Порушення розумової працездатності

Ціль заняття: розкрити поняття розумової працездатності. Роздивитися зміну будівлі окремих видів пізнавальної діяльності як індикатор порушення розумової працездатності. Розкрити роль порушень розумової працездатності у формуванні особистісних особливостей і рис характеру.

План

1. Розумова працездатність і істощаємість.

2. Зміна будівлі окремих видів пізнавальної діяльності як індикатор порушення розумової працездатності.

3. Роль порушень розумової працездатності у формуванні особистісних особливостей і чорт характеру.

Порушення розумової працездатності знаходить своє вираження в ряді проявів і приймає нерідко характер порушень як би окремих процесів: пам'яті, коливань уваги. Якщо таким хворим запропонувати заучувати 10 слів і зобразити кількість відтворених слів у виді кривої, те остання носить ламаний характер.

Аналогічні результати були отримані і при дослідженні хворих пробой Крепеліна.

Подібні коливання виявляються як при дослідженні складних форм психічної діяльності, так і при аналізі елементарних її проявів, наприклад, при дослідженні темпу сенсомоторних реакцій. Сповільненість темпу виконання завдання надається в дійсності результатом крайньої нерівномірності темпу окремих операцій.

Іншим дошкульним індикатором зміни сенсомоторних реакцій хворих були дані, отримані при дослідженні зорово-моторної координації хворих. Виявилося, що в хворих, у клінічній характеристиці яких відзначені психічні порушення артеріосклеротичного генеза, крива носила толчкообразний характер. Хворі правильно здійснювали задане їм прямування по силі і швидкості, проте нажими їм не були плавними.

Подібна переривчастість психічних процесів, нестійкість її динаміки, пов'язана очевидно з коливаннями коркового тонусу, призводить нерідко до порушень і більш складних форм інтелектуальної діяльності - до непослідовності суджень.

Коливання розумової працездатності хворих призводили їх до неправильних рішень задач і судженням. Проте, останні виникали періодично і не свідчили про стійке зниження інтелектуальних процесів хворих, про розпад їхньої синтетичної діяльності.

Коливання розумових досягнень при виконанні самих різноманітних задач є проявом більш загального порушення - нестійкості розумової працездатності. Саме коливання розумової працездатності призводять до того, що ті самі хворі те здаються людьми повноцінними, що адекватно мислять і діють, то роблять враження людей, дії яких позбавлені цілеспрямування.

Розумова працездатність може бути також порушена унаслідок швидкого “пересичення”. Стани, коли в людини висихає потреба до продовження початої дії, у той час як умови змушують його їм займатися.

Коливання розумової працездатності могли наступати і внаслідок тенденції до надмірного опосередкування.

Проблема порушення працездатності має велике значення при рішенні практичних задач клініки і педагогіки.

Контрольні питання

1. У яких випадках можна говорити про порушення розумової працездатності хворих?

2. Який основний чинник, на думку В. М. Когана, знижує працездатність хворих?

3. Призведіть класифікацію проявів порушеної працездатності.

4. При виконанні яких завдань виявлялися особливо різкі коливання рівня досягнень?

5. Чи пов'язаний симптом “пересичення” із стомленням?

6. Чому проблема порушення працездатності має велике значення при рішенні практичних задач клініки і педагогіки?

Література до теми

1. Зейгарник Б. В. Личность и патология деятельности. – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 99 с.
2. Зейгарник Б. В. Патопсихология. – М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 576 с.
3. Коган В. М. Принципы и методы психологического обследования в практике врачебно-трудовой экспертизы. – М., 1967.
4. Коробкова Э. А. Проблемы экспертизы трудоспособности и диагностика пограничных состояний. – М., 1939.
5. Мясищев В. Н. Работоспособность и болезнь личности//Советская невропатология, психиатрия и психогигиена. – 1935. – Т. 4. - № 9-1.
6. Рубинштейн С. Я. Экспериментальные методики патопсихологии. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 448 с.
7. Изучение состояния работоспособности у детей дошкольного возраста // Экспериментальные исследования в патопсихологии. – М.: Б. и. ,1976. – С. 215-221.

ТЕМА 9

Аномалії особистісної сфери

Ціль заняття: роздивитися аномалії особистісної сфери: порушення опосредкованості й ієрархії мотивів; порушення змістоутворення; порушення підконтрольності, критичності поводження.

План

1. Порушення опосредкованості й ієрархії мотивів.

2. Порушення змістоутворення.

3. Порушення підконтрольності, критичності поводження.

4. Аномалії характеру й акцентуації індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Методологічні основи патопсихологічного експерименту, спрямованого на дослідження особистості, полягають у тому, що експеримент дозволяє сформувати особливу форму діяльності, у якій включені найголовніші індикатори діяльнісного підходу до особистості: умотивованість дій, їхнє цілеспрямування, можливість контролю, регуляція і критичність. Результати патопсихологічних досліджень особистості дозволяють виділити такі порушення:

-порушення опосередкування й ієрархії мотивів;

-формування патологічних потреб і мотивів;

-порушення змістоутворення;

-порушення контролю за поводженням.

Клінічний матеріал дозволяє простежити закономірності зміни мотиваційної сфери людини, що призводять до зміни позицій, інтересів, цінностей особистості. Такі закономірності можна виявити в дітей із психічними захворюваннями, при яких процес порушення мотивів, установок і цінностей відбувається достатньо розгорнуто.

У таких хворих можуть змінюватися характерологічні риси: з'являється дратівливість, причепливість, грубість, виражений негативізм. Відбувається “зсув мотиву на ціль” (А. Н. Леонтьев), коли формується новий мотив, що спонукає до нової діяльності.

Перекручений відбиток свідомості власної особистості може призвести до специфічних розладів, прийняти характер зміни фізичної уяви “Я”. Перетворення соціальної потреби в патологічний потяг може бути проілюстровано станом хворих нервової анорексії.

Злиття функцій мозку - що спонукає і змістоутворення - надає діяльності людини характер свідомо регульованої. Ослаблення і перекручування цих функцій призводять до порушень діяльності. Становлячись просто що знається, мотив утрачає свою як що змістоутворення, так і спонукальну функцію. Зсув функції мотивів, що змістоутворення, відщіплення діючої функції від що знається порушує діяльність хворих і є причиною деградації їхній поводження й особистості.

Одним із найбільше яскравих проявів порушень особистості є порушення підконтрольності, критичності мислення. Порушення критичності може придбати різні форми і виступати в структурі різноманітних процесів: мислення, сприйняття. Воно може висловитися в неправильній оцінці своєї особистості, власних дій, проявитися в некритичності до своїм психопатичним переживань. Критичність утворить “вершину особистісних якостей людини”. Які б форми некритичність не приймала, вона означає порушення діяльності в цілому.

У хворих із поразкою лобових долей мозку часто зустрічається ситуаційне поводження. У якості ознак такого поводження виступають сугестивність і підлеглість. У деяких випадках ці характеристики можуть приймати гротескний характер.

Втрата можливості оцінювати себе й інших руйнує самою гротескною уявою діяльність хворих. Вона є індикатором їх глибокого особистісного порушення.

Контрольні питання

1. Які порушення особистості дозволяють виділити результати патопсихологічних досліджень?

2. У чому полягає порушення ієрархії й опосередкування мотивів?

3. Як відбувається формування патологічних потреб і мотивів?

4. Чи є зсув функції мотивів, що змістоутворення, відщіплення діючої функції від що знається причиною деградації поводження хворих і їхньої особистості?

5. Чому порушення критичності нерідко сполучаться з тенденцією до персевераціям?

6. У яких хворих зустрічається ситуаційне поводження?

7. Охарактеризуйте ознаки ситуаційного поводження: сугестивність і підлеглисть.

Література до теми

1. Березин Ф. Б., Мирошников М. П., Рожанец Р. В. Методика многостороннего исследования личности. – М.: Медицина, 1976. – 186 с.
2. Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. – К.: Вища шк., 1978. – 141 с.
3. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968.
4. Бурлачук Л. Ф. Исследование личности в клинической психологии. – К.: Вища шк.,1979. – 174 с.
5. Гильяшева И. Н. О возможностях использования метода ТАТ при изучении личности больного в психоневрологической клинике. – Л.: Б. и., 1967. – 228-232.
6. Зейгарник Б. В. Личность и патология деятельности. – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 99 с.
7. Кожуховская И. И. О необходимисти дифференцировать понятие “критичность”// Журнал Невропатология и психиатрия им. С. С. Корсакова. – 1972. - № 11.
8. Кожуховская И. И. Критичность психически больных// Тезисы докладов конференции “Проблемы патопсихологии”. – М., 1972.
9. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и сознание. 18 Международный психологический конгресс. Симпозиум 13. – М., 1966.
10. Лурия А. Р. Высшие корковые функции человека. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 431 с.

ТЕМА 10

---

Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 97; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!