Опишіть концепцію аномії та культурального передавання в соціології девіантної поведінки
Еміль Дюркгейм - основоположник соціологічного дослідження девіації. Він стверджував, що девіація має функціональне значення в суспільстві: сприяє усвідомленню меж того, що вважається поведінкою нормальною, допустимою. Девіації виконують роль факторів, що спричинюють людей підтвердити свою відданість моральному порядку суспільства.
Дюркгейму належить ідея аномії.
Аномія - суспільний стан, який характеризується розладом системи цінностей, обумовлений кризою всього суспільства, його соціальних інститутів, протиріччям між проголошеними цілями та неможливістю їх реалізації для більшості.
Концепція культурального передавання показує, що соціально несхвальна поведінка може формуватися у таких самих процесах соціалізації, як і соціально схвальні форми поведінки. У цьому аспекті цей підхід є корисним інструментом для розуміння, чому девіація є різною у різних соціальних групах та у різних суспільствах.
Варіант Х
Виділіть основні етапи розвитку соціології.
Щоб охарактеризувати історичний розвиток соціології, важливо відійти від уявлення про цей процес як про хаотичне нагромадження персоналій, шкіл, парадигм тощо. Цей розвиток має свою логіку і структурованість, які показують, що ті пара-дигмальні зміни, що відбувалися у соціології, збігаються із загальними тенденціями зміни суспільних умов (контексту) існування соціології. Перший етап: становлення соціології як самостійної науки на основі методології позитивізму (типові теорії такого типу знаходимо у О. Конта, Г. Спенсера). Другий етап: формування національних соціологічних шкіл, початок існування «великих соціологічних теорій», що претендують на універсальність пояснення будь-яких проявів соціальності і закладають основи власне соціологічної методології. Ці теорії досить часто називають «класичними». Це, зокрема, теорії М. Вебера, Е. Дюркгейма, К. Маркса, Ф. Тьонніса, Г. Зіммеля та ін. Третій етап: вихід соціології за національні межі, її інтернаціоналізація. Проте цей період супроводжувався і поширенням теоретико-методологічного розмежування, зумовленого суперечністю між прибічниками теорій еволюційного розвитку (структурний функціоналізм) і послідовниками К. Маркса, які намагалися пояснити усі соціальні процеси, грунтуючись на виділенні об’єктивно існуючих соціальних суперечностей. У цей період важливим чинником розвитку соціології стало протистояння методологічних орієнтацій макро- і мікросоціології, що довели існування істотно різних картин соціальної реальності. Четвертий етап почався у 80-х роках і тісно пов’язаний з «постмодернізмом» як тлом, на якому розвивалася сучасна культура. Цей етап позначений заявами про чергову методологічну кризу в соціології, що веде до усвідомлення необхідності нового бачення світу, корегування уявлень про предмет, метод, суб’єкта пізнання тощо.
|
|
|
|
|
|
Охарактеризуйте класичні теорії соціології управління.
У науковій літературі типово виділяти дві основні школи, які, виникнувши раніше ніж інші, стали безпосередніми предтечами усіх сучасних теорій управління. Це "школа наукового менеджменту", засновником якої був американський інженер-підприємець Фредерік Тейлор (1856—1915) і "школа людських відносин", виникнення якої пов'язане з іменем американського соціолога Елшона Мейо (1880—1949). Полеміка між цими двома домінуючими концепціями, так само як і спроби об'єднати висловлені ними принципи, сприяли виникненню і розвитку усіх наступних теорій управління працею.
Теорія наукового менеджменту. Фредерік Тейлор був підприємцем-практиком, який шукав найбільш ефективних шляхів підвищення продуктивності праці. Тому його роботи, які отримали високе визнання в усьому світі, є швидше не теорією, а поглядами практика на організацію трудового процесу в першу чергу набором рецептів, а не науковим аналізом того, як саме здійснюється виробничий процес.
|
|
|
Запровадження системи Тейлора на американських підприємствах на початку XX ст. стало причиною швидкого зростання продуктивності та інтенсивності праці, але профспілки зустріли систему Тейлора не дуже привітно, вважаючи її "потогінною", такою, що призводить до значного посилення експлуатації робітників.
Наприкінці 20-х рр. XX ст. критика тейлоризму посилюється. Основне звинувачення на адресу теорії наукового менеджменту — її механічний характер, те, що ця теорія не бере до уваги особистості людини. Ця критика приводить до появи "теорії людських відносин".
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 439; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!