Психологічні особливості судового процесу
Лекційне заняття №9
Тема 13/1 ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
План:
1. Психологічна характеристика судової діяльності.
2. Психологічні особливості судового процесу.
3. Психологія діяльності судді, прокурора, адвоката
Основні поняття: суд, судова справа, психологічна структура судової діяльності, передача справи суду, судовий розгляд, переконання, винесення вироку, виконання вироку
Навчальна мета: розкрити психологічні особливості судового процесу через психологічні особливості роботи їх учасників -- судді, прокурора, адвоката
Психологічна характеристика судової діяльності
Актуальність дослідження. Психологія відіграє важливу роль в організації усіх видів людської діяльності. Закономірності психіки індивіда багато в чому визначають не лише його здатність брати участь у суспільній праці, виконуючи при цьому найрізноманітніші функції залежно від посадових чи особистих устремлінь, але й можливість виконувати свою роботу відповідно до обраної професії. Сучасні дослідження професійних якостей і характеристик тієї чи іншої галузі діяльності людини дали змогу знайти комплекс психологічних показників, що дає можливість вивчати й виділяти у самостійні галузі знання такі науки, як інженерна, військова, космічна, медична психологія, психологія праці, мистецтва, спорту тощо.
Досліджуючи закономірності психічної діяльності людини у зв'язку з її професійною належністю (за необхідності або за покликанням), ми виявляємо її особливості, що сприяють, з одного боку, пізнанню організаційних основ виконуваних індивідом професійних функцій, а з іншого — удосконаленню організації цієї діяльності.У цьому аспекті значний інтерес становить така галузь суспільної діяльності людини, як судова діяльність.
|
|
|
Однією з основних психологічних характеристик судової діяльності є наявність владних повноважень.Наділення владою і можливість розпоряджатися нею відрізняють службові функції судді від функцій осіб, які здійснюють свою діяльність в інших галузях. Владне повноваження означає обов'язковість розпоряджень судді для окремих осіб і організацій.
Психологічний стан особи, яка наділена владою, обумовлюється насамперед високим ступенем відповідальності, пов'язаної з її повноваженнями та їхнім застосуванням у кожному конкретному випадку. Самий факт застосування владного повноваження передбачає розв'язання ряду розумових завдань, які дають змогу визначити необхідність і розумність цього повноваження, його законну основу. Часто вирішення подібних завдань може мати кілька варіантів, і тому цей етап діяльності з психологічного погляду характеризується особливою напруженістю.
|
|
|
Психологічне ставлення особи до свого владного повноваження може бути різним. Розумне використання повноваження передбачає винесення обґрунтованого й обдуманого рішення щодо кожного факту його застосування. На практиці іноді спостерігаються дві негативні, протилежні за змістом тенденції. Одна з них полягає в надмірному розпорядженні своїми владними повноваженнями, що спричиняє зловживання службовим становищем чи знаходиться на межі останнього.
До наступної психологічної характеристики судової діяльності відносять дефіцит часу, який виражається в суворому часовому режимі не лише загальних строків розслідування і судового розгляду, але і строків, пов'язаних із процесуальними етапами руху кримінальної справи. До психологічних характеристик він може належати тому, що саме час, який регулює ту чи іншу діяльність і визначає для неї суворий режим, що психологічно впливає на людину, роблячи її працю більш напруженою. У цьому аспекті праця судді з урахуванням її інтелектуального характеру є одним із видів діяльності, що чітко обмежується часовими межами. .
|
|
|
Дефіцит часу у своїх вихідних передумовах охоплює три чинники, які мають різну соціальну, правову й особистісну структуру.
Перший з них — це кількість і характер злочинів, які мало піддаються заздалегідь встановлюваному обліку. Прогнозування у цій галузі поки що не дає змоги координувати плани судової діяльності з урахуванням його даних. Тому неоднакова кількість кримінальних справ, що знаходяться у провадженні у судді, створює певні і важкі для регулювання підстави для дефіциту часу.
Другим чинником є правова регламентація термінів слідчої і судової діяльності. Вона обмежує дії слідчого і судді, створюючи тим самим умови для економії процесуальних засобів, раціонального планування розслідування і судового розгляду. Однак позитивні властивості дефіциту, визначені термінами, позначеними в кримінально-процесуальному законодавстві, нерідко зводяться нанівець значними перевантаженнями в роботі правоохоронних органів.
І нарешті, третім чинником виступають особистісні якості судді, що належать до самоорганізації їхньої діяльності, обумовленої багатьма моментами, наприклад, досвідом роботи, професійною підготовкою, станом здоров'я тощо.
Розглянуті чинники, що створюють дефіцит часу, можуть бути нівельовані чи цілком утратити негативні властивості, якщо слідчий і суддя в організації своєї роботи враховують їх і, крім того, планують свою діяльність таким чином, щоб можна було уникнути негативних наслідків дефіциту часу.
|
|
|
До числа психологічних якостей, що характеризують судову діяльность належить комунікабельність— це здатність особи до спілкування із широким за діапазоном соціальним середовищем. Комунікабельність учасників судової діяльності відрізняється від комунікабельності інших осіб, які виконують свої функції в найрізноманітніших галузях людської діяльності, насамперед своєю багатосторонністю, винятковим характером.
В основі комунікабельності судді, яка виявляється зовні, у спілкуванні з особами, які потрапляють у сферу судочинства, лежить уміння встановлювати з ними психологічний контакт. Психологічний контакт як почуття взаємної прихильності, яка викликається різними обставинами (природними і штучно створюваними), звичайно є основою діяльної комунікабельності. Рівні контакту, як і його глибина і тривалість, різні і залежать від особи, з якою такий контакт необхідний, і від мети його встановлення. Так, контакт з обвинуваченим істотно відрізняється від контакту зі свідком, контакт із підозрюваним — від контакту з потерпілим тощо.
Комунікабельність — риса, необхідна для організації провадження окремих процесуальних дій. Особливість комунікабельності судді, прокурора, адвоката полягає в тому, що ця психологічна характеристика вимагає перевтілення. Необхідність перевтілення пояснюється важливістю встановлення психологічного контакту з усіма особами, які беруть участь у судочинстві.
Перевтілення певною мірою залежить від того емоційного фону, на якому відбувається спілкування. Сльози, відчай, каяття як вираження емоційного стану, або, навпаки, нахабство, впевненість у своїй правоті є тим фоном, на якому слідчий або суддя звичайно починає обирати роль, необхідну длявстановлення контакту з особою, яка бере участь у судочинстві.
Установлення психологічного контакту переслідує двояку мету: з одного боку, одержання інформації і створення для цього необхідних умов; з іншого — можливість і необхідність виконання виховних функцій стосовно осіб, з якими встановлюється контакт. Тому діяльність, пов'язана з установленням контакту, є надзвичайно складною в психологічному аспекті, оскільки передбачає одночасне виконання багатьох функцій (діагностику психологічного статусу, обрання власної ролі і поведінки, здійснення виховного впливу, виконання процесуальних обов'язків, оцінювання результатів своїх дій).
Винятковий характер комунікабельності полягає в тому, що її метою є не тільки спілкування з людьми в процесі діяльності, а одержання інформації від зацікавлених осіб і організація їхньої діяльності відповідно до цієї інформації. Якщо в інших галузях людської діяльності комунікабельність використовують для найкращої організації виробничих процесів і відносин людей, то в судово-слідчій практиці комунікабельність потрібна насамперед для того, щоб одержати інформацію від осіб, тобто з метою здійснення ефективного пізнання. Таким чином, комунікабельність як психологічна характеристика сприяє перетворенню пізнавальної функції психології в процесі розслідування і судового розгляду.
У діяльності, пов'язаній з розслідуванням злочинів і судовим розглядом, виникає безліч розумових завдань, що належать до різних напрямів роботи судді (виявлення доказів, формування висновків, які ґрунтуються на внутрішньому переконанні, організація окремих процесуальних дій та ін.), щоб ці завдання були вирішені ефективно й за найкоротший час.
Незважаючи на численність і різноманітність розумових завдань, є можливість виділити з них найбільш типові, властиві практично всім сторонам судової діяльності.
1. Завдання, пов'язані з виявленням доказової інформації,їхня сутність — прогнозування можливих джерел інформації, виявлення шляхів їхнього одержання. При вирішенні таких завдань важливо встановити причинне відношення виявленого до події, розгляд якої становить сутність розслідування чи судового розгляду.
2. Завдання з висування слідчих і судових версійяк припущень, що визначають напрям розслідування і шляхи пошуку істини в судовому розгляді. Такі завдання при розслідуванні злочину є складними, що обумовлено незначною кількістю доказів і необхідністю обґрунтовувати висунуті припущення.
3. Завдання з оцінювання доказової інформації.Різноманіття розумових завдань передбачає оцінку доказової інформації. Різні за своїм характером докази потребують складної аналітичної роботи щодо розуміння їхньої сутності, відношення до справи, вірогідності. Особливо складною є оцінка тих доказів, які отримані внаслідок вирішення так званих проблемних завдань, розглянути які неможливо звичайними формалізованими шляхами і які вимагають творчого мислення. При цьому важливо переборювати різного роду «бар'єри» щодо існуючих залежностей і тенденцій у формуванні того чи іншого доказу.
4. Завдання з прийняття найважливіших рішень. Деякі завдання, розв'язувані в процесі судочинства, є найбільш значущими за своїм характером і обумовлені існуванням окремих етапів судочинства. Це насамперед завдання, пов'язані з порушенням кримінальної справи, притягненням особи як обвинуваченого, винесенням вироку чи рішення, внесенням подань та ін.
До ще однієї психологічної характеристики судової діяльності є наявність негативних емоцій. Негативні емоціїв судовій діяльності обумовлені її об'єктом, а саме тим, що робота судді переважно пов'язана з розслідуванням і попередженням злочинів, судовим розглядом кримінальних і цивільних справ.
Висновок. Злочинні прояви викликають різко негативну оцінку суспільства. Насамперед аморальні, огидні дії осіб, які вчинили злочини, сам характер злочинного діяння, спосіб його вчинення не можуть не породжувати негативних емоцій і у слідчого та судді. Тому їхня діяльність, що здійснюється на фоні негативного емоційного впливу, з психологічного боку є надзвичайно складною. Негативні емоції створюють психологічну напруженість у роботі слідчих органів, котра може нівелюватися чинниками, що усувають чи притупляють цю напруженість.
Психологічні особливості судового процесу
При детальному підході розгляду психологічних особливостей судового процесу слід звернути увагу на психологічну структуру судової діяльності яка складається з пізнавальної, конструктивної та виховної діяльності суду. Проте, якщо на попередньому слідстві основною є пізнавальна діяльність, то в суді основною і визначальною стає конструктивна діяльність.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 22; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!