Показники якості навчання у вищій школі.
Як уже підкреслювалося, одна з характеристик особливостей вищої школи – це професійна спрямованість навчального процесу. Ця особливість може успішно реалізуватися за умови усвідомлення її важливості науково-педагогічним персоналом. При проектуванні змісту кожної навчальної дисципліни викладачеві слід потурбуватися, щоб вона мала фундаментальний внесок у загальну професійну освіту, щоб виконувався, як уже підкреслювалося, основний принцип навчання у вищій школі: “Вчити потрібно не дисципліні, а фаху”. Стратегічна цінність цієї тези полягає в цілеспрямованій орієнтації всіх дисциплін на цілісне вивчення явищ і процесів конкретної наукової галузі фахової орієнтації студента, формування професійних якостей майбутнього спеціаліста.
Можна також звернутися до визначальних критеріїв якості освіти, запропонованих Болонськими угодами, це:
- якість підготовки фахівців;
- зміцнення довіри між суб’єктами освіти;
- відповідність європейському ринку освіти;
- мобільність студентів та викладачів ВНЗ;
- сумісність кваліфікації на вузівському та після вузівському етапах підготовки;
- посилення конкурентоспроможності національної системи освіти.
У світовій практиці використовується методика незалежної оцінки якості вищої освіти засобами вивчення рейтингу ВНЗ з використанням шести головних параметрів:
- репутація суспільства;
- дані вступного конкурсу;
|
|
|
- науковий потенціал професорсько-викладацького складу;
- фінансові ресурси ВНЗ;
- задоволеність студентів якістю професійної підготовки та організацією навчального процесу;
- задоволеність роботодавців якістю підготовки фахівців.
Науково-методичне забезпечення навчального процесу у ВНЗ.
Науково-методичне забезпечення навчального процесу передбачає: державні стандарти освіти, навчальні плани, навчальні програми з усіх нормативних і вибіркових навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої та інших видів практик; підручники і навчальні посібники; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальні навчально-дослідні завдання; контрольні роботи; текстові та електронні варіанти тестів для поточного і підсумкового контролю, методичні матеріали для організації самостійної роботи студентів, виконання індивідуальних завдань. Курсових і дипломних робіт.
Навчальний план – документ, який визначає перелік і обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення та кількість годин (кредитів), що відводяться на їх вивчення, графік навчального процесу, форми і методи поточного та індивідуального контролю навчальних досягнень студентів. Навчальний план відображає також обсяг часу, який відводиться на самостійну роботу студентів.
|
|
|
Базовий НП розробляється на основі вимог Державного стандарту підготовки фахівців зі спеціальності за весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми та затверджується керівником ВНЗ. На основі НП розробляється робочий НП на початковий навчальний рік, який затверджується деканом відповідного факультету.
У руслі виконання Болонських угод в українських ВНЗ відбувається переорієнтація НП з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму навчання, на посилення ролі самостійної роботи студентів. У зв’язку з цим доцільною є практика організації навчально-пізнавальної діяльності з використанням індивідуальних навчальних планів студентів.
Індивідуальний навчальний план (ІНП) є робочим документом студента, який складається на початку кожного навчального року. У навчальний план студента включається нормативний та вибірковий компоненти. Нормативна частина – це обов’язковий для засвоєння зміст фахової освіти. До нормативних навчальних дисциплін належать гуманітарні, соціально-економічні, фундаментальні дисципліни та цикл професійно-орієнтованих дисциплін. Чинними нормативними актами ВНЗ надається автономне право щодо визначення змісту освіти, але його рівень не повинен бути нижчим від нормативного. Наближення вищої освіти в Україні до європейського рівня потребує перегляду співвідношення між нормативними та вибірковими дисциплінами в бік збільшення частки останніх.
|
|
|
Важливим нормативним документом, що визначає зміст освіти у вищій школі є навчальна програма – основний науково-теоретичний документ, що визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної підготовки студента, її зміст, обсяг знань, умінь і навичок, якими повинен володіти фахівець, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни. Навчальні програми нормативних дисциплін належать до документів державного стандарту, розробляються і затверджуються як його складові. Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються на 3-5 років кафедрами ВНЗ і затверджуються вченою радою ВНЗ.
На основі нормативної навчальної програми розробляється робоча навчальна програма, яка є нормативним документом ВНЗ освіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни, тематичний план, послідовність та організаційно-методичні форми її вивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи за відповідними модулями, засоби і форми поточного і підсумкового контролю, пакет документів для його здійснення, перелік рекомендованої літератури.
|
|
|
Пропонуємо рекомендації щодо проектування модульної навчальної програми, які базуються на основних принципах побудови навчальної програми:
Ø відповідність змісту освіти сучасним досягненням наук, техніки і культури;
Ø відповідність соціальним цілям підготовки фахівців;
Ø наступність у вивченні навчальних дисциплін;
Ø генералізація навчального матеріалу довкола провідних ідей і наукових теорій;
Ø розвантаження програм від другорядного матеріалу;
Ø забезпечення взаємозв’язку науки і практики;
Ø забезпечення взаємозв’язку між навчальними дисциплінами, тощо.
При конструюванні навчальної програми згідно модульно-кредитної системи навчання слід спиратися на вище наведені принципи та використовувати наступні:
· модульності, сутність якого базується на основній ідеї модульного навчання – використання в процесі навчання модулів як основного засобу засвоєння студентами дози навчальної інформації. Принцип модульності є виявом індивідуалізації навчання, адже забезпечуються найбільш сприятливі умови для кожного студента щодо темпу просування у навчанні, реалізації кожним з них цілей навчання;
· структурування змісту, що означає поділ навчального матеріалу в межах модуля на структурні елементи, перед кожним з яких висувається конкретна дидактична мета, а зміст навчання надається в обсязі, який забезпечує її досягнення. Зміст модуля структурують на навчальні елементи, яким відповідають конкретні дидактичні цілі. Кожен навчальний елемент повинен логічно співвідноситися з конкретним елементом професійної діяльності.
Модульний варіант програми конструюється за наступною схемою:
1. Зміст навчальної дисципліни розподіляється на модулі, які мають конкретну мету і завдання вивчення.
2. Модуль охоплює декілька тем (навчальних елементів), об’єднаних спільною логікою.
3. У модулях мають об’єднуватися теоретичні і практичні питання, повинні бути виокремлені головні, базові та допоміжні питання, обов’язкові для вивчення чи рекомендовані для ознайомлення або поглиблення вивчення.
4. Модульний варіант програми має окреслений перелік знань, умінь і навичок, необхідних для засвоєння в процесі аудиторних занять та самостійної роботи, визначати зміст і методи їх контролю та оцінювання.
5. Кожен модуль має змістовно пов’язуватися з попереднім та наступним. [34, с. 151].
Сучасний стан інформаційного забезпечення звів суть лекції до консультативно-оглядового означення проблеми та аналізу можливих напрямків її вирішення. Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти за основу навчання беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, виключно інформаційні, технології навчання. Як показують моніторинги, часто причиною неуспішності студента в сучасних умовах соціально-економічного, політичного, психологічного та побутового перевантаження є його невміння організовувати свою навчальну діяльність поруч із соціальною та побутовою зайнятістю. Тому завдання нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної та інших видів діяльності і чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та в позаурочний час. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів ідеї використання в навчальному процесі індивідуально-дослідних завдань (ІНДЗ).
Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) – є видом поза аудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується разом зі складанням підсумкового іспиту чи заліку з даної навчальної дисципліни. Мета ІНДЗ – самостійне вивчення частини програмового матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу і розвиток навичок самостійної роботи. Зміст ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота у межах навчальної програми курсу яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому. [9, с. 245].
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 10; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!