Управління рентабельністю підприємства
Механізм управління рентабельністю підприємства повинен будуватися на основі тісного взаємозв’язку цього показника з обсягом продаж, прибутків і витрат підприємства. Система цього взаємозв’язку широко використовується в економічно розвинених країнах і отримала назву “Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку” (“CVP”). Тактика управління з використанням системи “CVP” основана на її залежності від таких основних факторів: а) обсягу продажу у вартісному чи натуральному вимірах; б) суми постійних витрат; в) суми змінних витрат. Із факторів, які вище названі, можливість підприємства впливати на формування собівартості продукції є найбільш суттєвою, тому система “CVP” основана на нових для керівників підприємств України методах розрахунку собівартості. Отже, поряд з традиційною методикою – методом повних витрат („стандарт–кост”), за рубежем використовується метод сум покриття („директ–костінг”). Подана в роботі методика витратно–цінового аналізу основана на розрахунку собівартості за методом “директ–костінг”. Застосування цього методу дає можливість диференційовано підійти до ролі кожного виду продукції у формуванні прибутку підприємства. Шляхом ранжирування продукції підприємства за запропонованими нижче показниками оцінки можна розмістити види продукції підприємства з позицій стимулювання їх виробництва (див. рис. 10.2, блок 3).
|
|
|
Рентабельність продажу є однією із ключових в оцінці ефективності діяльності підприємства. На зміну цього показника впливають усі фактори, якими визначається зміна суми прибутку від реалізації.
Рівень маржинальної рентабельності співвідносить маржинальний прибуток з ціною реалізації одиниці продукції. Він орієнтує на пошуки шляхів економії постійних витрат.
Коефіцієнт фінансової потужності (КФП) визначається як відношення різниці між обсягом продажу і величиною в точці беззбитковості до обсягу продажу і показує, яку частку в обсязі продажу займає продукція, якій необхідно покрити постійні витрати
КФП = (ОП – ТБ)/ОП×100,
де КФП – коефіцієнт фінансової потужності, %;
ОП – обсяг продажу;
ТБ – величина точки беззбитковості.
Фактор ефективності витрат (ФЕ) розраховується як відношення між мар-жинальним прибутком і змінними витратами та відображає рівень економічності технології виробництва продукції
ФЕ = МП/ПРЗТ,
де ФЕ – фактор ефективності витрат;
МП – маржинальний прибуток;
ПРЗТ – витрати змінні.
Операційний важіль дає кількісну оцінку зміни прибутку в залежності від зміни обсягу реалізації. Він розраховується як відношення маржинального прибутку до операційного прибутку і визначає еластичність операційного прибутку
|
|
|
ОВ = МП/ОПР,
де ОВ – операційний важіль;
МП – маржинальний прибуток;
ОПР – операційний прибуток.
Ефективність формування та використання прибутку підприємства можна охарактеризувати за допомогою системи таких коефіцієнтів:
1) коефіцієнт, що характеризує рентабельність поточних витрат і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. витрат;
2) коефіцієнт дохідності авансованих вкладень, який характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн., вкладену в основні засоби підприємства;
3) коефіцієнт рентабельності сукупних вкладень характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. сукупних вкладень;
4) коефіцієнт валового прибутку показує, чи ефективно використовуються матеріальні ресурси та робоча сила у виробничо-комерційному чи торговельно-технологічному процесі;
5) коефіцієнт операційного прибутку, який характеризує прибуток від операційної діяльності на кожну гривню виручки має підприємство. Високий коефіцієнт операційного прибутку показує, що виручка зростає швидше, ніж операційні витрати;
6) коефіцієнт чистого прибутку є узагальнюючим показником роботи підприємства, тому що порівнює чистий дохід та виручку. Підприємству вигідно мати високий коефіцієнт чистого прибутку, оскільки це правильний шлях до залучення інвесторів;
|
|
|
7) коефіцієнт окупності власного капіталу. Цей показник повинні використовувати насамперед власники підприємств недержавних форм власності, акціонери. Він визначає прибутковість та дохідність підприємства, в які вкладено певний власний капітал.
Дохідність продукції характеризується такими показниками, як рентабельність реалізованої, випущеної продукції та окремих виробів.
Рівень рентабельності реалізації продукції визначається відношенням прибутку від операційної діяльності до суми виручки від реалізації в оптових цінах без ПДВ та акцизу.
Рентабельність реалізації продукції показує, скільки отримано прибутку (у гривнях або у відсотках на одну гривню).
Рентабельність товарного випуску окремих видів продукції визначається відношенням прибутку від випуску даного виду виробів до собівартості товарного випуску цього виробу. Вона характеризує абсолютну суму або рівень (в %) прибутку на 1 грн. витрачених коштів (виробничих ресурсів).
Зміни у рівні показників рентабельності реалізації продукції можуть відбуватись під впливом змін структури реалізації продукції та індивідуальної рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг).
|
|
|
Для оцінювання діяльності підприємства найважливіше значення має показник рентабельності виробничих активів. Цей показник також може використовуватись при вивченні попиту на продукцію.
Рентабельність виробничих активів визначається як відношення прибутку звітного періоду до середньої вартості основних виробничих засобів та матеріальних оборотних коштів. Цей показник можна оцінювати і за чистим прибутком підприємства. На зміну рентабельності виробничих активів впливають зміни рівнів фондовіддачі та оборотності матеріальних оборотних коштів, а також рентабельності обсягу реалізації продукції.
Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів використовують показники рентабельності вкладень: усіх джерел коштів, у функціонуючі кошти, власних вкладень в акції інших підприємств.
Рентабельність вкладень у підприємство в загальному виді визначається за вартістю усього майна, яке має підприємство. Для розрахунку цього показника прибуток звітного періоду або чистий прибуток, або прибуток від операційної діяльності ділять на загальний підсумок балансу. Порівняння з середньорічною сумою балансу різних видів прибутку дасть змогу визначити вплив зовнішніх факторів.
Найбільш повне уявлення про рентабельність вкладів коштів у виробничу діяльність підприємства дає відношення прибутку до функціонуючих коштів, особливо коли у чисельник беруть прибуток від операційної діяльності.
Функціонуючі кошти визначаються як різниця між середньорічною вартістю усіх коштів підприємства і вартістю інвестицій та незавершеного будівництва.
Для фінансового менеджера і аналітика цей показник має важливе значення, оскільки в ньому, з одного боку, враховують прибуток від основної діяльності без надзвичайної діяльності, а, з іншого, – кошти, залучені до виробничої діяльності.
Рентабельність власних коштів дає змогу визначити ефективність використання інвестування власниками коштів у підприємство та порівняти її з можливим доходом від вкладення цих коштів в інші цінні папери.
Питання для самоперевірки
1. Що таке фінансовий стан підприємства?
2. Що таке фінансова звітність? Які основні принципи формування фінансової звітності?
3. Перелічіть концепції фінансового менеджменту.
4. Яка головна мета аналізу фінансових звітів та які задачі необхідно вирішувати при цьому?
5. Що є основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства?
6. Мета аналізу фінансових звітів. Що дозволяє визначити такий аналіз?
7. Що є головним в аналізі фінансових звітів, які вони забезпечують?
8. На які питання повинен дати відповідь аналіз фінансових звітів? Що можна проводити за його допомогою?
9. Розкажіть про методи та прийоми, що використовуються при аналізі фінансових звітів.
10. Що входить до структури аналізу фінансового стану підприємства?
11. Розкажіть все про бухгалтерський баланс.
12. Розкажіть про „Звіт про фінансові результати”.
13. Що являє собою звіт про рух грошових коштів?
14. Що являє собою звіт про власний капітал?
15. Охарактеризуйте види фінансового аналізу. В чому полягає його практичне значення?
16. Що таке фінансовий стан? Які основні завдання аналізу фінансового стану?
17. Розкажіть про показники фінансового стану підприємства.
18. Розкажіть про показники оцінки майнового стану.
19. Розкажіть про показники оцінки ліквідності та платоспроможності.
20. Розкажіть про показники оцінки фінансової стійкості.
21. Сутність фінансового механізму підприємства. Процес управління фінансами підприємства.
22. В чому сутність управління рентабельністю підприємства?
Тестові завдання
1. Фінансовий стан – це:
а) сукупність форм звітності, що складаються на основі даних фінансового обліку;
б) система управління фінансами, що призначена для організації взаємодії фінансових стосунків та грошових фондів;
в) здатність підприємства фінансувати свою діяльність.
2. Який вид фінансового стану не названо:
а) кризовий;
б) стійкий;
в) ________.
3. Фінансова звітність – це:
а) сукупність показників, які відображають процес формування й використання його фінансових ресурсів;
б) сукупність форм звітності, які складаються на основі даних фінансового звіту з метою надання зовнішнім та внутрішнім користувачам узагальнювальної інформації про фінансовий стан;
в) процес розробки систем фінансових планів й планових показників щодо забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами й збільшення ефективності його фінансової діяльності.
4. На яких принципах базується побудова фінансової звітності:
а) стійкості;
б) корисності;
в) відкритості.
5. Своєчасне визначення й усунення недоліків фінансової діяльності та надходження резервів удосконалення фінансового стану підприємства і його платоспроможності – це головна мета аналізу:
а) фінансової звітності;
б) фінансового стану;
в) фінансової діяльності.
6. Які основні задачі зовнішнього фінансового аналізу не названі:
а) аналіз ліквідності;
б) аналіз платоспроможності;
в) аналіз кредиторської й дебіторської заборгованості;
г) ____________;
д) _____________.
7. Які основні цілі внутрішнього фінансового аналізу не названі:
а) планомірне надходження грошових коштів;
б) ______________________________________.
8. Який фінансовий аналіз більш докладний й найбільш комплексно досліджує незадовільний фінансовий стан підприємства, ефективність використання основних й зворотних коштів, взаємозв’язок показників обсягу, собівартості й прибутку:
а) зовнішній;
б) внутрішній.
9. Фінансовий механізм підприємства – це:
а) сукупність форм звітності, які складаються на основі даних фінансового звіту з метою надання зовнішнім та внутрішнім користувачам узагальнювальної інформації про фінансовий стан;
б) сукупність показників, що відображають процес формування й використання фінансових ресурсів;
в) система управління фінансами, що призначена для організації взаємодії фінансових стосунків й грошових фондів з метою оптимізації їх виявлення на кінцеві результати виробництва.
10. З яким із пропонованих висловлювань ви згодні:
а) в ринковій економіці фінансовий стан підприємства відображає кінцевий результат його діяльності;
б) головне в аналізі фінансової звітності – це зрозуміти й правильно інтерпретувати результати обробки даних;
в) завдання зовнішнього фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу;
г) оптимальна взаємодія фінансових стосунків досягається використанням усіх фінансових категорій, нормативами різного роду стимулювання пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
Планування – це 80% мислення,
20% документування,
а потім 100% виконання.
Білл Ньюмен *
Розділ 11
ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ
І ПРОГНОЗУВАННЯ
План
11.1. Системи і методи фінансового планування.
11.2. Системи і методи фінансового контролю.
11.3. Фінансовий моніторинг.
11.1. Системи і методи фінансового планування
Основу механізму управління фінансовою діяльністю підприємства складає фінансове планування.
Фінансовим плануванням є процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.
Фінансове планування на підприємстві (або внутрішньофірмове фінансове планування) базується на використанні трьох основних його систем:
1) прогнозування фінансової діяльності (до 3-х років);
2) поточне планування фінансовою діяльністю (до 2-х років);
3) оперативне планування фінансової діяльності (місяць, квартал).
Всі системи фінансового планування знаходяться у взаємозв'язку і реалізуються в певній послідовності.
Система прогнозування фінансової діяльності є найбільш складною серед даних систем фінансового планування і вимагає для своєї реалізації високої кваліфікації виконавців.
Фінансова ідеологія підприємства характеризує систему основоположних принципів здійснення фінансової діяльності конкретного підприємства, визначуваних його "місією" і фінансовим менталітетом його засновників і менеджерів.
Здійснюване з урахуванням фінансової ідеології прогнозування фінансової діяльності спрямоване, перш за все, на розробку фінансової стратегії підприємства.
Фінансова стратегія підприємства є системою довготермінових цілей фінансової діяльності підприємства, визначених його фінансовою ідеологією, і найбільш ефективних шляхів їх досягнення.
Процес формування фінансової стратегії підприємства здійснюється за такими етапами:
1. Визначення спільного періоду формування фінансової стратегії. Цей період залежить від ряду умов.
2. Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища і кон'юнктури фінансового ринку.
3. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства.
4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації.
5. Розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності.
6. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії.
7. Оцінка розробленої фінансової стратегії.
Система поточного планування фінансової діяльності базується на розробленій фінансовій стратегії і фінансовій політиці за окремими аспектами фінансової діяльності. Це планування полягає в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на майбутній період всі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, обумовити структуру його активів і капіталу на кінець планованого періоду.
Основними видами поточних фінансових планів, що розробляються на підприємстві, є:
1. План доходів і витрат з операційної діяльності є одним із основних видів поточного фінансового плану підприємства, що складається на первинному етапі поточного планування його фінансової діяльності. Метою розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку від виробничо-комерційної (операційної) діяльності підприємства.
2. План доходів і витрат з інвестиційної діяльності відображає основні аспекти фінансового забезпечення цієї діяльності. Метою розробки цього плану є визначення обсягу потреб у фінансових ресурсах для реалізації накреслених інвестиційних програм, а також можливих надходжень цих ресурсів у процесі здійснення інвестиційної діяльності.
3. План надходження і витрачання грошових коштів покликаний відображати результати прогнозування грошових потоків підприємства. Метою розробки цього плану є забезпечення постійної платоспроможності підприємства на всіх етапах планового періоду.
4. Балансовий план відображає результати прогнозування складу активів і структури використовуваних фінансових коштів підприємства на кінець планового періоду. Метою розробки балансового плану є визначення необхідного приросту окремих видів активів із забезпеченням їх внутрішньої збалансованості, а також формування оптимальної структури капіталу, що забезпечує достатню фінансову стійкість підприємства в майбутньому періоді.
Система оперативного планерування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткотермінових планових завдань щодо фінансового забезпечення основних напрямів господарської діяльності підприємства. Головною формою такого планового фінансового завдання є бюджет.
Бюджетом є оперативний фінансовий план короткострокового періоду, що розробляється зазвичай в рамках до одного року (як правило, в рамках майбутнього кварталу або місяця), відображає витрати і надходження фінансових коштів в процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності.
Він деталізує показники поточних фінансових планів і є головним плановим документом, що доводиться до "центрів відповідальності" всіх типів.
Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном "бюджетування" і спрямована на вирішення двох основних завдань:
а) визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних з діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства;
б) забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел.
Процес бюджетування носить безперервний або плавний характер. Вживані в процесі оперативного фінансового планування бюджети класифікуються за такими ознаками:
1) за сферами діяльності підприємства виділяються бюджети:
– операційний;
– інвестиційний;
– фінансової діяльності.
Ці бюджети, розробляються в порядку деталізації відповідних поточних фінансових планів по підприємству в цілому на майбутній квартал або місяць.
Бюджет з операційної діяльності деталізує в рамках відповідного тимчасового періоду вміст показників, відбиваних в поточному плані доходів і витрат з операційної діяльності.
Бюджет з інвестиційної діяльності спрямований на відповідну деталізацію показників поточного плану доходів і витрат з цієї діяльності.
Бюджет з фінансової діяльності покликаний відповідним чином деталізувати показники поточного плану надходження і витрачання грошових коштів.
2) за видами витрат планові бюджети поділяються на:
– поточний;
– капітальний.
Поточний бюджет конкретизує план доходів і витрат підприємства, що доводиться до центрів доходів, витрат і прибутку.
Поточними витратами є витрати виробництва (звернення) з даного виду операційної діяльності. Доходи від поточної (операційній) господарської діяльності формуються здебільшого за рахунок реалізації продукції – товарів або послуг.
Капітальний бюджет є формою доведення до конкретних виконавців результатів поточного плану капітальних вкладень.
3) за широтою номенклатури витрат розділяють бюджети:
– функційний;
– комплексний.
Функціональний бюджет розробляється за однією (або двома) статтями витрат – наприклад бюджет оплати праці персоналу, бюджет рекламних заходів і тому подібне.
Комплексний бюджет розробляється за широкою номенклатурою витрат – наприклад, бюджет виробничої ділянки, бюджет адміністративно-управлінських витрат і тому подібне.
Особливою формою бюджету є платіжний календар, що розробляється за окремими видами руху грошових коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар по розрахунках з постачальниками, платіжний календар по обслуговуванню боргу і тому подібне) і по підприємству в цілому (в цьому випадку він деталізує поточний фінансовий план надходження і витрачання грошових коштів).
Використання систем і методів фінансового планування дозволяє підвищити ефективність фінансової діяльності підприємства, забезпечити її цілеспрямованість.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 115; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!