Серія: Соціальні комунікації, 2011 р., № 4
119
ІІ. Постановка завдання
Висловлення провідних фахівців з соціа-
льної комунікації України та Росії актуалізу-
вали проблему необхідності конкретизації
місця журналістського розслідування не
тільки у журналістиці, а й у суспільстві, що й
становить мету нашої статті.
ІІІ. Результати
На нашу думку, вирішенню цієї проблеми
сприятиме порівняльний аналіз оперативно-
розшукового й інформаційного законодавст-
ва для визначення меж: 1) законодавчої
відповідальності журналіста, з одного боку,
й оперативного працівника – з іншого;
2) юридичної та соціальної захищеності
першого й другого; 3) правничих умов для
журналістського й оперативно-розшукового
розслідувань.
Перший, поверховий погляд на Закон
України “Про оперативно-розшукову діяль-
ність” і законодавчі акти, які регулюють жур-
налістську діяльність, демонструє, що в мо-
мент обрання теми розслідування журналіст
є особою, набагато вільнішою, ніж операти-
вний працівник. Його права на інформаційну
діяльність, у тому числі свобода обрання
теми, охороняються ст. 34 та 54 Конституції
України, ст. 309 Цивільного кодексу України,
ст. 9 та 10 Закону України “Про інформа-
цію”, ст. 26 Закону України “Про друковані
засоби масової інформації (пресу) в Украї-
ні”, ст. 4 Закону України “Про доступ до пуб-
лічної інформації”.
На відміну від журналістського рішення
щодо предмета збору інформації, операти-
вно-розшукова діяльність має ґрунтуватися
на чітко визначених підставах, перелічених
у ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оперативно-
розшукову діяльність”:
1) наявність достатньої інформації, оде-
ржаної в установленому законом порядку,
що потребує перевірки за допомогою опера-
тивно-розшукових заходів і засобів, про:
− злочини, що готуються або вчинені не-
встановленими особами;
− осіб, які готують або вчинили злочин;
− осіб, які переховуються від органів роз-
слідування, суду або ухиляються від
відбування кримінального покарання;
− осіб безвісно відсутніх;
− розвідувально-підривну діяльність спец-
служб іноземних держав, організацій та
окремих осіб проти України;
− реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу,
майну працівників суду і правоохорон-
них органів у зв’язку з їх службовою дія-
льністю, а також особам, які беруть
участь у кримінальному судочинстві,
членам їх сімей та близьким родичам, з
метою створення необхідних умов для
належного відправлення правосуддя;
співробітників розвідувальних органів
України у зв’язку із службовою діяльніс-
тю цих осіб, їх близьких родичів, а також
осіб, які конфіденційно співробітничають
або співробітничали з розвідувальними
органами України, та членів їх сімей з
метою належного здійснення розвідува-
льної діяльності;
2) запити повноважних державних ор-
ганів, установ та організацій про перевірку
осіб у зв’язку з їх допуском до державної
таємниці і до роботи з ядерними матеріала-
ми та на ядерних установках;
3) потреба в отриманні розвідувальної
інформації в інтересах безпеки суспільства і
держави;
4) наявність узагальнених матеріалів
центрального органу виконавчої влади із
спеціальним статусом з питань фінансового
моніторингу, отриманих в установленому
законом порядку.
Важливо, що одним із джерел інформа-
ції, яка може буде підставою для оператив-
но-розшукової діяльності, Закон визнає по-
відомлення засобів масової інформації (ч. 2
ст. 6 Закону України “Про оперативно роз-
шукову діяльність”).
Законом заборонено приймати рішення
про проведення оперативно-розшукових за-
ходів за відсутності підстав, передбачених у
вищезгаданій статті. У кожному випадку на-
явності підстав для проведення оперативно-
розшукової діяльності заводиться операти-
вно-розшукова справа. Постанова про її за-
ведення підлягає затвердженню начальни-
ком уповноваженого органу. У постанові
зазначаються місце та час її складання, по-
сада особи, яка виносить постанову, її прі-
звище, підстава та мета заведення опера-
тивно-розшукової справи. Без заведення
оперативно-розшукової справи проведення
оперативно-розшукових заходів забороня-
ється (ст. 9 Закону України “Про оператив-
но-розшукову діяльність”).
Контроль за оперативно-розшуковою ді-
яльністю здійснюється Міністерством внут-
рішніх справ України, Службою безпеки Ук-
раїни, Службою зовнішньої розвідки Украї-
ни, спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у справах охоро-
ни державного кордону, Управлінням дер-
жавної охорони України, Державною подат-
ковою адміністрацією України, центральним
органом виконавчої влади з питань вико-
нання покарань, розвідувальним органом
Міністерства оборони України (ст. 9 Закону
України “Про оперативно-розшукову діяль-
ність”).
Нагляд за додержанням законів під час
проведення оперативно-розшукової діяль-
ності здійснюється прокуратурою (ст. 14 За-
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 103; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!