Окремі елементи криміналістичної характеристики злочинів,
Національна академія прокуратури України
Кафедра кримінального процесу та криміналістики
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри кримінального процесу та криміналістики
__________________ Г. Власова
„____” _____________2014 р.
Ф О Н Д О В А Л Е К Ц І Я
з навчальної дисципліни:
„Методика розслідування кримінальних правопорушень”
на тему: „Методика розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованими групами та злочинними організаціями”
Навчальний час: 2 акад. год.
Для студентів Інституту підготовки кадрів та слухачів Інституту підвищення кваліфікації кадрів
Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри „_____” _____________ 2014 року, протокол № ____.
Київ 2014
П Л А Н
Вступ
1. Загальна характеристика кримінальних правопорушень, вчинених організованими групами та злочинними організаціями.
2. Окремі елементи криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними угрупуваннями.
3. Обставини, що встановлюються при досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень, вчинених організованими групами та злочинними організаціями.
4. Слідчі (розшукові) дії на початковому і наступному етапах досудового розслідування, типові джерела доказів.
Використані нормативно-правові акти і література
Додаток: наочні засоби навчання (презентація)
Метою лекції є забезпечення студентами магістратури і слухачами Національної академії прокуратури України найбільш необхідною інформацією з питань методики досудового розслідування кримінальних проваджень про злочини, вчинені організованими групами і злочинними організаціями.
|
|
|
Вступ
Розвиток ринкової економіки і демократії в Україні впливають на розвиток суспільства не тільки в позитивному, але, на жаль, і в негативному аспектах. Останній проявляється у поширенні кримінальних правопорушень, що вчиняються організованими групами осіб, які представляють підвищену суспільну небезпечність. Враховуючи таку тенденцію, законодавцем були внесені відповідні зміни і доповнення до кримінального законодавства, які передбачають більш сувору міру покарання для осіб, що вчиняють злочини у складі організованих груп. У зв’язку з цим перед правоохоронними органами постало завдання ефективного застосування кримінально-правових положень у боротьбі з організованими формами злочинності, для чого були створені спеціальні підрозділи. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень здійснює прокурор, який має досконально володіти методикою розслідування злочинів зазначеної категорії.
|
|
|
Загальна характеристика кримінальних правопорушень,
Вчинених організованими групами та злочинними організаціями.
Вчинення злочину організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК України) визначається кримінальним законом як кваліфікуюча ознака (ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 149, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України тощо) або як обставина, що обтяжує покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України).
Для розмежування організованої групи та групи осіб, що діє за попередньою змовою, необхідно встановити:
– участь в організованій групі щонайменше трьох суб’єктів злочину;
– організацію учасників такої групи в стійке об’єднання;
– об’єднання при чіткому розподілі функцій учасників єдиним планом, відомим усім.
Стійкість групи є оціночним поняттям і встановлюється, виходячи з обставин справи.
Наприклад, вироком Бериславського районного суду Херсонської області П., Н. і К. визнано винними у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у складі організованої групи. Як зазначив суд, у травні 2004 року П. організувала і стала керувати організованим злочинним угрупованням у складі Н. і К., розробивши план протиправної діяльності, згідно з яким між учасниками групи було розподілено функції, спрямовані на заволодіння грошовими коштами Херсонської обласної дирекції банку «Аваль» шляхом оформлення споживчих кредитів на жителів с. Високе Бериславського району Херсонської області. Протягом року П., К. і Н. внаслідок укладення фіктивних кредитних договорів заволоділи грошовими коштами АППБ «Аваль» на суму 44 800 грн. Верховний Суд України обґрунтовано виключив з обвинувачення П., Н. і К. за ч. 5 ст. 191 КК України ознаку вчинення злочину організованою групою, оскільки у вироку не було наведено доказів, які б беззаперечно свідчили, що засуджені попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення злочинів, діяли за єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом ролей, спрямованим на його досягнення. Отже, П., Н. і К. вчинили злочин, діючи у складі групи осіб за попередньою змовою
|
|
|
Одним із факторів, які вказують на стійкість суспільно небезпечних намірів, навколо яких об’єднано злочинну групу, є систематичність вчинення злочинів. Зазначена ознака може вказувати на трансформацію простої співучасті у процесі злочинної діяльності до моменту досягнення такої стійкості, яка буде достатньою для визнання цієї групи організованою.
|
|
|
Систематичність – це скоєння кількох злочинів. Тобто групу слід вважати стійкою, а дії співучасників – вчиненими у складі організованої групи з моменту прийняття групою рішення про вчинення третього (наступного після повторно вчиненого) злочину. Така кваліфікація можлива лише щодо постійного складу групи, тобто її стабільної частини, оскільки саме стабільність складу групи дає змогу говорити про її стійкість; інші особи, які скоюють у складі групи другий злочин, незважаючи на те, що стабільна її частина вчиняє вже третій злочин, несуть відповідальність за фактично скоєні дії у складі групи.
З іншого боку організована група може бути створена для вчинення одного злочину, скоєння якого потребує організованих дій щодо його ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13).
Набуття організованою групою, крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), зазвичай свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію (ч. 4 ст. 28 КК України).
Окремим різновидом спільної злочинної діяльності є бандитизм (ст. 257 КК України). Бандою визнається озброєна організована група або злочинна організація, попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Отже, необхідними ознаками банди є мета її діяльності (вчинення нападів) та озброєність її учасників або хоча б одного з них. В останньому випадку інші учасники повинні знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів.
Відповідальність за ст. 257 КК України настає не лише за участь в озброєній банді (безпосереднє здійснення нападів), а й за сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, постачання зброї, підшуковування об’єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів). Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 257 КК України достатньо вчинення нею хоча б одного з цих діянь за умови, що організацію банди доведено. Організація такого об’єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів.
Наприклад, Верховним Судом України обґрунтовано змінено вирок апеляційного суду м. Києва стосовно Л., П., Т., засуджених за бандитизм. Згідно з вироком Л., П. і Т., озброївшись пістолетом «ТТ», створили банду з метою вчинення розбійних нападів на окремих громадян і заволодіння грошима, майном, транспортом та у її складі протягом двох років скоїли п’ять епізодів розбійних нападів, під час яких вбивали потерпілих і заволодівали їх автомашинами. Касаційний суд скасував вирок у частині засудження Л., П., Т. за ст. 257 КК України, а провадження у справі за цією статтею закрив, вказавши, що у вироку не наведено переконливих доказів того, що створена злочинна група була стійкою, стабільною та організованою, розробляла заходи, спрямовані на приховання своєї діяльності, а всі злочини вчинювались з відома і в інтересах усіх учасників групи. Згідно з матеріалами справи, Л., П. і Т. були знайомі нетривалий час, разом скоїли тільки два епізоди розбійних нападів на власників автотранспорту з подальшим вбивством. Інші злочини вчинив П. самостійно або разом з Т. За таких обставин Верховний Суд України дійшов обґрунтованого висновку, що Л., П. і Т. вчинили зазначені злочини, діючи не у складі банди, а за попередньою змовою групою осіб.
Стаття 257 КК України, вказуючи на озброєність банди, не встановлює обмежень щодо видів зброї, тому банда може використовувати вогнепальну, гладкоствольну, холодну, в тому числі метальну, пневматичну, газову, вибухову, а також пристрої, споряджені гумовими метальними снарядами несмертельної дії. Той факт, якою зброєю озброєна банда, впливає лише на додаткову кваліфікацію дій її учасників. За сукупністю кваліфікуються бандитизм і незаконне заволодіння вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями, а також виготовлення, ремонт холодної зброї, вчинені з метою організації банди, а також аналогічні дії учасників вже існуючої банди чи збут останніми зазначених предметів (ст. 262, ч.ч. 1, 2 ст. 263 КК України). Незаконне носіння, зберігання, ремонт та передача (один одному) предметів, якими озброєна банда, є складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК України не потребують.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2011 року визнано обґрунтованими вирок районного суду м. Вінниці та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо засудження Г., М. та С. за ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України. Судом встановлено, що Г. було створено озброєну організовану групу для вчинення нападів з метою заволодіння чужим майном, до якої увійшли М. та С.
Суд дійшов правильного висновку про створення зазначеними особами банди, члени якої дійшли згоди щодо вчинення першого нападу (на інкасаторський автомобіль КБ «Приват-Банку»), незважаючи на те, що його не було здійснено, розробили плани щодо подальшої спільної злочинної діяльності (реалізуючи свій умисел, вчинили озброєний розбійний напад, інший не змогли вчинити у зв’язку з викриттям працівниками міліції) .
Дії засуджених були узгодженими, спрямованими на досягнення єдиної мети, існувала тривалість їх зв’язків та внутрішня стійкість групи, в якій були встановлені правила поведінки, наявність лідера та розподіл функцій між членами банди та грошей, одержаних злочинним шляхом. Окрім того, суд правильно дійшов висновку, зазначивши у вироку, що під час нападу агресивні дії засуджених були спрямовані на заволодіння майном потерпілих із створенням реальної загрози застосування насильства. Озброївшись бойовою зброєю, газовим пістолетом і ножем, усі нападники усвідомлювали можливість застосування зброї та застосовували її.
Під час очних ставок Г., М., С. показували про дії кожного під час розбійного нападу на родину О., підтвердили розроблення планів щодо злочинних дій, підпорядкованість М. та С. - Г. У явці з повинною М. власноруч виклав деталі розбійного нападу, обговорення деталей нападу на інкасатора та громадянина Г.
У законі визначено також інші спеціальні різновиди спільної злочинної діяльності та передбачено кримінальну відповідальність за їх створення – терористична група, терористична організація (ст. 2583 КК України), непередбачені законами України воєнізовані або збройні формування (ст. 260 КК України).
Окремі елементи криміналістичної характеристики злочинів,
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 30; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!