Правова охорона торговельної марки. Поняття та загальна характеристика торговельної марки



Поняття та загальна характеристика торговельної марки

У ринкових умовах поряд з комерційними найменуваннями важ­ливе значення мають знаки, слова і символи, що допомагають спо­живачам орієнтуватися в однорідних товарах і послугах різних фірм, одержувати найбільш якісні товари й уникати підробок. Таку функ­цію виконують знаки для товарів і послуг (за термінологією Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», далі — Закон[32]). У ЦК України для цих об'єктів права інтелектуальної влас­ності застосовується інший термін — «торговельна марка».

Відповідно до ст. 492 ЦК України торговельною маркою (далі — марка) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація по­значень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляю­ться (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляю­ться (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, ком­бінації кольорів.

Умови і обсяг правової охорони

Умови визнання позначень торговельними марками і, відповід­но, надання їм правової охорони визначаються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Правова охорона надається лише тій марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі. Необхідними умовами правової охорони марки також є: 1) здатність відрізнити дану марку від ін­ших марок та загальновживаної чи національної символіки (прин­цип відносної новизни торговельної марки); 2) дотримання прав ін­ших суб'єктів права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 6 цього Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які:

1) не мають розрізняльної здатності;

2) є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

3) вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

4) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо то­вару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

5) є загальновживаними символами і термінами;

зображують:

6) державні герби, прапори та емблеми;

7) офіційні назви держав;

8) емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

9) офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

10) нагороди та інші відзнаки.

Позначення, вказані в пунктах 1-3, 5, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають до­мінуючого положення в зображенні знака. Позначення, вказані у пунктах 6-9, можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це е згода відповідного компетентного орга­ну або їх власників.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотож­ними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

1) знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстра­цію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг;

2) знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстра­ції на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

3) фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Уста­нови заявки щодо однорідних товарів і послуг;

4) кваліфікованими зазначеннями походження товарів, крім ви­падків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняю­ться, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими зазначеннями;

5) сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановлено­му порядку.

Не реєструються як знаки позначення, що відтворюють:

1) промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

2) назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецт­ва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагмен­ти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

3) прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Отже, торговельна марка може мати елементи, що охороняють­ся, та неохоронювані елементи. Об'єктами, що охороняються, мо­жуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольо­рів. Набуття права інтелектуальної власності на марку засвідчуєть­ся свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визнача­ється наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг.

Водночас набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Одержання свідоцтва можливе у разі подання відповідної заявки до Держдепартаменту з питань інтелектуальної власності (далі — Установи). При цьому в разі претензій кількох заявників на тотож­ні позначення право на свідоцтво отримує той із них, чия заявка має більш ранню дату подання або більш ранню дату пріоритету (за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відклика­на або не відхилена). Про право пріоритету слід заявляти окремо. Заявник, який бажає скористатися цим правом, подає до Установи заяву про пріоритет протягом трьох місяців після подання по­передньої заявки щодо свідоцтва. Дата пріоритету може встановлю­ватися за датою подання попередньої заявки на реєстрацію такої самої марки для товарів і послуг до Установи або до відповідного ор­гану держави — учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет). Дата пріоритету заявки на тор­говельну марку, що використана в експонаті, показаному на офіцій­них міжнародних виставках, проведених на території однієї з країн-учасниць Паризької конвенції з охорони промислової власності (ви­ставковий пріоритет), може бути встановлена за датою відкриття ви­ставки, якщо заявка надійшла до Установи впродовж шести місяців від вказаної дати. Також дата пріоритету заявки на торговельну мар­ку може встановлюватися за датою її міжнародної реєстрації відпо­відно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна.

Для одержання свідоцтва заявка має пройти процедуру експерти­зи, порядок якої встановлено законом. Експертиза має два етапи — формальний та кваліфікаційний. Якщо заявка пройде етап формаль­ної експертизи, тобто відповідатиме всім встановленим вимогам щодо її оформлення та оплати збору, тоді проводиться кваліфікацій­на експертиза по суті заявки. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєс­трацію знака. Відомості про реєстрацію та видачу свідоцтва мають бути опубліковані для широкого загалу. Законодавство нагадує про необхідність сплати зборів за дії, пов'язані з видачею свідоцтва, оскільки несплата тягне за собою відкликання заявки.

Зареєструвати торговельну марку можна також в іноземних краї­нах. Заявка на реєстрацію в іноземній державі подається відповідно до законодавства цієї країни, однак спочатку вона має надійти до Установи, а згодом пересилається до Міжнародного бюро інтелекту­альної власності і розглядається відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р[33].


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 569; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!