Для 4 курсу ппх на колектив
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГЛУХІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА
Н.М. Ільїна, Л.М. Євтушенко
Методичні рекомендації
до виконання психолого-педагогічних завдань
як складових педагогічних практик
(для всіх спеціальностей, крім спеціальності
«Практична психологія»).
Методичні рекомендації автори розглядають як один із засобів вдосконалення й поглиблення психолого-педагогічної підготовки студентів. Особливістю цього посібника є те, що надаються приклади психолого-педагогічних характеристик, оцінених як позитивною оцінкою, так і негативною, виконаних самими студентами,
Зміст
1. Передмова………………………………………………………………4
2. Рецензія..............................................................................................6
3. Вимоги до психолого-педагогічних характеристик……………......7
4. Психолого-педагогічна характеристика на особистість учня…........11
5. Психолого-педагогічна характеристика на учнівську групу..............14
6. Список першоджерел…………………………………………………..17
7. Зразки студентських характеристик, оцінені на «позитивно»………18
8. Зразки студентських характеристик, оцінені на «незадовільно»……25
9. Післямова..................................................................................................37
Передмова
Шановний студенте!
Ви робите перші практичні кроки в засвоєнні психологічного знання, зокрема, Вам належить виконати низку певних завдань, передбачених у процесі педагогічних практик. Це непросте завдання, тому сподівання виконати його з мінімальними фізичними та інтелектуальними затратами є нереальними.
|
|
|
Психологія – це наука, яка вимагає глибокого пізнання людини. Ще
К.Д. Ушинський у ХІХ ст. зауважував, що перед тим як когось всебічно навчати, треба спочатку його всебічно пізнати. На жаль, цим правилом часто нехтують, більше того прагнуть визначити якусь перевагу одних навчальних дисциплін над іншими, що взагалі є неетичним і аморальним явищем. Будьте критичні і відповідальні! У навчально-виховному процесі відсутні дрібниці. Важливим є все, навіть, те, що, на перший погляд, не варте уваги. Цього вчить психологія, а також спостережливості, зрештою – відповідальності. Ваш вплив на підростаючу особистість визначається Вашими психологічними знаннями, рівень яких або заявить про Вас як учителя або дискредитує. Тому спираючись на них, зможете самостійно й професійно розв’язувати складні педагогічні ситуації, створювати дітям умови для їх самореалізації та самовдосконалення, сприяти згуртуванню колективу.
Психолого-педагогічна характеристика – відповідальний етап педагогічної практики в школі. Уміння побачити та проаналізувати позитивні й негативні особливості особистостей, класного колективу, вміння надати оптимальні за змістом психолого-педагогічні рекомендації, передбачають у Вас спроможність продемонструвати певний рівень необхідних знань, набутих у курсах загальної, вікової і педагогічної психології.
|
|
|
Ці методичні рекомендації адресовані вдумливому, наполегливому студенту. Будьте такими і розпочніть з глибокого засвоєння пропонованої Вам інформації, щоб якомога краще виконати поставлені завдання. Причину навчальних невдач вчіться шукати в собі. Не перекладайте їх на інших. Пам’ятайте, що постійні виправдання звучать непереконливо, зрештою, це ознака слабкості, звикання до невдач.
Вчасно і якісно виконуйте завдання. Соромтесь бути безвідповідальними перед викладачами.
Прагніть до успіху, чого ми Вам бажаємо!
Доц. Н.М. Ільїна;
Асист. Л.М. Євтушенко.
Рецензія
психолого-педагогічного завдання
1. Психолого-педагогічна характеристика на учня.
2. Психолого-педагогічна характеристика на учнівську групу.
(потрібне підкреслити)
Завдання виконане студентом (кою) ________________________________
|
|
|
________________________________________________________________
(П.І.П. група, факультет)
Завдання зареєстроване _______________________
Плановий термін реєстрації _____________________
| Критерії оцінювання | Оцінки |
| 1. Рівень тематичного змісту. | (+) (–) |
| 2. Рівень інформації про об’єкт | 5 4 3 2 |
| 3. Рівень аналізу про досліджуване явище. | 5 4 3 2 |
| 4. Повнота відповідей. | 5 4 3 2 |
| 5. Самостійність | 5 4 3 2 |
| 6. Підбір фактів | 5 4 3 2 |
| 7. Використання термінології | 5 4 3 2 |
| 8. Використання методів | 5 4 3 2 |
| 9. Наявність додатків | 5 4 3 2 |
| 10. Посилання на додатки | 5 4 3 2 |
| 11. Змістовність висновків | 5 4 3 2 |
| Загальна оцінка | 5 4 3 2 |
Вимоги до психолого-педагогічних характеристик
Вимоги до тексту:
1. Обсяг: 3-5 сторінок друкованого тексту, або 5-7 сторінок рукописного тексту.
2. Дотримання полів та інтервалу (якщо робота виконується з допомогою комп’ютера):
► поля: вгорі та внизу – 2 см., ліворуч – 3 см., праворуч – 1 см.;
► інтервал – 1,5; шрифт – 14; кегль – Times New Roman.
3. Вимоги до змісту:
► повні відповіді на пункти орієнтовних зразків;
► аргументація та пояснення досліджуваних явищ;
► посилання на методи, з допомогою яких вивчався предмет дослідження;
► наявність загальних висновків і рекомендацій з досліджуваної проблеми;
|
|
|
► наявність протоколів і додатків, які засвідчують процедуру дослідження.
4. Додатки (протоколи дослідження, бланки методик, відповіді та малюнки респондентів тощо).
Критерії оцінювання:
«Відмінно»:
► інформація про об’єкт дослідження висвітлена якісно;
► досліджувані явища проаналізовані, пояснені, достовірно встановлені їх причини, доцільно наведені приклади (описані ситуації);
► відповіді повні, послідовні (згідно пропонованих схем);
► самостійність у вивченні об’єкта;
► відсутність у тексті фактів, які заперечують один одного;
► доцільно застосована термінологія, розуміння її змісту;
► відповідність діагностичних методів і методик меті дослідження, віковим особливостям дітей;
► змістовність протоколів, додатків;
► аргументованість посилань на додатки;
► висновки та рекомендації сформульовані відповідно до теми (чіткі, доцільні, які мають прикладне значення).
«Добре»:
► інформація про об’єкт дослідження, як правило, висвітлена;
► досліджувані явища проаналізовані, пояснені, правильно встановлені їх причини, доцільно наведені приклади (описані ситуації);
► відповіді повні, послідовні, згідно пропонованих схем;
► інформація викладена, але запозичена з інших робіт;
► власні наукові уявлення недостатні (недоказові, фрагментарні);
► відсутність у тексті фактів, які заперечують один одного;
► доцільно застосована термінологія, розуміння її змісту;
► методи дослідження підібрані з допомогою викладача і, як правило, доцільно використані;
► змістовність протоколів, додатків;
► аргументованість посилань на додатки;
► висновки та рекомендації сформульовані відповідно до теми (чіткі, доцільні, які мають прикладне значення).
«Задовільно»:
► інформація про об’єкт дослідження неповна (висвітлена частково);
► відсутній аналіз і пояснення явищ, які спостерігались;
► наявна лише констатація фактів, проте з доцільно наведеними прикладами;
► порушена логіка викладу матеріалу (проігнорована або неякісно використана схема викладу);
► власні наукові уявлення недостатні (недоказові, фрагментарні) запозичення фактів логічне, але недоцільне;
► наявність у тексті фактів, які заперечують один одного;
► наукова термінологія не відповідає змісту, відсутнє або слабке розуміння студентом сутності поняття;
► описовий стиль викладу;
► методи дослідження підібрані з допомогою викладача, але або відсутні посилання на них, або вони використані нерезультативно;
► оформлення протоколів не відповідає вимогам, відсутні посилання на них;
► висновки та рекомендації абстрактні, не відповідають змісту проблеми.
«Незадовільно»:
► інформація про об’єкт невисвітлена;
► наявна лише констатація фактів;
► відсутні пояснення та приклади, порушена логіка викладу матеріалу;
► відсутні власні уявлення про сутність проблеми;
► наявність у тексті фактів, які заперечують існування один одного;
► наукова термінологія не відповідає змісту, відсутнє розуміння сутності понять, або їх самих;
► описовий стиль викладу;
► методи дослідження відсутні, або підібрані недоцільно;
► відсутні протоколи дослідження, або вони оформлені неправильно, або відсутні посилання на них;
► висновки та рекомендації або відсутні, або зовсім не відповідають змісту проблеми.
► відсутність додатків;
Типовий випадок, коли характеристика не аналізується викладачем через тотожність робіт: тоді оцінка «незадовільно» ставиться всім таким роботам як плагіатам.
Психолого-педагогічна характеристика на особистість учня
Особистість – це ієрархічна структура власних поглядів і ставлень до зовнішнього світу, а також власних вимог до самої себе, оцінок і самооцінок, які відповідають її моральним нормам і переконанням.
Особистість характеризується значною кількістю параметрів, серед яких найбільш важливим є її позиція, тобто система відношень. Найсуттєвішими є ставлення особистості до людей, матеріальних умов життя, своїх обов’язків – трудових, навчальних тощо.
Важливою стороною особистості є її індивідуальність, тобто неповторне поєднання психологічних особливостей (характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів, сукупність переважаючих почуттів і мотивів діяльності, сформовані здібності тощо).
Кожна людина є індивідуальною, але індивідуальність одних виявляється яскраво, колоритно, інших – малопомітно. Як наслідок, завданням студента-практиканта є виявлення в учня його індивідуальних особливостей як особистості.
Орієнтовна схема психолого-педагогічної характеристики на особистість учня
I. Загальні відомості про сім’ю учня
1. Прізвище, ім’я дитини, вік.
2. Структура сім’ї (повна, неповна).
3. Склад сім’ї, вік батьків, фах, освіта.
(Описати, як вливають (впливали) на розвиток дитини і становлення її характеру, формування особистості структура сім’ї, вік, фах та освіта батьків, якщо є брати й сестри, то зазначте їх вплив).
II. Загальний розвиток, обізнаність
1. Інформованість у різних галузях знань (Наведіть приклад).
2. Джерела отримання інформації:
а) школа;
б) сім’я;
в) позашкільні заклади;
г) самоосвіта.
3. Новоутворення вікового періоду (наявність, ступінь розвитку).
III. Пізнавальні процеси
1. Особливості пам’яті (хороша, середня, погана. Наведіть приклад, у чому це виявляється або доведіть емпіричним шляхом).
2. Мислення (який вид мислення є провідним; які форми та операції мислення актуалізуються під час вирішення різних завдань. Наведіть приклад, у чому це виявляється або доведіть емпіричним шляхом).
IV. Емоційно-вольова спрямованість
1. Вимогливість, цілеспрямованість, критичність. Схильність до навіювання, страху. (Навести приклад).
2. Емоційність та її вплив на створення позитивного (негативного) фону в групі (Навести приклад).
У. Особистісний розвиток
1. Самооцінка та її вплив на міжособистісні відносини з членами групи, мікрогрупи.
2. Особистість і прояви групового тиску. Конформність (неконформність), референтність (нереферентність).
3. Інтереси, ціннісні орієнтації в системі соціальної спрямованості класу.
4. Соціальні чекання групи від особистості:
а) ступінь прояву до дитини симпатії (антипатії);
б) чи має стійких друзів, чи обмежується ця дружба групою, чи виходить за її межі;
в) чи користується авторитетом;
г) прояви конфліктності, компромісу (описати 1-2 ситуації).
5. Організаторські можливості дитини:
а) ступінь прояву рис виконавця та керівника.
б) тактовність.
6. Ступінь самоконтролю дитини. Рівень її моральної вихованості в системі соціальної спрямованості класу (запропоновані пункти проілюструвати прикладами або довести емпіричним шляхом).
Висновки, рекомендації.
У висновках Ви стисло викладаєте основні особливості дитячої особистості, з’ясовані в результаті спостережень і дослідження, в цілому. Рекомендації мають бути конкретними, придатними для застосування вчителем на практиці з метою корекції з’ясованих Вами поведінкових відхилень, недоліків характеру дитини тощо.
Примітки:
1. Ви повинні обов’язково провести 2-3 методики з будь-яких запропонованих розділів майбутньої характеристики.
2. Звертаємо Вашу увагу, що з цього приводу у студентів виникає багато запитань, тому вибір таких методик має бути доцільним, інформативним, щоб краще розкрити особливості дитячої особистості. Наприклад, запитують про методику, яка допомагає з’ясувати короткочасну пам’ять: наскільки цей вид пам’яті важливий у навчальній діяльності, зокрема у засвоєнні певного матеріалу? – мабуть, доцільніше з’ясувати механічну або смислову пам’ять, механічне або смислове запам’ятовування.
Психолого-педагогічна характеристика на колектив
Педагог у своїй діяльності безпосередньо має справу з дитячим колективом. Одним із головних завдань учителя є виховання дружного, згуртованого колективу.
Тривалий час система виховання радянської педагогіки будувалася на основі тезису, згідно з яким, повноцінний розвиток особистості можливий тільки в колективі і через колектив. Проте чи завжди колектив позитивно впливає на особистість? Чи завжди учню комфортно й затишно в класному колективі? На ці та інші запитання педагог має вміти знайти кваліфіковану відповідь, діагностуючи міжособистісні відносини в класі.
Для вивчення учнівського класу доцільно використовувати такі методи й методики: спостереження, бесіду, анкетування, ЦОЄ (ціннісно-орієнтаційна єдність) тощо.
На основі зібраного емпіричного матеріалу студент-практикант має з’ясувати:
1) соціально-психологічні особливості учнівського колективу, рівень його розвитку, ціннісно-орієнтаційну єдність;
2) стан міжособистісних відносин;
3) роль формальних і неформальних лідерів у системі міжособистісних відносин;
4) місце у класі непопулярних учнів та причини цього явища;
5) роль класовода або класного керівника у формуванні дитячого колективу.
Орієнтовна схема психолого-педагогічної характеристики на класний колектив
1. Структура класу. Кількість учнів, стать, соціальний стан батьків. Скільки учнів позбавлено одного з батьків унаслідок смерті або розлучення (відзначити, як особливості виховання в сім’ї позначилися на характері учня, його поведінці і як вони впливають на позицію в класі).
2. Характеристика класу як колективу. Взаємодопомога та вимогливість у житті класу. Згуртованість класу в боротьбі за глибокі знання і високу дисциплінованість. Традиції колективу. Настрій, що переважає (мажорний, мінорний, спокійно-діловий). Роль учнів у житті класу (активісти, лідери, зірки, зневажені).
3. Загальні інтереси класу. Дружба та товаришування в класі. Взаємини між хлопчиками та дівчатками. Наявність угрупувань та мотиви їх утворення. Відмінники та їх взаємовідносини з класом. Ставлення до дезорганізаторів та їх вплив на клас загалом і на певну особистість, зокрема (якщо таке явище існує).
4. Загальна характеристика навчальної діяльності. Характеристика успішності з окремих предметів. Улюблені уроки класу (чому?). Поведінка класу під час різних уроків. Переважаючі мотиви навчання (інтерес до знань, прагнення проявити себе, прагнення вивести клас в число кращих по школі, підготовка до вибору професії, прагнення виконати свій обов’язок тощо). Негативні соціально-психологічні явища в класному колективі (списування, підказки, дезінформація, заздрість, замовчування негативних вчинків тощо). Ставлення учнів до цих явищ.
5. Дисципліна в класі. Дисципліна на уроках та перервах. Хто найчастіше порушує дисципліну? Які заходи виховання дисциплінованості вживають учителі?
6. Робота студента-практиканта в класі з метою підвищення суспільної активності учнів, прищеплення їм рис колективізму.
7. Висновки. Стисло викладаються з’ясовані позитивні й негативні сторони, притаманні досліджуваному класу. З висновків мають логічно випливати конкретні психолого-педагогічні рекомендації щодо поліпшення роботи з учнівським класом учителям, батькам, учнівським організаціям.
Провести не менше двох методик дослідження.
Увага! Соціометричне дослідження, тести проводяться студентами, в яких психологія є фаховою дисципліною (спеціальність: практична психологія).
Рекомендований список першоджерел для виконання психолого-педагогічних характеристик:
1. Основы психологии: Практикум. / Ред.-сост. Л.Д. Столяренко. Изд. 2-е, доп. и переработ. – Ростов н/Д: «Феникс», 2001.
2. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів. / За заг. ред. М.С. Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-центр, 2005.
3. Пашукова Г.І., Допіра А.І., Д’яконов Г.В. Практикум із загальної психології. / За ред. Г.І. Пашукової. – К.: «Знання», КОО, 2000.
4. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учебное пособие: В 2 кн. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «ВЛАДОС», 2000. – Система работы психолога с детьми разного возраста. – Кн. 1.
5. Немов Р.С. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики.
6. Практикум по возрастной психологии: Учебное пособие / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб.: Речь, 2002.
Зразки характеристик, оцінених на «позитивно»
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 10; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!