Завдання до самостійної роботи. 1.  Розкрийте основні положення еволюційної моделі культурно-історичного розвитку.



1.  Розкрийте основні положення еволюційної моделі культурно-історичного розвитку.

2.   Охарактеризуйте основні   положення теорії соціокультурної динаміки П. Сорокіна.

3.  Дайте характеристику циклічним схемам культурних змін.

4. Прочитавши наведений фрагмент з роботи П. Сорокіна „Кризис нашего времени”, визначте, чому пріоритетне значення Сорокін надає саме ідеаціональній культурі? У зв’язку з цим порівняйте цей тип культури з двома іншими. Чи вважаєте Ви, що кризу сучасної європейської культури можна подолати шляхом значного поширення цінностей ідеаціонального типу?

5. Розкрити зміст основних категорій синергетичного бачення розвитку. Проаналізуйте, як діє механізм соціокультурної динаміки з позицій синергетики.

6. Визначте корінну відмінність синергетичного підходу від лінійно-еволюційного.

 

Тема 4.  Класичні теорії цивілізацій

Зміст теми

4.1. Концепція культурно-історичних типів М.Я. Данилевського.

4.2. Філософія культури О. Шпенглера.

 4.3. Концепція „круговороту  локальних цивілізацій” А. Тойнбі.

Концепція культурно-історичних типів

М.Я. Данилевського

М.Я. Данилевський (1822-1885) – російський філософ, культуролог, автор концепції культурно-історичних типів, що була представлена в роботі „Росія  і  Європа”.    Спираючись  на  значний історичний  матеріал,    М.Я. Данилевський відмовився від ідеї про єдину лінію розвитку світової культури та переосмислив сутність культурно–історичного прогресу. Він заперечує загальновизнаний в історичній науці поділ світової історії на давню, середню та нову і пропонує власне бачення розвитку людства.     З   цією   метою   М.Я. Данилевський вводить у культурологічну теорію нове поняття – „культурно-історичний тип як самобутня цивілізація», що виражає собою своєрідну соціокультурну цілісність, автономне культурне утворення.            Кожний культурно-історичний тип, за М.Я. Данилевським, наділений певним своєрідним планом соціального, політичного, релігійного, наукового, художнього та історичного розвитку. Цивілізація, згідно з його концепцією, це пік розвитку, відносно короткий час, протягом якого народи виявляють свій духовний потенціал.

 Вивчаючи світову історію культури, він виділив ряд культурно–історичних типів: єгипетський, китайський, давньосемітський, індійський, іранський, єврейський, грецький, римський, аравійський, європейський. Мексіканську та перуанську культуру він вважав такими, що не завершили свій розвиток. Данилевський критично сприйняв ідею про особливе місце та роль європейського культурно-історичного типу в контексті буття світової культури, його виключного статусу як еталону для інших цивілізацій. На думку М.Я. Данилевського, в історії людства існували незалежні від європейської цивілізації культурно-історичні типи, які досягали значних успіхів у своєму культурному розвитку. Жодна із існуючих цивілізацій не може розглядатися як вища точка культурного розвитку; крім того, більшість цивілізацій досягли значних успіхів не в усіх сферах культури, а лише в одній або декількох. Так, наприклад, римська цивілізація досягла висот у сфері права та політики, а грецька – в естетичній сфері.

Данилевський зробив припущення, що життя цивілізації обмежене, один культурно-історичний тип змінює інший. Буття кожної цивілізації неповторне, деякі з них існували виключно ізольовано від інших, деякі проявили себе як „спадкоємниці” ранніх культурних традицій. Він вважав, що ізольованість не сприяє реалізації прогресивних ідей у культурі - саме ізольованість китайської та індійської культур стала підґрунтям східного традиціоналізму та консерватизму.

За Данилевським, історичне буття культури обумовлено такими періодами: етнографічним (відбувається формування народу, його мови); політичним (створюються атрибути державності); цивілізаційним (період розквіту творчої діяльності народу). Деякі з народів, на його думку, ще не досягли цивілізаційного рівня, наприклад слов’яни. У наші дні прийшов час для розвитку слов’янської раси в самобутній культурний тип.

М.Я. Данилевський у своїй роботі “Росія і Європа” сформулював п’ять основних законів виникнення, розвитку та загибелі культурно–історичного типу:

– будь-який народ, що належить до однієї мовної групи, утворює культурно-історичний тип, якщо він духовно здатний до історичного розвитку та пройшов стадію дитинства;

– для справжнього культурного розвитку народ повинен досягти політичної незалежності;

– основні засади одного культурно-історичного типу не передаються іншому типу; кожний культурний тип створює власні засади розвитку;

– цивілізація тільки тоді досягає розквіту, коли різні народи, які складають її, утворюють федерацію або політичну систему держав;

– розвиток культурно-історичних типів за своєю сутністю нагадує життя рослин, у яких період зростання є невизначеним, проте період цвітіння та період плодоносіння відносно короткі.

Заслуга Данилевського полягає в тому, що він одним із перших досліджував цивілізації під кутом зору їх множинності, а не в контексті розвитку   західноєвропейської     цивілізації.     Теоретичні    здобутки    М.Я. Данилевського були позитивно оцінені О. Шпенглером, який створив свою оригінальну концепцію локальних культур.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 306;