Тренування логічного мислення
Мета: ознайомити студентів з основними способами логічного мислення.
План
1. Методичні поради по ознайомленню дітей з способом мислення – «порівняння».
2. Методичні поради по ознайомленню дітей з способами мислення – «узагальнення» і «класифікація».
3. Методичні поради по ознайомленню дітей з способом мислення – «систематизація».
4. Методичні поради по ознайомленню дітей з способом мислення – «змістовне співвідношення».
5. Методика роботи над загадками, які сприяють розвитку логічного мислення.
Література
1. Белошистая А. Дошкольный возраст: формирование и развитие математических способностей / А. Белошистая // Дошкольное воспитание. − 2000. − №2. − С. 69-79.
2. Белошистая А. Занятия по математике: развиваем логическое мышление / А. Белошистая // Дошкольное воспитание. − 2004. − №9. − С. 66-71.
3. Бургін М. Розвиток інтелекту: єдність теорії і практики / М. Бургін // Шлях освіти. – 1998. − №1. – С. 6-10.
4. Марочко О.М. Логічні ігри з математики для старших дошкільників / О. М. Марочко // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2009. – №5. – С. 61–63.
5. Обухівська А. Формування елементарних математичних уявлень у дітей під час підготовки до школи / А. Обухівська, Н. Стаденко, Т. Ілляшенко // Початкова школа. – 2003. − №3. – С. 6-9. − №5. − С. 28-31.
1. Методичні поради по ознайомленню дітей з способом мислення – «порівняння».
|
|
|
Спершу спробуємо визначити, що таке порівняння. У психологічній літературі порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами. До 5-6 років дитина вже вміє порівнювати різні предмети між собою, але робить це, як правило, на основі лише декількох ознак (наприклад, форми, кольору та деяких інших). При цьому відокремлення цих ознак має, швидше, випадковий характер, а всебічний аналіз об'єкта ще не проводиться. І завдання навчити дошкільнят цього способу полягає, насамперед, в тому, щоб зробити процес порівняння більш усвідомленим і керованим.
Навчаючись способу порівняння, дитина повинна оволодіти такими вміннями:
· Виділяти ознаки об'єкта на основі співставлення його з іншим об'єктом.
· Визначати спільні і відмінні ознаки порівнюваних об'єктів.
· Відрізняти важливі і неважливі ознаки об'єкта.
Виділяти ознаки об'єкта на основі співставлення його з іншим об'єктом.
З багатьох властивостей і ознак, що характерні для різних предметів, діти 5-7 років зазвичай виділяють не більше 2-3 Щоб дитина змогла побачити усе багатоманіття властивостей вона повинна навчитися аналізувати предмет з різних боків, співставляти цей предмет з другим предметом, який має інші властивості. Для цього спершу слід добирати для порівняння такі предмети, властивості яких було б легко помітити і зрозуміти. Потім важливо поступово показувати дитині «приховані» властивості цих предметів і вчити її називати їх,
|
|
|
Визначати спільні і відмінні ознаки порівнюваних об'єктів.
Важливо навчити дитину не лише виділяти ознаки і властивості різноманітних предметів, але й визначати, які з них є спільними для порівнюваних предметів, а за якими ці предмети відрізняються один від одного. Для цього спершу слід навчити дитину вміння проводити порівняльний аналіз виділених властивостей і знаходити у них відмінності. І лише після цього можна переходити до спільних властивостей. При цьому важливо навчити дитину бачити спільні властивості як двох предметів, так і кількох.
Відрізняти важливі і неважливі ознаки об'єкта.
Крім спільних і відмінних ознак предмета, потрібно навчити дитину відрізняти суттєві, важливі властивості й ознаки від несуттєвих, другорядних. Починати таке навчання слід з демонстрування різниці між суттєвою ознакою і несуттєвою. Для цього можна використовувати завдання з наочним матеріалом, в яких суттєва ознака попередньо задана чи знаходиться якби на поверхні. Наприклад, два різних фруктових дерева можуть бути схожими одне на одне або відрізнятися за дуже багатьма властивостями: формою, величиною, плодами, які на них ростуть. Але у всіх цих дерев залишається незмінною одна ознака: на них ростуть фрукти. Це і дозволяє називати їх фруктовими деревами. Якщо взяти іншу частину дерева, наприклад, листя чи колір кори, то наявність такої ознаки ще не є достатньою для того, щоб визначити, чи справді це дерево фруктове. З цього можна зробити висновок, що якщо змінювати «несуттєві» ознаки, предмет однаково буде відноситися до того самого поняття, а якщо змінити «суттєву» ознаку, предмет стане іншим.
|
|
|
Крім того, важливо показати на простих прикладах, як співвідносяться між собою поняття «спільна» ознака і «суттєва» ознака. Зверніть увагу малюка на те, що «спільна» ознака не завжди є «суттєвою», але «суттєва» – завжди «спільна». Наприклад, покажіть дитині два предмети, у яких «спільною», але «несуттєвою» ознакою є форма, а «спільною» і «суттєвою» – колір.
Оволодіння вмінням знаходити суттєві ознаки об'єкта є важливою передумовою формування здатності узагальнювати.
|
|
|
Наприклад, можна використовувати гру «Дослідник». Це одна з найпростіших ігор на порівняння. Ви з дитиною – «дослідники». Виберіть який-небудь предмет і почніть його вивчати. Кожний з вас повинен почергово виділяти у ньому якусь властивість, ознаку, особливість у порівнянні з іншими предметами. Наприклад, потрібно назвати цей предмет і сказати, навіщо він потрібен; які його основні ознаки: колір, форма, розмір; який він на доторк, на запах, на смак; з чого зроблений: схожий «на», відрізняється «від» (якихось інших предметів); що станеться, якщо його: кинути в воду, у вогонь, з третього поверху, ударити по ньому, підкинути і т.д.
2. Методичні поради по ознайомленню дітей з способами мислення – «узагальнення» і «класифікація».
Класифікація – це вміння подумки поділяти предмети на класи за їх найбільш суттєвими ознаками.
Для проведення класифікації необхідно вміти аналізувати матеріал, співставляти (співвідносити) один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи на основі виділених в них і відображених у слові – назві групи – спільних ознак.
Таким чином, проведення класифікації передбачає використання таких способів мислення як порівняння й узагальнення. Узагальнення – це здатність подумки об'єднувати предмети і явища за їх спільними і суттєвими ознаками.
Оволодіти способами узагальнення та класифікації у повному обсягу дошкільнята поки що не спроможні, їм ще важко буде засвоїти необхідні для цього елементи формальної логіки. Проте деяких умінь, необхідних для оволодіння цими способами логічного мислення, навчити їх можна. Наприклад, у дитини можна сформувати такі вміння:
1. Відносити конкретний об'єкт до заданого дорослим класу і, навпаки, конкретизувати задане дорослим загальне поняття через окремі (дія віднесення).
Для того, щоб віднести конкретний об'єкт до заданого дорослим класу (наприклад, чашку – до класу «посуд») чи конкретизувати задане дорослим загальне поняття через окремі (наприклад, «взуття» – це чобітки, черевики, сандали, тапки) дитина повинна знати узагальнюючі слова. Лише за цієї умови можливо зробити узагальнення і провести подальшу класифікацію. З такими словами вона знайомиться зазвичай в процесі спілкування з дорослими – під час бесід, читання дитячої літератури, виконання різноманітних доручень, а також безпосередньо в ігровій діяльності. Ще ефективнішим методом є спеціально організовані заняття, під час яких дітям даються узагальнені назви, що відповідають їх рівневі знань і життєвих уявлень. Найважчими для дітей 5-7 років є такі узагальнюючі слова: взуття, комахи, меблі, фрукти, інструменти, транспорт, дерева, зброя, місяці року та ряд інших. Оскільки пасивний словник дитини ширший, ніж активний, дитина може розуміти ці слова, але не вживати у своєму мовленні.
2. Групувати об'єкти на основі самостійно знайдених спільних ознак і позначати утворену групу словом (дії узагальнення і позначення).
Це вміння розвивається, проходячи через кілька етапів. Спершу дитина об'єднує предмети в одну групу, але назвати утворену групу не може, оскільки недостатньо добре усвідомлює спільні ознаки цих предметів. На наступному етапі дитина вже робить спроби позначити згруповані предмети, але замість родового слова використовує назву одного з предметів групи (яблуко, груша, слива – «яблука») чи вказує на дію, яку може робити предмет, або на те, як можна діяти з цим предметом (диван, крісло, стіл – «сидіти»).
Основна проблема цього етапу – невміння виділяти спільні ознаки і позначати їх узагальнюючим словом. Третій етап відрізняється від попереднього тим, що на ньому дитина вже вживає узагальнену назву для позначення групи як одного цілого. Проте, як і на попередньому етапі, називання групи узагальнюючим словом відбувається лише після реально проведеного групування предметів. Найважливішим є четвертий, завершальний етап, на якому формується так зване «випереджуюче узагальнення». На цьому етапі дитина ще до проведення групування предметів може позначити їх родовим поняттям. Оволодіння випереджуючим словесним узагальненням сприяє розвиткові вміння здійснювати групування подумки.
3. Розподіляти об'єкти за класами (дія класифікація).
На відміну від узагальнення, класифікація, крім тих дій, які вже розглядалися, передбачає проведення розподілу об'єктів за класами (чи предметів на групи). Такий розподіл завжди має відносний характер, оскільки багато об'єктів, завдяки своїй складності, не можуть бути зараховані лише до якогось одного класу. Все залежить від того, на основі чого проводиться класифікація. Основою для класифікації є ознака, за якою певна велика кількість предметів поділяється на класи. Одні й ті ж предмети можна класифікувати по-різному, залежно від того, яка ознака покладена в основу класифікації (наприклад, у грі «Універсальний магазин» такою основою може стати вид «товару» – фрукти, овочі і т.п.; а якщо за основу взяти іншу ознаку, скажімо, колір чи ціну «товару», то його кінцевий розподіл виглядатиме зовсім по-іншому).
Під час тренування здібностей до класифікації важливо також вміти співвідносити поняття різного ступеню узагальнення. Окремі об'єкти можуть бути об'єднані поняттям другого ступеню узагальнення (наприклад, окунь, карась, щука – риби), а це поняття, в свою чергу, разом з іншими поняттями такого ж роду, може входити в поняття ще ширшого охоплення явищ – в поняття третього ступеню узагальнення (наприклад, риби, птахи, звірі – тварини) і т.д. Існують ще й інші правила проведення класифікації, але навчати їх бажано у трохи старшому віці.
Пропонуємо вашій увазі гру «Я знаю…». Ця словесна гра цікава тим, що у малюка є можливість розвивати не лише здатність конкретизувати поняття, але й координувати рухи.
Ведучий задає малюкові (якщо це група дітей, то почергово кожній дитині) загальну назву, поняття, до якого слід назвати слова більш часткові, що до нього відносяться. Наприклад, попросіть дитину сказати 5 назв рослин. Проказуючи кожну назву, вона повинна одною рукою бити м'ячем об землю: «Я знаю п'ять назв рослин: ромашка – раз, кульбаба – два, троянда – три, гвоздика – чотири, тюльпан – п'ять». Кількість таких слів можна й не обмежувати, і тоді дитина повинна назвати їх якнайбільше.
Для гри можна використовувати такі загальні поняття: фрукти, овочі, ягоди, напої, продукти, одяг, взуття, головні убори, меблі, транспорт, дерева, звірі, птахи, імена дівчаток і хлопчиків і т.п. Коли дитина навчиться швидко і легко конкретизувати ці поняття, можна перейти до більш абстрактних понять, відомих їй. Наприклад: «Якою буває погода?», «Які ти знаєш свята?», «Назви усе, що літає» та ін.
3. Методичні поради по ознайомленню дітей з способом мислення – «систематизація».
Що таке систематизація і якими вміннями повинна оволодіти дитина, щоб навчитися систематизувати?
Систематизувати – означає приводити до системи, розміщувати об'єкти за певним порядком, встановлювати певну послідовність. Серіація – це впорядковування об'єктів за ступенем інтенсивності одної чи декількох ознак. Кожний елемент, включений у серіаційний ряд, перебуває в певних відношеннях із сусідніми елементами: вираженість в ньому ознаки, яка варіюється, одночасно більша, ніж в одному з них, і менша, ніж в другому.
У 5-7 років дитина може оволодіти такими вміннями, необхідними для здійснення систематизації:
1.Знаходити закономірність розміщення об'єктів, впорядкованих за одною ознакою і розташованих в одному ряді.
Це вміння добре розвивається під час виконання завдань, в яких до вже впорядкованих об'єктів слід додати ще один, але такий, який би не порушив закономірність їх розміщення. Виконати завдання можна лише у тому випадку, коли вдається знайти цю закономірність, А щоб знайти її, дитина повинна уважно проаналізувати кожний об'єкт, включений в ряд, І знайти принцип чи ознаку, за якими кожний наступний об'єкт відрізняється від попереднього. Починати тренування краще з таких завдань, в яких необхідні ознаки представлені наочно, щоб дитина могла виявити їх візуально. Такими ознаками можуть бути зміна кількості елементів об'єкта, зміна його кольору, форми і т.п.
2.Впорядковувати об'єкти, розміщені в ряді за принципом випадковості.
Для розвитку цього вміння використовують складніші завдання. В них об'єкти пропонуються у невпорядкованому вигляді. Є два типи таких завдань. Перший передбачає розвиток вміння самостійно знаходити наочно представлену ознаку, за якою слід впорядковувати об'єкти. Тут важливо, щоб дитина навчилася на основі аналізу об'єктів знаходити найбільш суттєву ознаку, властиву кожному з них, але яка змінюється від об'єкта до об'єкта. Другий тип завдань спрямований на розвиток вміння оперувати абстрактними ознаками (на відміну від наочних). Такими ознаками можуть бути якість виконання тих чи інших дій, ступінь вираженості особистісних якостей (наприклад, кожний наступний малюк «стрибає краще, ніж попередній» чи «активніший, ніж попередній») та інші. І задавати їх слід в словесній формі, щоб дитина не мала можливості скористатися якоюсь зовнішньою опорою. У цьому випадку впорядковування об'єктів вона повинна проводити повністю подумки. Такі завдання дуже корисні не лише для розвитку логічного мислення, але й для розвитку здатності діяти подумки і тренування оперативної пам'яті,
3. Знаходити закономірність розташування об'єктів, впорядкованих на основі двох чи більше ознак і розміщених в матриці.
Для розвитку цього вміння головне – навчити дитину враховувати під час пошуку закономірності одночасно декілька ознак. Для цієї мети використовують матрицю, у якій слід враховувати відношення між об'єктами не лише за горизонталлю, але й за вертикаллю. При цьому починати потрібно з простої матриці (2x2) і одної-двох ознак. Такими ознаками можуть бути зміна форми, кольору і просторового розміщення об'єкта, зміна кількості об'єктів, додавання чи віднімання частин об'єкта. Для успішного виконання цих завдань у дітей необхідно розвивати вміння узагальнювати ознаки об'єктів одного ряду і співставляти ці ознаки з узагальненими ознаками об'єктів другого ряду. Під час виконання цих операцій і здійснюється пошук вирішення задачі.
Крім того, важливо звернути увагу на розвиток у дитини вміння обґрунтовувати своє рішення, доводити правильність чи помилковість цього рішення, висувати і перевіряти власні здогади (гіпотези). Дуже корисне і самостійне складання найпростіших «матричних» задач. Такі заняття сприяють розвиткові не лише логічного, але й творчого мислення.
Наприклад, гра «Хто най-най…». Ця гра дозволяє навчити малюка подумки впорядковувати словесно представлені об'єкти (вербальна серіація). Окрім того, в процесі гри удосконалюється оперативна пам'ять дитини.
Матеріалом є завдання, в яких задані певні відношення між об'єктами за одною ознакою. Наприкінці кожного завдання поставлені одне або два запитання, на які дитина повинна відповісти. Оскільки завдання у словесній формі, і малюк не має можливості використати якусь зовнішню опору (картинку, схему і т.і.), впорядковувати об'єкти він повинен лише подумки.
Ось ці завдання:
1. Дружили три дівчинки – Люся, Оксана, Оленка. Люся вища за Оксану, а Оксана вища за Оленку. Хто з дівчаток найвищий? Котра з них найнижча?
2. Роман, Сашко, Борис люблять грати в теніс. Роман грає краще, ніж Сашко, а Сашко грає краще, ніж Борис. Хто з них грає в теніс найкраще? А хто грає найгірше?
3. Алла, Іра, Люда навчилися шити. Алла шиє гірше за Іру, а Іра гірше, ніж Люда. Хто шиє найкраще? А хто найгірше?
4. Ігор, Славко, Валера катаються на велосипедах. Ігор їздить швидше, ніж Славко, а Славко їздить швидше, ніж Валера. Хто з них їздить найповільніше? Хто їздить середньо?
5. Дануся, Мар'яна, Зоя грають на фортеп'яно. Дануся грає краще, ніж Мар'яна, а Мар'яна краще, ніж Зоя. Хто грає найгірше ? Хто грає найкраще?
6. Вадим, Мишко і Юрко збирають значки. У Вадима значків менше, ніж у Мишка, а у Мишка менше, ніж у Юрка. У кого значків найменше? У кого значків найбільше?
7. Були собі три подруги – Катруся, Тетянка І Маринка. Катруся вчилася краще, ніж Тетянка, а Тетянка вчилася краще, ніж Маринка. Хто з них вчився найкраще? Хто вчився найгірше?
8. Денис, Іван та Антон розводять акваріумних рибок. У Дениса рибок менше, ніж у Івана, а у Івана менше, ніж у Антона. У кого рибок найменше? У кого середня кількість рибок?
9. На дитячому майданчику граються три дівчинки – Ганнуся, Віра й Оля. Ганнуся скаче через скакалку вище, ніж Віра, Віра – вище, ніж Оля. Хто з них скаче найнижче? Хто скаче найвище?
10. Богдан, Микола і Остап вирішують задачі. Богдан вирішує задачі повільніше за Миколу, а Микола повільніше за Остапа. Хто вирішує задачі найшвидше? Хто вирішує їх найповільніше?
Перше ускладнення, з яким може зустрітися дитина, виконуючи завдання, пов'язане з необхідністю запам'ятати його умови. Якщо малюк не запам'ятав їх з першого разу, повторіть завдання ще раз. Попросіть його бути при цьому максимально уважним.
Якщо виникнуть «логічні» труднощі, проведіть докладний змістовий аналіз основних стверджень завдання. Наприклад, візьміть спершу перше ствердження (із завдання номер 1) – «Люся вища за Оксану». З допомогою навідних запитань підведіть малюка до того, щоб він перефразував це ствердження, скажімо, так: «Це означає, що Люся висока, а Оксана низька» або «Оксана нижча за Люсю». Нехай дитина одночасно спробує уявити собі цю пару – високу Люсю і низьку Оксану. Після того попросіть її «приєднати» до цієї пари Оленку, беручи до уваги друге ствердження – «Оксана вища за Оленку».
4 Методичні поради по ознайомленню дітей з способом мислення – «змістовне співвідношення».
Коли дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їх зовнішніми ознаками, наприклад, за формою, кольором, величиною, можна переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії – співвідношення предметів за змістом.
Співвіднести предмети за змістом – означає знайти якісь зв'язки між ними. Краще, якщо ці зв'язки базуються на суттєвих ознаках, властивостях предметів і явищ. Проте важливо вміти спиратися і на другорядні, менш важливі властивості й ознака
Щоб знаходити ці зв'язки, потрібно порівнювати предмети між собою, звертаючи увагу на їх функції, призначення, інші внутрішні властивості чи ознаки. Порівнювані предмети можуть мати зв'язки, засновані на різних типах відношень. Наприклад, це можуть бути зв'язки, засновані на відношеннях типу «частина-ціле» (колесо-машина, будинок-дах), на протилежності властивостей предметів чи явищ (наприклад, сіль-цукор, ніч-день і т.д.), на подібності чи приналежності до одного роду або виду (ложка-вилка, яблуко-груша) та інших типах відношень. Навчання «змістового співвідношення» – це навчання вмінню швидко схоплювати (знаходити) такі відношення.
Послідовність навчання повинна бути такою:
1. Змістове співвідношення двох наочно представлених предметів («картинка-картинка»).
Спершу малюк повинен навчитися співвідносити за змістом предмети, які він безпосередньо сприймає. Так йому легше буде аналізувати їхні особливості, визначати їх призначення і функції. Для цього дитині пропонують самі предмети або їх зображення на картинках.
2. Співвідношення наочно представленого предмета з предметом, позначеним словом («картинка-слово»).
Співставлення предмета, зображеного на картинці, з предметом, представленим у вигляді слова, є для малюка завданням вже складнішим. Адже тут, щоб виконати завдання, дитина повинна чітко уявляти предмет, заданий у словесній формі. Цей етап навчання є якби перехідним до розвитку вміння знаходити змістові зв'язки між предметами І явищами, представленими лише словесно.
3. Змістове співвідношення предметів та явищ, представлених у вигляді слів («слово-слово»).
Слово може позначати якийсь предмет, його окрему властивість, явище природи і багато іншого. Спершу слід пропонувати завдання, в яких дитині за двома заданими словами потрібно знайти змістовий зв'язок між конкретними предметами. Пізніше для співставлення можна пропонувати все більш абстрактні поняття, які позначають властивості предметів, природні явища і т.п. Одночасно важливо, щоб ці поняття були знайомі дитині.
Цікавими іграми є «Придумай сам» і «Все навпаки».
У грі «Придумай сам» малюк вчиться виконувати дії за аналогією і виділяти суттєві ознаки предмета. Крім того, гра сприяє розвиткові репродуктивної уяви. Для гри потрібна добірка незакінчених стверджень, наприклад, таких:
1. «Олівець – грифель, кулькова ручка – ... (стержень)»,
2. «Будинок – цегла, склянка – ... (скло)»,
3. «Шайба – ключка, воланчик – ... (ракетка)»,
4. «Ковзани – лід, лижі – ... (сніг)»,
5. «Сукня – тканина, цвях – ... (метал)»,
6. «Голка – тканина, фломастер – ... (папір)»,
7. «Вівця – свійська тварина, вовк – ... (дика)»,
8. «Орел – птах, щука – ... (риба)»,
9. «Ніж – гострий, палиця – ... (тупа)»,
10. «Світло – очі, тепло – ... (шкіра)».
Зміст гри такий. Ви вимовляєте одне із перерахованих стверджень, а дитина повинна його закінчити одним словом. Щоб виконати це завдання, малюкові необхідно визначити, що лежить в основі змістового зв'язку між предметами першої пари, а потім підібрати до першого предмета другої пари такий предмет, щоб між ними був такий же змістовий зв'язок, як і між предметами першої пари. Наприклад, у ствердженні «олівець -грифель, кулькова ручка – ...» перша пара предметів має змістовий зв'язок на основі відношення «частина-ціле»: грифель є невід'ємною частиною олівця; без нього олівець не може виконувати свою основну функцію – рисувати. Якщо «перенести» цей змістовий зв'язок на другу пару і поставити питання: «Що є невід'ємною частиною кулькової ручки, без чого вона не може виконувати свою основну функцію?», то можна легко знайти правильну відповідь – це стержень.
Якщо малюкові важко виконати завдання, попросіть його докладно проаналізувати змістовий зв’язок першої пари предметів. Спрямуйте його увагу на аналіз важливих ознак кожного з цих предметів. Визначити тип зв'язку можуть допомогти навідні питання, як «З чого зроблений цей предмет?». «Можливо, один предмет є частиною другого?», «Чи можна обидва предмети назвати одним словом?», «Для чого призначений цей предмет?», «Що з його допомогою роблять?». Ще один спосіб, який полегшує визначення відсутнього предмета, – це порівняння першого предмета першої пари з першим предметом другої пари. Під час порівняння цих предметів можуть бути використані такі ж навідні питання.
«Все навпаки» – гра для навчання дитини вміння знаходити предмет, явища або слова з протилежними ознаками чи протилежним значенням.
Використовуйте набори слів, до яких відносно легко підібрати слова з протилежним значенням, наприклад:
чорний -... (білий),
плакати -... (сміятися),
спускатися -...(підійматися),
відкривати - ... (закривати),
починати -... (закінчувати),
ніч -... (день),
лівий -... (правий),
нагорі -... (внизу),
близько -... (далеко),
нападати - ... (захищатися),
хороший -... (поганий),
тонкий -... (товстий).
Ви, як ведучий, називаєте перше слово пари. Дитина повинна підібрати до нього слово, яке має протилежне значення або протилежний зміст. Щоб малюк краще зрозумів умови гри, наведіть йому декілька найбільш простих пар, наприклад: маленький – великий, короткий – довгий та ін.
Виконуючи завдання, малюк змушений усі мисленнєві дії виконувати без опори на якісь реальні предмети. Оперувати лише словами, до того ж такими, які не позначають конкретні предмети, шестирічній дитині ще досить важко. Наприклад, слово «яблуко» може викликати образ конкретного яблука, в той час як слово «тонкий» свого конкретного образу не має. Тонким може бути якийсь предмет, але для цього спершу потрібно вибрати, який це буде предмет, і тільки після цього уявити його собі, звернувши увагу саме на цю властивість. Тому, якщо дитина має труднощі з добором відповідного слова, допоможіть їй конкретизуйте поняття. Наприклад, уточніть: «є тонка книжечка, а є ... (товста)».
Крім того, дитині може бути важко добирати ті слова, які вона рідше вживає у своєму мовленні. У такому випадку нагадайте їй ці слова і постарайтеся частіше використовувати їх у спілкуванні з нею.
Використайте цю гру для розширення активного словника дитини, її уявлень про багатоманіття навколишнього світу, на явність у ньому протилежних явищ.
Пояснюйте малюкові на конкретних прикладах, що означають ті чи інші поняття, які предмети і явища лежать в їх основі.
5 Методика роботи над загадками, які сприяють розвитку логічного мислення.
Всі діти дуже люблять відгадувати загадки. Це заняття, особливо коли воно проводиться в умовах змагання і приводить до успішного результату, викликає у них багато позитивних емоцій. Загадки розвивають у дітей вміння виділяти суттєві ознаки предмета чи явища, доводити правильність свого рішення, а також тренують репродуктивну уяву (зокрема, здатність створювати образ предмета за його словесним описом). Проте, щоб процес відгадування загадки мав розвиваючий ефект, необхідно сформувати у дитини певні вміння. Які саме ?
Спершу потрібно навчити дитину виділяти вказані у загадці ознаки невідомого об'єкта і співставляти ці ознаки між собою. Саме під час такого співставляння найчастіше і з'являється відгадка. Невміння виконувати ці дії ускладнює пошук правильної відповіді. Якщо дитина будує свою відгадку, спираючись лише на якусь одну ознаку, а інші ознаки ігнорує, або враховує всі ознаки, крім одної, але дуже важливої, загадка залишається нерозгаданою. Буває й так, що дитина свідомо відкидає одну з названих в загадці ознак, якщо вона перешкоджає передбачуваній відгадці, чи заміняє її своєю, яка відповідає відгадці, що видається правильною.
Дитина повинна навчитися виділяти всі ознаки, названі в загадці. Поки загадка не розгадана, не можна сказати, яка з наведених ознак є найважливішою. Це можна зрозуміти лише після того, як загадка відгадана на основі співставлення вказаних ознак. Ось чому під час відгадування слід мати на увазі, що всі ознаки необхідні і однаково важливі.
Якщо дитині не вдається знайти правильну відповідь, не поспішайте підказувати їй. Навіть тоді, коли малюк просить вас про це. Не забувайте, що головне – не в швидкому темпі відгадування, а в тому, щоб була знайдена правильна відповідь як результат правильного умовиводу. Швидкі підказки позбавляють дитину можливості думати. Вона звикає до готових відповідей і поступово втрачає інтерес до загадок взагалі. Краще підводити до відповіді поступово. Наприклад, прочитайте загадку ще раз і попросіть малюка назвати, що саме потрібно шукати, які ознаки відгадуваного об'єкта вже вказані у загадці. Нехай він сам спробує назвати всі ці ознаки. Після цього поміркуйте разом з дитиною про те, який об'єкт може мати такі ознаки. Одночасно зверніть увагу, що для об'єкта, який слід відшукати, всі ці ознаки є важливими. Розглянемо, для прикладу, таку загадку про голку:
Маленька одновуха бабуся
По полотну стрибає,
Довгу нитку з вуха за собою
Повсюди тягає,
Весь світ одягає.
Об'єкт, який потрібно знайти, тут схожий на особу з одним вухом («однувуху бабусю»), яка звичайно пов'язана з «полотном», тягне за собою «нитку» і причетна до виготовлення одягу.
Коли відповідь знайдена, навчіть дитину доводити правильність свого рішення. Нехай вона назве відгадку і наведе декілька міркувань, які її підтверджують (наприклад: голка – це предмет з одним вушком, у яке вдягається нитка; голка призначена для того, щоб зшивати тканину чи вишивати на полотні). Попросіть її також назвати ще одну-дві ознаки, властиві цьому об'єктові, але які в загадці не присутні. Порівняйте ці ознаки із вказаними і визначте, які з них є важливими (суттєвими), а які менш важливими (можливо, навіть несуттєвими).
Відгадування загадок – це вправляння у логічному мисленні, вмінні розмірковувати і доводити свої міркування; це розвиток здатності аналізувати та узагальнювати; це формування вміння самостійно робити висновки і умовиводи. Складність загадки визначається передусім тим, наскільки знайомим для дитини є відгадуваний об'єкт і його ознаки.
Наприкінці наведемо декілька загадок, які ви можете запропонувати дитині для відгадування:
Пара довгих вушок.
Сіренький кожушок.
Скорий побігайчик,
А зоветься...
[Зайчик].
Поночі літає,
Удень засинає.
Кругла голова,
Зоветься...
[Сова].
- Тьох-тьох-тьох,
Тіву-тів...
- Лине радісно з гаїв.
То співаночка чия?
Голосного...
[Солов'я].
Хоч не шию я ніколи,
А голок в мене доволі,
(Їжак)
Підморгне зеленим оком – ми йдемо.
Підморгне червоним оком – стоїмо.
(Світлофор)
Паличка-черкалочка,
Головкою черкне – вогонь спалахне.
(Сірник)
Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення способу «порівняння».
2. Перерахуйте вміння, якими повинна оволодіти дитина, навчаючись способу порівняння.
3. Що таке «узагальнення»? Що таке «класифікація»? Дайте визначення.
4. Які вміння можна сформувати за допомогою способів узагальнення і класифікації?
5. Що означає систематизувати?
6. Які вміння є необхідними для здійснення систематизації?
7. Що таке співвідношення предметів за змістом?
8. Згадайте послідовність навчання змістовному співвідношенню.
9. Які вміння необхідні дитині для відгадування загадок?
Лекція 3
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!