Національне законодавство про місцеве самоврядування

Перелік питань до самостійної роботи:

1. Основні напрямки сучасної фінансової політики України.

2. Суть податкової реформи, яка проводиться в Україні.

1.Фінансова політика - це комплекс державних заходів, що забезпечують ефективне функціонування фінансів і фінансової системи. Це, у свою чергу, стимулює розвиток матеріального виробництва і створює економічний грунт для здійснення державою покладених на неї функцій і завдань.

Фінансова політика охоплює широкий комплекс заходів:

- розробку загальної концепції фінансової політики, визначення її основних напрямів, цілей і головних завдань;

- створення адекватного фінансового механізму;

- управління фінансовою діяльністю держави та суб’єктів господарювання.

Завдання фінансової політики - це:

- забезпечення умов для формування максимально можливих фінансових ресурсів;

- встановлення раціонального, з погляду держави, механізму розподілу і використання фінансових ресурсів;

- організація регулювання і стимулювання економічних та соціальних процесів фінансовими методами;

- формування фінансового механізму і його розвиток відповідно до цілей і стратегій, що постійно змінюються;

- створення ефективної і максимально дієвої системи управління фінансами.

Типи фінансової політики

Класичний тип

(був панівним до 20-х років XX століття)

Біля її джерел стояли класики політичної економії Адам Сміт і Девід Рікардо.

Основа класичної фінансової політики - невтручання держави в економіку, збереження вільної конкуренції, використання ринкового механізму як головного регулятора господарських процесів.

Регулююча фінансова політика

30-х-60-х роки

В основу даної політики покладена економічна теорія Дж. М. Кейнса (1883-1946) про необхідність втручання і регулювання державою циклічного розвитку економіки і соціальних відносин з метою забезпечення повної зайнятості населення. Основними важелями втручання держави в економіку стають державні видатки, що формують додатковий попит.

Планово-директивна фінансова політика

Яскравим прикладом - СРСР.

Планова система управління, заснована на державній формі власності, давала змогу здійснювати пряме директивне управління всією економікою, у тому числі й фінансами. Головна мета такої фінансової політики - досягнення максимальної концентрації фінансових ресурсів держави в руках центральних органів влади.

Проявляється фінансова політика у:

• фiнансовому законодавствi;

• в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв (найважливiшими з яких є податки);

• в перерозподiлi фінансових ресурсів мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни;

• в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн.

Фінансова стратегія - це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу. Прикладом стратегiчних завдань i вiдповiдно їх фiнансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиницi, проведення приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.

Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему.

У контексті данного питання треба виокремити наступні рівні законодавства, що регулює діяльність місцевих органів виконавчої влади:

1. Конституційний рівень;

2.Рівень законів та інших актів прирівняних до них (Декрети КМУ прийняті відповідно до Закону України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання» від 18 листопада 1992 року № 2796-XII)

Рівень підзаконних нормативно-правових актів, який у свою чергу поділяється на такі підрівні:

а) Акти Президента України, Постанови Верховної Ради України;

б) Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України;

в) Накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

г) Рішення місцевих державних адміністрацій та місцевих Рад, а також накази інших місцевих органів виконавчої влади.

Міжнародного значення:

Європейська Хартія місцевого самоврядування (Рада Європи, 15 жовтня 1985 р.);

Всесвітня декларація місцевого самоврядування (1985 р.);

Європейська декларація прав міст (Постійна конференція місцевих і регіональних органів влади Європи Ради Європи, 18 березня 1992 р.);

Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (ухвалена Комітетом міністрів 14 січня 1994 р. на 506 зборах заступників міністрів);

Європейська Хартія міст (Страсбург, 17-19 березня 1992 р.);

Національне законодавство про місцеве самоврядування

Конституція України (прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., розділ 10: Місцеве самоврядування);

Конституція Автономної Республіки Крим (прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 р., розділ 4. Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим);

Бюджетний Кодекс України;

Податковий Кодекс України (вступив в дію з 1.01.11);

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами);

Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (від 14 січня 1998 р.);

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів» (від 4 лютого 1994 р.);

Закон України «Про передачу, об‘єктів права державної та комунальної власності» (від 3 березня 1998 р.);

Хартія Українських міст (прийнята Загальними зборами Асоціації міст України 26 червня 1997 р., м. Київ);

Закон України «Про Всеукраїнський та місцеві референдуми» (від 3 липня 1991 р.);

Закон України «Про столицю України — місто герой Київ» (від 15 січня 1999 р.); Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (зі змінами) і ін.

Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 124; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!