Питання для самопідготовки і самоконтролю знань. 1. Дайте визначення поняття «інституційна структура ринку фінансових послуг».
1. Дайте визначення поняття «інституційна структура ринку фінансових послуг».
2. Поясніть порядок систематизації учасників і сегментів ринку фінансових послуг за інституційною ознакою.
3. Охарактеризуйте склад інституційних учасників ринку фінансових послуг.
4. Розкрійте зміст діяльності оферентів на ринку банківських послуг.
5. Розкрійте зміст діяльності оферентів на ринку послуг небанківських фінансових установ.
6. Поясніть особливості структури ринку фінансових послуг небанківських фінансових установ за складом інституційних учасників.
7. Охарактеризуйте функціональні сегменти ринку фінансових послуг.
8. Назвіть і охарактеризуйте учасників ринку цінних паперів як оферентів ринку фінансових послуг.
9. Охарактеризуйте основи діяльності оферентів страхового ринку.
10. Поясніть підходи до визначення інституційної структури ринку фінансових послуг..
11. У чому полягають завдання саморегулівних фінансових інститутів?
Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань
1. Інституційна структура ринку фінансових послуг та її вплив на організацію перерозподілу капіталу.
2. Ринок банківських послуг як визначальний елемент інституційної структури ринку фінансових послуг.
3. Розвиток альтернативних фінансових послуг небанківськими фінансовими установами.
4. Практична оцінка структури ринку фінансових послуг небанківських фінансових установ за складом учасників.
|
|
|
5. Сегментація інституційної структури ринку фінансових послуг.
6. Проблеми розвитку в Україні небанківських інституційних посередників.
7. Законодавче регулювання діяльності інституційних учасників ринку фінансових послуг.
8. Вплив світової фінансової кризи на діяльність інституційних учасників ринку фінансових послуг.
Термінологічний словник
Інституційна структура ринку фінансових послуг-це сукупність окремих складових ринку фінансових послуг, фінансові операції на яких здійснюються визначеними видами фінансових установ.
Торговельно-інформаційна система (ТІС)– це юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє електронною торговельно-інформаційною мережею, яка надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів і дозволяє торговцям цінними паперами укладати угоди, незалежно від місця перебування і без затримок у часі.
торговці цінними паперами – господарські товариства, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банки.
Брокер – фізична чи юридична особа, яка здійснює за визначену нагороду (комісію) продаж чи придбання цінних паперів за дорученням і за рахунок іншої фізичної чи юридичної особи.
|
|
|
Дилерська діяльність – укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу.
АндерРайтинг – це розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.
Саморегулівні фінансові установи- неприбуткові об’єднання учасників ринку, що здійснюють професійну діяльність з надання фінансових послуг, створені для захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку.
Література:1, 2; 3; 4; 5; 14; 16; 18; 20; 22; 23.
ТЕМА 5.Сегментарна структура ринку
Фінансових послуг
Методичні поради до вивчення теми
Сегментарна структураринку фінансових послуг - система окремих самостійних складових ринку фінансових послуг (сегментів), що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак.
Головною класифікаційною ознакою при характеристиці сегментарної структури ринку фінансових послуг виступають групи і види фінансових активів. Так, за основними групами фінансових активів даний ринок поділяється на:
- грошовий ринок;
- валютний ринок;
- ринок капіталів;
- ринок дорогоцінних металів;
- ринок цінних паперів (фондовий ринок);
- страховий ринок;
- ринок нерухомості.
Схематично сегментарна структура ринку фінансових послуг наведена на рисунку 5.1:
|
|
|
Рис.5.1. Сегментарна структура ринку фінансових послуг.
Поділ ринку фінансових послуг на окремі складові (сегменти) більш детально може бути здійснений за нижче наведеними ознаками.
За видами фінансових активів
1. Грошовий ринок:
- ринок короткострокових депозитно-позикових інструментів;
- ринок торговельно-комісійних операцій (факторинг);
- ринок грошових сурогатів;
- ринок короткострокового міжбанківського кредиту;
- ринок трансфертних операцій (касові та розрахункові операції);
- ринок вкладів у селенг.
2. Валютний ринок:
- ринок певних інвалют;
- ф’ючерсний ринок та ринок валютних опціонів;
- ринок валютних інвестицій;
- ринок дорогоцінних металів і каміння;
- ринок банківських металів (золота, срібла тощо).
3. Ринок капіталів:
- ринок середньо- та довгострокових фінансових інструментів;
- ринок середньо- та довгострокового міжбанківського кредиту;
- ринок кредитів для комерційних цілей та ін. банківських послуг.
4. Ринок цінних паперів:
|
|
|
- ринок корпоративних цінних паперів;
- ринок державних цінних паперів;
- ринок муніципальних цінних паперів;
- ринки інших видів цінних паперів та похідних інструментів ринку цінних паперів (деривативів).
5. Страховий ринок:
- ринок добровільного страхування майна;
- ринок добровільного особистого страхування;
- ринок добровільного страхування відповідальності;
- ринок обов’язкового страхування;
- ринок ануїтету.
6. Ринок нерухомості:
- ринок житла;
- ринок земельних ділянок під будівництво або для сільськогосподарського виробництва;
- ринок природних комплексів для експлуатації;
- ринок нерухомості для ведення підприємницької діяльності та нежитлових приміщень.
За сферою поширення
Міжнародний ринок фінансових послуг забезпечує рух фінансових активів та втіленого в них капіталу в межах світового простору; внутрішні ринки – лише в межах конкретних регіонів світу. Внутрішні ринку фінансових послуг в свою чергу поділяються на національні та регіональні ринки.
За принципами організації
Організований ринок фінансових послуг функціонує за певними правилами, що визначаються фінансовими установами – оферентами фінансових послуг та національним законодавством..
Стихійний ринок являє сферу надання фінансових послуг поза організованим ринком. У межах стихійного ринку реалізуються операції з обміну валютних цінностей, з надання коштів у позику, що здійснюються особами (як правило, фізичними), які не мають на таку діяльність відповідного дозволу.
За видами учасників
Учасниками ринку резидентів є громадяни України, суб’єкти господарювання – резиденти, державні органи України. Оферентами фінансових послуг на ринку резидентів є фінансові установи та суб’єкти господарювання, що зареєстровані та здійснюють діяльність на території країни відповідно до чинного законодавства України.
Учасниками ринку нерезидентів є фізичні та юридичні особи інших держав, які користуються послугами фінансових установ в Україні, а також іноземні фінансові установи, що здійснюють діяльність на території України відповідно до вимог українського законодавства.
Отже, суб’єкти ринку фінансових послуг виступають основним регулюючим елементом всіх операцій, які відбуваються на ринку фінансових послуг.
Надамо оцінку змісту, функцій та учасників кожного сегменту ринку фінансових послуг, поділеного в залежності від видів фінансових активів.
Так, структурно-функціональний аналіз грошового ринку включає наступні характеристики.
Грошовий (монетарний) ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження.
На грошовому ринку реалізуються короткотермінові депозитно-позикові та розрахункові операції з метою забезпечення руху оборотного капіталу суб’єктів господарювання, формування короткострокових ресурсів банків та небанківських фінансових установ, задоволення потреб фізичних осіб у нагромадженні та використанні поточних заощаджень.
Основними учасниками грошового ринку є суб’єкти господарювання та державні органи, що мають потребу у короткострокових позикових коштах; власники заощаджень, що володіють грошовими коштами, та фінансові установи, що забезпечують механізм взаємодії між власниками та позичальниками грошового капіталу.
Грошовий ринок виконує наступні функції (рис. 5.2):
Рис. 5.2. Функції грошового ринку.
Товаром, тобто об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку виступає грошовий капітал, що втілений у різноманітних високоліквідних фінансових інструментах.
Інструментами грошового ринку є векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання. Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року.
Таким чином, грошовий ринок, функціонуючи на об'єктивних ринкових засадах, створює можливість суб'єктам ринку здійснювати нагромадження грошових коштів за поточною процентною ставкою та забезпечує перерозподіл та використання акумульованих грошових коштів суб'єктами економічних відносин у короткочасному періоді.
Реалізація фінансових послуг на грошовому ринку забезпечує проведення учасниками ринку депозитних, вексельних, розрахункових операцій, операцій зі здійснення платежів у готівковій та безготівковій формах, обслуговування платіжних карток тощо.
Функціональний аналіз валютного ринку можна подати у такому вигляді.
Валютний ринок - це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют.
Інструментом обігу на валютному ринку є валюта. Згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю" до валютних цінностей належить як валюта України, так і іноземна валюта.
Термін "валюта" характеризується у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні валюта являє собою національну грошову одиницю та грошові одиниці іноземних держав. У широкому розумінні в поняття валютних цінностей окрім грошових одиниць іноземних держав включають фондові цінності (акції, облігації та інші), платіжні документи (векселі, чеки, акредитиви тощо), випущені в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина та метали платинової групи).
Національна валюта емітується національною банківською системою. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України; іноземна валюта емітується банківськими системами інших країн.
Колективна валюта - це особливі міжнародні грошові одиниці, емітовані міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.
Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країни або в міжнародних валютних одиницях (євро).
Основою визначення валютного курсу є купівельна спроможність грошової одиниці.
На стан валютного ринку та курс валюти впливають три групи факторів:
- стан економіки;
- політична ситуація в країні;
- ступінь довіри до валюти на національному та світовому рівні.
Конвертованість валюти - це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень.
За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:
- вільно конвертована валюта;
- частково конвертована валюта;
- неконвертована валюта;
- клірингова валюта.
Клірингова валюта - розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.
Основними функціями валютного ринку є (рис. 5.3):
Рис. 5.3. Функції валютного ринку.
Учасники валютного ринку. У валютних операціях беруть участь різні групи економічних суб’єктів, кожна з яких прагне задовольнити свій інтерес. Це продавці валюти, її покупці та посередники. Професійними учасниками валютного ринку в Україні є НБУ, уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ, фінансово-кредитні установи – нерезиденти, за наявності ліцензії НБУ, а також суб’єкти господарювання, що уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну валют. Інші учасники валютного ринку здійснюють валютні операції за посередництва професійних учасників ринку.
Наведемо структурно-функціональний аналіз ринку капіталу (кредитного ринку).
Ринок капіталу є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використання.
Об'єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові кошти, що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний процент. Формою руху позикового капіталу є кредит. І
Особливості позикового капіталу проявляються у таких аспектах:
ü на ринку позик цей капітал є товаром, що реалізується за певну ціну (позиковий відсоток);
ü на відміну від звичайного товару позиковий капітал відчужується від свого власника не назавжди, а лише на певний термін за умови повернення з позиковим відсотком.
Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи, які передають в користування позиковий капітал у формі кредитів та позик. Покупцями позикового капіталу є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах.
Основними джерелами позикового капіталу є грошові кошти, що вивільняються в процесі розширеного відтворення. Такими коштами є:
ü заощадження населення;
ü нагромадження підприємств і, держави;
ü частина оборотного капітану підприємств, що вивільняється за наявності надлишкових грошових потоків;
ü амортизаційні відрахування підприємств, що призначені для оновлення нематеріальних активів:
ü частина чистого прибутку підприємства тощо.
Таким чином, інструментами ринку позик є кредити та позики.
Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.
Розрізняють:
ü товарну форму кредиту;
ü грошову форму кредиту;
ü акцептну та авальну форми кредиту, що виступають як гарантії банку або іншої фінансової установи оплатити зобов’язання клієнта, коли останній не зможе цього зробити.
Значення ринку позик в економічній діяльності проявляється в таких аспектах (рис.5.4):
Рис.5.4. Значення ринку капіталів в економіці.
Суть ринку позик виявляється в таких його функціях (рис.5.5):
Рис.5.5. Функції ринку позик (капіталів).
Отже, основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитування, довірчі та гарантійні операції, що здійснюються банківськими та небанківськими фінансовими установами на користь клієнтів. Провідне місце серед цих послуг належить кредитуванню. Кредитні послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами: банками, кредитними спілками, лізинговими, факторинговими компаніями, ломбардами, іншими фінансовими установами. Вони мають на меті задоволення потреб суб'єктів ринку у додатковому капіталі.
Розглянемо структурно-функціональну характеристику ринку цінних паперів (фондового ринку).
Ринок цінних паперів являє собою сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами.
Функції ринку цінних паперів поділяють на загально ринкові і специфічні. До загально ринкових належать визначення ефективних умов вкладання інвестицій; одержання прибутку; інформування учасників про об’єкти торгівлі та участь у най; встановлення цін (котирувань) на цінні папери; розв’язання суперечок між учасниками; контрольна функція. Специфічними функціями фондового ринку є (рис.5.6):
 |
Рис.5.6. Функції фондового ринку.
Класифікація ринку цінних паперів здійснюють за рядом ознак. Так, за емітентами розрізняють ринок державних цінних паперів; ринок корпоративних цінних паперів; а також ринок цінних паперів іноземних емітентів.
За видами цінних паперів виділяють ринок акцій; ринок боргових цінних паперів; ринок похідних цінних паперів.
За способом торгівлі й роллю в економіці ринок цінних паперів поділяють на первинний і вторинний; за принципами організації – на біржовий і позабіржовий ринок; за сферою поширення – на регіональний, національний, міжнародний.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам
Класифікацію цінних паперів наведено на рисунку 5.7:
Рис.5.7. Класифікація цінних паперів.
Головне завдання фондового ринку полягає в акумулюванні вільних інвестиційних ресурсів та забезпеченні їх найбільш повного і швидкого переливу в інвестиції за допомогою випуску та обігу цінних паперів.
Структурно-функціональний аналіз страхового ринку включає наступні характеристики.
Страховий ринок являє собою сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова послуга.
Основними учасниками страхового ринку є страховики - оференти страхових послуг, страхувальники та застраховані особи, що користуються страховими послугами, а також страхові посередники, щозаймаються просуванням страхових послуг на ринку. Іншими учасниками страхового ринку є інститути його інфраструктури.
Основні функції страхового ринку наведені на рисунку 5.8:
Рис.5.8. Функції ринку страхових послуг.
Ринок дорогоцінних металів і каменів та інших об’єктів реального інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т.п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності.
На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) та дорогоцінного каміння основними видами прямих учасників фінансових операцій є:
– продавці дорогоцінних металів та каміння, якими можуть бути держава (реалізує частину свого золотого запасу); комерційні банки (реалізують частину своїх золотих авуарів); юридичні та фізичні особи (при необхідності реінвестування коштів, які раніше були вкладені в цей вид активів (засобів тезаврації). Склад продавців цього ринку вимагає в нашій країні відповідного нормативно-правового регулювання, пов’язаного з функціонуванням даного ринку;
– покупці дорогоцінних металів і каміння. Ними є ті ж суб’єкти, що і продавці (при відповідному нормативно-правовому регулюванні їх складу).
На відміну від монетарного золота, все інше золото, яке належить комерційним банкам, іншим установам, суб’єктам господарювання і приватним особам, система національних рахунків розглядає як товар, запаси матеріальних оборотних активів.
Передумовою успішного розвитку в Україні торгівлі дорогоцінними металами є виявлення і класифікація 236 родовищ золота. Серед найперспективніших - Мужиївське (Закарпаття), Травневе (Одещина), Нікопольське та деякі інші родовища. Проте наявність та кількість природних запасів жовтого металу не є обов’язковою передумовою розвитку ринку золота. Ні Великобританія, ні Швейцарія, де розташовані головні ринки світу, не є золотовидобувними країнами.
Кількість потенційних учасників ринку золота в Україні зменшилась, оскільки промислові підприємства скоротили випуск продукції, яка містить дорогоцінні метали. Сьогодні 95 % промислового споживання золота припадає на ювелірну промисловість. А це – 8 – 9 великих підприємств, решта – дрібні майстерні та фізичні особи, що мають дозвіл Міністерства фінансів України на роботу з дорогоцінними металами. Останні використовують здебільшого срібло. Запаси, які вдалося створити в Україні за рахунок переробки вторинної сировини, можуть цілком задовольнити потреби виробників.
На ринку нерухомості основні суб’єкти поділяються на учасників первинного і вторинного ринку нерухомості.
Продавцями на первинному ринку нерухомості виступають поодинокі будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинному продавцями є рієлторські фірми, приватні особи, що прагнуть покращити своє житлове або матеріальне становище, особи, що емігрують тощо. На вторинному ринку житла виділяється орендний сектор. Надання житла в оренду практикується як приватними власниками, так і муніципальною владою.
Покупцями житла виступають рієлторські фірми, юридичні та фізичні особи. Окрім продавців і покупців, інфраструктуру ринку житла утворюють агентства з нерухомості (рієлторскі фірми), оцінники житла, банки, що займаються кредитуванням та фінансуванням житлового будівництва, кредитуванням купівлі житла та іпотечними операціями, юристи, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю, страхові компанії, інформаційні (в тому числі рекламні) структури.
План практичного заняття
Питання для обговорення:
1. Характерні риси і особливості сегментарної структури ринку
фінансових послуг.
2. Суб’єкти, інструменти та функції грошового ринку.
3. Суб’єкти і функції валютного ринку.
4. Суб’єкти, інструменти і функції ринку позикового капіталу.
5. Суб'єкти та інструменти фондового ринку.
6. Суб'єкти та інструменти страхового ринку.
7. Суб'єкти та інструменти ринку дорогоцінних металів і
каменів та інших об’єктів реального інвестування
Практичні завдання:
- Обґрунтувати економічну доцільність існування сегментарної структури ринку фінансових послуг.
- Навести перелік і охарактеризувати сегменти ринку фінансових послуг.
- Провести порівняльний структурно-функціональний аналіз змісту, функцій та учасників кожного сегменту ринку фінансових послуг, поділеного в залежності від видів фінансових активів.
4. Схематично зобразити класифікацію грошового і валютного ринку.
5. Схематично зобразити класифікацію ринку капіталів.
6. Схематично зобразити класифікацію ринку цінних паперів.
7. Схематично зобразити класифікацію страхового ринку.
8. Критично оцінити зміст діяльності оферентів і достатність прав та обов’язків суб’єктів ринку фінансових послуг на окремих його сегментах.
9. Провести порівняльний аналіз стану розвитку окремих
сегментів ринку фінансових послуг за статистичними даними..
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 805; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!