Питання для самопідготовки і самоконтролю знань. 1. Сутність сегментарної структури ринку фінансових послуг.
1. Сутність сегментарної структури ринку фінансових послуг.
2. Види діяльності оферентів на ринку фінансових послуг та
сфера їх застосування.
3. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників грошового ринку.
4. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та
учасників валютного ринку.
5. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та
учасників ринку капіталів.
6. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та
учасників ринку цінних паперів.
7. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та
учасників страхового ринку.
8. Структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та
учасників ринку дорогоцінних металів і каменів та інших
об’єктів реального інвестування.
5.4. Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань
- Особливості функціонування ринку фінансових послуг у післякризовий період.
- Використання інструментів грошового і фондового ринку для залучення заощаджень.
- Етапи становлення і розвиток валютного ринку в Україні.
- Законодавче регулювання діяльності фондового ринку в Україні.
- Особливості, стан і перспективи розвитку ринку капіталів в Україні.
- Особливості, стан і перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
Термінологічний словник
Сегментарна структураринку фінансових послуг - система окремих самостійних складових ринку фінансових послуг (сегментів), що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак.
|
|
|
Грошовий (монетарний) ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження.
Інструменти грошового ринку - векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року.
Валютний ринок - це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют.
Ринок капіталу є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання.
Ринок цінних паперівявляє собою сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами.
|
|
|
Страховий ринокявляє собою сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова послуга.
Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об’єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т.п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності.
Література:1, 2; 3; 4; 5; 14; 16; 18; 20; 22; 23.
ТЕМА 6. Інфраструктура ринку
Фінансових послуг
Методичні поради до вивчення теми
Поняття ринкової інфраструктури та інфраструктури ринку фінансових послуг.Фінансово-економічний механізм ринку фінансових послуг передбачає наявність об’єкта управління – інфраструктури ринку. Перехідний характер української економіки зумовлює необхідність формування розвиненої ринкової інфраструктури, яка забезпечуватиме нормальне функціонування економіки країни. Для чіткого розуміння поняття «інфраструктура фінансового ринку» проаналізуємо методологічні підходи щодо трактування економічної сутності базових понять: «інфраструктура», «ринкова інфраструктура».
|
|
|
Ряд вітчизняних вчених розглядають інфраструктуру як сукупність галузей господарства, що обслуговують виробництво і населення. Особливістю інфраструктури, на їх думку, є «гнучкість», що дозволяє їй швидко реагувати на зміни умов виробництва й життя населення.
Під ринковою інфраструктурою автори пропонують розуміти весь комплекс елементів і видів діяльності, які створюють організаційно–економічні умови для функціонування ринкового механізму. Об’єкти ринкової інфраструктури здійснюють правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у різних структурах, забезпечують фінансову підтримку, кредитування лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань, сприяють матеріально-технічному забезпеченню та реалізації продукції підприємств, регулюють рух робочої сили тощо.
Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність (в ідеальному випадку – комплекс) установ, організацій та інших суб’єктів сфери обігу, що забезпечують необхідні умови функціонування ринкової економіки у даній країні чи регіоні. Іншими словами, - це система установ і організацій (банків, бірж, страхових компаній, консультаційних та інформаційно-маркетингових фірм тощо), які забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку.
|
|
|
Залежно від сегментів ринку вона поділяється на інфраструктуру грошового ринку, валютного ринку, ринку капіталу, ринку цінних паперів, страхового ринку тощо.
Поняття інвестиційної інфраструктури включає найбільш важливі галузі економіки, установи і засоби, що безпосередньо забезпечують процес безперебійного здійснення інвестицій.
Таким чином, інфраструктура ринку фінансових послуг є комплексом установ і підприємств, що обслуговують безпосередньо його учасників з метою підвищення ефективності операцій, що виконуються ними. У складі цих суб’єктів інфраструктури ринку фінансових послуг виділяють наступні основні установи: фондові біржі, валютні біржі, депозитарій цінних паперів, реєстраторів цінних паперів, розрахунково-клірингові центри, інформаційно-консультаційні центри.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що вказані трактування «інфраструктури», «ринкової інфраструктури» та «інфраструктури ринку фінансових послуг» не можуть використовуватися без попередніх серйозних обумовлень.
По-перше, в сучасних умовах значення невиробничих галузей вже не можна зводити до виконання ними деяких допоміжних функцій типу «обслуговування». У розвинених країнах «третинний сектор» (сфера послуг у всій її різноманітності) перетворюється у провідну сферу зайнятості. Типовим прикладом можуть бути інформаційні системи, що пронизують усі сфери діяльності людства.
По-друге, необхідно відійти від галузевого підходу, що зводиться до виділення «головних» і «другорядних» галузей. Ринкова інфраструктура може бути правильно визначена на основі макроекономічного підходу, згідно з яким інфраструктура в ринковій економіці – це підсистема ринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечує функціонування взаємозв’язків між суб’єктами ринку; оптимізує рух фінансових потоків і носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо економіки країни.
По-третє, характеризуючи ринкову інфраструктуру, слід виходити із того, що на розвиток економіки впливають не тільки об’єктивні, але і суб’єктивні фактори, причому роль останніх постійно зростає.
Відомо, що фінансові ринки складаються з великої кількості різноманітних «каналів», за якими грошові кошти «перетікають» від власників заощаджень до позичальників. Ці канали можна поділити на дві основні групи. До першої належать так звані канали прямого фінансування, тобто канали, за якими грошові кошти переміщуються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників. Друга група – це канали непрямого фінансування. При непрямому фінансуванні грошові кошти, що переміщуються від домашніх господарств у напрямі фірм, проходять через особливі інститути, до числа яких відносяться, наприклад, банки, взаємні фонди, страхові компанії тощо; ці організації називаються фінансовими посередниками. Фінансові посередники є водночас інститутами інфраструктури фінансового ринку.
Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як з кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів.
У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Це інформаційні мережі та потоки, асоціації чи добровільні об’єднання, що представляють інтереси інших інститутів «знизу» (наприклад, Асоціація українських банків). А також інститути, що забезпечують зворотний зв’язок між суб’єктами ринкових відносин (наприклад, засоби масової інформації).
Під законодавчим елементом інфраструктури розуміють відповідну частину господарського законодавства, що регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку суб’єктів ринкових відносин. Власне, він задає «правила гри» в ринковій економіці.
Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність дотримуватись правил і закономірностей функціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.
З огляду на викладене, механізм, що здійснює переміщення потоків грошових фондів від населення до виробництва створюється завдяки розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг як певної автономної системи. Така автономність не є абсолютною, тому що в реальному житті ринок фінансових послуг не існує ізольовано від всієї економіки.
У сучасних умовах до інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг належать наступні структурні утворення (рис.6.1):
 |
Рис. 6.1. Елементи інфраструктури ринку фінансових послуг.
З іншого боку, розрізняють глобальну (на національному, світовому, міжнародному рівні) і локальну інфраструктуру фінансового ринку на рівні окремих регіонів (всередині країни або групи країн) та територіально-адміністративних утворень. Як суб’єкти діяльності інститути інфраструктури ринку фінансових послуг в ринкових умовах носять обслуговуючий характер щодо фінансового ринку і забезпечують його нормальне функціонування як на мікро-, так і на макроструктурних економічних рівнях, відображають внутрішній і зовнішній попит та пропозицію фінансових активів у рамках централізованої саморегулюючої системи глобальних та локальних фінансових ринків.
План практичного заняття
Питання для обговорення:
1. Поняття інфраструктури ринку фінансових послуг.
2. Організаційно оформлені ринки.
3. Розрахунково-клірингові установи.
4. Національна депозитарна система.
5. Інформаційно-аналітичні системи.
Практичні завдання:
1. Визначити переваги та недоліки сучасної інфраструктури ринку фінансових послуг.
2. Визначити спільні риси та відмінності в організації інфраструктури ринку фінансових послуг в Україні, Євросоюзі, США, Японії.
3. Ознайомитись з організацією діяльності Національної депозитарної системи України.
4. З’ясувати сутність і сферу застосування інститутів ринкової інфраструктури, наведених на рис.6.1.
5. Проаналізувати чинне податкове законодавство:
- як нормативну базу організації діяльності інститутів ринкової інфраструктури;
- як головну умову раціональної організації надання фінансових послуг. Зробити висновки, визначивши недоліки та основні напрямки удосконалення.
6. Сформулювати проблеми у сфері організації інфраструктури ринку фінансових послуг та визначити шляхи їх подолання.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 571; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!