Психіка людини і безпека життєдіяльності



Наукові засади безпеки життєдіяльності

Згідно з європейською програмою Form-ose, науки про безпеку пов’язані з: гуманітарними науками (філософія, теологія, лінгвістика та інші) природничими науками науками про людину науками про суспільство (соціологія, економіка) інженерними науками

Ці науки формують коріння генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. Стовбур цього коріння складають екологічні науки, наприклад, екологічна культура, а гілки цього дерева – це охорона праці, комунальна гігієна, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна безпека охорона навколишнього природного середовища.

 

Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності

Вивчення «Безпека життєдіяльності» складають два слова «безпека» і «життєдіяльність»

«життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність»

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від іншихздатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свогоскладу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування досередовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Тому життєдіяльність це властивість людини не простодіяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованогоіснування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людствазагалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

«безпека»такий стан людини, коли дія зовнішніх та внутрішніх факторів не призводить до смерті, погіршення функціонування та розвитку організму, свідомості, психіки та людини в цілому і не перешкоджає досягненню певних бажаних для людини цілей

Безпека життєдіяльності – це галузь знань та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів і заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуду та виробництва так і в умовах надзвичайних ситуацій.

 


 

Класифікація джерел небезпеки, небезпечні та шкідливі фактори

Джерела небезпеки

природні небезпеки (зсуви грунту, цунамі, повені і т.д.) 

техногенні небезпеки (створені людиною: ядерні реактори, підйомні крани і т.д.)

Соціально-політичні небезпеки (бродяжництво, наркоманія, тероризм, війна)

Джерело небезпеки –> небезпечна ситуація –> вражаючий фактор.

Вражаючі фактори – це такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків.

Негативний вплив на людину залежить від ступеня вираженості вражаючого фактору. Вражаючі фактори бувають шкідливі і небезпечні.

Шкідливі фактори – це такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті, як наслідок захворювання

Небезпечні фактори – це такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Шкідливі і небезпечні фактори поділяються на:

Фізичні фактори (машинні механізми, що рухаються; низька або висока температура або тиск; іонізуюче випромінювання і т.д.) 

Хімічні фактори

Біологічні фактори (тварини, рослини, мікроорганізми та їх токсини) 

Психофізіологічні (вимушена поза, емоційна напруженість, напруження аналізаторів (зорового, слухового)).

 

Основні визначення здоров'я

Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямом, структурою та змістом визначень поняття “здоров’я”. Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень сутності здоров’я людини, але і він є далеко не повним.

Взагалі “здоров’я” – це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів.

У преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я записано: “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”. Таке визначення поняття “здоров’я” є найбільш чітким, зрозумілим, повним і вміщує, насамперед, біологічні, соціальні та психологічні аспекти даної проблеми.


 

5. Рівновага в природному середовищі, поняття "сталого розвитку"

Виходячи з матеріалів Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (1992 р.), сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої власні потреби.Словосполучення “сталий розвиток” є перекладом з англійської мови: sustainabledevelopment означає дослівно “розвиток, що підтримується” (sustain – опора, підтримувати, витримувати).

Російською мовою перекладається як “устойчивоеразвитие”. Сталий розвиток має не лише екологічну складову, але й економічну й соціальну.

Приклади впровадження концепції:

Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень — щоб не погіршувати стан довкілля.

Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням якості ґрунту.Видобування корисних копалин (наприклад металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств, що не залежать від цього видобутку. Таким чином, щоб після вичерпання майбутні покоління (а часто й поточні) не мали економічних проблем.

У приватному сенсі — заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров'я, погіршене через виконувану роботу.

Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати поточну проблему, але й не призвести до погіршення стану здоров'я пацієнта у майбутньому, часто це включає і здоров'я наступних поколінь.

 

Психіка людини і безпека життєдіяльності

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек обумовлюється психофізіологічними якостями людини. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує дослід, залежать від безлічі різноманітних факторів та їх комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.


 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 781; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!