450 бер – тяжкий ступінь променевої хвороби;
· 100 бер – нижній рівень розвитку променевої хвороби;
· 75 бер – короткочасна незначна зміна складу крові;
· 25 бер – допустиме аварійне опромінення персоналу (разове);
· 10 бер – допустиме аварійне опромінення населення (разове);
|
|
· бер – допустиме опромінення персоналу за рік;
· бери – опромінення під час рентгеноскопії зубів (місцеве);
· 500 мбер – допустиме опромінення населення за рік;
· 100 мбер – фонове опромінення на рік;
· 30 бер – місцеве опромінення при рентгеноскопії шлунка;
· 1 мкбер – перегляд одного хокейного матчу по телевізору;
· 35 бер межа для населення за 70 років (середня тривалість життя).
Допустимі рівні забруднення:
· внутрішнє приміщення дитячих закладів – 0,02 мР/год;
· верхній одяг дітей – 0,05 мР/год;
· територія дошкільних закладів – 0,04 мР/год;
· верхній одяг, взуття, засоби індивідуального захисту – 0,045 мР/год;
· автотракторна техніка – 0,055 мР/год.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 540; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!