Перспективи вищої школи України в контексті Болонських угод.
Прагнення до європейської інтеграції суттєво впливає на всі сфери життєдіяльності Української держави, включаючи і вищу освіту. Наразі Україна чітко окреслила орієнтири на входження в освітній наполегливо працює над приєднанням до Болонського процесу. Відтак слід урахувати основні цілі Болонського процесу:
· побудова європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;
· посилення міжнародної конкурентоспроможності національних систем і в цілому європейської системи вищої освіти;
· досягнення та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;
· підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей;
· змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, фінанси та престиж.
Стояти осторонь цього процесу Україна не може, тому необхідно прогнозувати процес трансформації національної системи освіти, оптимально поєднувати накопичений зарубіжний та вітчизняний досвід. Цей процес має будуватися на наступних засадах:
1) Побудова оновленої системи освіти – повинна стати національною ідеєю, зміст якої полягає у збереженні і примноженні давніх освітніх традицій українців: руйнація того, до чого Європа тільки готується, вкрай недоречне. Натомість, поспішне, а не поступове входження в Болонський процес також не є виправданим [Освіта України. – №21 – 23 від 19 березня 2008 р. – С.7].
|
|
|
2) Оновлена система вищої освіти покликана виховувати громадянина держави Україна, всебічно розвинену особистість, для якої потреби у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня зі зміцнення своєї держави.
3) Розвиток національної системи вищої освіти має підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас важливо враховувати при цьому не менш важливі чинники – соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально-психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти України, пов’язана насамперед з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень.
4) Розвиток вищої освіти України слід розглядати у контексті тенденцій розвитку і досвіду світових освітніх систем. Зокрема, необхідно привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України і відповідність до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти і наповнити його новітніми технологіями; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем.
|
|
|
Наразі актуальними завданнями вищої школи України в контексті Болонських угод постають:
Ø Завершення переходу до динамічної двоступеневої підготовки фахівців.
Ø Упровадження системи академічних кредитів, аналітичної ECTS (від англ. – Europian Credit Transfer System – Європейська система пере зарахування кредитів – залікових одиниць трудомісткості).
Ø Упровадження в навчальний процес кредитно-модульної і модульно-рейтингової технологій навчання.
Ø Забезпечення дієвих внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю вищої освіти.
Нові моделі організації навчального процесу в національній вищій школі.
Обрані Україною шляхи модернізації вищої освіти аналогічні загальноєвропейським підходам.
Кредитно-модульну систему організації навчального процесу (КМСОНП) – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на використанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів), розглядають як засіб підвищення мобільності студентів під час переходу з однієї навчальної програми на іншу, включно з програмою післядипломної освіти.
|
|
|
За основу пропонується прийняти ECTS-систему, розроблену європейською комісією, що дозволяє особистості ефективно діяти в межах концепції “навчання упродовж усього життя”. ECTS передбачає покласти в основу обліку трудомісткості навчальної роботи студента кредити, які накопичуються (акумулюються) протягом усього терміну навчання студента і можуть бути перезарахованими в іншому навчальному закладі. ECTS-кредити відображають навантаження студента за відповідним курсом: семестр денного навчання відповідає 30, рік – 60 – кредитами ECTS, котрі присуджуються після завершення періоду навчання та складання іспитів. Розподіл ECTS-кредитів ґрунтується на офіційній тривалості циклу програми навчання. Загальне навантаження, необхідне для здобуття ступеня бакалавра, яке потребує 4 років навчання, дорівнює 240 кредитам.
Кредит – це також спосіб переведення в кількісну форму результатів навчання. Під результатами навчання розуміють комплекс умінь (що повинен знати, розуміти і спроможний виконати студент після завершення навчання) незалежно від тривалості навчання. ECTS-кредити можуть бути отримані тільки після завершення необхідної роботи і відповідного оцінювання досягнутих результатів навчання.
|
|
|
Історично початково ECTS (Європейська система пере зарахування кредитів) розроблена у 1989/1990 н.р. у формі пілотного 5-річного проекту, в якому брали участь 145 європейських вузів таких академічних напрямків: бізнес-адміністрування, хімія, історія, інженерна механіка та медицина. У подальшому практика ECTS була рекомендована до широкого використання ВНЗ Конференції Ради Європи “ Forum Conference of the Higher Education and Research Committee ” (Мальта, 1994), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнанням кваліфікацій у вищій освіті в Європейському регіоні, і підтримана низкою міжнародних професіональних неурядових організацій, наприклад, Європейською Асоціацією Міжнародної освіти ( European Association of International Education ), до якої входять представники більше 50 держав. [9, с. 186].
На сучасному етапі розвитку світової практики системи вищої освіти можна говорити про стійкий розвиток ECTS як основного інструмента інтеграційного процесу освітнього процесу: вже більше 1200 європейських вузів за 6000 навчальних програм використовують систему ECTS. Наприклад, Австрія, Франція, Німеччина , Італія, Угорщина, Словаччина та інші країни об’єднали введення двох циклів навчання з одночасним обов’язковим введенням ECTS. Інші країни, особливо ті, що знаходяться в Північній Європи, мають свої системи кредитів, достатньо сумісні з системою ECTS. Отже, у деяких країнах співіснують 2 системи. Однак, Данія та Норвегія вирішили повністю замінити свої національні системи кредитів системою ECTS. Навіть у країнах, де кредитна система не є обов’язковою, багато ВНЗ освіти використовують ECTS для пере зарахування кредитів (напр., Болгарія, Чеська республіка, Польща, Словені). Міністри освіти майже двох третіх із 46 країн заявили, що їхні ВНЗ освіти використовують систему ECTS для перезарахування кредитів. Приблизно 15% від цієї кількості країн використовують іншу систему кредитів, а в решті країн такої системи немає зовсім. Система ECTS широко використовується ВНЗ освіти Греції та Швеції (80%), Фінляндії та Польщі (82%), Австрії (84%), Румунії (87%), Норвегії (90%), Ірландії та Данії (93%). Системами кредитів, відмінними від ECTS, послуговуються ВНЗ освіти Великобританії (45%) та Туреччини (58%). [9, с. 225].
Згідно з додатком I Конвенції Ради Європи та ЮНЕСКО про визнання кваліфікації з вищою освітою “кредит – точно документована мінімальна умовна одиниця вимірювання “вартості” будь-якої зі складових навчальної програми, виконаної студентом під час навчання”.
Заліковий кредит – завершена задокументована частина (навчальної дисципліни, практики, курсового проектування тощо) навчання студента, що підлягає обов’язковому оцінюванню та зарахуванню. Залікові кредити містять модулі декількох видів навчальної діяльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу).
Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (ОПП), що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, практичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота, практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи).
Змістовий модуль – це система елементів навчальної дисципліни, поєднаних за ознакою змісту та за допомогою відповідних методів навчання.
Кожен ВНЗ розробляє власну кредитну-модульну систему, що є внутрішньої. Присвоєння студенту академічного ступеня відбувається після того, як він/вона накопичив/ла певну кількість кредитів. Проміжок часу, упродовж якого допускається процес акумулювання, є довільним, але з певними обмеженнями.
З метою контролю за якістю академічних досягнень студентів з використанням встановлених стандартів транснаціональної освіти запроваджується обов’язкове переведення оцінок національної школи до шкали ECTS.
| Сума балів за всі види навчальної діяльності | Оцінка | Оцінка за національною шкалою | |
| для екзамену, курсового проекту (роботи), практики | для заліку | ||
| 90–100 | А | відмінно | зараховано |
| 82–89 | В | добре | |
| 74–81 | С | ||
| 64–73 | D | задовільно | |
| 60–63 | Е | ||
| 35–59 | FX | незадовільно з можливістю повторного складання | не зараховано з можливістю повторного складання |
| 0–34 | F | незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни | не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
Деякі додаткові переваги та проблеми ECTS.
ECTS акумулює в собі переваги для різних суб’єктів ВНЗ.
Для ВНЗ:
· сприяє розвитку автономізації та відповідальності;
· відкриває нові можливості для співпраці;
· сприяє розвитку комунікативних зв’язків між ВНЗ;
· стимулює підвищення якості навчального процесу та організаційно-адміністративної діяльності;
· підвищує якість студентської мобільності.
Для професійно-викладацького складу ECTS забезпечує і підтримує:
· автономність і диверсифікацію;
· комунікативність;
· прийняття рішень з академічного визнання;
· покращує зміст навчальних програм;
· покращує якість навчального процесу та його результати.
Для студентів:
· розширює вибір для навчання за кордоном;
· дозволяє самим сформувати програму навчання;
· забезпечує сертифікацію процесу навчання в іноземному навчальному закладі;
· гарантує академічне визнання.
Недоліки:
· фрагментація знань;
· сегментація процесу навчання;
· зменшення значимості наукових досліджень у процесі навчання. [9, с. 228].
Одним із важливих положень Болонських угод є орієнтація вищих навчальних закладів на такий рівень знань, умінь і навичок випускників, які б забезпечили його конкурентоспроможність на європейському ринку праці. Для забезпечення визнання кваліфікації цей процес повинен бути спрощеним, що може підтверджуватися додатком до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО. Згідно Болонських угод запропоновано видавати такий додаток усім студентам, які закінчують ВНЗ після 2005 року. Міжнародний диплом єдиного для Європи зразка повинен визнаватися усіма роботодавцями Європи. У сукупності запропоновані Болонською угодою заходи сприятимуть забезпеченню привабливості європейської системи освіти, залученню до навчання в європейських університетах студентів з інших регіонів світу.
Входження системи вищої освіти України в європейський освітній простір передбачає її побудову з урахуванням принципів, які мають за основу університетську хартію, прийняту в Болоньї (Magna Charta Universitatum, 1998 р.), зокрема:
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!