Система кримінологічної науки — це розчленування, розді­лення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо узгоджені між собою.



В роки становлення кримінології за радянських часів і в моно­графічній, і в навчальній літературі питання про її систему або вза­галі замовчувалося, або не висвітлювалося належним чином. По­дібне становище певною мірою можна пояснити порівняльною но­визною розробки кримінологічних проблем в ті роки, відсутністю необхідних матеріалів прикладної кримінології, режимним станом кримінально-правової статистики.

Зараз кримінологічну науку поділяють на окремі складові час­тини за різними підставами (критеріями): за елементами її предме­та, рівнем узагальнення науково-практичної інформації, особливо­стями контингенту злочинців, залежно від специфіки їх антисоці­альної спрямованості і злочинної мотивації. Дійсно, перелічені підстави у своїй сукупності можуть бути використані як взаємодо­повнюючі системоутворюючі критерії.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації вбачається можливим розчленувати кримінологію на Загальну і Особливу частини.

У Загальній частині кримінологічні явища і поняття аналізують­ся глобально, узагальнено, без виділення специфіки окремих видів (груп) злочинів. її система в свою чергу складається з проблем, що становлять предмет кримінологічної науки. Ці проблеми були пе­релічені в § 2 цього розділу. Крім цього, до Загальної частини на­лежить науково-інформаційний матеріал про становлення криміно­логічної науки, її методологію і методику, кримінологічне плануван­ня і прогнозування злочинності в масштабі країни та окремих її регіонів. У загальній частині кримінології розглядаються її теоре­тичні основи і поняття, наводиться визначення злочинності, вивчаються її кількісні та якісні параметри (показники), ана­лізується проблема детермінації (причин і умов) злочинності. Значне місце в загальній частині приділяється особі злочинця й механізму злочинної поведінки. Ця частина містить також розділ, присвячений методиці кримінологічних досліджень і проблемі попередження злочинності. При вивченні загальної частини кримінології на перший план висувається здатність до абстрактного мислення і засвоєння теоретичних положень.

В Особливій частині розглядаються окремі часткові криміно­логічні теорії, що пояснюють закономірності певних видів (груп) злочинів. Останні поділяються за особливостями антисоціальної спрямованості і злочинної мотивації винних (наприклад, насиль­ницькі, корисливі злочини, злочини необережні) і за особливостя­ми контингенту злочинців (наприклад, злочинність неповнолітніх, групова, рецидивна, професійна злочинність). В особливій частині міститься кримінологічна характерис­тика різних видів і груп злочинів: корисливої й насильницької злочинності, професійної й організованої, рецидивної, еконо­мічної, злочинності неповнолітніх, жінок, злочинності в міс­цях позбавлення волі та ін. Цей розділ є найнасиченішим щодо інформації і для його засвоєння потрібна ретельна робота і гли­боке знання Кримінального кодексу України [13].

Рівень узагальнення в Особливій частині значно нижчий, ніж в Загальній. Вона більш динамічна, бо безпосередньо відображає часто змінювану криміногенну ситуацію в країні, а також зміну змісту факторів, причин і умов злочинності та окремих злочинів. У цій частині кримінології наводиться кримінологічна характери­стика окремих видів (груп) злочинів, описуються причинно-на-слідкові комплекси, що їх обумовлюють, викладаються заходи щодо їх попередження.

Значення Особливої частини полягає в тому, що вона, з одного боку, забезпечує, підживлює загальнокримінологічні теорії фактич­ним матеріалом, а з іншого — озброює правоохоронні органи ре­комендаціями, спрямованими на вдосконалення їх діяльності щодо зниження окремих злочинів у державі.

Помилково було б вважати кримінологію суто академічною галуззю знань, що не має безпосереднього практичного значен­ня. Кримінологічна підготовка входить у систему професійної моделі оперативних працівників органів внутрішніх справ, працівників служби безпеки, прокуратури, суду та інших поса­дових осіб, які беруть участь у розкритті злочинів. Відповідні навички і знання потрібні їм для розуміння, аналізу й оцінки оперативної обстановки в регіоні з урахуванням латентної зло­чинності; для грамотного і професійного складання звітів з оглядів правозастосовчої та профілактичної діяльності; для вивчення злочинності та її причин у певному населеному пунк­ті, на певній території та окремому об'єкті з використанням спеціальних методик; для правильного застосування вимог процесуального законодавства щодо попередження злочинів слідчим, прокурором, судом (ст. 23, 23-1, 23-2 КПК України); для грамотної оцінки особи обвинуваченого і виявлення справж­ніх мотивів її злочинної поведінки.

 


Дата добавления: 2015-12-16; просмотров: 11; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!