Управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав.



Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, а також через ор­ганізацію колективного управління.

Управління через повіреного здійснюється на підставі укладено­го з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, повірений діє у межах повноважень, переданих суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.

Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть дору­чати управління своїми майновими правами організаціям колек­тивного управління. Організації колективного управління створюю­ться суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи. Ці організації не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. На діяльність таких організацій не поширюються обме­ження, передбачені антимонопольним законодавством.

Законом допускається утворення окремих організацій, що управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, що управляють різними майновими правами в інтересах різних ка­тегорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлен­ня, примірники фонограм (відеограм), мають виплачувати організа­ціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть також дору­чати управління своїми майновими правами на колективній основі відповідним державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та ін­шими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Організації колективного управління можуть управляти на тери­торії України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іно­земними організаціями, у тому числі й про взаємне представництво інтересів, відповідно, доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кор­доном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

На основі одержаних повноважень організації колективного управ­ління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і су­міжних прав. При цьому організації колективного управління мають право вимагати від цих осіб винагороду за використання об'єктів ав­торського права і суміжних прав. Цю винагороду організації колек­тивного управління збирають, розподіляють і виплачують суб'єктам авторського права і суміжних прав, правами яких вони управляють.

В Україні система управління авторськими та суміжними права­ми ще перебуває у процесі становлення. Серед державних організа­цій можна назвати державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав», а серед організацій колективного управління правами — Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторсь­ких і суміжних прав «Оберіг». Однак відповідних ефективно дію­чих структур поки недостатньо, порівняно, наприклад, з Російською Федерацією, де є розгалужена система успішно діючих організацій, таких як Російська фонографічна асоціація, Російська асоціація музичних продюсерів, Російське товариство з суміжних прав, Російське товариство з управління правами виконавців.

Захист авторського права і суміжних прав у цивільно-правовому порядку

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторсь­кого права або суміжних прав передбачений цивільним, адміністра­тивним і кримінальним законодавством. Найчастіше, звичайно, за­стосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав. За захистом суб'єкти авторського права та суміж­них прав можуть звертатися в установленому порядку до суду та ін­ших органів відповідно до їх компетенції. Згідно із законом пору­шенням авторського права і суміжних прав, що дає підстави для су­дового захисту, є:

вчинення дій, що порушують особисті немайнові права суб'єк­тів авторського права і (або) суміжних прав;

піратство, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

• плагіат — оприлюднення чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

• ввезення на митну територію України без дозволу осіб примір­ників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фо­нограм, відеограм, програм мовлення;

• розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторсь­кого права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі;

• вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту ав­торського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, роз­повсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в елект­ронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів ав­торського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

Норми права, закріплені в ЦК України (ст. 432) та Законі Украї­ни «Про авторське право і суміжні права» (статті 50-53), забезпечу­ють особі, авторські або суміжні права якої порушені, широке коло можливостей щодо їх захисту. Право на пред'явлення позову є складовою права кожної заінтересованої особи на звернення до суду за захистом (ст. 4 ЦПК) та процесуальною гарантією конституцій­ного права на захист майнових і особистих прав та інтересів, що ви­никають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Так, при порушенні авторського права і суміжних прав потерпілий має право:

вимагати визнання та поновлення своїх прав;

• звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упу­щену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внас­лідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторсь­кого права і (або) суміжних прав, призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники тво­рів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

• брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виго­товленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторсь­кого права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України;

вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засо­бах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

вимагати від осіб, які порушують авторське право або суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у ви­робництві та розповсюдженні контрафактних примірників тво­рів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних за­собів захисту та про канали їх розповсюдження;

• вимагати вжити інших передбачених законодавством захо­дів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Якщо буде доведено, що авторське право або суміжні права особи порушено, суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої пору­шенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

• стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

• виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, ви­пуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних при­мірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та об­ладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтво­рення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення то­що, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

• вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) су­міжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у ви­робництві та розповсюдженні контрафактних примірників тво­рів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, що мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і мо­ральної шкоди, завданої власнику авторських або суміжних прав, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. До розміру збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а та­кож витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України. Також суд може постановити рішен­ня про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких вста­новлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушен­ням авторського права або суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, мат­риць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і облад­нання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів, фо­нограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єк­том авторського права або суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої пе­редачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а мате­ріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.У ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено способи забезпечення позову у справах про порушення ав­торського права і суміжних прав. Так, до завершення розгляду спра­ви по суті суддя одноособове має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є по­рушником авторського права або суміжних прав, вчиняти до вине­сення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтво­рення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на мит­ну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відео­грам, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.

Тема 3. Патентне право

 Поняття та джерела патентного права

Патентне право — це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охоро­ною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установ­ленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Існування патентного права і потреба в ньому обумовлені немож­ливістю прямої охорони результатів технічної чи художньо-конст­рукторської творчості інструментарієм авторського права. На від­міну від об'єктів авторського права, винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки як рішення практичних завдань можуть повто­рюватися, створюватися різними особами незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, пе­ревірку новизни і встановлення особливого режиму використання.

До джерел патентного права належать Конституція України (статті 41 і 54 щодо прав на результати інтелектуальної власності), ЦК України, Закон України «Про охорону прав на винаходи і ко­рисні моделі»[23], «Про охорону прав на промислові зразки»[24]. Джере­лами патентного права є також міжнародні угоди, зокрема Паризь­ка конвенція з охорони промислової власності (1883 р.) і Євразійсь­ка патентна конвенція (1995 р.).

Об'єкти патентного права

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні моделі і про­мислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Патентездатність — це властивість нововведення бути визна­ним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком у право­вому відношенні і, відповідно, одержати правову охорону. Не мо­жуть одержати правову охорону в рамках патентного права: від­криття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні про­грами; результати художнього конструювання; топографії інтег­ральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Винахід. Винахід — це технічне (технологічне) рішення, що отримує правову охорону лише у тому разі, якщо воно є новим, має винахідницький рівень і є промислове придатним для викорис­тання.

Найважливішою умовою патентоздатності винаходу є новизна. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що були загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Держдепартаменту з питань інте­лектуальної власності (далі — Установи). За загальним правилом пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Уста­нови заявки на винахід. Водночас пріоритет може встановлюватися за датою подачі першої заявки в державі, що є учасником Паризь­кої конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріо­ритет), якщо заявка на винахід надійшла до установи протягом два­надцяти місяців із зазначеної дати.

Крім новизни, винахід повинен мати винахідницький рівень. Це означає, що для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Промислова придатність означає, що винахід може бути вико­ристано у промисловості, сільському господарстві, сфері охорони здоров'я та інших сферах діяльності.

Винахід — це об'єкт патентного права, але, у свою чергу, теж має власні об'єкти, якими можуть бути: продукт, спосіб, спосіб застосу­вання раніше відомого продукту чи способу за новим призначен­ням. Об'єктом винаходу може бути пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо.

Корисна модель. Корисна модель — це конструктивне виконан­ня засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складо­вих частин. Правова охорона надається корисній моделі у разі, як­що вона є патентоздатною, тобто новою і промислова придатною. Корисна модель, як правило, стосується тих технічних нововведень, які за своїми ознаками дуже схожі на винаходи. Однак вони є менш значущими з точки зору внеску до рівня техніки, тому їх нерідко називають малими винаходами[25].

У законодавстві багатьох країн, де передбачається правова охо­рона подібних об'єктів, закріплені спрощені процедури видачі на них охоронних документів, які також нерідко називають малими патентами. Вони мають менший строк дії, за них сплачується мен­ше мито тощо.

У світовій практиці визначилася чітка тенденція щодо визнання за корисними моделями лише рішень щодо пристроїв, які належать суто до форми або конструкцій виробу. Тому, на відміну від винахо­ду, корисна модель не повинна мати винахідницького рівня. Коло об'єктів корисної моделі більш вузьке. Зокрема, об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок. Промисловим зразком є художньо-конст­рукторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Значення промислових зразків полягає у підвищенні споживчих якостей виробів їх конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Виріб має задовольняти потреби споживачів з естетичної точки зору, бути красивим, мати виразну форму, колір, відповідати моді тощо. Також він повинен мати певні ергономічні властивості — простоту і зручність у користуванні. Дані умови реа­лізуються за допомогою художнього конструювання (дизайну). Зміст промислового зразка складає не технічне рішення, як у винаходу або корисної моделі, а художньо-конструкторське рішення виробу, що формує його зовнішній вигляд: автомобіля, літака, телевізора, іграшки тощо.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Правова охорона надається промисловому зразку, що є новим і промислова придатним.

Новизна визнається у разі, якщо сукупність суттєвих ознак про­мислового зразка не стала загальнодоступною у світі до дати подан­ня заявки до Установи, тобто промисловий зразок повинен мати світову новизну, обумовлену датою пріоритету промислового зразка за датою надходження заявки на нього до Установи.

Промислова придатність — це можливість багаторазового відт­ворення промислового зразка виготовленням відповідного виробу. Не визнається промисловим зразком виріб, який може бути здійсне­ний лише в індивідуальному виробництві.

Не можуть одержати правову охорону як промислові зразки: об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подіб­них їм речовин тощо. Особливості охорони прав на віднесені до дер­жавної таємниці промислові зразки визначаються спеціальним за­конодавством України.

Суб'єкти патентного права

Суб'єктами патентного права є автори винаходів та корисних мо­делей (винахідники), а також автори промислових зразків, які є фізичними особами. Суб'єктами можуть бути патентовласники — фізичні та юридичні особи, які не є авторами, однак одержали окре­мі патентні права за законом або договором.

Закон не обмежує виникнення права авторства й інших патент­них прав досягненням фізичними особами визначеного віку. Від віку залежить лише можливість самостійного здійснення патентних прав. Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди своїх закон­них представників, здійснювати свої патентні права лише після до­сягнення 14 років (п. 2 ст. 32 ЦК України). Іноземні фізичні та юри­дичні особи користуються правами нарівні з фізичними і юридични­ми особами України відповідно до міжнародних договорів України.

До кола патентовласників, які не є авторами об'єктів промислової власності, належать фізичні і юридичні особи, які одержують патентні права на основі закону чи договору, в тому числі правона­ступники авторів винаходів, корисних моделей і промислових зраз­ків. До даної групи належить і держава.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 8 Закону України «Про охорону прав на про­мислові зразки» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) чи, відповідно, промисловий зразок має робото­давець винахідника.

Однак згідно зі ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуаль­ної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юри­дичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Становлення правового регулювання відносин, пов'язаних із службовим винахідництвом, — одна з найбільш, важливих тенден­цій у розвитку сучасного патентного права. Проблема службових винаходів має розглядатися як пошук справедливого поєднання ін­тересів автора, творчість якого призвела до створення винаходу, та роботодавця, матеріальний внесок якого забезпечив його створення. Так, з одного боку, підприємцям, які мають можливості викорис­тання винаходу в різноманітних формах, забезпечуються сприятли­ві умови для привласнення винаходів, створених службовцями. З іншого боку, службовці — автори винаходів мають право на вина­городу за використання їхніх винаходів[26].


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 165; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ