Сутність системно-розвивального навчання
Термін „розвивальне навчання” запровадив наприкінці XVIII ст. Й.-Г.Песталоцці, який вважав розвиток особистості „всезагальною потребою людства”. система розвивального навчання має міцний науковий фундамент, закладений Д.Б.Ельконіним та В.В.Давидовим, а також міжнародним колективом дослідників, яким вони керували. Дану систему характеризують природність, системні якості, що можуть бути використані кожним творчим педагогом. Внаслідок застосування розвивального навчання у суб’єктів навчального процесу формуються змістовні пізнавальні інтереси, виразні риси теоретичного мислення, складається нова система цінностей, основними з яких є цінності пізнання, співробітництва, взаємодопомоги; розвивається творчий потенціал.Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив узагальнити наявні підходи до визначення сутності проблеми розвитку потенціалу майбутніх педагогів у навчальному процесі. Поняття „потенціал” (від лат. potentia - сила) тлумачиться як узагальнена здатність, можливість, сила; джерела, засоби, що можуть використовуватися для досягнення певної мети; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі [8, 5]. Таке розуміння потенціалу означає, що це багатовимірне поняття. Зокрема, М.С.Каган виділяє п’ять видів потенціалу, властивих особистості: гносеологічний – визначається обсягом і якістю інформації: знаннями особистості про зовнішній світ, природу та суспільство; аксіологічний – системою ціннісних орієнтацій; комунікативний – спілкуванням особистості; художній – художніми потребами особистості і тим, яким чином вони задовольняються; творчий – визначається вміннями і навичками, здібностями до дії [6]. Основними вимогами до організації навчального процесу, спрямованого на розвиток творчого потенціалу студентів у системі розвивального навчання, С.О.Сисоєва визначає: “ефективне використання навчального часу для підвищення рівня знань, умінь і навичок студента; розвиток творчого мислення студентів та оволодіння ними навичками дослідницької діяльності; одержання студентом нових ідей і результатів, узагальнень (як об’єктивно нових, так і суб’єктивно нових); прояв індивідуальних досягнень у когнітивній сфері; створення власного досвіду професійної діяльності і апробація його на практиці” [10, 269]. На основі аналізу сутності системи розвивального навчання можна зробити висновок, що саме така організація процесу навчання містить значні можливості і спроможна забезпечити формування творчого потенціалу особистості студентів, розвиток їхніх здібностей.
Ефективність використання проблемного навчання у вищій школі
Проблемне навчання — це така організація процесу навчання, сутність якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, вирізненні та вирішенні студентами проблем. Особливістю проблемного навчання є також те, що воно змінює мотивацію пізнавальної діяльності: провідними стають пізнавально-спонукальні (інтелектуальні) мотиви. Інтерес до навчання виникає у зв'язку з проблемою і розгортається у процесі розумової праці, пов'язаної з пошуками та знаходженням рішення проблемного завдання або сукупності завдань. На цих засадах виникає внутрішня зацікавленість, що перетворюється у чинник активізації навчального процесу та ефективності навчання. Пізнавальна мотивація спонукає людину розвивати свої схильності та можливості. Натомість формування мотивів — лише одне із завдань проблемного навчання, успішність якого визначається логікою та змістом діяльності студентів. У процесі розв'язання нестандартних завдань формується спеціальне мислення, яке, на думку С. Рубінштейна, "включається" лише для розв'язання цих завдань. Під час створення проблемних ситуацій слід дотримуватися певних умов: 1. Викладач дає студентам практичне чи теоретичне завдання, під час виконання якого вони мають здобути нові знання чи способи дій за темою. Це завдання: • базується на знаннях, що вже мають студенти; • знання, що необхідно засвоїти, мають містити невідому загальну закономірність чи спосіб дії, без з'ясування якої (якого) завдання виконати неможливо; • виконання завдання має викликати в студентів потребу в здобутті невідомих знань, тобто у них повинен з'явитися інтерес як мотив їхніх дій. Проблемне завдання, що ставиться перед студентами, має відповідати їх інтелектуальним можливостям: бути досить складним, але водночас можливим до розв'язання завдяки тим навичкам мислення, які сформовано у студентів, володінню ними узагальненим способом дій та достатнім рівнем знань. Пропонуючи проблемне завдання, викладач повинен ураховувати реальний рівень знань студентів. Як проблемні завдання можна застосовувати навчальні завдання, питання, практичні завдання, які ставлять студентів у проблемні ситуації. б. Проблемна ситуація з одного і того ж питання може створюватися різними типами завдань: коли необхідно теоретично пояснити певні реальні факти, що демонструються впродовж лабораторної роботи або висвітлені в літературі чи розповідаються викладачем; коли неможливо виконати практичне завдання за допомогою дій відомих студентам і виникає потреба в здобутті нових знань та способів дій. в. Якщо студенти, опинившись у проблемній ситуації, не змогли з неї вийти, викладач повинен сформулювати проблему, що виникла, вказати на причини, які привели до цього і пояснити навчальний матеріал, необхідний для розв'язання запропонованого завдання. У вищій школі розрізняють чотири основні форми проблемного навчання: • Проблемний виклад навчального матеріалу в монологічному режимі лекції чи діалогічному режимі семінару. • Проблемний виклад навчального матеріалу на лекції, коли викладач ставить проблемні питання, висуває проблемні завдання і сам їх вирішує, при цьому студенти лише уявно підключаються до пошуку рішення. • Частково-пошукова діяльність у процесі виконання експерименту, лабораторних робіт, під час проблемних семінарів, евристичних бесід. Викладач заздалегідь визначає проблему, вирішення якої спирається на ту базу знань, яку повинні мати студенти, тобто питання повинні викликати інтелектуальні утруднення у студентів і потребують цілеспрямованого мисленнєвого пошуку. • Самостійна дослідна діяльність, коли студенти самостійно формулюють проблему та розв'язують її (в курсовій чи дипломній роботі) з подальшим контролем викладача.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 760; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!