Синтетичний та аналітичний облік зі стипендіатами
Для обліку розрахунків зі стипендіатами призначено пасивний субрахунок 662 "Розрахунки зі стипендіатами" на якому Обліковуються розрахунки із стипендій з учнями, студентами й аспірантами.
КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗІ СТИПЕНДІАТАМИ
| Зміст господарських операцій | Кор-ія рахунків | |
| Дебет | Кредит | |
| Нарахування стипендій, доплат до них, а також матеріальної допомоги за рахунок стипендіального фонду, утвореного із коштів загального фонду | 801, 802 | 662 |
| Утримано із стипендій (якщо стипендія вища від суми місячного мінімального прожиткового рівня для працезд особи, встановл початок звітного року, помноженої на 1.4) податку на доходи фізичних осіб | 662 | 641 |
| Утримано профспілкові внески (за умови членства в профорганізації | 662 | 666 |
| Утримано із стипендії за виконавчими листами та іншими документами | 662 | 668 |
| За заявою студента утримання плати за проживання в гуртожитку | 662 | 675 |
| Видано стипендію та матеріальну допомогу | 662 | 301,321 |
| Депоновано стипендію | 662 | 671 |
Синтетичний облік нарахованої стипендії відображається у Зведенні розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій - типова форма 405 (бюджет), яке є одночасно й меморіальним ордером 5.
Облік розрахунків зі страхування
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-П (далі - Закон про ЄСВ) встановлено, що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок, ЄСВ). Це означає, що замість звичної сплати соціальних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж буде один - до Пенсійного фонду України.
|
|
|
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
|
|
|
Страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.
Єдиний соціальний внесок нараховується на:
o заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці;
o винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором (далі - ЦПД);
o оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
o допомогу по тимчасовій непрацездатності;
o допомоги або компенсації згідно із законодавством;
o грошове забезпечення.
Для обліку розрахунків зі страхування призначено активно-пасивний рахунок 65 "Розрахунки зі страхування", характеристику субрахунків якого
| 651 | Розрахунки з пенсійного забезпечення |
Суми відрахувань на соціальне страхування відображається за кодом економічної класифікації видатків - КЕКВ 2120 "Нарахування на заробітну плату".
Облік розрахунків з фондами соціального страхування ведеться у меморіальному ордері 5 "Зведенні розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій" - т. ф. 405 (бюджет).
|
|
|
Таблиця 22.1. ПЛАТНИКИ, БАЗА ТА СТАВКИ ЄСВ
| Страхувальники | Застраховані особи | База | Ставки | |
| нарахування | утримання | |||
| Бюджетні установи та організації, інші юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, у т. ч. філії, представництва, від- | Працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дана ВРУ) та особи без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) | Сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну | 36,3 % (абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ) | 3,6 % (абз. 1 ч. 7 ст. 8 Закону про ЄСВ) |
Аналітичний облік розрахунків зі страхування здійснюється в картках ф. 292-а (у книзі ф. 292) окремо за кожним видом страхування.
. КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗІ СТРАХУВАННЯ
| Нарахування єдиного страхового внеску | 80, 81, 82 | 651 |
| Пенсійним фондом | 651 | 32 |
Бюджетні установи, що є платниками внесків на пенсійне та соціальне страхування, у встановлені терміни подають звітність до Пенсійного фонду.
|
|
|
Тема 5. Облік необоротних активів
Визнання та класифікація необоротних активів бюджетних установ.
Облік надходження і наявності необоротних активів.
Облік зносу та ремонтів необоротних активів.
Облік вибуття необоротних активів.
Метою лекції є вивчення економічної суті необоротних активів бюджетних установ,. Їх класифікації відповідно до різних ознак. Порядок оцінки необоротних активів бюджетних установ. Крім того, необхідно з’ясувати якими нормативними документами регулюється облік необоротних активів бюджетних установ. Вивчити методику обліку надходження і наявності, зносу та ремонтів та вибуття необоротних активів.
Визнання та класифікація необоротних активів бюджетних установ.
Вивчаючи питання обліку необоротних активів в наведеній вище послідовності, слід керуватися :
Положенням з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, Затв. наказом Міністерства фінансів України 26.06.2013 № 611(далі – Положення №611).
Положенням з бухгалтерського обліку фінансових інвестицій бюджетних установ, Затв. наказом Міністерства фінансів України 26.06.2013 № 611).
Інструкція з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, Затверджено Наказ Головного управління Державного казначейства України 30.10.98 N 90
План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями бюджетних установ (Наказ МФУ від 26.06.2013р. №611)
Необоротні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше від одного року.
Особливістю необоротних активів є багаторазове їх використання в процесі господарської діяльності, збереження початкового зовнішнього вигляду(форми) протягом тривалого періоду. Необоротні активи класифікуються за різними ознаками.
| № | Ознака класифікації | Характеристика ознаки класифікації |
| 1. | За галузевою приналежністю | заклади охорони здоров’я; заклади освіти; органи державної влади і управління; заклади науки; заклади культури; заклади фізичної культури і спорту. |
| 2. | За функціональним призначенням | активні; пасивні. |
| 3. | За матеріально-речовою формою | матеріальні; нематеріальні |
| 4. | За ступенем використання | діючі;недіючі;в запасі |
| 5. | За належністю | власні;орендовані |
| 6. | За джерелами надходження | за рахунок загального фонду;за рахунок спеціального фонду; безоплатно отримані. |
Положення №611вказує, що необоротні активи бюджетних установ поділяються на наступні групи відповідно до відображення в бухгалтерському обліку необоротних активів у Плані рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, уключені такі синтетичні рахунки:
10 "Основні засоби";
11 "Інші необоротні матеріальні активи";
12 "Нематеріальні активи";
13 "Знос необоротних активів";
14 "Незавершене капітальне будівництво".
15" Довгострокові фінансові інвестиції"
      |
основні засоби - це матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 2500 гривень за одиницю (комплект);
інші необоротні матеріальні активи - усі інші необоротні активи, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних засобів;
нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований;
незавершене капітальне будівництво - це обсяг фактично освоєних капітальних вкладень на незакінчених і не введених в експлуатацію будовах та об'єктах будівництва за станом на певну дату.
фінансові інвестиції - активи, які утримуються (контролюються) установою з метою отримання економічних вигід від їх володіння.
Оцінка необоротних активів бюджетних установ
У бухгатерському обліку вартість, за якою відображаються необоротні активи, розподіляється на вартість :
o первісна вартість необоротних активів - це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.
o балансова (залишкова) вартість необоротних активів - це первісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу.
o переоцінена вартість вартість необоротних активів - це первісна вартість, змінена після переоцінки.
I. Визнання та первісна оцінка фінансових інвестицій
2.1. Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю, тобто ціною придбання. Придбання фінансових інвестицій здійснюється за рахунок капітальних видатків. Комісійні винагороди, податки, збори та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансових інвестицій, не збільшують їх вартість, а відносяться на фактичні видатки установи.
1) основні засоби:
основні засоби, які включають:
земельні ділянки;
капітальні витрати на поліпшення земель;
будинки та споруди;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади, інвентар;
робочі і продуктивні тварини;
багаторічні насадження;
інші основні засоби.
до інших основних засобів сценічно-постановочні засоби вартістю понад 5000 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорії, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки тощо);
2) інші необоротні матеріальні активи включають:
музейні цінності, експонати зоопарків, виставок;
бібліотечні фонди;
малоцінні необоротні матеріальні активи;
білизну, постільні речі, одяг та взуття;
тимчасові нетитульні споруди;
природні ресурси;
інвентарну тару;
матеріали довготривалого використання для наукових цілей;
необоротні матеріальні активи спеціального призначення.
до малоцінних необоротних матеріальних активів предмети вартістю (без податку на додану вартість), що не перевищує 2500 гривень, та строк використання яких перевищує один рік та сценічно-постановочні засоби вартістю, що не перевищує 5000 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорії, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки тощо);
3) нематеріальні активи, які включають:
авторські та суміжні з ними права;
інші нематеріальні активи;
3) незавершене капітальне будівництво, яке включає:
капітальні видатки за невведеними в експлуатацію основними засобами;
капітальні видатки за невведеними в експлуатацію іншими необоротними матеріальними активами;
капітальні видатки за невведеними в експлуатацію нематеріальними активами.
4) довгострокові фінансові інвестиції
При складанні фінансової звітності до необоротних активів включаються довгострокові фінансові інвестиції
Довгострокові фінансові інвестиції у капітал підприємств
Довгострокові фінансові інвестиції у цінні папери
Так, згідно з Податковим кодексом пп. 14.1.138 терміну основні засоби дано таке визначення: матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [69]. Разом з тим, Інструкція з обліку основних засобів і інших необоротних активів бюджетних установ №64 від 17.10.2000 р., яка, до слова, була розроблена та затверджена раніше від вищевказаного Кодексу дає наступне визначення : “До необоротних активів відносяться матеріальні і нематеріальні ресурси, які належать бюджетній установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, складає більше одного року”. Згідно даної Інструкції “до основних засобів бюджетних організацій відносяться необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких складає більше 1000 грн. за одиницю (комплект)”.
Однак у п. 14 підр. 4 р. ХХ Податкового кодексу вказано, що у 2011 році норматив для основних засобів, визначений у пп. 14.1.138 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень. Тобто, зараз застосовується один термін «основні засоби» і в бухгалтерському, і в податковому обліку, а також, принаймні, до кінця 2011 року вартісна межа становила 1000 грн., яка знову помінялась і сьогодні становить 2500 грн.[ 69].
А от згідно пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7, яким ми скористалися з чисто науковою метою, бо на бюджетні установи Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку не поширюються, “Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціальних-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більший ніж один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) ”. Знову маємо факт, коли бухгалтерське визначення терміну не співпадає з податковим законодавством. Слід звернути увагу на те, що у останньому визначенні враховано процес надання послуг, що має безпосереднє відношення до бюджетних установ, оскільки вони також надають послуги. Хоч це послуги, що мають фізіологічний, навчальний, виховний, духовний характер, однак відмежовувати їх від інших видів послуг недоцільно, адже загальна риса в них спільна – вони виробляються і споживаються одночасно.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 56 Бюджетного кодексу України бюджетні установи повинні вести бухгалтерський облік згідно з національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) у державному секторі та іншими нормативно-правовим актами у порядку, становленому Мінфіном [63]. Однак П(С)БО у державному секторі введуть тільки з 01.01.2013 р. Як роз’яснює Мінфін у листі № 31-08420-06-25/28307 від 16.11.2011 р., поки бюджетні установи повинні керуватися нормативно-правовими актами Держказначейства [36]. Тому бюджетні установи повинні визначати об’єкти основних засобів згідно з п. 2.1 Інструкції № 64. Інструкція із застосування економічної класифікації видатків бюджету № 333, що вступила в силу 17.04.2012 р., внесла зміни відносно застосування коду 2100 «Придбання основного капіталу». Відповідно до п. 8.1.1. Інструкції № 333 до категорії основних засобів увійшли видатки на поповнення музейних і бібліотечних фондів [39, c. 36].
Оцінка необоротних активів бюджетних установ
У бухгалтерському обліку вартість за якою відображаються необоротні активи, розподіляється на :
первісна вартість необоротних активів - це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.
балансова (залишкова) вартість необоротних активів - це первісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу.
переоцінена вартість вартість необоротних активів - це первісна вартість, змінена після переоцінки.
Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю, тобто ціною придбання. Придбання фінансових інвестицій здійснюється за рахунок капітальних видатків.
Придбані (створені) об'єкти основних засобів зараховуються на баланс установи за первісною вартістю.
Первісною вартістю об'єкта основних засобів у разі самостійного виготовлення (створення) є його собівартість виробництва.
Первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого у результаті обміну на інший актив, є залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то первісною вартістю отриманого об'єкта основних засобів є його справедлива вартість на дату оприбуткування.
Первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого безоплатно у випадках, передбачених законодавством, від іншої установи або суб'єктів господарювання - юридичних осіб, є первісна (переоцінена) вартість, за якою основні засоби обліковувались у сторони, що їх передала, з урахуванням нарахованої суми зносу за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації.
Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.
Порядок індексації необоротних активів включає в себе виконання ряду процедур:
визначення коефіцієнта інфляції за відповідною формулою;
відображення результатів індексації у відповідних регістрах бухгалтерського обліку.
Зміна вартості необоротних активів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок і не належить до доходів установи.
При оцінці необоротних активів слід враховувати такі обставини:
суми податку на додану вартість, транспортні та інші витрати не збільшують вартість цих об’єктів, а списуються на фактичні видатки за відповідними кодами економічної класифікації;
витрати на капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а списуються на видатки за відповідними кодами економічної класифікації;
Облік необоротних активів ведеться в гривнях без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься на фактичні видатки установи.
Облік надходження і наявності необоротних активів.
Необоротні активи надходять до бюджетних установ шляхом придбання за рахунок коштів загального чи спеціального фондів, капітального будівництва, у вигляді гуманітарної допомоги, централізованого постачання.
За місцем зберігання всі необоротні активи повинні перебувати на відповідальному зберіганні у матеріально відповідальних осіб, які призначаються наказом керівника установи.
З посадовими особами, які відповідають за збереження необоротних активів, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Інвентарний номер має вісім знаків (цифр): перші три знаки означають номер субрахунка Плану рахунків бухгалтерського обліку, четвертий — підгрупу, останні чотири знаки — порядковий номер предмета в підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виокремлено підгрупи, четвертий знак позначається нулем. Якщо інвентарний об’єкт складний і містить ті чи інші окремі елементи, що становлять з ним єдине ціле, на кожному такому елементі має бути зазначений той самий інвентарний номер, що й на основному об’єкті.
На підставі отриманих документів інформація про інвентарні об’єкти фіксується в системі предметного обліку, ведення якого забезпечується відкриттям інвентарних карток.
ОЗ-1 (бюджет) "Акт прийняття-передачі основних засобів".
ОЗ-2 (бюджет) "Акт прийняття-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів".
ОЗ-3 (бюджет) "Акт про списання основних засобів".
ОЗ-4 (бюджет) "Акт про списання автотранспортних засобів".
ОЗ-5 (бюджет) "Акт про списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури".
ОЗ-6 (бюджет)"Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах".
ОЗ-8 (бюджет) "Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (для тварин і багаторічних насаджень)".
ОЗ-9 (бюджет) "Інвентарна картка групового обліку основних засобів в бюджетних установах".
ОЗ-10 (бюджет) "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів".
ОЗ-11 (бюджет) "Інвентарний список основних засобів".
ОЗ-12 (бюджет) "Відомість нарахування зносу на основні засоби".
Наказ ГУДКУ Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів N 125/70 від 02.12.97
У картках відображаються якісні та кількісні показники, що характеризують технічний стан об’єктів і розкривають інші індивідуальні експлуатаційні характеристики. Також у картках зазначається сума зносу й рік, в якому останній раз знос нараховувався.
Інвентарні картки ведуться в одному примірнику, їхня сукупність утворює картотеку інвентарних карток, яка міститься в бухгалтерії установи.
Відкриття інвентарних карток супроводжується внесенням реєстраційного запису про виконану операцію до Опису інвентарних карток з обліку основних засобів ф. № ОЗ-10 (бюджет), та інвентарних списків (типова форма 03-11 (бюджет).
Схема облікового процесу надходження основних засобів
Для синтетичного обліку необоротних активів Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачені рахунки:
10 "Основні засоби";
11 "Інші необоротні матеріальні активи";
12 "Нематеріальні активи";
13 "Знос необоротних активів";
14 "Незавершене капітальне будівництво".
15" Довгострокові фінансові інвестиції"
Надходження необоротних активів супроводжується специфічною кореспонденцією перелічених рахунків із пасивними рахунками: № 13 «Знос необоротних активів» для нарахування зносу на необоротні активи, що раніше були в експлуатації; № 40 «Фонд у необоротних активах», № 42 Фонд у фінансових інвестиціях» для відображення вартості показників джерел утворення господарських засобів, що належать до частини необоротних активів.
| Зміст операцій | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | |
| Придбано необоротні активи : | ||
| на первісну вартість (вартість придбання без ПДВ) | 101-122 | 675 |
| водночас на зазначену суму проводиться інший запис | 801,802,811-813 | 401 |
| на суму ПДВ: | ||
| якщо ПДВ включено до податкового кредиту | 641 | 675 |
| якщо ПДВ не включено до податкового кредиту | 801,802,811-813 | 675 |
| Безкоштовно отримано необоротні активи водночас проводиться другий запис | 101-122 812 | 364 401, 131-133 |
| Списано суми копійок із придбаних необоротних активів | 801,802,811-813 | 364,675 |
| Оприбутковано необоротні активи, виготовлені господарським способом: на суму фактичної собівартості водночас проводиться другий запис | 104-119 801, 811-813 | 821,824, 825 401 |
| Зміна вартості необоротних активів: | ||
| після проведення індексації, дооцінки | 101 - 122 | 401, 131-133 |
| уцінки | 401, 131 - 133 | 101 - 122 |
| Прийняття в експлуатацію об`єктів капітального будівництва на підставі акта | 103 - 122 | 141 - 143 |
| Водночас відображаються зміни у капіталі | 402 | 401 |
| Оприбуткування фінансових інвестицій в капітал підприємств при їх першому визнанні відповідно до законодавства | 151 - 152 | 421 - 422 |
| Придбання довгострокових фінансових інвестицій шляхом внесення активів до статутного капіталу підприємств | 151 - 152 | 101 - 143, 311 - 328 |
| Водночас відображається фонд у фінансових інвестиціях | 801 - 813 | 421 - 422 |
3. Облік зносу та ремонтів необоротних активів.
На необоротні активи, що знаходяться на балансі установ та перебувають в експлуатації, нараховується знос.
8.2. Об'єктом для нарахування зносу є первісна (переоцінена) вартість необоротних активів.
На необоротні активи, що знаходяться на балансі установ та перебувають в експлуатації, нараховується знос.
Знос не нараховується на:
1) земельні ділянки;
2) пам'ятки культурної спадщини національного або місцевого значення, які внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, унікальні документи Національного архівного фонду України, які внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру національного культурного надбання, які зберігаються в бібліотеках згідно із Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", тощо, як об'єкти з невизначеним строком корисного використання;
3) багаторічні насадження, що не досягли повного розвитку (віку початку плодоносіння, експлуатаційного віку);
4) музейні цінності, як об'єкти з невизначеним строком корисного використання;
5) природні ресурси;
6) незавершене капітальне будівництво;
7) документацію з типового проектування незалежно від вартості;
8) піддослідних тварин (собаки, щури, морські свинки та інші).
8.4. На період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації об'єкта необоротних активів нарахування зносу призупиняється.
8.5. Сума нарахованого зносу не може перевищувати 100 % вартості необоротних активів.
8.6. Знос, нарахований у розмірі 100 % вартості необоротних активів, що придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання.
8.7. Для нарахування зносу та з метою уніфікації та обґрунтованості визначення суми зносу основних засобів установ застосовуються строки їх корисного використання та річні норми зносу,.
Знос експонатів зоопарків, виставок, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, інвентарної тари, сценічно-постановочних засобів (декорацій, меблів і реквізитів, бутафорії, театральних та національних костюмів, головних уборів, білизни, взуття, перук тощо), матеріалів довготривалого використання для наукових цілей нараховується у першому місяці передачі у використання об'єкта необоротних активів у розмірі 50 відсотків його первісної вартості та решта 50 відсотків первісної вартості - у місяці його ліквідації (списання з балансу).
8.8. Норми нарахування зносу та строки корисного використання об'єктів нематеріальних активів визначаються, виходячи зі строку дії патенту, свідоцтва та інших обмежень строків використання об'єктів інтелектуальної власності відповідно до законодавства. На нематеріальні активи, строк корисного використання яких не визначений, знос не нараховується.
8.9. Сума зносу об'єктів необоротних активів визначається в останній робочий день грудня в гривнях за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації у звітному році відповідно до норм зносу.
Місячна сума зносу необоротних активів визначається діленням річної суми зносу на 12.
| Назва субрахунку | Строк корисного використання, років | Норма зносу до первісної вартості в розрахунку на рік, % |
| Будинки та споруди | 10 -50 | 2-10 |
| Машини та обладнання | 10-15 | 7-10 |
| Транспортні засоби | 5-20 | 5-20 |
| Інструменти, прилади та інвентар | 5-20 | 5 |
| Робочі і продуктивні тварини | 7 | 15 |
| Багаторічні насадження | 10 -50 | 2-10 |
| Інші основні засоби | 10 | 10 |
| Необоротні матеріальні активи спеціального призначення | 20 | 5 |
| Тимчасові нетитульні споруди | 5 | 20 |
Знос необоротних активів відображається на рахунку 13 «Знос необоротних активів» із розподілом на субрахунки :
131 «Знос ОЗ»,
132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»,
133 «Знос нематеріальних активів»).
Для відображення нарахованого зносу застосовують типову форму ОЗ-12(бюджет) «Відомість нарахування зносу на основні засоби».
Синтетичний облік нарахування зносу основних засобів бюджетними установами здійснюється в меморіальному ордері форми 274, дані якого заносяться в книгу "Журнал-головна".
Крім того знос відображається у Інвентарній картці обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми ОЗ-6 (бюджет) та Інвентарній картці обліку обліку ОЗ (для тварин і багаторічних насаджень) типової форми ОЗ-8 (бюджет).
Для нарахування суми зносу основних засобів застосовується Відомість нарахування зносу на основні засоби типова форма ОЗ-12 (бюджет)
На загальну суму зносу в останній робочий день грудня складається меморіальний ордер ф. № 274 і виконуються бухгалтерські проведення за дебетом субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами" та за кредитом субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів".
Ремонт основних засобів - це комплекс заходів, спрямованих на підтримання діючих об'єктів у працездатному стані, зберігаючи якості, притаманні об'єкту під час введення в експлуатацію
Для підтримання необоротних активів у робочому стані до моменту їх списання, а також для запобігання передчасному їх вибуттю в бюджетних установах періодично здійснюється технічне обслуговування, а в разі необхідності провадяться ремонтні роботи, які в залежності від складності та характеру їх обслуговування поділяються на поточні, середні та капітальні. Витрати, пов’язані з проведенням ремонтів необоротних активів, незалежно від способу виконання робіт відносяться на видатки установи, а витрати з реконструкції та модернізації об’єктів зараховуються на збільшення їх первісної вартості
| Зміст господарських операцій | Кореспонденція рахунків | ||
| Дебет | Кредит | ||
| Здійснення ремонту основних засобів господарським способом | |||
| Списано витрачені на ремонт основних засобів ремонтні матеріали, запасні частини, пальне тощо | 801, 802 | 204, 234, 235, 238 | |
| Нарахована заробітна плата працівникам установи за виконані ремонтні роботи з нарахуванням на соціальні заходи | 801, 802 | 661, 651 | |
| Здійснення ремонту основних засобів підрядним способом | |||
| Прийняті роботи із закінченого ремонту основних засобів, виконаного за рахунок коштів загального фонду (ПДВ) | 801, 802 | 675 | |
| Бюджетною установою прийняті роботи із закінченого ремонту основних засобів виконаного за рахунок коштів спеціального фонду (сума без ПДВ) | 811, 812, 813 | 675 | |
| Відображено суму ПДВ | 641 | 675 | |
| Оплачено ремонтні роботи | 675 | 321, 323, 324, 326 | |
4.Облік вибуття необоротних активів.
Необоротні активи вибувають з різних причин:
повного фізичного зносу і непридатності до подальшого використання;
відчуження (реалізації) надлишкових об’єктів та таких, що не використовуються;
нестач у зв’язку з втратами, псуванням та крадіжками;
пошкодження внаслідок аварій чи стихійного лиха;
безоплатної передачі іншим бюджетним установам за розпорядженням відповідних органів;
переведення до складу оборотних активів;
знесення будівель і споруд через недоцільність їх використання та з метою будівництва на їх місці нових об’єктів.
Вивчаючи питання обліку вибуття необоротних активів, слід мати на увазі, що закінчення установленого терміну служби необоротних активів не може бути підставою для їх списання, якщо вони ще придатні для використання за цільовим призначенням і їх подальша експлуатація не заборонена відповідною документацією заводів-виробників або нормативно-правовими актами.
Усі цінності (деталі, вузли, агрегати) розібраного та демонтованого обладнання, а також матеріали, отримані від ліквідації необоротних активів, оприбутковуються.
Деталі та вузли, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, вилучені після демонтажу об’єктів, підлягають здачі на підприємства або в організації України, що здійснюють приймання та переробку відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Порядок відображення операцій з вибуття необоротних активів наведено в табл.3. Господарські операції, пов’язані з вибуттям необоротних активів, відображаються в накопичувальній відомості про вибуття та переміщення необоротних активів (ф. № 438 (бюджет), меморіальний ордер № 9.
Таблиця 3.
Основні бухгалтерські проведення з обліку вибуття необоротних активів
| № | Зміст операцій | Кореспонденція субрахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1. | Безоплатно передано необоротні активи | 131-133, 401 | 101-122 |
| 2. | Уцінено необоротні активи під час реалізації | 401, 131-133 | 101-122 |
| 3. | Списано непридатні для використання (знищені, втрачені) необоротні активи за актами та інспекторськими свідоцтвами | 401,131-133 | 101-122 |
| 4. | Оприбутковано матеріали, вузли та запасні частини, отримані від розбирання необоротних активів, які підлягають списанню і придбані: за рахунок загального фонду - за рахунок спеціального фонду | 231,234,238, 239 231,234,238, 239 | 681,701,702 711-713 |
| 5. | Реалізовано установою необоротні активи (крім будинків і споруд): придбаних за рахунок коштів загального фонду на суму коштів від реалізації | 131-133 401 364,675 | 104-122 711 |
| 6. | Реалізовано установою необоротні активи (крім будинків і споруд): придбаних за рахунок коштів спеціального фонду: - на суму коштів від реалізації - на суму ПДВ | 131-133 401 313,323, 364,675 364, 675 | 104-122 711 641 |
| 7. | Продано установою будинки на споруди на суму коштів від реалізації | 131,401 364,675 | 103 642 |
Схема обліку вибуття необоротних активів наведена на рис.2
Рис. 2. Схема обліку вибуття необоротних активів.
5.Інвентаризація необоротних активів.
В бюджетних установах мають місце певні особливості порядку проведення інвентаризації необоротних активів і відображення її результатів в обліку. Перш за все слід звернути увагу на різну періодичність проведення інвентаризації (табл.4.).
Таблиця 4.
Терміни проведення інвентаризації необоротних активів
| № п/п | Група необоротних активів | Термін проведення інвентаризації |
| 1. | Будівлі, споруди та інші нерухомі об’єкти | Не менше одного разу на три роки |
| 2. | Бібліотечні фонди | Не менше одного разу на 5 років |
| 3. | Музейні цінності | Не менше одного разу на рік |
| 4. | Інші необоротні активи | В міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, виконавчих органах місцевої влади - не менше одного разу на два роки, в інших установах – не менше одного разу на рік. |
| 5. | Дорогоцінні каміння і дорогоцінні метали, вироби з них, відходи і брухт, що містять зазначені складові | Не менше двох разів на рік (на 1 січня і на 1 липня). |
Єдині вимоги щодо порядку проведення інвентаризації майна бюджетних установ встановлені в “Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу” затвердженій Головним управлінням Державного казначейства України від 30.10.98 № 90. Але наприкінці 2004 року Державне казначейство України листом № 10386 “Про порядок проведення інвентаризації майна бюджетними установами у 2004 році внесло відповідні корективи в процедуру інвентаризації. Принципово змінилися деякі бухгалтерські проведення з обліку надлишків або нестачі майна, виявлені в результаті інвентаризації (табл.4.).
Таблиця 4.
Бухгалтерські проведення з обліку інвентаризації
необоротних активів
| № опер. | Зміст операцій | Кореспонденція субрахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1. | Оприбутковано лишки необоротних активів, виявлених під час інвентаризації Одночасно | 104-122 811 | 711 401 |
| 2. | Списано виявлені під час інвентаризації нестачі необоротних активів, віднесених за рахунок установи Списано виявлені під час інвентаризації нестачі | 401, 131-133 | 104-122 |
| 3. | необоротних активів, віднесених за рахунок винних осіб; відшкодування завданих збитків - суми коштів, які підлягають перерахуванню до бюджету | 401,131-133 363 363 | 104-122 711 642 |
При інвентаризації нематеріальних активів крім загальних норм проведення інвентаризації необхідно звернути увагу на те, що інвентаризаційна комісія повинна перевірити наявність документів, згідно яких оформлені придбані нематеріальні активи, і документів, що описують сам об’єкт нематеріальних активів, які були підставою для їх оприбуткування.
ТЕМА 6. ОБЛІК ЗАПАСІВ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
1. Характеристика, класифікація та оцінка запасів бюджетних установ. Завдання обліку запасів.
2. Документальне оформлення надходження та вибуття запасів.
3. Складський облік запасів.
4. Синтетичний та аналітичний облік запасів.
5. Методи обліку запасів.
6. Облік МШП.
1. Характеристика, класифікація та оцінка запасів бюджетних установ. Завдання обліку запасів
У процесі здійснення своєї діяльності бюджетні організації та установи, як і всі інші підприємства, організації та установи, систематично придбавають та використовують різні матеріальні цінності.
Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.
Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.
У складі запасів обліковуються:
· сировина та матеріали;
· будівельні матеріали;
· обладнання, конструкції і деталі до установки;
· спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами;
· молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім’ї бджіл;
· доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята для реалізації;
· малоцінні та швидкозношувані предмети;
· матеріали для учбових, наукових та інших цілей;
· запасні частини до машин і обладнання (що не можуть належати до основних засобів);
· продукти харчування;
· медикаменти та перев’язувальні засоби;
· господарські матеріали і канцелярське приладдя;
· тара;
· матеріали в дорозі;
· готова продукція;
· інші матеріальні ресурси установи, що передбачається використовувати протягом одного року.
Запаси установ розподілені на групи:
· виробничі запаси;
· тварини на вирощуванні та відгодівлі;
· малоцінні та швидкозношувані предмети;
· матеріали та продукти харчування;
· готова продукція;
· продукція сільськогосподарського виробництва.
Крім класифікації за функціональною ознакою, з метою відображення усіх видів запасів використовується більш деталізоване їх групування в розрізі підгруп, субпідгруп, найменувань, сортів і т.п. Кожному найменуванню, сорту, розміру матеріалів привласнюють відповідний номенклатурний номер – постійно діюче скорочене умовне позначення.
Номенклатурний номер – це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів одного найменування, якості та ціни.
Номенклатурний номер має сім знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий – підгрупу, три останні – порядковий номер предмета у підгрупі.
Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі – номенклатурі-ціннику, тобто систематизованому переліку матеріалів установи, що застосовується як довідник всіх служб і підрозділів установи. Крім номенклатурного номера, в ціннику відображаються:
· облікова ціна;
· одиниця виміру;
· сорт;
· розмір;
· найменування матеріалу.
Важливим моментом обліку запасів є їх оцінка.
Розрізняють методи оцінки для:
· оприбуткування надходження запасів;
· відпуску матеріалів у використання.
Це особливо актуально в сучасних умовах господарювання, тобто в ринкових умовах, коли на один і той же вид запасів можуть бути різні ціни у різних постачальників та різні ціни в різні періоди придбання від одного і того постачальника.
Оцінка запасів для оприбуткування. У бухгалтерському обліку установ запаси, у т.ч. одержані та передані безоплатно у встановленому чинним законодавстом порядку, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на:
· первісну вартість;
· справедливу вартість;
· відновлювальну вартість.
Балансова вартість – це вартість запасів, за якою вони відображаються в балансі.
Первісна вартість – це вартість придбання, одержання, виготовлення запасів.
Справедлива вартість – це первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно.
Відновлювальна вартість – це змінена первісна вартість запасів після проведення їх переоцінки.
Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.
Оцінка запасів для відпуску. Відпуск запасів у використання, продаж або інше вибуття здійснюється за:
· балансовою вартістю (тобто первісною, справедливою або відновлювальною);
· середньозваженою собівартістю, яка застосовується у разі наявності в установі значної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами.
Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку запасів на початок звітного періоду та вартості одержаних у звітному періоді запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду та одержаних у звітному періоді запасів.
Метод середньозваженої собівартості обчислюється на періодичній основі або при кожній отриманій партії запасів.
При оцінці запасів слід пам’ятати, що:
· транспортні витрати з перевезення запасів не збільшують вартість запасів, а відносяться на видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків, що передбачені в кошторисі;
· суми ПДВ, що сплачені на придбання запасів, не збільшують вартість запасів, а відносяться на фактичні видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків за кошторисом (відображаються як податковий кредит, якщо установа зареєстрована як платник ПДВ);
· суми, одержані від реалізації непридатних запасів, залишаються у розпорядженні установи (якщо інше не передбачене чинним законодавством України).
Переоцінка запасів. Переоцінка запасів може проводитись у таких випадках:
· за рішенням уряду згідно з відповідними нормативно-правовими актами;
· за рішенням керівника установи, якщо: запаси морально застаріли; тривалий час перебували на збереженні в бюджетній установі; їх первісна вартість значно відрізняється від вартості запасів, придбаних пізніше.
Для проведення переоцінки та встановлення відновлювальної вартості запасів за наказом керівника підприємства створюється комісія у складі:
· заступника керівника установи (як правило, голова комісії);
· головного бухгалтера та його заступника;
· працівників бухгалтерії, які ведуть облік матеріальних цінностей;
· матеріально відповідальних осіб;
· інших посадових осіб (на розсуд керівника).
Відповідальність за організацію роботи комісії покладено на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості запасів – на керівника установи і голову комісії.
Переоцінка та встановлення нової ціни здійснюється за кожною окремою одиницею запасів, а на однотипні предмети встановлюються однакові ціни в межах однієї установи.
Документи, що підтверджують нову ціну, не потрібні.
За результатами переоцінки комісія складає акт довільної форми про зміну вартості запасів. В акті необхідно вказати:
· найменування переоцінених запасів;
· їх кількість;
· вартість за даними обліку;
· нову ціну за одиницю після дооцінки;
· суму різниці, яка має бути відображена в бухгалтерському обліку.
Акт затверджує керівник установи.
Облік запасів сприяє виконанню ряду завдань господарської діяльності бюджетних установ. Головними завданнями обліку запасів є:
· правильне і своєчасне документальне оформлення операцій по надходженню, руху та вибуттю запасів;
· контроль за зберіганням та рухом запасів на складі;
· контроль за раціональним використанням запасів та додержанням норм їх використання.
2. Документальне оформлення надходження та вибуття запасів
В процесі господарської діяльності бюджетних установ відбувається рух запасів, який включає послідовні операції: надходження, передача в межах установи та витрачання (або реалізація). Зазначені операції відображаються в обліку за допомогою первинних документів, оформлених належним чином.
Запаси надходять до бюджетних установ шляхом:
· безпосереднього одержання від постачальників, від підрозділів установи;
· в порядку гуманітарної допомоги;
· в порядку централізованого постачання;
· через підзвітних осіб.
Основними документами щодо надходження запасів виступають:
· рахунки-фактури;
· прибуткові накладні;
· акти приймання матеріалів тощо.
Обов’язковою умовою при оприбуткуванні запасів є відмітка матеріально відповідальної особи про прийняття матеріалів на відповідальне зберігання (ставиться підпис).
При централізованій поставці, якшо запаси придбані за рахунок коштів спеціального фонду кошторису доходів і видатків, у документах на оприбуткування цінностей ставиться печатка установи.
Якщо матеріали отримують безпосередньо на складі постачальника, то виписується товарно-транспортна накладна на відпущені матеріали. Документи надходять до відділу постачання, де вони реєструються в журналі обліку вантажів, що надійшли, і передаються в бухгалтерію. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає їх на склад для контролю при прийнятті вантажу. Але роль бухгалтерії не обмежується перевіркою документів – вона зобов’язана встановити: доцільність тієї чи іншої поставки матеріалів, чи задовольняє поставка потреби установи і чи не призведе вона до утворення понаднормованих запасів.
Надходження матеріалів від заготівлі та переробки (заготівля палива, переробка овочів) оформляється актом, який затверджує керівник установи.
Матеріальні цінності, що надійшли до бюджетної установи в порядку гуманітарної допомоги, приймаються створеною наказом керівника установи комісією з обов’язковою участю працівника бухгалтерії та представника вищої за рангом організації. Приймання цінностей проводиться шляхом їх перелічування, зважування в присутності матеріально відповідальної особи, якій передаються ці цінності на зберігання. На прийняті матеріальні цінності комісія складає акт, який підписується членами комісії.
Матеріали, прийняті на склад, оприбутковуються, тобто беруться на облік, на підставі виправдних документів тим числом, коли отримано цінності.
3. Складський облік запасів
Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей покладається на матеріально відповідальних осіб. Матеріальна відповідальність робітників і службовців наступає згідно з чинним турдовим законодавством. З матеріально відповідальними особами укладають письмовий договір про повну матеріальну відповідальність на підставі однойменного типового договору. В бюджетних установах письмові договори про повну матеріальну відповідальність повинні укладатися із завідувачем господарства, робітниками, що виконують роботи з приймання (видачі) матеріальних цінностей робітникам установи.
Адміністрація установи зобов’язана:
· створити робітнику умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення збереження матеріальних цінностей;
· ознайомити з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності робітників та службовців за збитки, нанесені установі, а також діючими інструкціями, нормативами та правилами зберігання, приймання, оброблення, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей;
· проводити у встановленому порядку інвентаризацію матеріальних цінностей.
Матеріали повинні зберігатися в спеціально пристосованих приміщеннях (складах, коморах), оснащених ваговимірювальними приладами, що забезпечують точність підрахунку кількості прийнятих та відпущених матеріалів. Якщо в установі є кілька сховищ (у відділеннях, філіалах), то за кожним із них закріплюється група матеріалів. Сховищу присвоюється номер (шифр), який проставляється на всіх прибуткових і видаткових документах. Для забезпечення швидкого приймання та видачі, а також проведення інвентаризації матеріали розміщують на стелажах, в ячейках, піддонах з обов’язковими матеріальними ярликами. В ярликах позначають найменування матеріалу, його марку, сорт, розмір, номер, одиницю виміру, ціну, норму запасу.
Надходження матеріалів оформляється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника (рахунку, акті, товарно-транспортній накладній). При централізованій поставці матеріальних цінностей приймання їх підтверджується не тільки підписом матеріально відповідальної особи в супровідному документі постачальника, але й штампом (печаткою) бюджетної установи.
Оформлення відпуску матеріалів зі складів установи здійснюється на основі документів, затверджених керівником установи.
4. Синтетичний та аналітичний облік запасів
Для відображення в бухгалтерському обліку інформації про оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію та витрачання яких планується здійснити протягом року, призначений клас 2 “Запаси” плану рахунків. Клас 2 “Запаси” об’єднує такі синтетичні рахунки:
22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”;
23 “Матеріали та продукти харчування”.
Для обліку запасів, які призначені для виконання науково-дослідних робіт, для використання у виробництві та капітальному будівництві передбачено рахунок 20 “Виробничі запаси”.
При меморіально-ордерній формі облік надходження матеріалів відображається в різних меморіальних ордерах, зокрема № 6, № 8 та ін.
Синтетичний облік витрачання матеріалів на різні потреби відображається в меморіальному ордері № 13. До меморіального ордеру заносяться дані з первинних документів про витрачання матеріалів (накладних (вимог), забірних карток та ін.). записи за дебетом субрахунків, що кореспондують з матеріальними субрахунками, здійснюються в розрізі кодів економічної класифікації видатків.
Аналітичний облік матеріалів за субрахунками 231, 234-239 у бухгалтеріях бюджетних установ ведеться за найменуваннями, сортами, кількістю, вартістю і матеріально відповідальними особами на картках ф. № З-7 (у книзі ф. № З-6).
Аналітичний облік запасів, придбаних за рахунок коштів спеціального фонду, ведеться за тими самими обліковими реєстрами, але окремо від операцій за рахунок коштів загального фонду.
5. Методи обліку запасів
Облік матеріалів на складах забезпечує отримання оперативних і точних даних про залишки цінностей за кожним найменуванням матеріалів у розрізі окремих їх видів і сортів.
Кількісно-сортовий облік матеріалів ведеться на складі матеріально відповідальною особою тільки за кількістю. Ця інформація фіксується у книзі складського обліку матеріалів ф. М-17. До початку записів у книзі мають бути пронумеровані всі сторінки, а їх кількість завірена підписами керівника установи і головного бухгалтера і скріплена печаткою.
Записи в книгу складського обліку ведуть матеріально відповідальні особи на підставі прибутково-видаткових документів. Після кожного запису виводиться залишок матеріалів.
На підставі записів у книзі складського обліку матеріально відповідальні особи зобов’язані своєчасно повідомляти службу постачання про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм і про залишки матеріалів, що знаходяться без руху і не використовуються в установі.
Відповідно до графіка первинні документи щодо надходження, вибуття та руху матеріалів передаються зі складу в бухгалтерію при реєстрі здачі документів, який складається в двох примірниках. У реєстрі вказуються номенклатурні номери матеріалів, кількість і номери первинних документів, прізвища того, хто здав і прийняв.
Кількісно-сортовий облік матеріалів – складна і трудомістка дільниця облікової роботи, а тому важливо вибрати найбільш раціональний метод їх обліку.
У бюджетних установах застосовуються такі методи сортового обліку:
· кількісно-сумовий (паралельний);
· оперативно-бухгалтерський (сальдовий);
· метод машинної картотеки.
Кількісно-сумовий метод. За цим методом на складі ведеться книга складського обліку матеріалів ф. № М-17, а в бухгалтерії – книга кількісно-сумового обліку матеріалів. Аналітичний облік у бухгалтерії ведеться за номенклатурними номерами, в розрізі матеріально відповідальних осіб та обслуговуваних установ. Замість книги можуть вестись картки. За даними цих реєстрів щомісячно складаються сортові оборотні відомості, підсумки яких звіряються з даними синтетичного обліку.
У разі великої номенклатури матеріалів метод кількісно-сумового обліку матеріалів є громіздким, трудомістким і недостатньо оперативним. У ньому дублюються аналітичні дані в бухгалтерії і на складі, показники складського обліку звіряються з даними бухгалтерії один раз на місяць і здебільшого із запізненням, що позбавляє установу оперативних і точних даних для контролю за станом запасів.
В установах з невеликою номенклатурою запасів застосовується спрощений варіант цього методу. Матеріально відповідальні особи щомісячно здають матеріальний звіт разом з первинними документами, який ретельно перевіряється, таксується, після чого стає реєстром аналітичного обліку.
Оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод. У наукових установах НАНУ, які мають велику номенклатуру матеріалів, і в централізованих бухгалтеріях застосовується оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку матеріалів. Його суть зводиться до того, що на складі ведеться кількісно-сортовий облік матеріалів в книгах чи картках, які відкриваються в бухгалтерії і передаються на склад під розписку в реєстрі видачі карток. При цьому здійснюється систематичний контроль за правильністю ведення складського обліку, який стає складовою бухгалтерського обліку. З цією метою бухгалтерія установи систематично, але не рідше одного разу на тиждень, декаду проводить безпосередньо на складах у присутності матеріально відповідальних осіб перевірку своєчасності, правильності і повноти оформлення складських операцій, записів в картки складського обліку, а також вибіркову перевірку залишків матеріалів, особливо дефіцитних і дорогих. Правильність записів у складській картотеці працівник бухгалтерії підтверджує своїм підписом в картках складського обліку.
У бухгалтерії облік ведеться тільки у грошовому виразі у відомості прибуття і вибуття матеріалів за субрахунками та матеріально відповідальними особами.
Взаємозв’язок між кількісно-сортовим обліком на складі і синтетичним обліком у бухгалтерії здійснюється за допомогою “Книги залишків матеріалів” (сальдової книги чи відомості), яка відкривається на рік і ведеться в розрізі матеріально відповідальних осіб.
Номенклатура матеріалів у книзі розміщується за синтетичними рахунками, субрахунками або групами матеріалів. У цю книгу завідуючий складом (комірник) щомісяця переносить кількісні залишки на кінець місяця з книги чи карток складського обліку.
В бухгалтерії таксуються ці залишки за кожним номенклатурним номером і підраховуються підсумки за субрахунками матеріалів, групами, матеріально відповідальними особами. Отримані результати звіряються в бухгалтерії з даними відомості руху матеріалів у грошовому виразі. Тотожність отриманих даних підтверджує правильність ведення складського (аналітичного) обліку матеріалів.
Сальдовий метод обліку матеріалів зменшує обсяг облікових робіт, забезпечує кращий контроль за наявністю і збереженням матеріалів, звільняє облікових працівників від ведення трудомісткого аналітичного обліку і складання сортових оборотних відомостей, спрощує звірку аналітичного обліку із синтетичним. До цього й зводиться перевага такого методу перед іншими.
Метод машинної картотеки. В умовах застосування ПЕОМ трудомісткість облікових робіт втрачає свою актуальність, а тому на машинах отримують машинограми – оборотні відомості в розрізі кожного первинного документа, зведені оборотні відомості в розрізі номенклатурних номерів матеріалів. Є досвід використання методу машинної картотеки, за яким вся інформація про складський і бухгалтерський облік матеріалів зосереджується в пам’яті машин, а бухгалтерія і місця зберігання матеріалів обладнані термінальними пристроями, до яких мають доступ матеріально відповідальні особи з індивідуальними ключами.
6. Облік МШП
Малоцінні та швидкозношувані предмети – це предмети, строк корисної експлуатації яких становить менше одного року.
До МШП у бюджетних установах належать:
· знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.);
· пилки, сучкорізи, троси для сплаву;
· спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень;
· предмети виробничого призначення; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів;
· господарський інвентар – предмети конторського та господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, предмети протипожежного призначення;
· сценічно-постановочні засоби вартістю до 10 гривень за одиницю (комплект);
· інші предмети, термін корисної експлуатації яких, як очікується, не перевищує один рік.
Малоцінні та швидкозношувані предмети поділяють на дві групи: одна їх частина належить до запасів і відображається у другому розділі активу балансу “Оборотні активи”, а друга – входить до складу “малоцінних необоротних матеріальних активів”, які, в свою чергу, відображаються в першому розділі активу балансу “Необоротні активи”.
На малоцінні та швидкозношувані предмети, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу на витрати бюджету) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та відповідальних осіб протягом терміну фактичного використання цих предметів.
З метою посилення контролю за збереженням малоцінних та швидкозношуваних предметів проводиться їх маркування, яке здійснюють фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів.
Надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів на склад оформлюєтся накладною (вимогою), яка складається в двох примірниках, а у випадках виявлення розбіжностей між даними первинних документів і фактичною наявністю цінностей складається акт приймання матеріалів.
У бухгалтерському обліку вартість придбаних малоцінних та швидкозношуваних предметів відображається за первісною вартістю.
Порядок обліку операцій з малоцінними та швидкозношуваними предметами має певні особливості.
Так, при придбанні малоцінних та швидкозношуваних предметів, облік яких ведеться на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, бюджетні установи створюють фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах, облік якого ведеться на рахунку 41 “Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах”.
Залежно від джерела придбання суми ПДВ відносяться:
· на видатки установи – при придбанні малоцінних та швидкозношуваних предметів за рахунок коштів загального фонду;
· до складу податкового кредиту – при придбанні малоцінних та швидкозношуваних предметів за рахунок коштів спеціального фонду. При цьому суми ПДВ, сплачені при придбанні малоцінних та швидкозношуваних предметів, бюджетна установа відносить до складу податкового кредиту тільки в тому випадку, якщо вона зареєстрована як платник ПДВ. Якщо ж вона не є платником ПДВ, то такі суми відносяться на видатки установи.
Передача МШП в експлуатацію. У бюджетних установах існують особливості відображення операцій з передачі малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію.
При передачі в експлуатацію МШП вартістю до 10 гривень за одиницю (комплект) включно такі предмети виключаються зі складу запасів установи (тобто списуються з рахунка 22 “Малоцінні та швидкозношувані предметіи”) і їх вартість відноситься на зменшення фонду у малоцінних та швидкозношуваних предметах.
Стосовно МШП вартістю до 10 гривень, матеріально відповідальна особа на складі здійснює оперативний облік у книзі складського обліку запасів за найменуваннями та кількістю.
В експлуатації такі предмети (крім виготовлених з пластмаси, картону і паперу) перебувають на зберіганні осіб, які відовідають за їх збереження і ведуть їх облік у книгах кількісного обліку.
Інший порядок відображення в бухгалтерському обліку встановлено для МШП, вартість яких перевищує 10 гривень за одиницю, а саме – передача в експлуатацію таких предметів відображається записом:
Дт 221/2 “МШП в експлуатації”
Кт 221/1 “МШП на складі”.
Списання МШП. Списання МШП здійснюється при їх повній зношеності на підставі акта списання.
Для визначення непридатності малоцінних предметів до подальшого використання, неможливості або неефективності проведення відновного ремонту, а також для оформлення необхідної документації та списання зазначених предметів в установі створюються постійно діючі комісії, які:
· здійснюють огляд предметів, що підлягають списанню;
· встановлюють неможливість їх відновлення і подальшого використання;
· визначають можливість використання або реалізації матеріалів, що залишаються від списуваних предметів, і здійснюють їх оцінку;
· складають акти на списання.
В актах списання зазначаються дані, що характеризують запаси: найменування, опис (марка, сорт тощо), термін перебування в експлуатації, кількість, ціна за одиницю і сума. Докладно вказуються причини списання і спосіб знищення непридатних запасів (якщо реалізація їх неможлива).
Акт списання складається комісією у двох примірниках та затвержується керівником установи. Перший примірник акта передається до бухгалтерії, другий залишається у матеріально відповідальної особи.
Якщо після ліквідації МШП залишилися різні матеріальні цінності, то вони надходять у розпорядження установи і можуть бути використані для проведення ремонту та інших господарських потреб установи (якщо інше не передбачено чинним законодавством).
Такі матеріальні цінності обов’язково повинні бути зараховані до складу запасів установи.
Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів, що знаходяться на складі, матеріально відповідальними особами ведеться за найменуваннями предметів і кількістю у книзі складського обліку ф. № М-17. Видача цих предметів зі складу здійснюється за накладною (вимогою). При видачі зі складу на предметах ставиться маркірувальний штамп із зазначенням найменування установи, відділення, року і місця видачі їх в експлуатацію. Усі малоцінні та швидкозношувані предмети повинні перебувати на зберіганні в осіб, відповідальних за їх правильну експлуатацію і збереження.
Облік операцій з вибуття та переміщення малоцінних та шіидкозношуваних предметів ведеться в меморіальному ордері № 10.
Тема7 Облік власного капіталу
Склад та характеристика власного капіталу.
Під власним капіталом бюджетних установ розуміють частину активів, що забезпечують функціонування та нормальний ритм роботи із здійснення основних функцій.
Власний капітал виступає гарантією організації діяльності бюджетних установ.
Він складається із сум створених фондів у необоротних активах, фондів у малоцінних та швидкозношуваних предметах, результатів виконання кошторисів та результатів переоцінок окремих активів.
Власний капітал обліковується на рахунках 4 класу. Вони пасивні, це означає, що створення фондів відображається по кредиту цих рахунків, а зменшення фондів по їх дебету.
Завдання обліку:
1. Контроль за формуванням фондів за джерелами утворення і їх зменшення за напрямками і причинами.
2. Визначення результатів виконання кошторисів за бюджетний
рік.
3. Забезпечення користувачів різних рівнів управління інформацією про власний капітал.
Тема8 Облік фондів
Облік фондів у необоротних активах. Облік фондів у малоцінних та швидкозношуваних предметах. Облік курсових різниць та результатів переоцінок
Для обліку фондів призначені рахунки:
40 "Фонд в необоротних активах", який має субрахунок 401 "Фонд в необоротних активах за їх видами".
Призначений для обліку вкладень в фонд необоротних активів.
41 "Фонд в малоцінних та швидкозношуваних предметах", що має субрахунок
411 "Фонд в малоцінних та швидкозношуваних предметах за їх видами".
42 Фонд у фінансових інвестиціях
Ці рахунки пасивні, по кредиту відображається створення фондів, а по дебету - його зменшення за рахунок нарахування зносу та списання залишкової вартості вибувших об'єктів, а по рахунку 411 - за рахунок списання балансової вартості списаних МШП.
Необхідність створення цих фондів зумовлена такими причинами:
1) В момент придбання цих активів установа витрачає грошові кошти, що закладені в кошторисі установи на видатки по відповідних кодах на придбання цих активів, а для звітування та контролю за виконанням кошторисів у видатках необхідно відображати всю суму понесених витрат. Саме через створення фондів установа має змогу досягти цього такими записами: Дт 81, 71 Кт 40, 41.
2) Придбані активи (необоротні та МШП) служать довгий час (рік або більше), при цьому вони частково втрачають свою вартість, що проявляється в нарахуванні зносу. Сума зносу не зменшує балансову вартість цих активів, а зменшує суму створених фондів. Завдяки цьому можна контролювати реальну вартість активів, що знаходяться на балансі установи.
Через створення фондів установа чи вищий орган має можливість спостерігати за наявністю власних активів упродовж тривалого часу.
Основні кореспонденції зі створення та зменшення фондів в необоротних активах, малоцінних та швидкозношуваних предметах приведені в Таблиці 65.
В балансі залишок по рахунку 401 має дорівнювати залишковій вартості необоротних активів. Залишок по рахунку 411 має дорівнювати сумі залишків МШП на рахунку 22.
Основні записи з утворення та зменшення фондів
| Зміст запису | Кореспонденція рахунків | |||
| Дт | Кт | |||
| Фонд в необоротних активах. | ||||
| 1. Зведено і прийнято в експлуатацію заново побудовані будинки, споруди, передавальні пристрої чи роботи з реконструкції | 103, 106 | 401 | ||
| 2. Створення фондів по придбаних необоротних активах за рахунок загального фонду | 801, 802 | 401 | ||
| 3. Створення фондів по придбаних необоротних активах за рахунок спеціального фонду | 811-813 | 401 | ||
| 4. Безкоштовно отримані нові необоротні активи | 101-122 | 364 | ||
| одночасно створюється фонд | 812 | 401 | ||
| 5. Безкоштовно отримані необоротні активи, що були в експлуатації: | ||||
| на первісну вартість (включаючи знос) | 101-122 | 364 | ||
| одночасно створюються фонди (на залишкову вартість) | 812 | 401 | ||
| Відображається сума зносу нарахована попереднім власником | 812 | 13 | ||
| 6. Проведена індексація необоротних активів: | ||||
| дооцінка вартості активів | 101-122 | 401 | ||
| дооцінка зносу | 101-122 | 13 | ||
| 7. Створення фондів по оприбуткованих надлишках необоротних активів, що виявлені при інвентаризації: | 104-122, | 401 | ||
| 8. Нараховано знос по необоротних активах | 401 | 13 | ||
| 9. Списана залишкова вартість необоротних активів при їх вибутті | 401 | 101-122 | ||
| 10. Списана сума зносу об'єктів, що вибули | 13 | 101-122 | ||
| 11. Списані реалізовані необоротні активи (крім будівель і споруд): | ||||
| - на залишкову вартість | 401 | 103-122 | ||
| - на суму зносу | 13 | 103-122 | ||
| Фонд в малоцінних та швидкозношуваних предметах | ||||
| 1. Придбані МШП: | ||||
| перший запис | 22 | 364, 363, 675 | ||
| другий запис по створенню фонду: | ||||
| за рахунок загального фонду | 801, 802 | 411 | ||
| за рахунок спеціального фонду | 811-813 | 411 | ||
| 2. Оприбутковані надлишки, виявлені при інвентаризації | 221 | 711 | ||
| Одночасно створюється фонд | 811 | 411 | ||
| 3. Отримано безоплатно МШП: | 221 | 364 | ||
| одночасно створюється фонд | 812 | 411 | ||
| 6. Реалізовані МШП | 411 | 221 | ||
| 7. Списано МШП, як непридатні до використання | 411 | 221 | ||
| 8. Видано зі складу в експлуатацію МШП вартістю до 10 грн за одиницю (комплект) | 411 | 221/1 | ||
| 9. Списано нестачу МШП за рахунок установи | 411 | 221 | ||
Аналітичний облік ведеться в багатографних картках за джерелами формування та напрямках зменшення.
Операції з обліку фондів відображаються в меморіальних ордерах № 9,10 та інших.
Тема 9Облік результатів виконання кошторису
Облік результатів виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ. Порядок здійснення річних заключних оборотів.
Відповідно Наказу Держказначейства "Про порядок здійснення річних заключних оборотів", починаючи з 2000 року доходи і витрати установ завершальними оборотами в кінці року списуються на результати виконання кошторису, а саме:
1) доходи і видатки загального і спеціального фонду
2) доходи і видатки за іншими джерелами власних надходжень
3) вартість переоцінених запасів та матеріалів
В кінці року на результати фінансової діяльності відносяться суми депонентської, кредиторської та дебіторської заборгованості, по яких минув термін позовної давності.
Не списуються на результати фінансової діяльності сума незавершеного виробництва в виробничих майстернях, по сільськогосподарському виробництву, по науково-дослідних роботах по договорах.
Для визначення фінансового результату виконання кошторису бюджетних установ призначений рахунок 43, що призначений для визначення результату установи від надання державних послуг, реалізації продукції, надання інших послуг відповідно до кошторису по загальному та спеціальному фонду за результатами року. Має субрахунки:
431 "Результат виконання кошторису за загальним фондом";
432 "Результат виконання кошторису за спеціальним фондом". Рахунки активно-пасивні. Залишок на цих рахунках може бути
дебетовим чи кредитовим, але завжди відображається в пасиві балансу.
Методика визначення фінансового результату наступна: доходи порівнюються з витратами на рахунках 431 та 432, а сума перевищення обліковується як залишок на рахунку 431 чи 432.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 29; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!