Обґрунтування необхідності захисту прав у сфері доступу до публічної інформації
ЗВЕРНЕННЯ
Щодо сприяння у захисті прав у сфері доступу до публічної інформації
З питань захисту прав у сфері доступу до публічної інформації громадяни мають право звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та до Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Обґрунтування необхідності захисту прав у сфері доступу до публічної інформації
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Зі змісту ч. 1 ст. 1 Закону випливає, що публічна інформація отримується або створюється в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством. Визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо несуб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації. Для з'ясування того, чи є запитувана інформація публічною, дослідженню підлягають підстави одержання чи створення такої інформації суб'єктами владних повноважень. Для вирішення цього питання з'ясовуються підстави отримання чи створення запитуваної інформації та враховується те, що публічна інформація одержується чи створюється суб'єктами владних повноважень на виконання обов'язків, визначених чинним законодавством. Під обов'язками суб'єктів владних повноважень, передбачених чинним законодавством, необхідно розуміти також обов'язки цих суб'єктів не тільки під час виконання владних управлінських функцій, а й інші обов'язки, в тому числі ті, що передбачені процесуальним законодавством.
|
|
|
Тобто на визначення інформації, як публічної не впливає те, при виконанні яких обов'язків суб'єктом владних повноважень вона отримана та яким законодавством ці обов'язки визначені. Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суду України в Довідці про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації»
|
|
|
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
|
|
|
Наступним питанням для відкриття доступу до публічної інформації, оприлюднення якої є предметом даного звернення до уповноваженого з прав людини, є визначення порядку доступу до такої інформації. Так, згідно з приписами ст. 20 Закону України «Про інформацію», за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до положень ст. 21 ст. 20 Закону України «Про інформацію» та ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації », інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
У відповідності з вимогами ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію» та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не підлягає обмеженню у доступі інформація про надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; інформація, що становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією), інформація про факти порушення прав і свобод людини і громадянина. При цьому, право на інформацію та право на звернення є окремими конституційними правами особи і мають різну юридичну природу. Цим, зокрема, пояснюється те, що порядок реалізації цих прав регулюється двома законами («Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян»), їх оформлення та процедури розгляду мають певні відмінності.
|
|
|
При цьому, статтею 17 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено парламентський, громадський та державний контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації. Реалізація громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян». Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Згідно зі статтею 5 цього Закону звернення (пропозиції, заяви, скарги) адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Захищені інтереси, визначені п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» поділяються на дві групи: 1) суспільні інтереси (захист яких є важливим для всього демократичного суспільства) - національна безпека, територіальна цілісність, громадський порядок з метою запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення, підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) приватні інтереси (захист яких важливий для окремих осіб) - захист репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.
Вирішуючи питання щодо надання доступу до запитуваної інформації необхідним є вирішення питання, яким чином буде краще захищено інтерес демократичного суспільства - шляхом обмеження чи надання доступу до запитуваної інформації.
Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
А отже, предметом даного звернення до уповноваженого з прав людини є факт невмотивованої відмови на протязі 10-ти місяців посадових осіб суб’єктів владних повноважень громадськості у доступі до інформації (що є обмеженням Конституційного права громадян бути поінформованими, а також – не бути введеними в оману), яка інформація є предметом суспільного інтересу. Право бути поінформованими бачиться громадянами (нашою. спільнотою) як право на отримання запитуваної інформації на організованому посадовими особами суспільного-значущому заході публічного характеру, а саме – на прес-конференції щодо поставленого питання, що стосується публічної особи. При чому, публічна особа – це людина, діяльність якої носить суспільно-значимий характер. Публічні комунікації націлені на передачу інформації широкої аудиторії з урахуванням суспільного інтересу. PR-технології є одним з найбільш ефективних інструментів комунікації в публічній сфері - просторі, в якому відбувається формування громадської думки. Публічні комунікації здійснюються в трьох сферах суспільного життя - політиці, економіці та культурі.
Питання, щодо якого суспільству у нашій особі потрібно бути поінформованими – це оприлюднена (на розсуд компетентних органів) інформації стосовно публічної особи, громадянина України, відомого громадського діяча Кузьменко Андрія Вікторовича, із яким станом на 02 лютого 2015 року стався інцидент, обставини якого громадськості не біло повідомлено апріорі, тобто, громадськість поінформовано не було апріорі, попри подання позивачами офіційного інформаційного запиту про організацію та проведення запитуваної прес-конференції. Крім того, інформаційний запит на проведення прес-конференції у період до 10 лютого 2015 року, що громадськістю було подано посадовим особам в межах Закону України «Про доступ до публічної інформації», посадовими особами було невмотивовано перекваліфіковано у «звернення» в межах ЗУ «Про звернення громадян», що призвело до юридичних наслідків негативного характеру – конкретно – призвело до затягування вирішення питання про проведення запитуваної прес-конференції із перебільшенням належних строків у 10 місяців та 5 днів.
Враховуючи, що трагічність інциденту, що відбувся станом на 02 лютого 2015 року із гр.. Кузьменком А.В.,, вже майже рік є об'єктом гострої суспільної дискусії і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення, тобто, інформація, оприлюднення якої є предметом даного звернення до уповноваженого з прав людини, є суспільно необхідною. Тому що не оприлюднення публічної інформації, яка стосується причин смерті Кузьменко А.В., підриває авторитет держави Україна, зокрема, через неодноразові заклики про неспроможність держави здійснювати слідство; обмеження доступу до цієї інформації викликає масовий інтерес у мережі «Інтернет», що може спричинити порушення громадського порядку; обмеження доступу до цієї інформації негативно впливає на авторитет правоохоронних органів України та державної влади
А отже, відповідно до статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Також з питань захисту прав у сфері доступу до публічної інформації громадяни мають право звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та до Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Тому, внаслідок існування у нас таких прав, ми звертаємося за захистом та відновленням нашого порушеного посадовими особами права бути поінформованими шляхом організації та проведення прес-конференції, яку посадових осіб ми просили провести ще станом на 07 лютого 2015 року у будь-який зручний для відповідачів спосіб, але чого зроблено не було.
При цьому, в обґрунтування наших вимог, ми додатково посилаємося на судове рішення (Постанову від 20 травня 2015 року), прийняту Одеським Окружним Адміністративним Судом в адміністративній справі № 815/6959/14, головуючий суддя Глуханчук О.В. (див. у Єдиному Реєстрі Судових Рішень)
Тобто, ми аналогічно просимо уповноваженого з прав людини, кваліфікувати спірні правовідносини, та встановити, що спір виник навколо питання щодо визначення статусу запитуваної позивачами інформації та порядку доступу до неї.
ПОЯСНЕННЯ:
Ми є громадянами України, нас об’єднує єдиний на усіх нас інтерес, а саме, перебування (членство) у інтернет – ресурсі у мережі «ВКонтакті», а саме – у спільноті під офіційною назвою «МЕНЕ НЕРВУЮТЬ ЛЮДИ, ТІ, ЩО ДУМАЮТЬ МАЛО» за електронною адресою https://vk.com/club87041551. Дана інтернет- спільнота створена громадянами України (нами) станом на 03 лютого 2015 року із конкретної метою - задля організації громадянами України власних дій для подання інформаційного запиту до посадових осіб про організацію та проведення прес-конференції для оприлюднення (на розсуд розпорядників інформації) публічної інформації, яка стосується причин смерті публічної особи, громадянина України, відомого громадського діяча Кузьменко Андрія Вікторовича.
Тобто, ми, спільнота під офіційною назвою «МЕНЕ НЕРВУЮТЬ ЛЮДИ, ТІ, ЩО ДУМАЮТЬ МАЛО», є не просто група ВК. На підставі "Закону України про громадські об'єднання" ми є громадським об'єднанням, створеним у формі громадської організації. При цьому, Закон закріплює що громадське об'єднання може здійснювати діяльність і без статусу юридичної особи, а громадські організації у праві захищати не тільки інтереси своїх членів а і будь інтереси, які вони вважають суспільно важливими. А у зв’язку із тим, що ми, спільнота під офіційною назвою «МЕНЕ НЕРВУЮТЬ ЛЮДИ, ТІ, ЩО ДУМАЮТЬ МАЛО», обґрунтовано ідентифікуємо Кузьменко А.В. у якості публічної особи, яка мала дуже широке коло як спілкування, так і шанування, то, відповідно, сфера впливу його особистості була набагато ширше, ніж обмеження рамками понять "сім'я і родичі". Адже Андрій Вікторович Кузьменко був, без применшення, Гордістю української Нації, був Героєм Нації. А значить, ми, представники української нації, маємо повне моральне право дбати про захист честі і гідності нашого Героя. І тому, обґрунтовано можна вважати, що ми, шанувальники творчості Кузьменко А.В., маємо таке ж право на дії, спрямовані на захист його честі та гідності, як родичі покійного. У зв’язку із чим, нам, спільноті під офіційною назвою «МЕНЕ НЕРВУЮТЬ ЛЮДИ, ТІ, ЩО ДУМАЮТЬ МАЛО», потрібно бути поінформованими щодо обставин його смерті та взагалі про обставини інциденту від 02 лютого 2015 року. Зокрема нам потрібно бути поінформованими щодо результатів розгляду слідством версії "Умисне вбивство Кузьменко А.В. за політичними мотивами". Але у доступі до якої інформації публічного характеру, нам на протязі 10-ти місяців категорично відмовляють саме розпорядники інформації.
Так, нашій спільноті надано відповідь № 04/2/5-15 від 23.10.2015 року за підписом начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Лисаченко С. (див. у додатках, стор. 23), якою повідомлено, що інформація, яка (начебто) запитується щодо проведення запитуваної нами прес-конференції згідно ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є службовою інформацією, яка належить до інформації з обмеженим доступом. Також нам повідомлено, що право на отримання інформації про стан досудового розслідування та, прийняті у кримінальному провадженні рішення мають особи, процесуальний статус яких визначений КПК України. Тобто, обставини по інформаційному запиту розпорядниками інформації (посадовими особами) свідомо викривлено та нашій спільноті приписано такі слова та прохання, яких ми апріорі не заявляли. Але саме таке трактування посадовими особами суті нашого інформаційного запиту від 07.02.2015 року й стало формальною підставою для відмови нам у праві бути поінформованими (конкретно – у проведенні прес-конференції).
Дата добавления: 2016-01-06; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!