За якими основними ознаками володіння відрізняється від держання?
Володіння можна визначити як фактичне панування над річчю, поєднане з наміром ставитися до неї як до своєї, тобто володіти незалежно від волі іншої особи, самостійно; держання ж можна визначити як фактичне володіння річчю без такого наміру.
Практичне значення різниці між володінням і держанням виражалося у порядку їх захисту- володілець мав право прямо і безпосередньо вимагати собі захисту від претора в усіх випадках, коли він у ньому відчує потребу; держатель у тих самих випадках, що і володілець, повинен діяти через власника, від якого залежить надати захист чи утриматися від нього.
112.Які вимоги ставились до суб’єктів володіння в Римі?
Відомо, що володіння складається з двох елементів: суб’єктивного і об’єктивного. З цього випливає, що суб’єктом володіння могли бути лише ті особи, які мають свою власну долю. Такими не могли бути, зокрема, діти віком до 7 років, душевнохворі, юридичні особи (однак юридичні особи, малолітні, душевнохворі могли здобути право на володіння через представника).
113. Цивільне володіння (possessio civile). Цей вид володіння з'явився тоді, коли не було права власності на землю. Оскільки земля вважалася спільним майном всіх громадян Римської держави, то було дозволено захоплювати пустуючі або покинуті ким-небудь землі для подальшої обробки. Вважалося, що домовладика, захоплюючи землю, володіє нею для своєї сім'ї. В Законах XII таблиць вказувалося, що володілець землі, обробляючи її протягом двох років, перетворюється на власника землі. Законне володіння — це володіння, набуте будь-якою особою дозволеним способом, наприклад, шляхом передачі, купівлі тощо. Незаконне володіння — це володіння, набуте недозволеним способом, наприклад, шляхом насильства, обману, таємного викрадення тощо. Незаконне володіння може бути двох видів: добросовісне і недобросовісне. Добросовісне володіння мало місце лише тоді, коли володілець речі не знав і не повинен був знати, що він не має правомірного володіння (наприклад, крадена річ куплена на базарі). Недобросовісне володіння означає, що володар знає і повинен знати,що він не має права володіння на цю річ (наприклад злодій).
|
|
|
Для чого встановлювалась добросовісність володіння?
Різниця між добросовісним і недобросовісним володільцями мала значення у ряді правовідносин. Зокрема, тільки добросовісний володілець міг набути за давністю володіння право власності; у випадках, коли власник подав позов про повернення речі від фактичного володільця, недобросовісний володілець речі суворіше відповідав за збереження речі, за плоди від неї і прибутки, ніж добросовісний. Наприклад, добросовісний володілець зобов'язаний був повернути всі наявні плоди на момент пред'явлення позову і повертав одержані прибутки тільки після подання позову; недобросовісний зобов'язаний був повернути одержані прибутки, а також відповідав за ті, які він міг би одержати, але не одержав через недбале використання речі.
|
|
|
Назвіть обмеження права власності
Підставами виникнення обмежень права власності були закон і правочин.
Закон (lex). На підставі закону обмеження права власності виникали водночас з появою самої власності з міркувань суспільного інтересу або в інтересах сусідів за так званим сусідським правом.
До числа обмежень права власності відносяться заборони відчуження. Ці обмеження полягали в тому, що власник був позбавлений права відчужувати свою річ. Такі заборони встановлювалися по-різному: законом, рішенням суду, заповітом та договором.
За законом заборонялося відчужування приданого (dos), дошлюбного дарунка (donatio).
Право відчужування могло бути заборонено рішенням суду в інтересах позивача, наприклад заборона на нерухоме майно відповідача.
Назвіть випадки припинення володіння.
Володiння припинялось у таких випадках:
|
|
|
а) фiзичної загибелi речi-не можна здiйснювати володiннярiччю, якої немає;
б) юридичної загибелi речi, тобто коли вона вилучалася з ци-вiльного обороту - не була об'єктом права приватної власностi i,отже, об'єктом володiння;
в) якщо володiлець втрачав один з правових елементiв воло-дiння (тiло володiння чи володiльницьку волю), тобто фактичнеобладання рiччю, бажання вважати її своєю. Iншими словами, володiння припинялося тими самими способами, як i набувалося.Пiсляпродажу володiлець втрачав право на володiння рiччю, пе-редаючи її покупцевi. Вiн втрачав володiння i при будь-якому iн-шому позбавленнi фактичного обладання рiччю, наприклад приїї загубленнi, крадiжцi. Крiм того, володiння припинялося зi смер-тю обладателя речi. Його спадкоємцi повиннi були знову здiйснитиi обгрунтувати весь склад володiння у своїй особi.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 262; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!