Понятие адвокатской этики

Адвокатская этика призвана обеспечивать исполнение адвокатом своих обязанностей честно, компетентно и добросовестно, чтобы формировать должный уровень общественного доверия к адвокатуре как представителю гражданского общества и лично к адвокатам. У населения должна быть уверенность, что честно исполняющий свой долг адвокат способен оказать реальную помощь в критической ситуации.

Адвокатская этика заключается в профессиональном и честном исполнении адвокатом своих обязанностей, предусмотренных Законом об адвокатуре, а также другими правовыми актами. Адвокат несет ответственность перед заказчиком его услуг, судом и обществом в целом за профессиональное и качественное исполнение своих обязанностей. Оказывая юридидескую помощь нуждающемуся, адвокат должен помнить, что при рассмотрении проблемы он должен подходить к своему делу ответственно, добросовестно и беспристрастно. Совокупность данных условий должна соблюдаться непременно и одновременно. Компетентность адвоката не должна вызывать сомнений ни у клиента, ни у суда, ни у него самого. Стремление оказать квалифицированную юридическую помощь и сделать это в максимально короткие сроки является одним из важнейших аспектов адвокатской этики. Этика адвоката не позволяет ему разглашать какую-либо конфиденциальную информацию, полученную от подопечного, даже в том случае, если известно о разглашении данных сведений третьей стороной. А попытки одного подопечного узнать у адвоката конфиденциальную информацию, касающуюся другого подопечного, должны быть подвергнуты порицанию и жесткому пресечению. Адвокату разрешается разглашение частной информации только с разрешения его подопечного (устного или письменного).

8. Етичні аспекти здійснення захисту за призначен­ням.

Стаття 50 Правил закріплює етичні аспекти здійснення захисту за призначенням.

Здійснення захисту за призначенням органів попереднього слідства та суду у випадках, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством, є важливим професійним обов'язком адвоката. Необгрунтована відмова від прий­няття на себе захисту за цих умов є неприпустимою.

Відмову слід вважати обґрунтованою тільки у випадках:

коли адвокат через тимчасову непрацездатність не може повноцінно вико­нувати свої професійні обов'язки;

коли з об'єктивних причин у адвоката відсутня належна кваліфікація для на­дання правової допомоги у конкретній справі, що є особливо складною;

коли при прийнятті адвокатом на себе надання правової допомоги певній особі через конкретні причини неможливо забезпечити дотримання вимог Пра­вил адвокатської етики, які регламентують ситуацію суперечності інтересів, або правил, що забезпечують гарантії збереження конфіденційної інформації;

коли прийняття захисту за призначенням через конкретні об'єктивні при­чини може потягнути суттєве порушення прав і законних інтересів інших клієнтів адвоката, з котрими адвокат пов'язаний раніше укладеними угодами про надання правової допомоги;

коли частина роботи, що виконується за призначенням, у загальному обсязі роботи адвоката стає вочевидь надмірною і ставить його в тяжке матеріальне ста­новище.

У випадках здійснення захисту за призначенням у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, з оплатою відповідно до чинно­го законодавства на будь-якій стадії здійснення правової допомоги допускається укладення угоди з клієнтом про надання йому правової допомоги, яке передбачає внесення гонорару клієнтом.

Адвокат не має права в цих випадках схиляти клієнта до укладення угоди шля­хом обману, погроз та інших засобів, які суперечать чинному законодавству і Правилам адвокатської етики.

Адвокат, який виконував на попередньому слідстві захист клієнта на підставі укладеної угоди або за призначенням, не може відмовитися від прийняття дору­чення на захист цього клієнта в суді першої інстанції.

9. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом

У відносинах щодо надання правової допомоги клієнту — юридичній особі ад­вокат при визначенні суб'єкта прав і обов'язків клієнта і відповідному визначенні порядку реалізації своїх обов'язків має виходити з такого:

-для цілей передбаченої законодавством та Правилами адвокатської етики взаємодії з клієнтом (узгодження змісту доручення, отримання дозволу на розго­лошення конфіденційної інформації, надання роз'яснень щодо правової позиції у справі, інформування про хід виконання доручення тощо) клієнта уособлює особа, яка від імені юридичної особи уклала угоду на надання останній правової допомоги, маючи на те належні повноваження, або інша особа (особи), зазначе­на в угоді;

-носієм прав та обов'язків, які захищає або представляє адвокат при наданні правової допомоги, є юридична особа як така.

Якщо, незважаючи на вжиті адвокатом заходи, керівник юридичної особи (або вищий орган) підтримують зазначені дії (бездіяльність), шкідливі для інте­ресів юридичної особи, адвокат може розірвати угоду на надання правової допо­моги клієнту — юридичній особі в односторонньому порядку.

На відносини щодо надання правової допомоги клієнту — юридичній особі в повному обсязі поширюються норми Правил адвокатської етики, що регламенту­ють поведінку адвоката в ситуаціях існування або виникнення конфлікту (супе­речності) інтересів.

Якщо у спілкуванні з посадовими особами, службовцями та іншими праців­никами клієнта — юридичної особи, пов'язаному з наданням правової допомоги цьому клієнту, стає очевидним, що виникає ситуація конфлікту інтересів адвокат повинен недвозначно повідомити, що він представляє клієнта — юридичну осо­бу і пояснити свої обов'язки, пов'язані з конфліктом інтересів.

У період дії угоди про надання правової допомоги клієнту — юридичній особі адвокат не повинен укладати угод про надання правової допомоги з особами, які перебувають в трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта — юридичної особи.

 

Зал модуль 4

Ст.3 З.У. «про адвокат и адвок деятельность»

1. Правовая основа деятельности адвокатуры Украиныи получение свидет
1. Правовой основой деятельности адвокатуры Украины является Конституция Украины, этот Закон, другие законодательные акты Украины.

 

Статья 12. Свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью, удостоверение адвоката Украины
1. Лицу, присягу адвоката Украины, Советом адвокатов региона в день принесения присяги бесплатно выдается свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью и удостоверение адвоката Украины.
2. Свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью и удостоверение адвоката Украины не ограничиваются возрастом человека и являются бессрочными.
Образцы свидетельства о праве на занятие адвокатской деятельностью и удостоверение адвоката Украины утверждаются Советом адвокатов Украины.

 

2. Помічник адвоката

Адвокат може мати помічника або кількох помічників із чис­ла осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визна­чаються контрактом між адвокатом (адвокатським об'єднан­ням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю.

Не можуть бути помічниками адвоката особи, вказані в час­тині другій статті 2 цього Закону.

1. Помічник адвоката - це особа, яка, як правило, має намір от­римати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

2. Помічник адвоката не є членом адвокатського об'єднання -він вступає у трудові відносини з адвокатом чи адвокатським об'єднанням, і, отже, ці відносини цілком підпадають під дію КЗпП. Одним з найбільш важливих наслідків цього є те, що адво­кат чи адвокатське об'єднання, які мають помічника адвоката, ви­ступають щодо нього у ролі роботодавця у сенсі сучасного трудо­вого права з усіма відповідними обов'язками. Крім того, Законом «Про адвокатуру і адв діяльн» приписується укладення трудового договору з помічником адвоката лише у формі контракту, який визначає умо­ви праці помічника адвоката, зокрема розмір заробітної плати, який не може бути меншим за встановлений мінімальний рівень.

3. Вимога, яку Закон висуває щодо помічника адвоката - це на­явність вищої юридичної освіти. З огляду на це слід визнати неприпустимою практику окремих КДКА, які зараховують до стажу роботи за спеціальністю юриста строк ро­боти помічником адвоката в період опанування юридичного фаху, тобто до отримання диплому про повну вищу юридичну освіту. З цієї вимоги випливає, що зарахування на посаду помічника адво­ката особи, яка не має вищої юридичної освіти, є порушенням чинного законодавства, оскільки ст. 8 Закону не містить посилань на інші рівні освіти, наприклад, базову вищу освіту тощо (див. ко­ментар до ст. 2).

4. Помічник адвоката не вправі розголошувати відомості, які становлять адвокатську таємницю, використовувати ці відомості у своїх або третіх осіб інтересах, його не можна допитати як свідка з зазначених питань.

5. На помічника адвоката поширюється дія Правил адвокат­ської етики в частині, яка стосується його діяльності.

Адвокат зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його поміч­никами, а також такі умови зберігання документів, переданих ад­вокату клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що міс­тять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають до­ступ до них сторонніх осіб.

Адвокат несе дисциплінарну відповідальність за порушення Правил адвокатської етики його помічником, якщо він не забезпе­чив ознайомлення свого помічника з цими Правилами, не здійс­нив належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт при виконанні адвокатом доручення на подання правової допомоги, або коли адвокат своїми розпоряд­женнями, порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики (ст. 78).

6. Помічник адвоката не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Помічником адвоката не може бути особа, яка має су­димість.

3. Професійні права помічника адвоката.

Закон надає адвокату право помічника або кількох помічників. Помічником адвоката може бути особа, яка має вищу юридичну освіту. Умови роботи помічника адвоката визначаються контрактом між ним і адвокатом (або адвокатським об'єднанням) з додержанням законодавства про працю. Ним не можуть бути особи, перелік яких є перешкодою для зайняття посади помічника адвоката.

Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку та на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню.
Внески на державне соціальне страхування сплачуються адвокатом та його помічником на рівні осіб, які займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.

Призначення і виплата адвокату та його помічнику допомоги і пенсій по державному соціальному страхуванню провадяться відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

 

4. Соціальні права адвоката та помічника адвоката.

1. Конституція України встановила, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Закон «Про адвокатуру і адв діяльн» виділяє серед соціальних прав адвока­та та його помічника право на відпустку та на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Право на відпустку передбачено ст. 45 Конституції України. Слід зауважити, що адвокати не є суб'єктами трудових правовідносин, з ними не укладається трудо­вий договір на здійснення адвокатської діяльності, він не є служ­бовцем, його не приймають на роботу і не звільняють, адже свій статус і повноваження він набуває з отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а втрачає їх з анулю­ванням цього свідоцтва, однак, маючи свідоцтво, може не займа­тися цим видом діяльності. Адвокат не отримує заробітної плати, а одержує від свого клієнта плату (гонорар) на підставі договору по подання правової допомоги. Правом на щорічну відпустку ад­вокат може користуватися на свій розсуд залежно від зайнятості в судовому процесі або у виконанні іншого доручення клієнта. Він не отримує оплачуваної відпустки, оскільки його заробітком є ли­ше гонорар.

2. Помічник адвоката приймається на роботу за контрактом з додержанням законодавства про працю, йому виплачується заро­бітна плата, отже й інші права, передбачені трудовим законодав­ством, йому гарантуються (див. коментар до ст.8).

3. Адвокати сплачують внески до Пенсійного фонду України, де обов'язково реєструються, у розмірі, який встановлюється від­повідним законодавством.

Закон України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом виконується певна робота, передбачена договором, який укладається громадянином чи юридичною особою з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, і у якому передбачаються умови оплати праці адвоката.

 

Коли для належного виконання доручення адвокату невистачає рівня компетентності і він потребує у зв'язку з цим спеціальної підготовки через відсутність у нього спеціальних знань закону, що підлягає застосуванню у даному випадку, він повинен обов'язково попередити про це клієнта до укладення з ним угоди. Слід наголосити, що адвокат зобов'язаний дотримуватися умов, сформульованих Правилами адвокатської етики щодо визначення своїх можливостей по виконанню угоди при її укладенні з клієнтом. Недотримання зазначених у Правилах умов, що може призвести до негативного впливу на якість подання правової допомоги, до низького її рівня, слід розцінювати як грубе порушення адвокатом професійних обов'язків, що тягне за собою дисциплінарну відповідальність.
Якщо виникає спір між адвокатом і клієнтом щодо неналежного виконання доручення, він може бути вирішений головою адвокатського об'єднання, коли адвокат є членом цього об'єднання, дисциплінарною палатою КДКА або в судовому порядку.

 

Помічник адвоката, на відміну від адвоката, отримує заробітну плату, яка не може бути нижчою, ніж її мінімальний розмір, встановлений державою.

 

 

5. Гарантії адвокатської діяльності в Україні

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

1. Професійні права адвоката, що охороняються законом, за­кріплені у Законі Укр. «Про адвокатуру і адв діяльність», а також у спеціальних законах щодо конкретних видів його діяльності. Однак механізми охорони їх законом є недосконалими, а гарантії адвокатської діяльності, які мають гарантувати в тому числі й реалізацію цих прав у повному обсязі, - недостатні для забезпечення належного виконання адвокатом професійних повноважень. Кожне надане адвокату професійне право повинно беззастережно виконуватися без перешкод з боку будь-якої особи. Порушення цих прав, ство­рення перешкод у їх здійсненні неприпустимі, а в разі допущення таких порушень і перешкод особи, які скоїли ці дії, мають нести сувору відповідальність.

2. До останнього часу порушення професійних прав адвокатів і гарантій їх діяльності не тягли за собою відповідальності посадо­вих осіб, які їх допускали.

Гарантії адвокатської діяльності потребують значного розши­рення і наведені:

-заборона огляду, розголошення чи вилучення дізнавачем, слід­чим, прокурором, судом без згоди захисника документів, пов'яза­них з виконанням ним його обов'язків при участі у справі.

4. Професійні права адвоката, коли він здійснює обов'язки за­хисника, регулюються також Кримінально-процесуальним кодек­сом України.

Гарантії діяльності адвокатів передбачені Основними положен­нями про роль адвокатів, прийнятими VIII Конгресом 00Н по за­побіганню злочинам у серпні 1990 року. В них, зокрема, йдеться про обов'язок забезпечити адвокату здійснення його професійних прав щодо своєчасного ознайомлення з інформацією, документа­ми, матеріалами справи, додержувати конфіденційності консуль­тацій та комунікацій адвоката з клієнтом; п. 17 Основних поло­жень встановлює, що там, де безпека адвокатів перебуває під за­грозою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, вони ма­ють бути адекватно захищені властями.

6. Підстави і види відповідальності адвоката.

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за пору­шення Правил адвокатської етики його помічником, якщо адвокат:

-не забезпечив ознайомлення останнього з Правилами адвокатської етики;

-не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

-своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики.

При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатсь­кої етики дисциплінарні органи адвокатури мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати заходи дисциплінар­ної відповідальності лише за винні порушення. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.

Дії адвоката, що відповідають роз'ясненню регіонального дисциплінарного органу адвокатури, не можуть бути поставлені йому за провину і тягти накладен­ня дисциплінарною стягнення.

Питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності вирішує дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, яка роз­глядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні адвоката до дис­циплінарної відповідальності.

За порушення вимог Закону України «Про адвокатуру і адв діяльн», інших актів законо­давства України, що регулюють діяльність адвокатури, і Присяги адвоката Ук­раїни рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

-попередження;

-зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

-анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

7. Організаційні форми адвокатської діяльності Особа, що одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, може практикувати індивідуально, відкрити власне бюро або об’єднатися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до Закону України “Про адвокатуру” і своїх статутів. Діяльність адвокатських об’єднань ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєструються в Міністерстві юстицію України, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати — про одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокатські об’єднання є юридичними особами. Вони, як і адвокати, які практикують приватно, мають рахунки в банках на території України, а у встановленому законом порядку і в іноземних банках. Закон України “Про адвокатуру” визначає відносини адвокатури з державними структурами, гарантуючи при цьому її самостійність і незалежність. Зокрема, Міністерство юстиції України забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави в разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням і при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність, сприяє здійсненню заходів підвищення професійного рівня адвокатів. Місцеві органи державного управління в межах своєї компетенції сприяють адвокатам і адвокатським об’єднанням у вирішення соціальних питань, забезпечують їх приміщеннями для роботи тощо. Закон України “Про адвокатуру” вперше надав адвокатам і адвокатським об’єднанням право створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки, які представляють інтереси адвокатів у державних органах і громадських об’єднаннях, захищають їх соціальні та професійні права, здійснюють методичну і видавничу діяльність, сприяють підвищенню професійного рівня адвоката, а також створюють спеціальні фонди. Особливо слід підкреслити, що організаційне оформлення української адвокатури, її незалежне від державних структур існування, як зазначалося, відбулось у вересні 1990 р. на установчому з’їзді адвокатів, де було створено Спілку адвокатів України — добровільну, громадську, незалежну, самоврядну організацію. Мета Спілки за її статутом полягає в об’єднанні зусиль адвокатів у розбудові демократичної, правової держави, поліпшенні юридичної допомоги, підвищенні ролі адвокатури в суспільстві, сприянні розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набутті адвокатурою повної самостійності та самоврядування, турботі про історичні традиції української адвокатури, розвитку і поглиблення міжнародних зв’язків тощо.

 

8. Реєстрація адвокатських об’єднань

Адвокатура в Україні є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокати мають право займатись адвокатською діяльністю індивідуально або об’єднатись з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють відповідно до Закону України «Про адвокатуру» та своїх статутів.

Діяльність адвокатських об’єднань ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності.

Особливістю адвокатських об’єднань є те, що вони створюються адвокатами не з метою реалізації власних прав, свобод та інтересів чи одержання прибутку, а для виконання обов’язків, покладених на них державою.

Реєстрація адвокатських об’єднань здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України. Для реєстрації адвокатського об’єднання до Мін’юсту подаються наступні документи:

а) заява, підписана засновниками, підписи яких повинні бути нотаріально засвідчені; б) статут у двох примірниках, підписаний засновниками адвокатського об’єднання, який повинен містити відомості, передбачені законодавством; в) установчий договір чи протокол загальних зборів адвокатів про створення адвокатського об’єднання; г) відомості про кількісний склад адвокатського об’єднання (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання); ґ) нотаріально засвідчені копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю; д) документ про внесення плати за реєстрацію; е) нотаріально засвідчена копія документа, що підтверджує місцезнаходження адвокатського об’єднання.

Заява про реєстрацію адвокатського об’єднання розглядається у місячний термін від дня надходження всіх необхідних документів.

При прийнятті рішення про реєстрацію змін до статутних документів адвокатського об’єднання у зв’язку із зміною назви та/або місцезнаходження свідоцтво про реєстрацію повертається до Мін’юсту та видається нове свідоцтво.

Відомості про зареєстровані адвокатські об’єднання, зміни до статутних документів адвокатських об’єднань вносяться до Реєстру.

У разі втрати або пошкодження свідоцтва про реєстрацію адвокатського об’єднання видається його дублікат. Для одержання дубліката свідоцтва до Міністерства юстиції України подаються такі документи:

- заява про видачу дубліката свідоцтва, підписана керівником адвокатського об’єднання (головою зборів), підпис якого повинен бути нотаріально засвідчений;

- документ про внесення плати за видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію адвокатського об’єднання (копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку);

- повідомлення про втрату свідоцтва про реєстрацію адвокатського об’єднання у засобах масової інформації, довідка органів внутрішніх справ тощо або оригінал свідоцтва, яке пошкоджено.

У разі припинення діяльності адвокатського об’єднання на підставі рішення вищого органу управління про саморозпуск адвокатського об’єднання або на підставі судового рішення Міністерством юстиції готується правовий висновок та наказ про виключення адвокатського об’єднання з Реєстру.

 

9. Спілка адвокатів в Україні

У Спілці забезпечується демократизм внутріспілкових відносин. Спілка створена і діє на принципах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядування, виборності та підзвітності керівних органів, законності і гласності. Спілка може засновувати та вступати в інші громадські об'єднання, в тому числі міжнародні або укладати з ними угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Спілка та її регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами, мають самостійний баланс та рахунки в банківських установах, печатки, штампи. Спілка має власну символіку, яка затверджується з'їздом Спілки і підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку. Спілка є неприбутковою організацією, виступає учасником цивільно-правових відносин, набуває майнові і немайнові права. Спілка веде статистичну звітність та подає фінансовим органам декларацію та звіти про свої доходи та витрати згідно чинного законодавства. Спілка взаємодіє з державними органами, громадськими організаціями, зарубіжними та міжнародними організаціями. Мета та завдання спілки 2.1. Спілка адвокатів України діє з метою:-б'єднання зусиль адвокатів України у сприянні формуванню демократичної правової держави;-прияння реформуванню українського законодавства та його гармонізації із законодавством ЄС;-Підвищення рівня захисту та надання правової допомоги фізичним і юридичним особам, у тому числі іноземним;Підвищення ролі і авторитету адвокатури в українському суспільстві;Вдосконалення законодавчого регулювання діяльності адвокатури;Сприяння досягненню адвокатурою повної самостійності і самоврядування;Сприяння професійному розвитку адвокатів, підвищенню їх кваліфікації та поширенню правил адвокатської етики;Захист законних інтересів членів Спілки;Поширення історичних традицій української адвокатури;Сприяння розвитку і поглибленню міжнародних зв'язківадвокатів.

11. Структура та склад Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (КДК) Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів 5 адвокатів; 2 судді; по одному представнику від Головного управління юстиції Мін'юсту в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, відділення Спілки адвокатів України. Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів — 4 адвоката; 4 судді; по одному представнику від Ради міністрів АРК, обласної, Київської і Севастопольської міських рад, Головного управління юстиції Мін'юсту в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, відділення Спілки адвокатів України.

12. КДКА та їх повноваження

1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури організовує і забезпечує ведення діловодства кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

5. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать:

1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;

2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;

3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;

5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.

У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

6. Засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат. Засідання палати вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

7. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом.

8. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

9. Голова, заступник голови, секретар палати та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури можуть отримувати винагороду за свою роботу, розмір та порядок виплати якої встановлюються конференцією адвокатів регіону.

10. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

11. Установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України.

13. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури склад

1. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.

2. До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з’їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин її складу.

Голова, заступник голови, секретар, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури, ради адвокатів регіону, Ради адвокатів України, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги.

Повноваження ВКДКА

Строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури становить п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою, заступником голови, секретарем або членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:

1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:

1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;

2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;

4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури представляє Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує скликання та проведення засідань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розподіляє обов’язки між своїми заступниками, організовує і забезпечує ведення діловодства у Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, розпоряджається коштами і майном Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідно до затвердженого кошторису, вчиняє інші дії, передбачені цим Законом, положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, рішеннями Ради адвокатів України і з’їзду адвокатів України.

Залік. Модуль 5

1. Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України. У своїй практиці адвокатам слід враховувати положення міжнародних дого­ворів, згода на обов'язковість яких була надана Україною у передбаченій законом формі, загальновизнані принципи і норми міжнародного права, практику міжна­родних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною.

 

Адвокатам також слід враховувати, що загальновизнані принципи і норми між­народного права, які ст. 18 Конституції України визнані основою зовнішньополі­тичної діяльності України, згідно з п. 9 Постанови Верховної Ради України «Про Основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 р. N° 3360-ХП Україною визнані як такі, що мають пріоритет перед нормами внутрішньодержав­ного права. Крім того, ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлює, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотри­манню Україною відповідно до норм міжнародного права.

 

3. Міжнародно-правові документи, які регламентують діяльність адвокатури

У сучасних демократичних державах неодмінним і головним чинником системи правового (юридичного) захисту особи, її прав і свобод є адвокатура. Саме вона становить спеціалізовану інституцію для здійснення цієї гуманної місії.

Така роль адвокатури набула широкого міжнародного визнання. Про це свідчить хоча б те, що основні засади, які стосуються соціального призначення адвокатури, її організації та діяльності, отримали нормативне обґрунтування і були закріплені на світовому рівні. Так, як уже зазначало­ся, VIII Конгрес ООН щодо запобігання злочинам, який відбувся у серпні 1990 р. у Нью-Йорку, прийняв "Основні положення про роль адвокатів".

У цьому документі на світовому рівні вперше було закріплено основні засади, які стосуються соціального призначення адвокатури, її організації та діяльності. Тут викладено найзагальніші принципи формування, функціонування, легалізації та діяльності адвокатів.

Цей документ є еталоном для всіх національних систем адвокатури, який забезпечує їх відповідність світовим стандартам, світовому рівню організації і діяльності цього важливого інституту захисту основних прав і свобод людини¹.

Немає сумніву, що "Основні положення" мають значний морально-політичний, ідеологічний вплив на національну політику багатьох держав стосовно принципів діяльності адвокатури. Але наскільки викладені в "Основних положеннях" "світові стандарти" діяльності захисників є обов'язковими для різних держав?

"Основні положення" — це своєрідний міжнародно-правовий акт світового співтовариства. Юридично-обов'язковий характер багатьох його приписів зумовлений не лише тим, що він прийнятий інституцією, утвореною і санкціонованою Організацією Об'єднаних Націй. О.Д. Святоцький та В.В. Медведчук, оцінюючи соціально-правову (юридичну) природу "Основних положень", наводять ще кілька аргументів: "По-перше, адресатами акта є уряди та інші державні органи (законодавчі, судові, адміністративні) країн — членів ООН. По-друге, його нормативну основу, базу складають чинні нормативні акти ООН, на які посилається преамбула Основних положень (зокрема, Статут ООН, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід принципів для захисту всіх осіб, затриманих або перебуваючих в умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основні принципи правосуддя для жертв злочину і перевищення влади). По-третє, він — поряд із загальнополітичними й етичними деклараціями, постулатами, констатація ми — містить досить конкретні приписи, сформульовані у вигляді прав і обов'язків. І нарешті, у ряді приписів цього акта прямо зазначено, що він може використовуватися як самостійний критерій (поряд із національним законодавством) для оцінки правомірності дій адвокатів (п. 19, 29)"².

4. Організація адвокатури Німеччини та Франції, США

Порівняння організації інституту адвокатури в європейських державах найбільш плідно буде здійснювати за законодавством Німеччини та Франції, які є членами ЄС і правові системи яких є провідними. Саме в цих країнах адвокатура відіграє знакову роль у суспільстві, має принципове значення.

Формою організації адвокатури у Німеччині є адвокатські палати при вищих судах земель під правовим наглядом органів управління юстиції земель, які об’єднуються у Федеральній адвокатській палаті(ФАП). Органами територіальних адвокатських палат є виборна президія, правління та збори адвокатів (у ФАП правління немає). Правління територіальної адвокатської палати складається з семи або більше членів. Кожен раз після нових виборів правління воно зі свого складу обирає президію (президент, віце-президент, секретар, касир). На президію покладено оперативне управління справами палати. Президент адвокатської палати представляє її в суді та інших зовнішніх зносинах. При палаті створюються спеціальні суди для вирішення спірних питань, пов’язаних з дисциплінарною відповідальністю адвокатів і з вступом до адвокатури. Ці суди у справах адвокатів діють у тому ж окрузі, що й територіальна палата. Вони є судами першої інстанції по справах дисциплінарної відповідальності. Справи у них розглядаються колегіально – трьома суддями, які призначаються відділом юстиції з числа адвокатів. Судова палата у справах адвокатів діє при вищому суді землі (апеляційному суді). Вона виконує функції суду першої інстанції по справах, пов’язаних з оскарженням рішень про допуск до адвокатури, і суду другої інстанції по перевірці законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції (по справах адвокатів). Розгляд справ здійснюється колегіально п’ятьма суддями, троє з яких є непрофесійними і призначаються з адвокатів, а двоє - професійні судді.

Для Німеччини характерна саме централізована організація адвокатури, оскільки в структурі її судових органів виділяються спеціальні суди по справах про порушення, вчинені адвокатами. Склад таких судів утворюють не тільки адвокати, але і професійні судді, що забезпечує об’єктивність ухвалених рішень. Загалом організація адвокатури в обох країнах спрямована на вирішення таких питань, як вступ до адвокатури, контроль за рівнем адвокатських послуг, вирішення конфліктів між адвокатами, між адвокатами та клієнтами, а також реагування на дисциплінарні порушення адвокатів. Принципи виборності органів адвокатури, строковості перебування осіб на ключових посадах в органах адвокатури, наявності певних цензів для зайняття таких посад забезпечують ефективну роботу адвокатури у Німеччині й Франції та сприяють кваліфікованому наданню адвокатських послуг у цих країнах.

 

Адвокати Франції утворюють палату при Трибуналі вищої інстанції. На державному рівні існує Національна рада палат адвокатів, створена згідно з відповідним законом 1990 р. Вона має статус юридичної особи, складається з шістдесяти членів, які обираються адвокатами за складною двоступеневою виборчою системою. У кожному судовому регіоні існує тільки одна палата, загалом існує 181 регіональний суд і стільки ж адвокатських палат. Останні відрізняються за своїм кількісним складом. Так, у найменшій нараховується тільки 7 баристерів (адвокатів), тоді як у найбільшій – 11 тисяч. Кожна палата є незалежною, самостійною організацією, яка затверджує внутрішній регламент своєї діяльності та володіє своїм майном. На чолі палати перебуває декан, який обирається членами палати шляхом таємного голосування строком на два роки. Декан є головою Ради палати. До компетенції Ради належить управління різними галузями діяльності палати.

Традиційно найбільш поширеними формами спільної роботи адвокатів у Франції є палати і цивільно-професійні товариства. Палата – це об’єднання адвокатів, кожен з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Цивільно-професійні товариства підлягають реєстрації як юридичні особи та вносяться до списків палати адвокатів.

У США, як і в Англії, існує загальне поняття юридичної професії. Американець, який отримав дозвіл займатися юридичними професіями, іменується юристом в широкому розумінні цього слова, яких у країні сьогодні налічується понад 350 тис. Юрист, маючи ліцензію, може бути адвокатом, суддею, прокурором, юрисконсультом і т.п.

Американські адвокати займаються як приватної практикою, так і створюють виробничі об'єднання у формі «товариств», «корпорацій». Існують адвокатські фірми, які налічують понад 500 адвокатів. Існують також і адвокатські фірми, які створені для захисту «громадських інтересів», тобто вони є представниками не приватних клієнтів, а громадськості.

У всіх штатах, містах і великих населених пунктах адвокати, які допущені до ведення справ у судах та надають за плату юридичну допомогу, створюють на добровільних засадах свої професійні об'єднання, асоціації. У одних штатах вони діють на основі статутів («конституцій»), які затверджуються членами асоціацій на загальних зборах, в інших - на основі спеціальних законів штату або судових правил. У штатах другої групи (їх двадцять вісім) з «інтегрованими адвокатура» членство в асоціації є обов'язковою умовою заняття адвокатською практикою. Дисциплінарна практика в США виглядає досить ліберальної в порівнянні з іншими країнами, що є наслідком поширення різного роду порушень адвокатами професійних обов'язків і меншої залежності їх від своєї організації.

5. Адоптація законодавства України про адвокатуру до Європейських країн

Україна, визначивши основні напрями співробітництва з Європейським Союзом (ЄС) — організацією, яка у процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції, уніфікації права, економічного співробітництва, соціального забезпечення та культурного розвитку, розробила „Програму інтеграції України до Європейського Союзу"[3], покликану стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України за всіма спектрами співробітництва до ЄС: політичним, соціальним, фінансовим, економічним, торговельним, науковим, освітнім, культурним тощо.

Національні інтереси сучасної України потребують утвердження її як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. Необхідним є також чітке та всебічне визначення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного, інформаційного, економічного та правового простору. Зважаючи на це, Указом Президента України від 11 червня 1998 р. затверджена Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу[4].

Утвердження самостійної, правової, демократичної та економічно стабільної держави сьогодні є основним критерієм існування Української держави як повноправного члена ЄС.

Розбудова правової держави неможлива без належного функціонування правових інститутів, діяльність яких полягає у захисті прав і свобод людини. Одним з них є адвокатура — складова правової системи, призначена професійно виконувати правозахисну функцію у передбаченому законом порядку. Рівень демократизації адвокатури, обсяг професійних прав адвокатів та їх обов'язків, ступінь незалежності, гарантії здійснення адвокатської професії, забезпеченість громадян правовою допомогою, професіоналізм та доступність свідчать про демократизм держави, поважання нею прав людини. Демократичні засади побудови адвокатури, незалежний, волелюбний характер її природи створили цьому інституту репутацію надійного гаранта забезпечення прав і свобод людей.

Українське законодавство у галузі адвокатури має перебувати у сфері регулювання законодавства Європейського Союзу. Це означає, що зміст нового Закону України "Про адвокатуру і адв діяльн" має в цілому відповідати Загальному кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятому делегацією 20 країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі у жовтні 1988 р.[6], а також Рекомендаціям Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 вересня 2005 р. і Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи про юридичну допомогу та консультації від 2 березня 1978 р.

Загальний кодекс правил є міжнародним документом, який регулює діяльність адвокатів у країнах Співтовариства, визначає особливу роль та місце адвоката у суспільному житті будь-якої країни-учасниці ЄС. До цього повинна прагнути також Україна. Щоб посісти належне місце у суспільстві, адвокатура має розвиватися. Адвокати не повинні самоізолюватися, виправдовуючись корпоративністю, а, навпаки, залучати у своє товариство усіх гідних правознавців.

Наведені стандарти організації та функціонування адвокатури вже закріплені у відповідному законодавстві провідних країн світу та дотримуються на практиці. Український же законодавець має враховувати положення зазначених стандартів при розробленні нового закону „Про адвокатуру", а адвокатська спільнота застосовувати їх у своїй повсякденній професійній діяльності.

6. Міжнародні принципи діяльності адвокатів.

Международные стандарты профессиональной деятельности юриста - это общие деонтологические требования (нормы и принципы), которые предъявляются к юристу - судье, адвокату и другим специалистам в области права независимо от государственных границ их профессиональной деятельности в целях гуманизации общественных отношений, утверждения законности и правопорядка в каждой стране мира.

Деонтологические нормы и принципы, признанные в качестве международных стандартов, гарантируют надлежащее выполнение юристами их функций, что создает необходимые условия для жизнедеятельности общества.

Введение "Кодекса поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка" (1979) имело целью осуществление правопорядка должностными лицами правоохранительных органов в соответствии с принципами прав человека. Согласно "Кодексу" каждый орган охраны правопорядка должен нести ответственность перед общественностью и быть ей подотчетным, а каждое должностное лицо, являясь частью системы уголовного правосудия, предотвращать преступления, вести борьбу с ними. Поведение должностных лиц по поддержанию правопорядка должно соответствовать следующим принципам:

1.уважать и защищать достоинство и права человека;

2.применять силу только в крайней необходимости и в той мере, в какой это требуется для выполнения их обязанностей;

3.сохранять в тайне сведения конфиденциального характера;

4.проявлять осторожность при сохранении и использовании информации, которая относится к личной жизни других лиц или может повредить их интересам и репутации;

5.не осуществлять, не подстрекать или терпимо относится к пыткам или другим бесчеловечным обращениям и наказаниями, не оправдывать их исключительными обстоятельствами либо ссылками на распоряжения вышестоящих лиц;

6.обеспечивать полную охрану здоровья задержанных ими лиц, принимать меры к оказанию им медицинской помощи в случае необходимости;

7.препятствовать любым актам коррупции и не совершать самому таких актов;

8.уважать закон и "Кодекс".

Международные стандарты в области профессиональной юридической деятельности, составленные в соответствии со ст.1 Всеобщей декларации прав человека "Все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах", нашли свое воплощение в Конституции и других нормативно-правовых актах Украины.

7. Кваліфікація та підготовка адвокатів на міжнародному рівні.

Основанием необходимости профессиональной подготовки и переподготовки адвокатов является гарантированное Конституцией Укр. право каждого на получение квалифицированной юридической помощи.

З.У. «Об адвокатуре и адв деят» устанавливает, что адвокатской деятельностью является квалифицированная юридическая помощь.

Без обеспечения права на квалифицированную юридическую помощь невозможно достичь всеобщего уважения и соблюдения прав и свобод человека.

Основные принципы, касающиеся роли юристов (принятые восьмым Конгрессом ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Гавана, 27 августа - 7 сентября 1990 г.) предусматривают, что для обеспечения надлежащей защиты прав и основных свобод человека, пользоваться которыми должны все люди, независимо от того, являются ли эти права экономическими, социальными и культурными или гражданскими и политическими, необходимо, чтобы все люди действительно имели доступ к квалифицированной юридической помощи.

Зал. Мод. 6

---

Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!