Встановлення кримінальної відповідальності за порушення, пов’язані з обмеженням права на захист, втручання та перешкоди здійснення діяльності адвоката.
Конституція України гарантує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист. Обов’язок надати можливість зазначеним особам захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого обвинувачення Кримінально-процесуальний кодекс покладає на слідчого, прокурора, суддю, суд (ст. 21). У разі порушення цими особами конституційного права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, котрим КПК надає для захисту відповідні засоби, настає кримінальна відповідальність.
Кримінальним кодексом встановлено відповідальність за низку протиправних діянь, котрі полягають у порушенні права на захист, втручанні в діяльність захисника чи представника особи:
Ст. 374 КК до порушення права на захист відносить дії, які виразилися у недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника, а також іншому грубому порушенні права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинені слідчим, прокурором або суддею.
Злочин передбачений даною статтею, полягає в умисних діях слідчого, прокурора, судді, що не дають можливості підозрюваному, обвинуваченому, підсудному скористатися своїм конституційним правом на захист — захищати себе самостійно або за допомогою захисника чи законного представника
У разі, якщо вказані вище посадові особи здійснюють дії (або допускають бездіяльність), що призводять до недопущення захисника, ненадання своєчасно захисника, або чинять інші грубі порушення права на захист, наступає кримінальна відповідальність.
|
|
|
Недопущення захисника полягає в діях (або бездіяльності) суб’єктів злочину, виражених у порушенні визначених законом порядку допуску захисника в процес, у безпідставній відмові в допуску до участі у справі захисника, невинесенні постанови (ухвали) про допуск захисника, недопущенні запрошеного підозрюваним, обвинуваченим, підсудним захисника замість призначеного, ненаданні допомоги у встановленні зв’язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника, в обмеженні терміну для запрошення захисника, невмотивованій відмові у клопотанні підозрюваного, обвинуваченого, підсудного щодо заміни захисника тощо.
Під ненаданням своєчасно захисника слід розуміти випадки, коли у встановлений термін не буде забезпечено участі захисника або нового захисника, у разі усунення попереднього від участі в справі, затягування допуску захисника тощо.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 24 жовтня 2003 р. № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист у кримінальному судочинстві» роз’яснив, що судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню у випадках, коли істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або його захисника в здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити всебічно, повно та об’єктивно розглянути справу і винести законне та обґрунтоване судове рішення.
|
|
|
Статтею 397 КК «Втручання в діяльність захисника чи представника особи» встановлено кримінальну відповідальність за вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
Злочин полягає у незаконному втручанні в правомірну діяльність захисника або представника особи по наданню правової допомоги, що перешкоджає її належному здійсненню (наприклад, шляхом втручання, тиску, створення умов, за яких захисник або представник не можуть виконувати свої повноваження), у порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
Порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника і представника та професійної таємниці полягає у недотриманні посадовими та іншими особами гарантій, спеціально передбачених законом для забезпечення належного виконання захисту і представництва. Однак, суб’єктом порушення окремих гарантій, встановлених КПК та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правилами адвокатської етики, може виступати лише слідчий, прокурор, суддя, до виключної компетенції котрих належить виконання певних дій чи повноважень. Наприклад, заборонено: допитувати як свідка адвоката, його помічника, службових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань з питань, які становлять адвокатську таємницю з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності; представника потерпілого про обставини, що стали йому відомі при наданні юридичної допомоги (ст. 69 КПК); заборонено також вносити подання чи виносити окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі. До таких дій слід віднести і несвоєчасне надання підозрюваному, обвинуваченому, підсудному побачення з захисником, безпідставне обмеження захисника в часі, необхідному для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, тощо.
|
|
|
Адвокат має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду, іншої посадової особи чи органу у справах, в яких він надає правову допомогу.
|
|
|
Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу здійснення професійних адвокатських обов’язків зобов’язують адвокатів діяти при захисті прав та інтересів клієнтів незалежно, сумлінно і справедливо. В Рекомендаціях наголошується на необхідності вжиття заходів для забезпечення поваги до свободи здійснення професійних адвокатських обов’язків, захисті такої свободи і сприяння їй, без будь-якої дискримінації і без неналежного втручання державних органів або приватних осіб.
Основні положення про роль адвокатів встановлюють обов’язок урядів забезпечувати адвокатам можливість здійснення своїх професійних обов’язків, усувати залякування, перешкоди, завдання турбот і недоречне втручання.
Незважаючи на ці міжнародні документи, трапляються випадки контролювання діяльності захисника і представника, перешкоджання їх діяльності, зокрема, коли в їх ролі виступає адвокат, вимагання розголошення адвокатської таємниці, незаконне вилучення у адвокатів документів, обшук приміщень адвокатських об’єднань, незаконне прослуховування розмов адвоката з клієнтом тощо. Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про караність таких дій.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 9; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!