Захист права ін Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом



1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

 

Телектуальної власності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого пра­ва інтелектуальної власності. До цих прав можуть бути застосовані як загальні способи захисту цивільних прав, передбачені ст. 16 ЦК України, зокрема визнання права, припинення дії, яка його пору­шує, відшкодування збитків тощо, так і специфічні — лише для прав інтелектуальної власності. При цьому суд може постановити рішення про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних дока­зів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інте­лектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з пору­шенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшко­дування збитків за неправомірне використання об'єктів права ін­телектуальної власності. Розмір стягнення визначається відпо­відно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають суттєве значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

ТЕМА 2.

Авторське право

1. Поняття і об'єкти авторського права.

Суб'єкти авторського права.

Види прав автора

а) особисті немайнові права автора;

Б) майнові права автора.

4. Право слідування, як одне з важливих майнових прав автора

Обмеження виключних авторських прав

Строк дії авторського права

Вступ до тем про авторське і суміжні права

Регулюванню авторських і суміжних прав у ЦК України присвя­чені глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)» і глава 37 «Право інте­лектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та про­граму (передачу) організацій мовлення (суміжні права)». Детально положення кодексу розкриті у спеціальному Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. (в редакції Закону України від 11 липня 2001 р. № 2627-ПІ). Джерелами ав­торського права є також інші закони з різних напрямів наукової, літературної і художньої творчої діяльності, що були прийняті Вер­ховною Радою України за останні десять років. Серед них — Основи законодавства України про культуру (1992 р.)[2], закони України «Про інформацію» (1992 р.)[3], «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992 р.)[4], «Про науково-технічну інформацію» (1993 р.)[5], «Про телебачення і радіомовлення» (1993 р.)[6], «Про рекламу» (1996 р.)[7], «Про видавничу справу» (1997 р.)[8], «Про кінематографію» (1998 р.)[9], «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» (2000 р.)[10] та ін.

Важливими джерелами українського авторського права і суміж­них прав є міжнародні договори і угоди, зокрема Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 р.)[11], Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.)[12]. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фоно­грам (1971 р.)[13], Брюссельська конвенція про розповсюдження сиг­налів, що несуть програми, які передаються через супутники (1974 р.)[14]. Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.)[15]. Національне законодавство у сфері авторського права базується на принципі, зазначеному в ст. 5 Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права»: «Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встанов­лено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору».


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 260;