Психологія діяльності прокурора й адвоката (захисника) з кримінальних справ
У будь-якій організації, де поділ праці визначено, внески, які очікуються і і аються від різноманітних учасників, називаються соціальними ролями, до відносяться в тому числі і до професійних ролей. Ролі не можуть бути визначені в щшінах поведінки самі по собі, а тільки як сукупність взаємних прав і обов'язків. Обов'язок - це те, що людина змушена робити, виходячи з тієї ролі, яку вона відіграє в кожній конкретній ситуації.
Прокурор як посадова особа органів прокуратури здійснює в суді функції державного обвинувача.
Адвокат - особа, професія якої надання юридичної допомоги громадянам і організаціям, у тому числі захисту їхніх інтересів у суді.
Такі обов'язки прокурора й адвоката викликають відповідні рішення в їх діях із боку інших людей.
Але виступаючи у визначеній професійній ролі, прокурор чи адвокат володіє також правами стосовно інших учасників того або іншого процесу. Право прокурора й адвоката утворюють експектації (система очікувань, вимог), що звернені до суддів, підсудного, свідків, експертів та інших осіб, які присутні у залі судового засідання.
За своєю суттю діяльність прокурора й адвоката має протилежну спрямованість, що ускладнює їх взаємодію в суді. Проте з позицій психологічних у діяльності і прокурора, і адвоката є багато спільного:
•=> дослідження матеріалів розглядуваної кримінальної справи, вивчення особистості підсудного,
|
|
|
•=> формування прийнятого переконання,
•=> проведення допиту підсудного, свідків та ін.
Важливість і значимість прокурорської й адвокатської діяльності вимагає більш детального її розгляду з погляду юридичної психології.
Психологія прокурорської діяльності
Діяльність прокурора дуже різноманітна, вона пов'язана як і з роботою державних органів і посадових осіб, так і з охороною законних інтересів і прав громадян. Обвинувальна діяльність прокурора повинна поєднуватися зі всіма іншими його обов'язками.
Прокурор не стоїть над судом, а покликаний сприяти його успішній роботі. Головне завдання прокурора в обвинувальній промові на суді - кваліфікований аналіз доказів. Він повинен переконати інших учасників судового розгляду в доброякісності і достовірності цих доказів. У випадку заперечення підсудним своєї вини, обов'язок прокурора розглянути детально докази, які він наводить, зіставити їх з іншими доказами, показати їхню неспроможність, проаналізувати експертні висновки. Якщо ж дані слідства не підтверджують обвинувачення, пред'явлені підсудному, прокурор зобов'язаний відмовитися від підтримки обвинувачення.
Здійснюючи кваліфікацію злочину, прокурору варто розкрити зміст відповідної статті кримінального кодексу, обґрунтувати правильність її застосування, розкрити об'єктивні і суб'єктивні сторони відповідного складу злочину. При призначенні покарання він повинен враховувати особистісні особливості підсудного (ціннісні орієнтації, мотиваційну сферу, стиль його поведінки, основні риси характеру й ін.). Справедливо вважають: при характеристиці особистості підсудного розкривається особистість самого прокурора, його ставлення до людей, розуміння їхніх проблем, рівень його професійної та психологічної підготовки.
|
|
|
У діяльності прокурора в суді завжди повинне дотримуватися правило: покарання може досягти мети тільки тоді, коли воно законне, справедливе і строго індивідуалізоване.
Психологічний аспект даного правила такий:
•=>від надмірно суворого покарання може постраждати особистість;
•=> від надмірно м'якого покарання губиться віра в правосуддя.
Судова практика показує, що найбільш складна частина обвинувальної промови прокурора - характеристика особистості підсудного. Достатньо часто спостерігається тенденція надмірного «згущення барв» аж до неприпустимого приниження людської гідності.
|
|
|
Особливу увагу слід звернути прокурору при виголошенні обвинувальної промови. У якій велика увага приділяється викладу фактичних даних. На жаль, не всі прокурори замість кваліфікованого аналізу доказів обмежуються переказом матеріалів справи. Оповідальний характер викладу фактичних обставин справи без підтвердженого фактичного матеріалу різко знижує дієвість виступу прокурора в суді і може служити одним із критеріїв його професійної непідготовленості.
До речі, далеко не всі кримінальні справи вимагають обов'язкового викладу фактичних обставин у промові прокурора. Можна виділити наступні ситуації, коли виникає така необхідність:
•=> прокурор наполягає на зміні обсягу поданого обвинувачення;
•=> д прокурор вимагає зміни кваліфікації складу злочину;
•=> між прокурором і захистом з'являється незгода стосовно фактичних обставин справи.
Особливо старанно прокурор повинен досліджувати виправдувальні версії, що висувають у судовому розгляді захисник і підсудний. Така ж старанність і скрупульозність в аналізі доказів повинна бути у випадках, коли обвинувачення засноване на побічних доказах. Справа в тому, що взаємозв'язок цих доказів опосередкований якимись проміжними обставинами і «не лежить на поверхні». Завдання прокурора в даній ситуації - зробити ці зв'язки очевидними.
|
|
|
Психологічно складним елементом прокурорської діяльності в суді є його полеміка з захистом. У своїх висловлюваннях, репліках прокурор не повинен бути голослівним і необ'єктивним. Прояв поваги до адвоката, суспільного захисника є нормою його поведінки в полеміці з ними.
У кінцевому рахунку всебічний аналіз події злочину прокурором повинен бути спрямований на те, щоб довести: подія злочину мала місце й в його вчиненні винен підсудний. І навіть очевидність справи і визнання провини підсудним не знімає з нього обов'язку доведення обвинувачення. Внутрішнє переконання прокурора в обґрунтованості і законності обвинувачення повинно формуватися на основі доказів всіх обставин справи.
Якщо матеріали судового слідства не підтверджують обвинувачення, пред'явленого підсудному, прокурор зобов'язаний відмовитися від обвинувачення. Це дуже складний психологічний крок з його боку: важко переступити через бар'єр, який виник, тому що він сам підтверджує обвинувальний висновок. Цим, очевидна, зокрема, і пояснюється майже повна відсутність відмов прокурорів від обвинувачення в судовій практиці
Висновок до лекції.
Не останнє місце у формуванні задоволення від своєї праці посідає діяльність, пов'язана з виховним впливом на людину, яка вчинила злочин. Саме слідчий, а згодом суддя нерідко є тими особами, перед якими розкаюються у вчиненому злочині, особами, які пояснюють антигромадський характер учиненого, звертаючись до громадянських почуттів злочинця. Початок перевиховання, людські моральні прояви у злочинця викликають у слідчого і судді величезне задоволення. Задоволення викликає також почуття справедливості, факт встановлення істини в тому разі, якщо особа, щодо якої висувається обвинувачення, є невинуватою, і це доведено в процесі розслідування або судового розгляду.
Контрольні запитання:
1. Які психологічні фактори впливають на процес оцінки доказів, пізнання істини в суді?
2. Дайте психологічну характеристику комунікативним процесам, які мають місце під час судового розгляду справ.
3. Якою з психологічної точки зору повинна бути обстановка в залі суду під час судового розгляду справ?
5. Назвіть відомі вам прийоми психологічного впливу на процес судового оратора на увагу присутніх в залі судового засідання.
6. Які психологічні фактори можуть мати вплив на процес прийняття рішень складом суду?
7. Якими психологічними якостями мають бути наділеними суддя, прокурор, адвокат?
Яким чином „ефект психічної установки” може впливати на прийняття рішень суддею при розгляді кримінальних справ?
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!