Поняття і види товарних знаків і знаків обслуговування. Оформлення прав на товарний знак (знак обслуговування).
товарний знак - це умовне позначення (символ), якийпоміщається на продукції, що випускається, і заміняє часом довге й незручненайменування виробника товару.
Знаком обслуговування визнається позначення, здатне відрізнити послугиодних юридичних або фізичних осіб від однорідних послуг інших юридичнихабо фізичних осіб.
Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні (образотворчі), словесні, об'ємні та звукові.
Художні знаки -— це зображення предметів, тварин, птахів, людей за допомогою символів, орнаменту, художньої композиції текстів та цифр.
Словесні товарні знаки виражаються словами або сполученнями літер, що створюються фантазією авторів. Вони добре втримуються в пам'яті людей. Цей знак реєструється у вигляді тексту або нестандартного графічного твору.
Об'ємні знаки можуть бути виготовлені в іще більш оригінальному вигляді — металева чи інша упаковка тощо.
Звукові товарні знаки — це музично оформлений текст гімну фірми, адреси, назви продукту тощо.
Змішані або комбіновані товарні знаки — це зображення + слова, зображення + музика, слова + музика. Вони замінюють назву фірми або можуть існувати паралельно. Вони часто повторюються і тому швидко запам'ятовуються.
Товарні знаки є центральним елементом фірмового стилю, фірма має на них виключне право, яке забезпечується державою.
Товарний знак може бути зареєстрований на ім'я юридичної або фізичної особи. Право на товарний знак охороняється державою. На зареєстрований товарний знак видається свідоцтво. Свідоцтво на товарний знак засвідчує пріоритет товарного знаку, виняткове право власника на товарний знак відносно товарів, зазначених у свідоцтві, та містить зображення товарного знака.
|
|
|
219
Виключне право на товарний знак (знак обслуговування) та його цивільно-правова охорона.
Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей знак для комерційних цілей. Що означає "для комерційних цілей"? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак — це коли знак використовує інше підприємство для таких самих товарів або послуг, що і сам володілець. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в даному разі ризик обману споживачів.
Звичайно вважають, що "використання" знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. У деяких законах згадуються також навіть підготовчі дії, зокрема накопичення товарів для продажу на складах.
|
|
|
220
Виключне право на зазначення місця походження товару та його цивільно-правова охорона.
назва місця походження (далі - НМП) товару - назвагеографічного місця, яка вживається для позначення товару, що
походить із зазначеного географічного місця та має особливі
властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними
для даного географічного місця природними умовами або поєднанням
цих природних умов з характерним для даного географічного місця
людським фактором; 1. Правова охорона простого зазначення походження товару
надається на підставі його використання. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає
у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими
(фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо
дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації. 2. Цим Законом надається правова охорона кваліфікованим
зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє
безстроково від дати реєстрації.
221
Поняття та система зобов’язального права.
|
|
|
Зобов'язальне право — це чи не найбільша за обсягом підгалузь цивільного права, норми якої регулюють суспільні відносини, що виникають головним чином у сфері майнового обігу, як при здійсненні підприємницької діяльності, так і при задоволенні фізичними особами власних потреб. В основному це відноси
ни, що виникають у зв'язку зі здійсненням власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) своїх повноважень, при яких майно переходить від власника (іншої уповноваженої особи) до інших осіб.
Усе зобов'язальне право може бути поділене на:
1) загальну частину;
2) спеціальну частину (окремі види зобов'язань).
Загальна частина зобов'язального права включає в себе:
1) універсальні загальні положення (що стосуються усіх видів зобов'язань);
2) загальні положення договірного права.
Універсальні загальні положення стосуються всіх видів зобов'язань. Вони містять характеристику зобов'язань, його елементів, визначають загальні правила їх виконання і припинення, забезпечення їх виконання тощо; у свою чергу загальні положення договірного права містять правила, що стосуються тільки договорів як головної підстави виникнення зобов'язань. Це визначення поняття договору і принципів договірного права, змісту договору, порядку його укладення, зміни, виконання і припинення, тлумачення договору тощо.
Слід зазначити, що якщо у ЦК 1963 р. загальні положення договірного права були розміщені серед інших загальних положень зобов'язань (ст.ст. 153—160), то у ЦК 2003 р. вміщено спеціальний розділ (розділ II книги 5, ст.ст. 626—654) "Загальні положення про договір". До речі, подібний підхід має місце і у багатьох інших європейських країнах. Наприклад, у Німецькому цивільному кодексі спальним положенням договору присвячений розділ З книги І ( Загальна частина") і розділ 2 книги II ("Зобов'язальне право"). І а кий підхід здається цілком виправданим, оскільки, як зазначало- і я вище, відповідає значенню договірного права в опосередкуванні цивільного обігу.
Спеціальна частина зобов'язального права (окремі види зобов'язань) поділяється на:
окремі види договорів (глави 54—77 ЦК);
окремі види недоговірних зобов'язань (глави 78—83 ЦК).
У свою чергу, окремі види договорів з урахуванням мети, суті й імісту угод, можуть бути об'єднані в такі групи:
— договори про передачу майна у власність;
— договори про передачу майна у тимчасове користування;
— договори про надання послуг;
— договори про виконання робіт;
— договори у кредитно-розрахункових відносинах;
— договори про спільну діяльність;
— договори про забезпечення зобов'язань.
|
|
|
222
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 124; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!