ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ
Опіки виникають під дією високих температур. Опіки від світлового випромінювання, полум'я, кип'ятку і гарячої пари називаються термічними, а від дії на шкіру і слизові оболонки сильних кислот і лугів, які спричинюють не тільки місцеве ураження, а й загальне отруєння організму, — хімічними.
Важкими є опіки від напалму та інших запалювальних речовин. Напалм прилипає до одягу і, продовжуючи горіти, вражає не лише шкіру, а й підшкірну клітковину та м'язи й утворює глибокі опіки.
Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла розрізняють чотири ступені опіків: легкий (І) — почервоніння шкіри; середньої тяжкості (II) — утворення пухирів; тяжкий (ІІІ) — змертвіння всієї товщини шкіри; надзвичайно тяжкий (IV) — обвуглювання тканин тіла.
При великих (понад 10—15% поверхні тіла) опіках II—III ступенів виникає важке загальне ураження організму — опікова хвороба, яка нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його довготривалість (24—72 години). Опікова хвороба характеризується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі водно-сольового обміну. Все це часто призводить до запалення легенів, ураження печінки, нирок, гострих виразок шлунково-кишкового тракту.
При опіках насамперед потрібно погасити одяг, якщо він горить, для чого на ураженого слід накинути пальто, ковдру тощо. Потім необхідно дати потерпілому вилити теплої підсоленої води. Обпечену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи і залишаючи на місці ті його шматки, що прилипли до тіла. Не можна розрізати або роздушувати пухирі, торкатись обпаленої поверхні руками, змазувати її жиром, маззю чи іншими речовинами. На опікову поверхню накладається стерильна пов'язка.
|
|
|
При великих опіках, які займають значну поверхню тіла, ураженого слід загорнути в чисте простирадло, вжити всіх необхідних заходів для запобігання шоку і терміново транспортувати його до медичного закладу.
9. 2.Поясніть дії по наданню першої допомоги при кровотечах.
Особа, яка надає допомогу, повинна вимити руки з милом, а якщо цього зробити не можна, обробити спиртом, одеколоном, горілкою, або змастити пальці йодом. Не можна промивати рану водою, доторкатися до неї навіть обробленими руками. Якщо рана сильно забруднена, то рекомендують протерти шкіру навколо неї тампоном – від рани на зовні.
Зсадини, уколи, мілкі поранення, які не кровоточать, необхідно змазати 5-%-м йодом або зеленкою і накласти на рану стерильну пов’язку, невеликі рани можна заклеїти пластиром, клеєм БФ-6, коллоднем, які дезінфікують рану і захищають її від забруднення. Перев’язочний матеріал потрібно брати так, щоб не доторкатися руками тої частини пов’язки, яку накладають на рану.
|
|
|
При накладанні пов’язки з підручного матеріалу, ту частину, яку накладають на рану – змащують йодом.
Якщо рана кровоточить, то накладається джгут, або перетискається вена чи артерії. При цьому потрібно пам’ятати, що кров витікає сталим струменем темно-червоного кольору з вен.
Якщо кров витікає окремими краплями і кровоточить сама рана – це капілярна кровотеча.
При пошкодженні артерії із рани витікає кров алого кольору у вигляді пульсуючого струменя.
Венозна і капілярна кровотечі зупиняються щільним накладанням на рану перев’язочного матеріалу. Для цього на рану накладають кусок стерильної марлі, потім шар вати і туго забинтовують.
Артеріальну кровотечу зупиняють накладанням пов’язки на артерію вище ушкодженого місця і якщо це не допоможе, то накладають джгут або закрутку. Для цієї цілі використовують резинову трубку, ремінь, хустинку, відрізок канату та інше. Артерію притискують джгутом вище місця поранення. При пораненнях кінцівок найбільш важливими місцями для притискання артерії є верхня частина бедра або плеча. При можливості перед накладанням джгута поранену кінцівку піднімають. Джгут накладають поверх одягу або підкладають під нього шматок матерії, бинтують кінцівку – щоб не пошкодити шкіру при затягуванні. Затягувати джгут можна тільки до зупинки кровотечі і тримати зимою 1- 1,5 години, літом 1,5 – 2 години, після чого джгут послабляється для відновлення кровотоку.
|
|
|
В складних ситуаціях – коли рана, що кровоточить знаходиться в паховій або підмишечній областях і джгут застосувати не можна, то в пах або під мишку вкладається валик з поролону, індивідуальний пакет, матерія, і якщо не має вивихів і переломів, максимально затискають кінцівку і прибинтовують (підв’язують) її до тулуба.
При пораненнях з переломами накладають шини. Вивихи і відкриті – мають право вправляти тільки лікарі-спеціалісти.
10. 2 Поясніть дії по наданню першої допомоги при пораненнях.
Раною називається пошкодження шкіри, слизової оболонки чи глибокої тканини, що супроводжується болем та кровотечею і має вигляд зяючого отвору.
Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені, розміжжені.
Вогнепальні рани виникають внаслідок кульового або осколкового поранення. Вони бувають: наскрізні, якщо є вхідний і вихідний ранові отвори в шкірі; сліпі, якщо куля або осколок застряє у тканині тіла; дотичні, якщо куля або осколок, пролітаючи по дотичній, пошкоджує і шкіру і м'які тканини тіла, але не застряє в них.
|
|
|
Різані й колоті рани мають невелику зону пошкоджень, рівні краї, стінки ран зберігають життєздатність, дуже кровоточать, менше піддаються інфікуванню. Колоті проникаючі рани при невеликій зоні пошкодження шкіри чи слизової оболонки можуть мати значну глибину і бути дуже небезпечними через пошкодження внутрішніх органів і занесення до них інфекції. Рубані рани бувають різної глибини, з удареними місцями і розміжженими м'якими тканинами тіла. Вдарені, рвані та розміжжені рани мають складну форму, нерівні, насичені кров'ю краї, змертвілі тканини, де створюються сприятливі умови для розвитку інфекції. Рвані рани є наслідком грубої механічної дії, що призводить до розриву шкіри; можливі відокремлення клаптиків шкіри, пошкодження сухожилля, м'язів і судин, значне забруднення. Вкушені рани завжди інфіковані слиною.
Всі рани, крім операційних, вважаються первісно інфікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із предметом, яким заподіяно рану, а також із пилом, землею, слиною, жалом, шматками одягу, повітря і при дотиках до рани руками. Потрапивши до рани, мікроби можуть викликати її нагноєння. Найнебезпечніші ті мікроби, що розвиваються в рані за умов відсутності повітря і спричиняють газову гангрену. Небезпечним ускладненням ран є зараження їх збудником стовбняка. Профілактика зараження рани – це її своєчасна і правильна обробка і якомога швидше накладання на неї антисептичної пов’язки для запобігання доступу мікробів.
Рани можуть бути поверхневими або проникаючими в порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину, глибоко в м’язову тканину. Проникаючі рани – найнебезпечніші.
Особа, що надає допомогу, повинна вимити руки з милом, а якщо цього зробити не можна, змазати пальці йодною настойкою. Не можна промивати рану водою, очищати її, доторкатися до неї навіть вимитими руками. Якщо рана сильно забруднена, можна тільки протерти шкіру навколо неї, від країв рани стерильною ватою чи марлею.
Зсадини, уколи, дрібні поранення, що не кровоточать, необхідно змазати 5 %-ною настойкою йоду або брильянтовою зеленню, і накласти на рану стерильну пов'язку. Невеликі поранення можна заклеїти смужкою пластиру, клеєм БФ-6, коллодієм, що дезінфікують рану і охороняють її від забруднення. Перев'язний матеріал варто брати так, щоб не торкатися руками тієї частини пов'язки, що накладають на рану.
При відсутності індивідуального перев'язного пакета можна використовувати для перев'язки чисту носову хустку або полотняну ганчірочку з обов'язковим змочуванням йодною настойкою місця, що ляже на рану.
Якщо рана кровоточить, то спосіб надання першої допомоги залежить від виду кровотечі. При ушкодженні вен кров випливає постійним струменем темно-червоного кольору. Якщо кров випливає окремими краплями і кровоточить сама рана — це капілярна кровотеча. При ушкодженні артерії з рани випливає червона кров у вигляді пульсуючої струменя.
Венозна і капілярна кровотечі зупиняють щільним накладенням на рану перев'язного матеріалу. Для цього на рану накладають шматок стерильної марлі, потім шар вати і туго забинтовують.
Найбільше небезпечна артеріальна кровотеча. Зупинити кров при такому пораненні можна накладенням пов'язки на артерію вище ушкодженого місця і, якщо це не допоможе, накласти джгут чи закрутку. Для цієї мети можна використовувати гумову трубку, мотузку, ремінь, хустку і т.д. Артерію притискають джгутом вище місця поранення у визначених крапках тіла (мал. 1). При пораненнях кінцівок найбільш важливим місцем для притиснення є верхня частина стегна чи плеча. Перед накладенням джгута поранену кінцівку піднімають. Щоб не ушкодити шкіру, джгут накладають поверх одягу або підкладають під нього шматок матерії.
Рис. 1. Артерії і місця їхнього притиснення для зупинки кровотечі:
1 - скронева; 2 - потилична; 3, 11 - сонна;
4 - пахвова; 5, 9 - стегнова; 6 - підколінна;
7 - задня великоберцова; 8 - артерія стопи; 10 - плечова.
Затягувати шнур потрібно тільки до зупинки кровотечі. Палять не можна залишати в затягнутому стані більш 1,5...2 год, інакше може наступити омертвляння кінцівки. За цей час необхідно доставити потерпілого в найближчу медичну установу.
У складних ситуаціях, коли рана знаходиться в стегновій чи паховій області і джгут застосувати не можна, то в пах чи під мишку вкладається шматок матерії, поролону чи іншого м'якого матеріалу. Потім максимально згинають кінцівку постраждалого (якщо немає вивихів чи перелому) і прив'язують її до тулуба.
11. 3.Обгрунтуйте дії при проведенні запобіжних заходів, рятувальних робіт, ліквідації наслідків НС при землетрусах.
Населення яке проживає в сейсмічне активних районах повинно знати правила поведінки на випадок повідомлення про можливість землетрусу.
Необхідно завчасно продумати порядок своїх дій в залежності від свого місця перебування (квартира, робота, вулиця, транспорт і ін.), щоб завчасно визначити найбільш безпечне місце, де можна було б перечекати поштовхи.
В будівлях такими місцями є пройоми капітальних стін, кути, що утворені ними, місця біля колон та під балками каркасів будівель.
В квартирі спальні місця необхідно розташовувати подальше від вікон та засклених перегородок. Над ліжками не повинно бути полиць з тяжкими речами картинами. Меблі розташовують так, щоб при падінні вони не закривали виходів. Люстри і все інше добре закріплюють. Забороняється тримати в квартирах легкозаймисті та отруйні речовини.
Рекомендується створити 3-5 денний запас консервованих продуктами питної води, а рюкзак тримати на видному місці. В рюкзак необхідно покласти аптечку з набором перев'язочних матеріалів та лікарських засобів.
Репродуктор радіотрансляційної мережі необхідно постійно тримати у включеному стані.
Якщо землетрус застав людину в будівлі, необхідно протягом 15-20 с вибігти на відкрите місце. Під час землетрусу забороняється користуватися ліфтом чи стояти біля будівель та високих стін.
Якщо не вдалося вибігти на вулицю необхідно триматися подальше від вікон, обличчя закрити руками або ж сховатися під стіл чи в шафу.
Якщо землетрус застав людину у транспортному засобі, краще не виходити, а залишатися там до кінця поштовхів. Після припинення поштовхів перевірити в квартирі справність електропровідної мережі, водо- та газопостачання. При наявності пошкоджень необхідно усунути всі несправності, до їх усунення забороняється користуватися відкритим вогнем. Слід пам’ятати, що після першого поштовху можливі більш слабкі повторні поштовхи.
Спускатися чи підніматися на верхні поверхи будівель необхідно обережно тому, що можуть бути пошкоджені сходи чи марші. На вулиці триматися подалі від напівзруйнованих будівель та не заходити до них.
Після закінчення поштовхів і стабілізації обстановки, картографується район враження, розробляється план ліквідації наслідків землетрусу та надання допомоги потерпілим та населенню в районі враження і в прилеглих районах, зонах евакуації потерпілих - розчищаються проходи до пошкоджених об’єктів, проїзди для транспорту, спецтехніки, карет швидкої допомоги, починається пожежегасіння та розбирання завалів, надання медичної допомоги потерпілим.
Після проведення першочергових робіт починаються відновлювальні і будівельні роботи в зоні враження з урахуванням особливостей даної зони.
12. 3. Обґрунтуйте дії при проведенні запобіжних заходів, рятувальних робіт, ліквідації наслідків НС при повенях.
Повені - це тимчасове обширне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річках, озерах чи на морі. Повені є наслідком сніготанення , сильна злив, вітрових нагонів води зі сторони моря в устя річок, а також під час руйнування дамб, гребель та інших гідротехнічних споруд чи захаращення русел льодом (весною) або шугою (осінню).
До особливого типу відносяться повені, що виникають внаслідок затоплення прибережних територій озер, морів та океанів при вітровому нагоні, сильних штормах, цунамі чи опусканні поверхні суші.
Нагоні повені на Україні виникають переважно при сильних вітрах на пологих ділянках узбережжя Азовського та Чорного морів. Нагоні повені дуже небезпечні в першу чергу своєю раптовістю, інтенсивністю, висотою хвилі та високим підйомом води.
Повені це найбільш розповсюджені стихійні лиха. На їх долю випадає біля40% всіх стихійних лих природного походження.
Масштаби розповсюдження річкових повеней в основному визначаються:
1. інтенсивністю та тривалістю танення снігових покровів;
2. рельєфом, розміром та формою річкового басейну та пойми;
3. видом та станом ґрунтів в басейні річок;
4. інтенсивністю, тривалістю та розподілом рідких опадів по території водозабору;
Повені на річках умовно поділяють на 4 типи :
- однопікові, характерні для річок з максимальним стоком від танення снігів на рівнинах;
- багатопікові, спостерігаються в гірських річках з максимальним стоком від танення гірських снігів та льодовиків;
- багатопікові на річках, що протікають в районах де випадають часті та сильні дощі, які формують максимальні витрати та об'єми стоку;
- багатопікові, характеризуються весняними повенями від танення снігу та сильних дощів в восени.
Повені залежно під терміну дії поділяються на короткострокові (від декількох годин до 1 - 2 неділь) та тривалі (понад 2 неділі).
В зонах затоплення розмиваються та змиваються ґрунти. Крім того погіршується санітарне - гігієнічний та санітарно – епідеміологічний стан обширних районів потерпілого регіону. Це спричиняє зараження та забруднення місцевості, внаслідок цього виникають спалахи різноманітних захворювань, що пов'язано в першу чергу з забрудненням питної води і т ін..
Для зменшення збитків від повеней розробляють профілактичні заходи, які складаються з регуляційних (пом’якшуючих) та превентивних від повеней.
Регуляційні заходи здійснюються безпосередньо на водозаборі: це будівництво греблі, водосховищ, дамб, а також реконструкція русла та поверхні водозабору. Ці будівельні роботи направленні на те, щоб пристосувати водний потік в період паводка до розмірів русло у відповідність з силою потік .а до розмірів русла чи привести русло у відповідності з силою потоку.
До превентивних заходів відносять: нормативне районування землекористування, плановий розвиток зон можливого затоплення, розробку особливих вимог при будівництві будівель та споруд в поіменних районах. Цей напрямок виходить з того, що в реальних умовах завжди приходиться терпіти якісь збитки від високої води, тому потрібно зробити все, щоб ці збитки були якої меншими.
Профілактичні заходи крім цього включають культивацію земель та вдосконалення практики землекористування на водозаборі, поглиблення спрямлення русел річок і ін..
Останнім часом збитки від повеней зростають тому, що темпи освоєння затопляємих територій випереджають темпи будівництва споруд для їх захист. Сума збитків від повеней значно перевищує суму ефекту від будівництва захисних споруд.
Для зменшення збитків від повеней запобіжні роботи поділяють на групи - довготривалі та такі, які організуються безпосередньо при загрозі затоплення.
Довготривалі заходи здійснюються в рамках загального комплексу водоохоронних заходів в басейнах річок, озер та морському узбережжі.
До організації безпосередніх робіт приступають за сигналом чи повідомленням гідрометеослужби. Повідомлення про стихійне лихо передається по радіо, телебаченню та іншим засобам зв'язку.
На підприємствах та установах після отримання сигналу організує цілодобове чергування відповідальних осіб та спеціалістів. При ускладнені обстановки, що мала місце на Україні весною 1996 р. залучалися формування цивільної оборони.
Рятувальні операції на випадок небезпечної повені включають: оповіщення, можливе переселення людей та матеріальних цінностей, використання засобів колективного та індивідуального захисту , проведення аварійно-рятувальних та ремонтно - відновлюваних робіт (обвідні канави, захисні вали). Виконують роботи по герметизації підвальних приміщень , ущільнюють закривають вікна та двері на перших поверхах. Проводять санітарне - гігієнічний епідеміологічні заходи, надають допомогу потерпілим. Населення яке підлягає евакуації повинно своєчасно прибути в призначені місця та мати з собою документи.
Якщо повінь відбулася, а люди не зуміли евакуюватися та знаходяться в зоні затоплення необхідно вивезти на човнах. катерах, паромах. Для цієї мети можна також індивідуально використовувати все те , що здатне утримати людину на воді (бочки, щити, автомобільні камери і ін.).
В човен заходити необхідно по одному, ступаючи на середину настилу. Під час руху забороняється мінятися місцями чи сідати на борт човна. Ніс човна необхідно тримати перпендикулярно хвилі. Після причалювання один. виходить на берег і тримає човен за борт поки всі люди не вийдуть на сушу.
Коли людина опинилася в воді їй не слід впадати в паніку, необхідно зорієнтуватися в обстановці та пливти не проти течії, а під кутом до найближчої незатопленої ділянки. Коли людина опинилася в місці з великою кількістю водоростей, трави необхідно уникати енергійних та поривчастих рухів, щоб стебла не опутували ноги та руки. Необхідно лягти на спину та рухатися по поверхні води, спокійно працюючи ногами.
Якщо людина втратила можливість пливти їй необхідно надати термінову допомогу. До людини, що тоне краще підпливати зі сторони спини. Взяти її за голову, руки чи одяг, повернути обличчям вверх та пливти до берега, працюючи вільною рукою та ногами.
Якщо допомога надається при наявності човна необхідно наближатися до людини яка терпить лихо проти течії, коли є вітер - то проти вітру та хвиль. Витягувати потерпілого з води необхідно краще всього зі сторони корми. Після доставки потерпілого на берег йому надають медичну допомогу.
Ефективність рятувальних операцій визначається швидкістю підйому рівня води, тривалістю інтервалу між початком та піком повені, а також часом стояння високого рівня.
13. 3. Обґрунтуйте дії при проведенні запобіжних заходів, рятувальних робіт, ліквідації наслідків НС при зсувах.
Природні стихійні явища, що руйнують гори - вітер, вода, коливання температури, породжують - обвали і зсуви, котрі істотно змінюють природний вигляд того чи іншого району.
Обвали і зсуви відбуваються за короткі відрізки часу ( хвилини, секунди). Вони бувають на крутих чи обривистих схилах, переважно весною. Зсуви сходять з менш крутих схилів. Рухаються плавно, спокійно протягом годин, днів, місяців і навіть років.
Зсуви виникають тоді коли порушується рівновага земляних мас, яка може викликатися різноманітними причинами.
Найбільші вогнища зсувів на території України зафіксовані по правобережжю Дніпра, на чорноморському узбережжі (район Одеси), в деяких Південного Криму, в Закарпатті та Чернівецькій області
Зсуви формуються переважно на ділянках зложених водостійкими та водоносними породами ґрунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід, переваж-но в умовах зволоження, перевищує сили зчеплення ґрунтів.
Зсуви можуть руйнувати населені пункти, пошкоджувати транспортні комунікації, трубопроводи, лінії зв'язку та електропередач, гідротехнічні споруди. Можуть перекрити долину та утворити завальне озеро чи спричинити повені.
Зсуви - це зміщення вниз по укосу під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір. річок, озерних та морських терас.
Цей процес складається з зсувів, видавлювання, в'язкопластичних зсувів, гідродинамічного виносу раптово розріджених мас та зсувів складногомеханізму.
Зсуви обумовлюються геологічними, геоморфологічними, гідрогеологічними , сейсмотектонічними, кліматичними та гідрометеорологічними особливостями території країни.
Причинами зсувів є: підмив порід водою, послаблення їх міцності внаслідок перезволоження опадами та підземними водами , систематичні силові чи/ ударні дії, нерозумна господарська діяльність і т. ін..
Основний вражаючий чинник при зсувах - це раптове зміщення по схилах великих мас ґрунтів, що може призвести до жертв, руйнування будівель споруд, комунікацій, перекриттю русел річок, порушення землекористування і т. ін..
Найбільш негативні наслідки зсувів спостерігаються в населених пунктах та при перекритті русел річок, що обумовлює затоплення великих територій.
Інтенсивність зсувів обумовлюється активністю збудників цих процесів: природних землетрусів, вулканічної діяльності, опадів, поверхневого стоку і ін.; антропогенних - нераціонального природокористування, вирубки лісів на схилах, будівництва гідротехнічних та портових споруд, гірських розробок і ін.
Найважливішою характеристикою зсуву є відстань яку він проходить до повної зупинки. Ця відстань залежить від механізму процесу, глибини залягання ковзання, потужності та розмірів зсуву, а також швидкості його руху.
Залежно від кількості опадів і поверхневого стоку матеріал зсуву може трансформуватися у рідку масу, що суттєво змінює його структуру та збільшує відстань його просування. В насиченому водою поверхневому шарі можуть переважати грязьові потоки, які пересуваються залежно від характеру, висоти та матеріалу схилу на десятки кілометрів.
Частота утворення та сходу зсувів буде залежати від часу необхідного для накопичення рихлого ґрунту чи скельних порід та сили, яка перевищує міцність матеріалу чи стає більшою за його опір зсуву (сколюванню).
Сходження зсувів може тривати від декількох секунд (обвал) до декількох років і залежить: від рельєфу, крутизни, висоти та експозиції схилів, типу, характеру та сили початкового зміщення, виду, щільності та водонасиченості породоутворюючого матеріалу, гідрогеологічних та гідрометеорологічних умов, а головне від швидкості зміщення.
Прогнози сходження зсувів можуть бути довгостроковими, на найближчий рік, короткостроковими та екстреними.
Найбільше достовірними є екстрені та короткострокові прогнози сходу зсувів. Екстерні прогнози називають ще екстреним оповіщенням. Воно робиться за декілька годин чи навіть хвилин до початку сходу зсуву для того, щоб уникнути людських жертв, аварій чи катастроф.
Прогнозування зсувів - це дуже складний процес навіть при постійному геодезичному спостереженні, яке десятки років проводиться в Карпатах на трасі розташування нафтопроводу "Дружба". Ці спостереження не дають можливості з достатньою ймовірністю визначити на якій власне стадії може виникнути прискорення руху зсувної маси до критичного рівня. До того часу, коли настає ця стадія, вже пізно буває впливати на розвиток процесу.
Прогнозування повинно базуватися на даних спостережень за цілим рядом параметрів: напругами в ґрунті на глибинах, змінами маси та щільності ґрунтів і т. ін..
Вибір профілактичних заходів впливу на зсуви залежить від топографії зсувної ділянки, її доступності, наявних матеріалів та обладнання, а також місця на якому можна проводити роботи по закріпленню схилів.
Профілактичні заходи умовно можна поділити на дві групи: пасивні та активні.
До першої групи відносять роботи охоронно-обмежувального виду: заборона підрізки чи підсипки зсувних схилів, будівництва на схилах споруд, ставків, водойм, проведення вибухових робіт та гірських розробок, охорону дерево-чагарникової та іншої рослинності і т. ін..
До другої групи відносять заходи, що пов'язані з влаштуванням інженерних споруд підпірних конструкції, стін, пальових рядів і т. ін..
Для вимушеного розміщення об'єктів великої маси в потенційно небезпечних зсувних зонах проектуються та розробляються захисні заходи. Ці заходи зводяться до того, щоб за допомогою протизсувних споруд значно підвищити коефіцієнт стійкості, усунути чи зменшити можливу небезпеку.
З виникненням небезпеки здійснюють рятувальні заходи. Вони складаються з оповіщення засобів масової інформації, місцевих органів влади, адміністрації підприємств, евакуації населення, підготовки та оснащення рятувальних формувань, надання медичної допомоги потерпілим і т. ін..
Ефективність рятувальних заходів залежить від розвитку подій та кількості часу, який мають в своєму розпорядженні рятувальні формування.
При зсувних процесах можливі випадки завалювання людей ґрунтовими масами, нанесення їм ударів та травмування предметами, що падають, будівельними конструкціями, деревами і т. ін.. В цих випадках необхідно надати потерпілим першу долікарняну допомогу.
При наявності часу до початку зсуву, населення з небезпечних районів повинно бути евакуйованим в безпечні місця. Евакуація здійснюється будь-яким чином, пішки чи з використанням транспортних засобів. Разом з населенням евакуації підлягаються матеріальні цінності, відгон сільськогосподарських тварин і т. ін..
При отриманні повідомлення про зсуви або перших ознаках його прояву необхідно терміново покинути приміщення, попередити про небезпеку оточуючих та вийти в безпечне місце. Перед тим як покинути приміщення необхідно загасити в печах вогонь, перекрити газові крани та виключити світло чи електроприлади. Ці заходи перестороги дозволяють уникнути пожежі.
14. 3. Обґрунтуйте дії при проведенні запобіжних заходів, рятувальних робіт, ліквідації наслідків НС при селевих потоках та лавинах.
Сель - це явище що раптово формується в горах потік суміші води, уламків гірських порід і ґрунту, що виникає в басейнах невеликих рік і сухих русел після інтенсивного танення снігу, зливових опадів, а також проривів моренних і завальних озер при обвалах, землетрусі, зсувах.
Селеві потоки можуть бути локальними (у руслах приплив і в ріці в балках), загального характеру (проходять по основному руслу ріки) і структурними (що рухаються прямолінійно, поза руслом ріки). При русі селевий потік руйнує усе на своєму шляху. Висота потоку може досягати в горах десятків метрів, але при виході в долини мережа розширюється, швидкість руху сповільнюється і поступово потік зупиняється. Якщо на шляху селю виявиться селище або інші спорудження, вони будуть поховані і зруйновані.
Основний спосіб боротьби із селями-закріплення і стимулювання розвитку ґрунтового і рослинного покрив на гірських схилах, і особливо в місцях зародження селів, а також зменшення надходження поверхневих вод, спуск поталої води, перекачування води за допомогою насосів, правильне розміщення на схилах гір різних інженерних гідротехнічних споруджень. Ефективний спосіб боротьби із селями-уловлювання їх спеціальними котлованами, а також штучне розрідження селевого потоку водою.
При погрозі зсуву, селю чи обвалу (при наявності часу) організується евакуація населення в безпечні місця. Перед залишенням будинку найбільш коштовне майно укривається від впливу бруду і вологи. Двері і вікна щільно закриваються. Електрика, газ, водопровід відключаються.
Після закінчення зсуву, селю чи обвалу, переконавшись у відсутності другої погрози, необхідно повернутися до своїх будинків і негайно приступити до розшуку потерпілих, наданню їм першої медичної допомоги, локалізації і ліквідації інших наслідків.
Сніжні лавини також відносяться до зсувів і виникають також, які інші зсувні зсуви. Вони виникають на засніжених схилах крутістю 30-40 градусів. На таких схилах лавини сходять тоді, коли шар снігу, що свіжо випав, складає 30 днів, а для формування лавин зі старого (лежаного) снігу необхідний шар снігу до 70 днів. Для того, щоб лавина могла почати рух, довжина відкритого схилу гір повинна бути 100 -500 м. Швидкість лавини може досягати 100 м/с. Почавши рух від випадкового, нерідко незначного пош-товху, лавина падає в низ, захоплюючи по шляху нові маси снігу, камені і предмети. Схід лавини нерідко загрожує населеним пунктам, спортивним і санаторно-курортним комплексам, залізним і автомобільним дорогам, лініям електропередачі інших народно-господарським об'єктам.
Захист від лавин може бути пасивним й активним. При пасивному уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті роблять обстріл лавинонебезпечних схилів, викликаючи схід невеликих, безпечних лавин, перешкоджаючи в такий спосіб нагромадженню критичних мас снігу.
З метою захисту від лавин споруджень, доріг, будинків улаштовуються лавинорізи, та захисні стінки. У здовж доріг висаджуються лісосмуги, установлюють захисні щити.
15. 3. Обґрунтуйте дії при проведенні запобіжних заходів, рятувальних робіт, ліквідації наслідків НС при урагані, бурі, смерчі.
Це стихійне лихо природного походження має різноманітні прояви і зустрічається на території України майже скрізь. Бурі можуть призводити до значних змін температури та вологості повітря і супроводжуватися зливами, градом та осліплюючими спалахами блискавки яка поєднує вогнем небо та землю.
людини.
Бурі та грози можуть створювати сприятливі умови для формування та ініціювання таких стихійних явищ як повені, селеві потоки, лавини та обвали.
Крім вологих бурь майже на всій території України розповсюдили пилові бурі, особливо на торф’яних ґрунтах де були проведені невдалі меліорації.
Пилові бурі це складні атмосферні утворення, які розповсюджуються на великі території, пов'язані з циклонічною діяльністю і характеризуються великими швидкостями вітру.
Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься бувають: чорні (чорноземи); бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окислів заліза) і білі (солончаки).
Жовті та червоні пилові бурі розповсюджені на території Середньої Азії, і ін. Білі бурі досить рідкісне явище. Воно спостерігається тільки на територіях зайнятих солончаками. (Крим, Арал). В зимово-весняний період в центральних та південних областях України спостерігаються сніжні пилові бурі.
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 52; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!