ЗМІСТ ГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ.

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 5Следующая ⇒

На першому аркуші графічної частини курсового проекту навести план гірничих робіт у кар’єрі на базі умовного родовища, при розкритих п’яти робочих горизонтах, на якому вказати:

– висотні позначки горизонтів гірничих робіт;

– систему капітальних траншей, згідно з прийнятою в проекті схемою розкриття;

– транспортні комунікації від поверхні до кожного екскаваторного вибою,

– виймальне обладнання у вибоях.

Рекомендований масштаб креслення – 1:2000, 1:5000.

На другому аркуші навести:

– характерний поперечний розріз умовного родовища з наведенням кінцевих контурів кар’єру (згідно з розрахунками, виконаними у 2 та 3 розділах розрахунково-пояснювальної записки) на якому згідно заданого варіанту напрямку пониження гірничих робіт вказати положення робіт в кар’єрі при розкритті принаймні чотирьох добувних горизонтів (чверть аркуша; рекомендований масштаб креслення – 1:1000, 1:2000);

– схему зарядів вибухових свердловин, схему комутації свердловин на блоці (чверть аркуша, рекомендований масштаб креслення – 1:100, 1:200);

– креслення робочої площадки в кар’єрі при роботі екскаватора торцевим та тупиковим вибоєм (план та переріз) – чверть аркуша; рекомендований масштаб креслення – 1:500;

– план та переріз відвалоутворення при транспортуванні розкривних порід автомобільним та залізничним транспортом (на кресленні з обраною схемою відвалоутворення вказати розміри) – чверть аркуша; рекомендований масштаб креслення – 1:500;

При виконанні креслень користуватись Додатками 2 та 3, в яких для наочності наведено приклади виконання графічної частини.

ПОЯСНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ РОЗДІЛІВ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Вступ.

Інформацію про сутність, особливості та перспективи розвитку відкритого способу розробки навести згідно літератури рекомендованої у п. 7 методичних вказівок.

Мета та задачі проектування наведені в п. 1 Методичних вказівок.

Коротку геологічну характеристику умовного родовища відобразити наступним чином (замість позначень у скобках підставити вихідні данні за варіантом – Додаток 4):

Родовище має форму покладу з нормальною потужністю (m_н, м), падінням (α,°), протяжністю (L, м). Відмітка денної поверхні (± Х м).

Будова товщі гірських порід в межах кар’єрного поля наступна:

– товща покриваючих поклад розкривних порід представлена м’якими та рихлими розкривними породами міцністю (f_н) та густиною (ρ_н, т/м³);

– корисна копалина представлена скельними породами міцністю (f_кк) та густиною (ρ_кк, т/м³);

– вміщуючі розкривні породи міцністю (f_рп) та густиною (ρ_рп, т/м³).

Проектна потужність кар’єру, що проектується дорівнює (А_кк, млн.т/рік), при проектних втратах корисної копалини (К_п, %), ширина кар’єру по підошві (Ш_д, м).

Розділ 1. Загальна організація відкритих гірничих робіт.

1) Знаходимо кінцеву глибину кар’єру за наближеним розрахунком:

де – горизонтальна потужність покладу;

– периметр кар’єра по підошві ( );

– площа кар’єру по підошві.

2) Обсяг запасів корисної копалини у проектних контурах кар’єру знаходимо за формулою (рис. 1):

де S₁ та S₂, відповідно, площа залишеної з висячого та лежачого боків корисної копалини при розташуванні підошви кар’єру всередині покладу:

; ,

де х – відстань від нижнього контуру кар’єра до лежачого боку покладу, яка визначається за формулою:

Рис. 1. Схема до розрахунку середнього промислового коефіцієнту розкриву.

3) Величина балансових запасів корисної копалини в контурах кар’єра дорівнює:

т.

4) Промислові запаси корисної копалини:

т.

5) Об’єм гірської маси в контурах кар’єра:

6) Об’єм розкриву в кінцевих контурах кар’єру:

7) Середній промисловий коефіцієнт розкриву:

8) Визначаємо орієнтовний термін експлуатації кар’єру з потужністю по корисній копалині, що дорівнює проектній:

9) Визначаємо об’єм наносів у контурах кар’єру:

де , м² – площа підошви наносів в контурах кар’єру,

а – ширина підошви наносів в контурах кар’єру,

– периметр наносів по підошві.

10) Визначаємо обсяг розкриву по вміщуючих скельних породах:

11) Визначаємо коефіцієнти розкриву кар’єру по наносах та скельних породах:

; .

12) Продуктивність кар’єра по наносах та скельному розкриву відповідно складе:

млн.т/рік; млн.т/рік;

13) Визначаємо місячну, добову та змінну продуктивність роботи кар’єру по корисній копалині, скельному розкриву та наносах. В загальному випадку обсяги корисної копалини та розкривних порід, що необхідно вийняти за визначений період роботи кар’єра визначаються режимом гірничих робіт, який, в свою чергу, визначається шляхом гірничо-геометричного аналізу кар’єрного поля (наприклад, на основі характерного геологічного розрізу покладу в межах кар’єрного поля). В даному курсовому проекті не ставиться мета обґрунтування режиму роботи кар’єру шляхом гірничо-геометричного аналізу, тому пропонується для подальших наближених розрахунків прийняти наступні параметри:

- робота бурової дільниці в ( = 2 або 3) зміни за добу по ( = 8 або 12 годин), виймальна транспортна та відвальна дільниці працюють в (2 або 3) зміни за добу по (8 або 12 годин);

- кількість робочих діб на рік = 350 (без врахування загальнодержавних свят) або = 280 (при зупиненні роботи кар’єру в зимній період).

Для зручності подальших розрахунків переводимо продуктивність кар’єру по корисній копалині, скельному розкриву та наносах в м³:

; ; .

Тоді місячна, добова та змінна продуктивність кар’єра по різновидах гірських порід складе:

; ; .

Розділ 2. Розкриття та система розробки умовного родовища.

Розкриття родовища полягає в забезпеченні транспортного зв’язку робочих горизонтів кар’єру з поверхнею шляхом проведення спеціальних гірничих виробок, якими на відкритих розробках частіше за все є траншеї. В окремих випадках для розкриття родовища можуть використовувати шахтні стволи або штольні.

При виборі способу розкриття враховується наступні чинники:

– елементи залягання родовища;

– інженерно-геологічні умови залягання родовища;

– гірничотехнічні умови.

Елементи залягання родовища, а саме: глибина, кут падіння та форма покладу суттєво впливають на спосіб розкриття. Горизонтальні та похилі пласти з неглибоким заляганням звичайно розкривають траншеями, які розташовуються за межами контуру кар’єру, тоді як похилі та круті поклади корисних копалин з великою глибиною залягання розкривають траншеями, які розташовуються по можливості у межах кар’єрного поля.

Інженерно-геологічні умови під час вибору способу розкриття родовища впливають головним чином на розташування капітальних траншей. Їх розташовують в найбільш стійких породах з найменшою обводненістю.

До гірничотехнічних умов, які впливають на розкриття кар’єрного поля, відносять: прийняту систему розробки та її параметри, обсяги переміщуваних вантажів та інше. При переміщенні гірських порід з кар’єру стрічковими конвеєрами або похилими канатними підйомниками родовище розкривають крутими траншеями, при використанні залізничного або автомобільного транспорту похил траншей звичайно невеликий (40 - 120‰). Похил крутих траншей може досягати 18 - 45º. Вони призначені для конвеєрних установок або канатних підйомників.

Траншеями називаються відкриті гірничі вироблення трапецієподібного перетину та значної довжини. З боків траншеї обмежені бортами, а знизу – підошвою. За призначенням розрізняють капітальні, розрізні та спеціальні траншеї.

Основними параметрами капітальної траншеї є її продовжній уклін, довжина та ширина знизу, кути укосів бортів та об’єм (Рис. 2).

Рис. 2. Загальний вигляд (а) та план (б) капітальної траншеї.

Капітальні траншеї – відкриті похилі гірничі виробки, призначені для розкриття робочих горизонтів та розміщення в них транспортних комунікацій.

Довжина капітальної траншеї L_т визначається її кінцевою глибиною та величиною поздовжнього похилу:

де Н – кінцева глибина траншеї (висота уступу), м; і – величина поздовжнього похилу, ‰.

Ширину траншеї знизу встановлюють згідно з параметрами прохідницького обладнання та способами проходки, а також в залежності від виду транспорту, кількості стрічок руху, схеми обміну транспорту при навантаженні у вибоях тощо.

Проведення траншей механічними лопатами з навантаженням у залізничний транспорт не завжди можна вважати доцільним: при нижньому навантаженні у вагони знижується ефективність роботи екскаватора та його використання у часі робочої зміни. Вказаного недоліку можна уникнути при навантаженні у залізничний транспорт, що розташований на верхній площадці уступу, але в цьому випадку траншею доведеться проходити пошарово, причому товщина кожного шару складатиме всього лише 3-4 метри.

Більш доцільним вважається при проведенні траншей механічними лопатами використовувати автомобільний транспорт з нижнім навантаженням, так як маневреність автосамоскидів забезпечує високу ефективність роботи екскаваторів.

Використання автотранспорту для проведення траншей може бути доцільним навіть тоді, коли він не використовується в процесі експлуатації.

Автосамоскиди під навантаження подають за наступними схемами (рис. 3):

Рис. 3. Рекмендовані для курсового проектування схеми подання автотранспорту під навантаження при проведенні траншей.

Ширина траншеї по підошві у цьому випадку складе:

– при кільцевій схемі розвороту автосамоскидів (рис. 3а);

– при тупиковій схемі подання автосамоскидів під навантаження (рис. 3б),

де та – відповідно довжина та ширина автосамоскида, м;

– радіус його розвороту, м;

С – зазор між автосамоскидом та бортом траншеї (2-3 м).

Кути укосів бортів капітальних траншей приймають в залежності від терміну служби траншей та властивостей гірських порід. Кут укосу траншеї, яка пройдена у м’яких, щільних та напівскельних породах, приймається не більше величини кута природного укосу, а у скельних породах – до 50 - 65º.

Розрізна траншея є продовженням капітальної траншеї (Рис. 4). Її проводять на кожному горизонті для створення початкового фронту робіт на уступі. Після проведення розрізної траншеї один або обидва її борти розробляють і по мірі розвитку гірничих робіт на уступі розрізна траншея як гірнича виробка перестає існувати.

Розрізну траншею проводять горизонтально або з невеликим похилом (3 - 5º)для стікання води. Глибина розрізної траншеї дорівнює висоті уступу який готується до роботи, довжина її залежить від довжини фронту робіт на уступі, а ширина знизу визначається параметрами прохідницького обладнання і способом проходки. Кут укосу розрізної траншеї приймається рівним куту укосу уступу.

Об’єм капітальної (в’їзної) траншеї визначається за формулою:

Об’єм розрізної траншеї визначається як об’єм прямої призми, у підставі якої лежить трапеція:

де – довжина траншеї, м.

Рис. 4. Загальний вигляд (а) та розріз (б) капітальної та розрізної траншеї:

Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1552; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!