Тема 7. Міжнародні стандарти в галузі кримінального судочинства, що стосуються захисту підозрюваних, обвинувачених, засуджених, та осіб, що потерпіли від злочину
Такі стандарти – необхідний рівень вимог, що визнається міжнародним співтовариством спілкою, пред'являється до здійснення прав людини при попередньому розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ, а також виконанні кримінальних карних покарань наказань.
Ці вимоги зафіксовані в деяких статтях Загальної декларації прав людини 1948 р., Міжнародному пакті про цивільні громадянські і політичні права 1966 р., а також в спеціально прийнятих в цих цілях міжнародних документах – Конвенції проти супроти тортур і інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність чесноту,достоїнство видів поводження звертання,ставлення,обігу і покарання наказання 1984 г.; Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими (прийнятих Конгресом ООН з попередження попереджувати,запобігання злочинності і правопорушниками 30 серпня 1955 р. і схвалених Економічною і Соціальною Радою порадою ООН в його резолюціях від 31 липня 1957 р., від 13 травня 1977 р. і 25 травня 1984 р.), Зведенні склепінні,зводі принципів захисту всіх осіб облич,лиць, що піддаються затриманню або ув’язненню укладенню,ув'язненню в якій би то не було формі (затверджених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р.); Стандартних мінімальних правилах ООН відносно осіб облич,лиць, не пов'язаних з тюремним ув’язненням укладенням,ув'язненням (Токійські правила 1990 р.); Мінімальних стандартних правилах ООН, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1985 р.); Правилах ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених свободи (прийнятих Конгресом ООН з попередження попереджувати,запобігання злочинності і поводження з правопорушниками 14 грудня 1990 р.); Конвенції про захист прав людини і основних свобод і інші документи Ради поради Європи.
|
|
|
Розвиваючи основоположні принципи дотримання прав людини у сфері кримінального карного правосуддя, зафіксовані в Загальній декларації прав людини, Міжнародний пакт про цивільні громадянські і політичні права конкретизує права арештованого і затриманого. Вони полягають в наступному слідуючому.
Кожному заарештованому повідомляються при арешті причини його арешту і в терміновому строковому порядку ладі повідомляється звинувачення, що пред'являється йому. Кожна арештована або затримана по звинуваченню обвинуваченню в кримінальному карному злочині особа обличчя,лице в терміновому строковому порядку ладі доставляється до судді або іншого посадовця, якому згідно із законом належить право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд протягом розумного терміну або на звільнення визволення. У міжнародному пакті сформульовані наступні слідуючі гарантії права обвинуваченого на справедливий розгляд пред'явленого йому кримінального карного звинувачення:
|
|
|
а) бути в терміновому строковому порядку ладі і детально повідомленим на мові язиці, яку він розуміє, про характер вдачу і підставу основу,заснування пред'явленого йому кримінального карного звинувачення;
б) мати достатній час і можливості спроможності для підготовки свого захисту і зноситися з із вибраним їм самим захисником;
в) бути судимим без невиправданої затримки;
г) бути судимим в його присутності і захищати себе особисто або через вибраного ним захисника, а якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника у будь-якому випадку в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безоплатно для нього в будь-якому такому випадку, коли у в,біля нього немає достатніх коштів для оплати цього захисника;
д) допитувати тих, що свідчать проти супроти нього свідків очевидців або мати право на те, щоб ці свідки очевидці були допитані, і мати право на виклик і допит його свідків очевидців на тих же умовах, які існують для свідків очевидців, що свідчать проти супроти нього;
|
|
|
е) користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови язика, використовуваної в суді, або не говорить на цій мові язиці;
ж) не бути примушуваним змушувати,силуваним до надання свідчень проти супроти самого себе або до визнання зізнання себе винним.
Відносно неповнолітніх процес повинен бути такий, щоб враховувалися їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню.
Кожен, хто засуджений осуджений за який-небудь злочин, має право на те, щоб його засудження осуд і вирок були переглянуті вищестоящою судовою інстанцією згідно закону.
На європейському рівні міжнародні стандарти в області правосуддя і виконання покарань наказань зафіксовані в Конвенції Ради поради Європи про захист прав людини і основних свобод 1950 р. і одинадцяти Протоколах до неї, прийнятому в подальші наступні роки.
Міжнародний пакт про цивільні громадянські і політичні права проголошує, що ніхто не повинен піддаватися тортурам або жорстоким, нелюдяним або таким, що принижує його гідність чесноту,достоїнство поводженню звертанню,ставленню,обігу або покаранню наказанню. Це положення становище конкретизоване в спеціальній Конвенції проти супроти тортур та інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність чесноту,достоїнство видів поводження звертання,ставлення,обігу і покарання наказання від 10 грудня 1984 р.
|
|
|
Відповідно до Конвенції кожна держава-учасник зобов'язана вжити ефективних законодавчих, адміністративних, судових і інших заходів для попередження попереджувати,запобігання актів тортур на будь-якій території, що знаходиться перебуває під його юрисдикцією. При цьому ніякі жодні обставини, наскільки винятковими вони б не були (стан війни або її загроза погроза, внутрішня політична нестабільність або будь-який інший надзвичайний стан становище), не можуть служити виправданням захистом тортур. Не може служити їх виправданням захистом і наказ вищестоящого начальства або державної влади.
Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими конкретизують реалізацію прав ув’язнених, зафіксованих в Міжнародному пакті, і призначені для того, щоб на основі загальновизнаних загальнопризнаних досягнень сучасної правової думки гадки і з урахуванням з врахуванням основних елементів найбільш задовільних існуючих пенітенціарних систем викласти те, що звичайно вважається за правильне з принципової і практичної точок зору у області поводження з ув’язненими. Вони діляться на загальнозастосовні правила, вживані до всіх категорій ув’язнених незалежно від того, чи знаходяться перебувають останні в ув'язненні у кримінальній або цивільній справі і чи знаходяться перебувають вони тільки лише під слідством чи ж засуджені осуджені, включаючи ув’язнених, «заходів безпеки» або виправних заходів, призначених суддею, що є з'являються,являються предметом, і правила, вживані до особливих категорій ув’язнених (тобто індивідуальні правила). У основі перших лежить проголошений в них основний принцип неприпустимості недопустимості якої-небудь дискримінації ув’язнених за ознакою раси, кольору цвіту шкіри, статі статі, мови язика, релігійних, політичних і інших переконань, національного або соціального походження, майнового положення становища, сімейного родинного походження або соціального положення становища.
Зведення склепіння,звід принципів захисту всіх осіб облич,лиць, що піддаються затриманню або ув’язненню укладенню,ув'язненню в якій би то не було формі, підкреслює, що всі затримані ув'язнені мають право на гуманне звернення звертання,ставлення,обіг і пошану повагу гідності чесноти,достоїнства, властивої людській особі особистості. В порівнянні з Мінімальними стандартними правилами поводження з ув’язненими Зведення склепіння,звід конкретизує: права ув’язнених жінок, особливо вагітних і годуючих матерів, дітей, підлітків, старих, хворих або інвалідів; права всіх ув’язнених на отримання здобуття юридичної допомоги, у тому числі і від його адвоката, і багато інших прав, пов'язаних із знаходженням в пенітенціарній установі.
На європейському рівні вимоги Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими конкретизовані в Європейських пенітенціарних правилах 1987 р. – Додатку до Рекомендації Комітету Міністрів державам – членам Ради поради Європи щодо відносно Європейських пенітенціарних правил, а також в записці, Поясненнях, до них. У цих документах достатньо досить детально регламентуються різні аспекти виконання покарання наказання у вигляді позбавлення волі.
Так, підслідні або підсудні мають право негайно повідомити свою сім'ю про своє затримання, і їм надаються всі можливості спроможності для спілкування з із сім'єю, друзями і особами обличчями,лицями, контакти з із якими представляють уявляють для них законний інтерес. Їм також повинні надаватися побачення з цими особами в гідних умовах під спостереженням і при деяких обмеженнях, необхідних для здійснення правосуддя, безпеки і підтримки порядку ладу в місцях позбавлення волі.
Підсудним або підслідним надається можливість спроможність користуватися окремою камерою, за винятком обставин, які роблять чинять це небажаним. Їм дозволено носити власний одяг, набувати придбавати книг, газет, письмового приладдя, одержувати отримувати медичну допомогу від свого лікуючого зубного лікаря лікарки, якщо є наявний підстави основи,заснування для такого прохання. Їм пропонується, в міру можливості, працювати працювати, але та їх не можна примушувати змушувати,силувати до цього.
Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила) і Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених свободи, конкретизують загальновживані правила змісту вмісту,утримання ув’язнених і поводження з ними з урахуванням з врахуванням соціально-психологічних особливостей неповнолітніх засуджених осуджених, тобто з урахуванням з врахуванням їх віку, статі статі і особи особистості, а також інтересів їх повноцінного розвитку, і виходячи з того, що метою ціллю перебування неповнолітніх в пенітенціарних установах є з'являється,являється виховна робота з із ними, що припускає передбачає забезпечення опіки над ними і їх захисту, освіти утворення і професійної підготовки з метою надання виявлення допомоги для виконання ними в майбутньому соціально корисної і плідної ролі в суспільстві товаристві.
На європейському рівні міжнародні стандарти відносно виконання покарань наказань, не пов'язаних з позбавленням волі, зафіксовані в наступних слідуючих документах Ради поради Європи: Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими осудженими або умовно звільненими визволеними правопорушниками 1964 р. і резолюції Комітету Міністрів Ради поради Європи про деякі заходи покарання наказання, альтернативні позбавленню волі. Перша направлена спрямована на здійснення договірними сторонами взаємності, необхідної для соціальної реабілітації правопорушників. Ця допомога виявлятиметься опинятиметься у формі нагляду, метою ціллю якого є з'являється,являється сприяння хорошій добрій поведінці і адаптації до соціального життя цих правопорушників, а також спостереження за їх поведінкою.
Резолюція Комітету Міністрів Ради поради Європи, слідуючи прямуючи тенденції уникнути, по можливості, виголошення вироків, пов'язаних з позбавленням волі, рекомендує урядам країн-учасниць: проаналізувати своє законодавство усунути юридичні перешкоди впровадженню заходів покарання наказання, альтернативних ув’язненню укладенню,ув'язненню; вивчати нові методи застосування вживання випробувального терміну; забезпечити ширше застосування вживання штрафів і заходів по забезпеченню адекватності штрафу, що накладається, матеріальному стану становищу караного; розглянути розгледіти доцільність застосування вживання відстрочення відстрочки вироку, щоб вживані санкції брали до уваги поведінку злочинця після потім засудження осуду; розглянути розгледіти переваги покарання наказання у вигляді суспільних громадських робіт як альтернативи позбавлення волі; інформувати громадську думку щодо відносно переваг альтернативних заходів покарання наказання, щоб забезпечити сприйняття цих заходів громадською думкою, і деякі інші заходи.
Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 10; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!