Основи конституційного права КНР. створені також арбітражні комісії і арбітражні суди з трудових спорів (від повіту та нижче), їх рішення не є остаточними



491

створені також арбітражні комісії і арбітражні суди з трудових спорів (від повіту та нижче), їх рішення не є остаточними, їх мож­на оскаржити в народному (державному) суді.

Конституція закріплює деякі загальновизнані принципи пра­восуддя, в тому числі право обвинуваченого на захист, рівність громадян при розгляді справ, право громадян різних національ­ностей використовувати свою рідну мову в судочинстві.

Суди розглядають справи, як правило, колегіально, деякі кри­мінальні справи – за участю народних засідателів, які обирають­ся колективами підприємств, установ і за місцем проживання. Нескладні цивільні й незначні кримінальні справи можуть бути розглянуті одноособово суддею.

Прокуратура.Прокурори здійснюють нагляд за законністю, підтримують обвинувачення у суді, беруть участь у розгляді дея­ких цивільних справ, якщо це викликано інтересами держави; ведуть розслідування більш складних кримінальних справ, за які призначаються суворі міри покарання (слідчі дії в цих випадках проводять слідчі при прокуратурах).

Вищий орган прокуратури – Верховна народна прокуратура на чолі з генеральним прокурором. На місцях створюються місцеві народні прокуратури, в армії – військові прокуратури. Є також транспортні й інші прокуратури. Місцеві прокуратури можуть створювати свої відділення в лісових районах, у районах гірничо­добувної промисловості й інших місцях.

Прокуратура будується на строгій централізації, вона органі­заційно відділена від судів. Законодавство про прокуратуру ви­магає від неї підтримувати тісний зв’язок з масами, вміти розріз­няти і правильно розв’язувати, з одного боку, протиріччя між на­родом і його ворогами, а з іншого – протиріччя серед народу.

Генеральний прокурор призначається ВЗНП, члени Верхов­ної народної прокуратури – Постійним комітетом ВЗНП, місцеві прокурори – генеральним і вищестоящими прокурорами.

Національно-державний устрій

Особливість національно-державного устрою КНР відбита в конституційно закріпленому значенні Китайської Народної Рес­публіки як «єдиної багатонаціональної держави» (ст. 22). Така форма державного устрою – «єдиного і неподільного», «унітар­ного» зумовлюється, на думку китайських теоретиків, «реально

492

Розділ 29

існуючими умовами Китаю», у тому числі й особливостями на­ціональних відносин у країні. В цих умовах у Китаї прийнята лише політика районної національної автономії для вирішення націо­нального питання в країні.

Районна національна автономія в КНР не має характеру на­ціональної державності (до того ж, і право націй на самовизна­чення не фігурує в жодному законодавчому акті в КНР). Це адмі­ністративна автономія. Райони національної автономії являють собою місцеві адміністративні райони, що перебувають під єди­ним керівництвом держави і є невід’ємною її частиною. Такі ра­йони утворюються в місцях компактного проживання нехансь-ких національностей (ст. 12 Конституції).

Головні положення з національного питання сформульовано в Конституції (розділ 6, статті 112–122). У Законі районної на­ціональної автономної Китайської Народної Республіки від 1 жовт­ня 1984 р., в основу якого покладено положення Конституції КНР 1982 р., коло основоположних ідей щодо національно-державно­го устрою КНР викладається більш конкретизовано, в уточнених формуваннях. Особлива увага в Законі звертається на забезпе­чення прав самоврядування. Районна національна автономія виз­начається у ньому не тільки як основна лінія у вирішенні націо­нального питання в КНР, а й як найважливіший елемент політич­ної системи держави. Відповідно до Закону (ст. 6) органи самоврядування районів національної автономії можуть вжива­ти певних заходів для прискорення економічного та культурного розвитку національних районів. Однак при цьому вони повинні ставити інтереси держави на перше місце та виконувати завдан­ня, які визначають вищестоящі державні органи (ст. 7). Законом установлюється процедура обов’язкових консультацій вищесто­ящих органів з органами самоврядування у разі необхідності зміни кордонів автономної одиниці. Такі зміни повинні затверджува­тися Державною Радою (ст. 14). У статті зазначається, що всі на­родні уряди районів національної автономії є адміністративними органами, які перебувають під єдиним управлінням Держради. У Законі докладно регламентуються норми представництва в ЗНП автономних одиниць національностей, крім того, що здійснює автономію. Конкретно розглядається захист інтересів неханців у господарській сфері, надання їм різних пільг і переваг з метою покращення економічної ситуації в національних районах. Зако­ном про автономії гарантується можливість самостійного вирі-


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!