Правова основа діяльності адвокатури України.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 27Следующая ⇒

Відповідно до статті 3 Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інші законодавчі акти України.

Правове регулювання адвокатури в Україні може здійснюватись як законами, так і міжнародно-правовами актами, Указами Президента України, актами органів адвокатського самоврядування, іншими підзаконними актами. Наприклад, Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури», постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань», затверджена Міністерством юстиції України та Міністерством фінансів України тощо. Особливе місце в системі правового регулювання діяльності адвокатури посідають Правила адвокатської етики.

Рішення та інші акти Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, що не суперечать законодавству про адвокатуру, визнаються як чинні до прийняття відповідних актів органами адвокатського самоврядування, сформованими згідно із Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до Основних положень про роль адвокатів, прийнятих у серпні 1990 року VIII Конгресом 00Н по запобіганню злочинам, професійні асоціації адвокатів відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, «Кодекси професійної поведінки адвокатів мають розроблятися їх відповідними органами згідно із законодавством, що відповідає положенням національного права і звичаям, та визнаними міжнародними стандартами і нормами» (п. 26). Встановлено також, що дисциплінарне провадження має здійснюватися згідно з кодексом професійної поведінки та іншими визнаними стандартами та етичними нормами адвокатської професії (п. 29). Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про свободу здійснення професійних адвокатських обов'язків також передбачають обов'язковість етичних правил для осіб, які займаються консультуванням громадян.

Відповідно до ст. 9 Конституції України «чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». З цього випливає, що діяльність адвокатури в Україні регулюється також і певними нормами відповідних міжнародних договорів. У першу чергу слід звернути увагу на Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р. Цей фундаментальний міжнародно-правовий документ передбачає низку прав і свобод людини, які безпосередньо стосуються адвокатури. Так, центральним з цієї точки зору є право кожного захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на свій власний вибір або, за відсутності коштів для оплати правової допомоги, одержувати таку допомогу безкоштовно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя (п. (с) ч.З ст. 6 Конвенції). Крім того. Конвенція містить й інші права, які торкаються адвокатської діяльності: це, по-перше, права, що можуть бути реально здійснені особою лише за професійної участі адвоката, і, по-друге, права людини, які відіграють роль гарантій для здійснення адвокатом своїх професійних повноважень. До першої групи можна віднести, наприклад, право не бути позбавленим волі інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом (ч. 1 ст. 5); право на справедливий і безсторонній судовий розгляд (ч. 1 ст. 6) тощо. До іншої групи належать, зокрема, такі права людини, як презумпція невинуватості (ч. 2 ст. 6); право мати достатньо можливостей та часу для підготовки до захисту (п. (b) ч. З ст. 6); право допитувати свідків обвинувачення та вимагати викликати і допитувати свідків, які можуть свідчити на користь захисту, на тих самих умовах, що і свідків обвинувачення (п. (d) ч. З ст. 6), та ін.

Отже, окрім Конституції України і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких:

1. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від02.06.2011

№ 3460-VI (Відомості Верховної Ради України (ВВР);

2. Постанови Кабінету Міністрів України:

- «Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань» № 302 від 27 квітня 1993 р.(зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності Державної реєстраційної служби» від 15 червня 2011 р. N 633);

- Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах / постанова Кабінету міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305

- Методика обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають вторинну правову допомогу у кримінальних справах// Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305;

- Порядок і умови укладання контрактів з адвокатами, які надають безкоштовну вторинну правову допомогу на постійній основі, і договорів з адвокатами, які надають безкоштовну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі// затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 11.01.2012.

3. Інші документи:

- «Програма складання кваліфікаційних іспитів», затверджена протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України, № 6/2 від 1 жовтня 1999 р.;

- «Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційнодисциплінарних комісіях адвокатури», затверджений протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України, № 6/2 від 1 листопада 1999 р.;

- «Правила адвокатської етики», схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, 1 жовтня 1999 р.;

- Про затвердження Положення про Єдиний реєстр адвокатів України // Постанова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 10 березня 2000 р. № 1;

- Регламент Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, схвалений Вищою кваліфікаційної комісією адвокатури 19 лютого 2003 р.;

- Рекомендації ВКК щодо оподаткування адвокатських об’єднань та адвокатів, як самозайнятих осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, затверджений Вищою кваліфікаційної комісією адвокатури 18 березня 2011 р.;

- Порядок підвищення кваліфікації адвокатами України, схвалений Вищою кваліфікаційної комісією адвокатури 17 лютого 2012 р. та деякі інші.

Діяльність адвокатури в Україні регулюється також низкою норм відповідних міжнародних договорів. У першу чергу слід звернути увагу на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і такі міжнародні акти, якто:

- «Основні положення про роль адвокатів», прийняті VIII Конгресом ООН про попередження злочинів у серпні 1990 р.;

- «Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства», прийнятий делегацією 12-ти країнучасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі у жовтні 1988 р.

Діяльність адвокатури разом з актами, зазначеними вище, регулюється статутами адвокатських об’єднань. Статут — це правовий документ, який визначає правовий статус, внутрішню структуру й засади діяльності тієї чи іншої організації, повноваження її органів управління, права та обов’язки її членів, порядок реорганізації й ліквідації та інші питання. Слід зазначити, що ні Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань не встановлюють кола питань, які мають обов 'язково включатися до статуту адвокатського об'єднання. Не існує також жодних вимог щодо форми статуту. Тому при підготовці статуту до подання на реєстрацію слід враховувати загальні підходи, які склалися на практиці щодо створення подібних документів, та приписів Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який назває питання, що відносяться Законом до компетенції самого адвокатського об'єднання і регулюються його статутом. Це порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання. Зазначені питання мають бути визначені у Статуті.

З урахуванням положень ч. З ст. 47 КПК про призначення захисника через адвокатське об'єднання і обов'язковості для керівника адвокатського об'єднання вимоги слідчого, суду про призначення захисника, у Статуті слід зазначати цей обов'язок адвокатського об'єднання і його керівника, порядок призначення адвокатів об'єднання для виконання повноважень захисника. Враховуючи обов'язковість Правил адвокатської етики для об'єднань адвокатів (ст. 73), доцільно й ці питання врегулювати у Статуті.

Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!