Змістовий модуль 2. Складання процесуальних документів
Тема 13. Юридична техніка процесуальних актів адміністративного судочинства
Основні терміни та поняття: процесуальні акти-документи у адміністративному судочинстві, рішення, постанова, ухвала, журнал судового засідання, протокол судового засідання, адміністративний позов.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) закріпив новий для вітчизняного адміністративного права інститут адміністративного судового провадження, новий порядок захисту прав – адміністративне позовне провадження, що пов’язано із необхідністю опрацювання питання форми та змісту кожного з процесуальних актів-документів з адміністративних справ.
Тому при вирішенні питання про зміст процесуального акту-документу з адміністративних справ слід виходити, насамперед, з правової природи відповідних процесуальних відносин та їх різниці із правовою природою адміністративного управлінського процесу.
Процесуальні акти-документи у адміністративному судочинстві – це система офіційних актів, які закріплюють процесуальні дії суду та інших учасників судового адміністративного процесу на кожній його стадії (етапі), приймаються з дотриманням необхідної процесуальної форми та змісту з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
|
|
|
Студентам слід розглянути класифікацію процесуальних актів-документів у адміністративному судочинстві. Наступним кроком потрібно з’ясувати вимоги до процесуальних актів-документів у адміністративному судочинстві.
Вимоги до процесуальних актів-документів у адміністративному судочинстві поділено на дві групи: загальні та особливі. Загальними є вимоги, які притаманні усім актам-документам, незалежно від того, мають вони юридичне значення чи ні. Особливими є ті, які характерні для актів, що мають юридичне значення. До загальних вимог відносяться: а) відображення у документі явищ об’єктивної дійсності та розумової діяльності людини через інформацію; б) відображення зазначеної інформації шляхом фіксування адекватними способами та засобами (письмово або графічно, за допомогою технічних засобів аудіо-, відеофіксування, шляхом використання комп’ютерної техніки тощо); в) фіксування здійснюється на носієві, відповідному тому способу фіксування, який використовується – на папері, фотоплівці, електронному носієві тощо.
|
|
|
Особливі вимоги доповнюють загальні і ними є: а) форма акта визначена КАС України; б) зміст акта відповідний певній процесуальній дії; в) наявні відомості щодо органу чи особи, яка уповноважена щодо прийняття такого акта, реквізитів акта тощо; г) прийняття (оформлення) акта уповноваженою особою.
Вимоги до судового рішення можна поділити на дві групи: ті, що встановлені КАС України, і ті, що відповідають правилам юридичної техніки. КАС України встановлено такі вимоги: законність і обґрунтованість (ст. 159), ухвалення у суворій відповідності із визначеним процесуальним порядком (ст. 160), дотримання процесуальної форми (ст. 158) та змісту (ст. 163), винесення у межах компетенції адміністративного суду (ст. ст. 161, 162), мотивувальна та резолютивна частини мають ґрунтуватись на матеріальних і процесуальних нормах, чинних на час вчинення окремої процесуальної дії (випливає з норми ч. 2 ст. 5), оприлюднення у встановленому порядку (ст. 167).
В юридичній літературі як вимоги до судових рішень наводяться ще й інші чинники. Наприклад, небезпідставно зазначається, що: рішення має бути безумовним, в його резолютивній частині не допускаються альтернативи, його виконання не повинно залежати від настання чи ненастання певних умов; рішення викладається однозначно і зрозуміло; рішення має бути викладене без помилок у назвах, датах, без описок, із дотриманням правил граматики та ін.
|
|
|
Стосовно юридичної техніки, правилам якої має відповідати судове рішення адміністративного суду першої інстанції, слід зупинитися на з’ясуванні сутності таких положень:
а) конкретність і вичерпна повнота постанови; логіка викладення і зв’язок положень між собою; відсутність суперечностей, прогалин і колізій; ясність, простота і зрозумілість термінів, що застосовуються; відсутність словесних штампів, застарілих виразів, рідкісних слів, емоційно забарвлених термінів; стислість і компактність викладення; скорочення зайвих дублювань;
б) викладення предмета адміністративного позову та сутності позовних вимог; у постанові повинні бути вирішені усі питання позовної заяви; не повинна містити винятків і відсилань; регулювання має бути однотипним і одноманітним; норми, положення більш загального характеру повинні розміщуватись на початку постанови;
в) наявність реквізитів, які відображають предмет регулювання, сферу дії, юридичну силу. Постанова повинна мати видову і власну назву, посилання на орган, який його видав, дату і місце прийняття, номер і підпис уповноваженої особи.
|
|
|
Аналізуючи вимоги юридичної техніки до судового рішення (постанови, ухвали), варто враховувати, що воно обов’язково повинне містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Вступна частина − розпочинається найменуванням документа та вказівкою на ім’я України, від якої воно постановляється. У вступній частині зазначаються: дата, час та місце прийняття судового рішення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів) і секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмета адміністративного позову (в постановах суду першої інстанції).
Описова частина містить короткий зміст позовних вимог і позицій відповідача (вимог скарги); пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом (узагальнених вимог, доводів, позицій осіб, які беруть участь у справі); встановлених обставин. В описовій частині більш повно вказується: зміст вимог позивача та їх обґрунтування; заперечення відповідача та їх обґрунтування; вимоги позивача про зміну позову і самостійні вимоги третіх осіб; вимоги прокурора, органів державного управління, громадських організацій та інших осіб, а також вказуються розпорядчі дії сторін та суду.
Мотивувальна частина містить: встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови (ухвали), і положення закону, якими він керувався. У мотивувальній частині наводяться всі міркування суду, на яких ґрунтується судове рішення в адміністративній справі.
Резолютивна частина подається із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову (клопотання, заяви, вимоги, скарги) або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат − в постанові місцевого суду; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження. Слід звернути увагу на те, що законодавець з урахуванням особливостей розгляду адміністративних справ у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, зміст постанови і ухвали відповідним чином закріплює в законі (статті 163-166, 206-208, 231-233 КАСУ).
ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
· Поняття та види адміністративно-процесуальних актів-документів.
· Вимоги до процесуальних актів-документів у адміністративному судочинстві
· Правила складання й оформлення судових рішень у адміністративному судочинстві.
ПЛАН ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
· Юрисдикція адміністративних справ. Адміністративно-процесуальні документи.
· Правила складання й оформлення адміністративних постанов та ухвал.
· Правила складання й оформлення адміністративних протоколів.
САМОСТІЙНА РОБОТА
· Специфічні особливості адміністративних протоколів порівняно з кримінально-процесуальними.
· Мовні звороти, що застосовуються в адміністративно-правових документах.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 117; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!