Поняття обмежених речових прав. Обмежені речові права і право власності.
Речові права на чуже майно – це права, які в певному обсязі надаються особі на річ, яка є власністю іншої особи можливість безпосередньо її використовувати для задоволення своїх культурних, господарських та ін. потреб.
Ознаки:
- є похідними від ПВ. (ПВ належить одній особі, в той час як інша має на те ж майно речові права, тільки вужчі за змістом).
- абсолютний характер
- передбачає слідування права за речами (зміна власника речі не є підставою для припинення обмеж. Реч. Права)
- здійснюється лише в певних межах (вони залежать від виду речового права, встановл. Законом і конкретизуються у договорі з власником).
Види обмежених речових прав.
Стаття 395. Види речових прав на чуже майно
1. Речовими правами на чуже майно є:
1) право володіння;
2) право користування (сервітут);
3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
2. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Поняття і зміст володіння. Суб’єкти і об’єкти володіння. Виникнення і припинення володіння.
Володіння – це такий фактичний стан, коли володілець має певну річ чи майно (тримає його у себе), здійснює господарське панування, але права на річ може і не мати (наприклад: володіння річчю за договором зберігання).
Зміст володіння полягає у можливості володіння, користування і розпорядження річчю. При цьому всі зазначені можливості тлумачаться як фактичні стани і не оцінюються як суб'єктивні права.
|
|
|
Стаття 397. Суб'єкти права володіння чужим майном
1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
2. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Стаття 398. Виникнення права володіння
1. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Стаття 399. Припинення права володіння
1. Право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна.
2. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
164-167
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене договором, законом, заповітом або рішенням суду щодо земельної ділянки та інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб (особистий сервітут).
|
|
|
Земельний сервітут – це право власника чи землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут права володіння, користування та розпорядження нею. Реалізація земельного сервітуту повинна здійснюватися способом, який є найменш обтяжливим для її власника. Право земельного сервітуту може бути встановленеможе бути за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Якщо сторони між собою не досягли домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Оскільки сервітут дозволяє визначити обсяг прав щодо користування особою чужим майном, то він може бути встановлений або на певний строк або безстроково.
Користування сервітутом є платним, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном та зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
|
|
|
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду на велосипеді чи транспортному засобі через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, можливості встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності – від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку до іншої особи. Такий сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом фізичним чи юридичним особам особою, в інтересах якої встановлено сервітут.
|
|
|
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо). Однак, у даному випадку, вони носять, як правило, особистий характер і визначаються як особисті сервітути. Так, членам сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, надається право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Сервітут припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут і власника майна, обтяженого сервітутом;
2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
4) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
5) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут;
6) рішення суду про скасування земельного сервітуту;
7) порушення власником умов користування сервітутом;
8) за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Так, наприклад, власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо його встановлення створює перешкоди у використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням, а також у випадку припинення підстав його встановлення.
Сервітут припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут і власника майна, обтяженого сервітутом;
2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
4) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
5) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут;
6) рішення суду про скасування земельного сервітуту;
7) порушення власником умов користування сервітутом;
8) за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Так, наприклад, власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо його встановлення створює перешкоди у використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням, а також у випадку припинення підстав його встановлення.
166
Серед особистих сервітутів виділяють узус та узуфрукт.
Узус - це речеве право користування чужою річчю (майном) без одержання доходів. Узуарій може лише користатися чужим майном, але не має права на доходи від нього. По суті це не користування, а лише володіння. Однак користування також не виключається, зокрема, узуарій має право користатися плодами речі для задоволення особистих потреб . У той же час він не має права одержувати доходи від речі. Узус відрізняється від узуфрукта значно меншим обсягом прав.
Узуфрукт - речеве право конкретної особи (узуфруктарія) користуватися й одержувати доходи з чужої неспоживаної речі без зміни її субстанції. Узуфруктарій має право володіти і користуватися чужою річчю в повному обсязі, одержувати від її будь-які доходи як природні, так і юридичні. Узуфрукт можна надавати в користування третім особам за винагороду або без неї. Узуфрукт можливий і без володіння. Він не може відчужуватися і переходити в спадщину, припиняється смертю узуфруктарія. Узуфруктарій зобов'язаний користатися майном сумлінно, з належною турботою. Він не може змінювати річ ні з яких причин, навіть якби така зміна поліпшувала б її. Узуфруктарій несе відповідальність перед власником майна за навмисне чи необережне заподіяння шкоди.
167
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 138; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!