Чорнобильська мадонна» як глибинний вияв глобальної катастрофи
Іван Драч чи не першим висунув вимогу моральної відповідальності людини за непрогнозовані результати НТР («Балада ДНК», «Балада про кібернетичний собор»). Та, на жаль, усі ці перестороги вчасно не були почуті. За гіркою іронією долі, саме Драчеві судилося «оспівати» будівництво Чорнобильської атомної станції. Щоправда, в його циклі «Подих атомної» зі збірки «Корінь і крона» немає «рожевого» захоплення величчю ядерної потуги, а скоріше психологічні портрети справді гарних і працьовитих людей, які споруджували електростанцію. Цікавий факт з біографії Івана Драча: він є одним з небагатьох, хто не вивозив після вибуху на АЕС поквапливо своїх дітей з Києва, мало того, його син Максим, на той час уже випускник медінституту, брав участь в евакуюванні потерпілих, їх обстеженні й наданні першої допомоги і сам теж зазнав опромінення. Тому глибоко індивідуальним болем, сердечною тривогою відгукнулася у серці поета глобальна катастрофа. Авторська позиція визначається то правдивістю й мужністю, то сумнівами й хитаннями, страхом, чи зможе поет висвітлити таку глобальну тему, чи знайде слова, щоб передати міру людського болю. Адже, як констатує автор, після Чорнобилю біль перейшов у мистецтво -- в слово, в пензель і фарби, в жезл диригента. Це визначає жанрову особливість «Чорнобильської мадонни» -- ліро-епічна поема, а за структурою -- поема-фреска (або поема-мозаїка). Поема має композиційне обрамлення: починається і завершується епіграфами -- словами із народного епосу та з «Марії» Т. Шевченка. Як Шевченко у «Марії» покладав всі надії на пресвітлий образ Божої Матері, так і Драч свій ідеал у відродженні України бачить в образі Чорнобильської Мадонни. Всі композиційні одиниці поеми об'єднує центральний образ жінки -- Матері, що концентрує у собі минулу, сучасну й майбутню долю України та людства. Цей образ має декілька художніх планів реалістичний, символістичний, міфологічний, сюрреалістичний. Апокаліпсис в поемі втілюється в голосінні ліричного героя, який не знаходить ніде притулку, втікаючи від чорнобильської біди, втіленої в образі вогненного хреста. «Чорнобильська мадонна» -- це голосіння і покаяння, скорботна «материнська пісня з чоловічої душі». Образ Матері-Мадонни -- один з традиційних в українській літературі. У часи найбільших історичних випробувань наш народ шукав захисту й відпущення гріхів саме в Матері Божої, його заступниці-берегині. Тут можна провести паралель між цим твором Івана Драча та творами «Скорбна мати» Тичини, «Марія» з однойменного твору Уласа Самчука. «Чорнобильська мадонна» -- неначе продовження цього ряду. Автор у пролозі до поеми звертається до багатовікової традиції зображення Мадонни, водночас переживаючи глибокі сумніви щодо власного права виразити в слові грандіозну катастрофу, перед якою всі слова безсилі, забуденні й замалі. Водночас він усвідомлює, що й мовчати не має права, коли душу гнітить обов'язок сказати правду про вселюдську трагедію. Уже не поет пише про Чорнобильську Мадонну, а Вона пише ним:
|
|
|
|
|
|
«Ти намагався писати про Неї? Вона пише тобою, Як недолугою ручкою, як нікчемним пером, як олівцем хапливим і ошалілим, покручем? олівцем... Ти намагався Її змалювати? вона вмочила тебе в сльози і пекло, в кров і жахіття: фарби такі ти подужаєш? Розпачу вистачить? Віри достане? А безнадії? А проституйованого лахміття достатку? А розпачу з того, як ти колег своїх? вішальників збивав мовчанням своїм?» [20;с. 45].
Він бачить її профіль у кожному жіночому обличчі, позначеному печаттю Чорнобиля. Мати -- Мадонна -- Україна зливаються в уяві митця, розгортаючи галерею жіночих образів: Мати Божа, заступниця людська, Жінка-Мати (у тому числі майбутня, якій ще треба буде родити), Мати-Батьківщина -- усе це грані одного образу. Багатоголосся, розмаїття емоційних тональностей -- від бурлеску до патетики, від сатири до трагізму -- виливаються у своєрідний жанр «поемн-мозаїки» (за визначенням А. Ткаченка), складеної з окремих, нібито незалежних, сюжетно не пов'язаних епізодів, об'єднаних, проте, спільною ідеєю-- покути за страшний гріх перед своїми дітьми й матерями, своїм народом, своєю землею [2;с.16]. Тому в поемі, центральною є проблема людської відповідальності за долю цілої планети. Адже коріння трагедії поет вбачає насамперед в моральній площині: багатолітнє «христопродавство», споживацько-утилітарне ставлення до світу помстилося на народові. «Помста вона і є -- Чорнобильська чорна Мадонна» [20;с. 41].
|
|
|
Поема має своєрідну композицію, цементує її в єдине ціле наскрізний образ Мадонни, що сприймається читачем як образ Марії, матері Христа. Та Драч інтерпретує ці образи по-своєму:
Марія, Марія
Та Марія не та.
Та зродила Христа,
Ця - антихриста. [20;с.27]
Так, син Марії пішов на муки за народ, діти ж сучасних Марій розтинають свій край, бо їх мислення спримітизоввне. Вони - діги епохи, що ігнорувала моральними началами, забувала роль історії, культури в житті народу, епохи, яка губила духовність. Саме ця епоха народила людей, які не хотіли відповідати за свої вчинки, бо керувалися в житті байдужістю і безвідповідальністю. Мою увагу в поемі І, Драча привернув біблійний мотив про Ірода і Пілата, який автор передає в новому освітленні. В цій притчі - історія людства. На першому місці - проблема добра і зла. Це не абстрактні, а морально-етичні категорії, вони матеріалізовані: те, що колись символізував Соловей-Розбійник, нині озивається «щебетом» дозиметра. У цій же притчі - ідея поеми: проблема людини і природи, їх взаємозв'язок. Драч зображує не по дієвий бік трагедії, а становище душі, яка повинна до дрібниць все осмислити, щоб надалі не допускати таких смертельних помилок. Автор звертається до читачів, до мешканців Землі і просить їх перевірити свою совість і свої діяння. Центральним образом поеми є Мадонна. Вона проходить у творі цілий ряд варіацій: солдатська мати, селянська мадонна, хрещатицька мадонна, чорнобильська мадонна. Саме вона, посивіла від горя, несе на руках хворе дитя. Алегорично і символічно звучать останні рядки поеми:
|
|
|
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету…
Це хворе дитя! [20;с. 31]
У «Хрещатицьку мадонну» останню перед «Епілогом», автор вклав всю випалену «до чорноти жури свою прокляту одчайдушну душу». У цьому розділі розповідається про жінку, яка в той страшний квітень народила мертвого сина і збожеволіла. Вона йде по вулиці з мертвим дитям на руках, від неї сахаються люди. Дивіться всі - ось вона істина, в образі цієї хрещатицької мадонни. Розділ «Хрещатицька мадонна» - це кульмінація, оригінал поеми, де Іван Драч відобразив найпекучіші свої почуття, все жахіття чорнобильської аварії, вилив весь свій душевний біль на аркуші паперу. Символічний образ чорнобильської матері проходить через усю поему, де мати-вдова несе світову долю: «Несе сива чорнобильська мати цю планету… Це хворе дитя!..» Таким узагальненням, яке звучить символічно і алегорично, закінчується поема-трагедія Івана Драча «Чорнобильська мадонна». Слово поеми звернено до істини, до людської совісті і честі. В поемі високе біблейське перемежовується з розмовним, побутовим.
Поема -- це твір філософської глибини й високого етичного пафосу, проблематика якого сягає далеко за межі самих лишень причин і наслідків катастрофи.
«Чорнобильська мадонна» -- це крик болю. Крик несамовитого болю від страшенної рани, пильні, будьте людяні, будьте правдиві, інакше планета не витримає наруги -- і вибухне божевіллям.завданої природі, Україні, людині, людству. «Чорнобильська мадонна» -- це пересторога. Пересторога синам України і синам усієї Землі. Око поета-мислителя бачить все. Своїм поетичним словом він охоплює всі проблеми, відчуті ним, його близькими і друзями. Але, на жаль, наше суспільство не однорідне: серед нас є і герої-пожежники, які ціною свого життя рятували людство, а є й такі, які грабували покинуті села. Трагедія ліричного героя символізує загальнолюдську хресну дорогу.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 11; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!