Смерть Шевченка». Художні особливості поеми-симфонії.
Драч у поемі «Смерть Шевченка» писав: «Художнику немає кутих норм.
Він -- норма сам, він сам в своєму стилі». Це слід пам'ятати, читаючи його твори, потрібно знати, що він зробив нормою поезії багато понять і явищ, які до того перебували за межами мистецької краси, що він виробив свій неповторний метафоричний спосіб мислення, стиль, котрий можна роками досліджувати й розгадувати, але неможливо збагнути до кінця. Плідно працює Іван Драч у так званих "межових" жанрах. Він створив особливий для літератури тип художнього мислення - симфонічний, а образна система цього твору побудована на унікальній синестезії (злитті) сигналів усіх почуттєвих рецепторів. «Письменник став творцем ще одного новаторського жанру - драматичної поеми, побудованої на поєднанні елементів абсолютно різних літературних родів»[2;с.19]. Певна річ, із кожною поетичною збіркою Іван Драч відкривався не тільки новими естетичними якостями. Його феноменальні філософські осягнення, пошуки неординарних форм і відчайдушний громадянський пафос впевнено піднімали поета до вершин непере-вершеного Майстра. Особливо це відчутно в поемі «Смерть Шевченка», де Іван Драч роздумує про покликання поета. Складається симфонія з прологу і двох частин: «Вишневий цвіт» і «Вишневий вітер». Поет і сучасність, поет і суспільство тут набрали таких образів змістовного звучання, що стали вражаючими символами соціальних проблем двадцятого століття. У творчості молодого Драча вирізняється ця поема насамперед тим, що автор сам визначив її жанр як симфонію. І справді, поема вражає поліфонічністю, включає в себе елеманти ірраціональні, марення, далекі голоси, голосіння матері.
|
|
|
Шевченко і Україна, Шевченко і всесвіт - проблеми, які поставив Іван Драч у своїй поемі-симфонії. Життєвий шлях великого поета скінчився так рано, так передчасно відходив від України її найдорожчий син. У поетових мареннях виникає страшне видиво - зринають епізоди його солдатської муштри, долинає далекий дівочий голос його подруги дитинства - Оксани. У поемі-симфонії, мов на екрані, чуємо цвірінчання горобців, що прикидаються патріотами, видають себе за інтернаціональних шанувальників пам'яті Кобзаря, а насправді в них ніскілечки совісті й честі за душею. Вражаюча сцена похорону співця. У тому траурному символічному дійстві горе звело Шекспіра і Бетховена, Пушкіна і Гойю... І кульмінаційний момент - це сходження на Чернечу гору, де, нарешті, навіки спочив славний син України. Стиль І. Драча вражає глобальною персоніфікацією, кількаступеневими й перехресними асоціаціями, химерними метафорами, які на перший погляд здаються дивними й парадоксальними, і тільки коли простежиш заь семантичними переливами цих асоціацій у словосполученнях, помічаєш, що поет уміє вхопити глибинне і найсуттєвіше - на межі прозріння, відкриття і що це є правдою, і, що саме таким є індивідуально-авторське бачення та відчування. Про це свідчить наскрізний метафоричний образ вишневого вітру в поемі «СмертьШевченка»:
|
|
|
Вишневий вітер на землі,
Вишневі думи на чолі.
Вишневий цвіт
З вишневих віт
Вишневий вітер
Звіває з віт… [20;с.40].
Він виріс на асоціаціях з вишневою гілочкою, що розквітла в кімнаті Шевченка в Петербурзі на день його народження, та з поезією „Садок вишневий коло хати...”.
У симфонічній поемі ”Смерть Шевченка” Іван Драч сам заявляє про своє право на індивідуальний стиль і енергію поступального руху по висхідній:
Художнику - немає скутих норм,
Він - норма сам, він сам в своєму стилі...
У цей столітній і стобальний шторм
Я кидаюсь в буремні гори - хвилі. [20;с. 48].
Такі вражаючі персоніфікації і метафори у цій поемі - симфонії міг створити тільки Іван Драч. До уже смертельно хворого Тараса Шевченка в його уяві йшла Батьківщина. Твір великої ваги як у творчій біографії І. Драча, так і в історії української поезії XX ст.Також примітна сцена похорону Шевченка тим, що в ній молодий поет ще у ті часи, чатовані пильними імперськими ідеологами, назвав Кобзаря творцем національної самосвідомості українства. Ця висока «температура» висловів, незвичайна метафористичність і розкутість думки одразу впадає в очі як силам, які пильнували політичну цнотливість поезії, які розпочинали наступ на короткочасну демократизацію суспільства, так і звичайному читачеві, що читає чи читатиме твір зараз чи через кілька століть.
|
|
|
ВИСНОВКИ
Із самого початку творчої діяльності Іван Драч проявив себе не тільки справжнім майстром ліричного жанру. Він досить успішно творчо реалізував свої можливості в драматичних поемах, які вирізняються особливим новаторством на жанровому рівні. Творчість Івана Драча - це світ мальовничий і незвичайний. Поетові властива розкутість творчої думки, нетрадиційність поетичної форми і стилю. У його віршах та поемах - своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизувати поняття і явища, які раніше перебували поза межами мистецької краси. Іван Драч легко, з нарочитою визивністю "переводить" болючі реалії дійсності на мову символів, гіперболічних метафор, асоціацій, власні ліричні переживання вплітає в ідейно-смислову "сув'язь" із історичними алюзіями та сюрреалістичними візіями: поет активно застосовує пряму мову, робить сміливі суспільно-протестні акценти, поєднуючи їх із алегоричними та символічними образами-узагальненнями. Поет широкомасштабний, дбає про розквiт нацiональноi культури, думає про самобутнiсть нашоi держави, збереження i розквiт нашоi мови як основи духовного життя нацii. Тому основнi мотиви його поем це патрiотизм, любов до Батькiвщини, вiра у всемогутнiсть науки й технiки, розкриття проблем протиборства свiтлого i темного начал, космосу i хаосу в буттi людини, солярні мотиви. У творчостi митця однiєю з основних є екологiчна тема ("Чорнобильська Мадонна"). Розкриваючи тему екологічної катастрофи, автор звертає увагу на етичну сторону подій. Не випадково в поемі з'являється біблійна символіка. Іван Драч подає чорнобильську трагедію через призму особистісних переживань, однак особистісне тут переходить межі «Я» і сконцентровує в собі ідею загальнолюдської трагічної долі. Як це вдається автору? За допомогою широкого спектра художніх засобів: метафоричності, побудованої на асоціативних зв'язках, гіперболізації максималістськи загострених почуттів, побудови фрази. Так, оригінальний рядок «О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню!» побудований із уживанням тавтології та граматично неузгоджених лексем. Цей прийом допомагає зрозуміти бажання ліричного героя повернутися до нормальних умов існування, психічної рівноваги. Але як фатум постає образ вогняного хреста -- уособлення тотальної всеприсутності й невідворотності лиха: хрест -- «на всі небеса». Епітети «пекучий», «палючий», «огнений» та метафора «Падає з нього огненна роса» розкривають шоковий стан людей, які опинилися в епіцентрі катастрофи, і навіть їх фізичні страждання.Експериментуючи над формою, Іван Драч підпорядковує засоби художнього зображення головній думці -- показати всесвітність трагедії, яка сталася в Чорнобилі, зрозуміти її як попередження зарозумілому людству, що, захоплюючись науково-технічним прогресом, забуває про обов'язок перед матір'ю-природою, про відповідальність перед Землею. Творчість Івана Драча, яка охоплювала різні жанри (балада, поема, поема-симфонія та ін.), неодноразово досліджувалася критиками та літературознавцями. З іменем Івана Драча тісно пов'язане визначення «шістдесятники». Втім, з-поміж інших своїх сучасників він вирізняється тим, що ніколи не буває однозначний. Його поезія не вкладається в звичні норми, в рамки якоїсь однієї стильової лінії, творчої манери. Іван Драч постійно в творчій роботі, в творчих шуканнях. Як справедливо завважує Б.Олійник, праця Драча в поезії дає підстави твердити, що “без нього сучасний літературний перебіг не мислиться”. Постать Івана Драча в нашій історії стоятиме поруч з письменниками, які були не лише пророками, а й творителями української державності.
|
|
|
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!