Принципи та засади здійснення адвокатської діяльності.

Згідно зі ст. 8 Конституції України визначається і діє принцип верховенства права. Оскільки закони повинні відповідати Конституції, а її норми є нормами прямої дії, то принципом діяльності адвокатури слід вважати принцип верховенства права.[3] Для адвокатів принцип верховенства права набуває особливого значення, оскільки вони мають спрямовувати свою діяльність на захист загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, основним пріоритетом якого є права і свободи людини і громадянина. Визнання і дотримання цього принципу є однією з основних ознак правової держави, у побудові якої, керуючись своїм конституційним призначенням, бере активну участь адвокатура.

Законність адвокатської діяльності визначається тим, що допомогу своєму клієнтові адвокат повинен надавати виключно законними способами, додержуватися дотримання тих прав і свобод людини, що проголошені у Конституції України, визначені чинним законодавством і міжнародно-правовими актами, ратифікованими Україною. Законні способи захисту – це способи, які застосовуються: 1) відповідно до закону та 2) з метою з'ясування усього, що свідчить на користь клієнта, спростовує обвинувачення підзахисного чи пом'якшує його відповідальність[4].

Незалежність адвокатів при виконанні своїх функцій полягає, насамперед, у незалежності адвокатури від органів виконавчої і судової влади, а також об'єднань громадян (політичних партій, рухів і інших громадських організацій).

У Загальному кодексі правил для адвокатів держав Європейського Співтовариства акцентується увага на незалежності адвоката, під якою розуміється неприпустимість підпорядкування адвоката будь-кому при виконанні своїх професійних обов'язків, впливу третіх осіб.

В Основних положеннях про роль адвокатів наголошується на обов’язку уряду країни забезпечити адвокатам можливість здійснювати професійні обов’язки без залякування, перешкод, завдання турботи і недоречного втручання.

Предметом адвокатської таємниці є: факт звернення до адвоката; мотиви, які спонукали до звернення; відмова адвоката від доручення та її мотиви; умови договору про надання юридичної допомоги; документи, які передані адвокату клієнтом; суть консультацій, порад та роз'яснень; правові документи, що складені адвокатом; відомості, які отримані з матеріалів справи, включаючи матеріали дізнання та досудового слідства; процесуальні дії адвоката, які спрямовані на реалізацію права кліє­нта на захист; відомості про особисте життя клієнта та членів його родини; будь-які інші відомості, які не можуть бути розголошені без дозволу клієнта.

Закон встановлює випадки, коли документи втрачають статус адвокатської таємниці. Зокрема, це може мати місце:

1) за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних;

2) У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з

адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів (ч. 4 ст. 22)

Обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення. (ч. 3 ст. 22 Закону).

Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, у разі, якщо виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

У разі відмови від укладення договору про надання правової допомоги адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору. (ст. 28 Закону).

У той же час, адвокат, що бере участь у кримінальній справі (як і інші учасники процесу - експерт, спеціаліст, перекладач та ін.), зобов'язаний дотримуватися таємниці досудового розслідування. Дані досудового слідства або дізнання, що стали відомі адвокату в зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу особи, що проводить дізнання, слідчого чи прокурора. Адвокат, винний у розголошенні відомостей досудового слідства або дізнання, несе передбачену законом відповідальність.

Закріплення в Законі поняття адвокатської таємниці має істотне значення для більш глибокого з'ясування обов'язків адвоката, визначення гарантій адвокатської діяльності. Зокрема, віднесення до адвокатської таємниці суті консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, отриманих адвокатом при виконанні своїх професійних обов'язків, тісно пов'язано з обов'язком адвоката не приймати доручень на ведення справ, якщо він надає чи надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що звернулися за юридичною допомогою. У протилежному випадку адвокат повинен був би розголосити адвокатську таємницю[7].

Принцип уникнення конфлікту інтересів у адвокатській діяльності проявляється перш за все у конституційних завданнях адвокатури щодо забезпечення права на захист від обвинувачення та подання правової допомоги.

Стаття 1 Закону визначає конфлікт інтересів як суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

У Правилах адвокатської етики особливо підкреслюється саме цій аспект адвокатської діяльності, побудований на принципі уникнення конфлікту інтересів, зокрема, домінантність інтересів клієнта, компетентність і добросовісність, чесність і порядність адвоката, подання правової допомоги малозабезпеченим громадянам тощо. Так, Правилами встановлено, що у спілкуванні з посадовими особами, службовцями та іншими працівниками клієнта - юридичної особи, пов'язаному з наданням правової допомоги цьому клієнту, стає очевидним, що виникає ситуація конфлікту інтересів адвокат повинен недвозначно повідомити, що він представляє клієнта - юридичну особу і пояснити свої обов'язки, пов'язані з конфліктом інтересів.

В період дії угоди про надання правової допомоги клієнту - юридичній особі адвокат не повинен укладати угод про надання правової допомоги з особами, що перебувають в трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта - юридичної особи. (стаття 48 Правил адвокатської етики)

Адвокат, що здійснює захист обвинуваченого (підозрюваного, підсудного), невипадково не названий законом у числі осіб, що приймають рішення в справі відповідно до свого внутрішнього переконання. Він покликаний здійснювати захист незалежно від свого внутрішнього переконання і обов'язковим моральної (етичним) правилом для нього, як і для лікаря, повинний бути принцип: «Не нашкодь!».

В Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства йдеться про особливу роль адвоката, який “має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати”.

Норми закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” забороняють адвокату використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта та невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів. (Стаття 21 Закону).

Адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі виникнення конфлікту інтересів. Зокрема, адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, зокрема, якщо:

- виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів;

- адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про надання правової допомоги.

З принципу уникнення конфлікту інтересів випливає правило: адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої він прийняв доручення.

До засад адвокатської діяльності Закон відносить правило, що надає адвокатам України здійснювати адвокатську діяльність не тільки на всій території України, але й за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави. А адвокатам іноземної держави - здійснювати адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання.

Мы поможем в написании ваших работ!