Основи правового статусу особи. Важливим чинником у становленні нового конституційного порядку в Японії було визнання нової ролі особистості як активного носія прав і свобод
Важливим чинником у становленні нового конституційного порядку в Японії було визнання нової ролі особистості як активного носія прав і свобод. Після капітуляції в 1945 р. в Японії склалася система цінностей, яка поєднувала її власні традиції із західною концепцією цивільних прав і свобод, причому в галузі прав
Основи конституційного права Японії
497
людини японська концепція запозичила теорію природного права із західноєвропейської. Всі державні інститути і закони базуються на ідеї гідності і цінностей людської особистості. Однак у Конституції підкреслюється, що «...народ повинен утримуватися від будь-яких зловживань свободами і правами і несе постійну відповідальність за виконання їх в інтересах суспільного добробуту» (ст. 12).
Відповідно до ст. 11 Конституції «народ безборонно користується всіма основними правами людини», котрі, будучи гарантовані Конституцією, «надаються сучасному і майбутнім поколінням як непорушні вічні права». Із цього формулювання можна зробити висновок про те, що Конституція виходить із концепції «наданих прав».
У певній кількості статей говориться, що вказані в них права не належать, а гарантуються, причому невизначеному колу суб’єктів. І останнє, суб’єктом цілого ряду прав Конституція вважає не окремих індивідів, а народ. Наприклад, саме за народом визнається «невід’ємне право обирати публічних посадових осіб і звільняти їх від посади». Всі публічні посадові особи є слугами всього суспільства, а не певної її частини (ст.15, частини 1 та 2).
|
|
|
Основні права і свободи громадян розглядаються як абсолютні і притаманні людині від народження, які не можуть бути порушені навіть шляхом видання Парламентом відповідних законів. Конституція встановила, що «всі люди повинні поважатися як особистості» (ст. 13), вони «рівні перед законом і не можуть підлягати дискримінації в політичному, економічному і соціальному відношеннях за мотивами раси, релігії, статі, соціального положення, а також походження» (ст. 14). Великим завоюванням демократичних сил Японії стало включення до Конституції положень про свободу думки, совісті, віросповідання, зборів, об’єднань, слова, друку й інших способів прояву особистості (статті 19–23). Особливе місце займає положення про рівність чоловіка та жінки, рівність у шлюбі (ст. 24) та рівність при заміщенні державних посад (ст. 44).
Важливе значення в Конституції набуває ст. 10 про умови громадянства, які визначаються законом. Таким законом був Закон про підданство Японії від 4 травня 1950 р., який замінив Закон про підданство 1900 р. Особливість чинного закону полягає в тому, що, вживаючи термін «підданство», він вступає у формальне про-
|
|
|
498
Розділ 30
тиріччя із вказаною статтею Конституції та конституційним принципом народного суверенітету. Адже навіть у Великобританії та Канаді, які не пройшли через такі радикальні конституційні перетворення і формально не наголошували на принципі народного суверенітету, діє закон про громадянство, а не про підданство, як в Японії.
Громадянство набувається головним чином за народженням на основі дії принципу крові, якщо навіть дитина народилася поза шлюбом, а мати дитини є піддана Японії.
Право підстави застосовується у двох випадках: коли дитина народилася на території Японії, а батько і мати невідомі, а також коли вони не мали громадянства.
Натуралізація відповідно до японського закону – набуття підданства з дозволу влади – стає чинною тільки після того, як в офіційному віснику з’явиться повідомлення про рішення міністра юстиції на прохання повнолітнього іноземного громадянина. Але до цього громадянин повинен прожити в Японії не менш ніж п’ять років.
Припинення підданства також може мати місце навіть після появи надрукованого повідомлення міністра юстиції. Як ми бачимо, і в цьому є особливість Японії, в питаннях набуття та припинення громадянства особливу роль відіграють міністр юстиції і апарат міністерства. Ті питання щодо громадянства, які в Японії вирішує міністр юстиції, в інших державах вирішує глава держави.
|
|
|
В японській Конституції знайшли своє відображення всі три основні групи прав, свобод та обов’язків громадян: особисті (цивільні), політичні та економічні, соціальні і культурні.
Особисті права і свободи надають конституційного захисту приватному життю громадян, свободу людині від втручання держави. Право на «життя, свободу і прагнення до щастя» закріплює ст. 13. Також Конституційне право на життя ми знаходимо в ст. 36, яка забороняє застосування катувань та жорстких покарань: «Ніхто не може бути позбавлений життя або свободи або підданий покаранню інакше як відповідно до процедури, встановленої законом». Право на життя включає в себе також право на безпеку і право на сприятливе навколишнє середовище, що належить до так званого «нового права».
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 197; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!