Назвіть види речей у римському праві.
1.Речі рухомі і нерухомі. 2. Речі прості і складні. 3. Речі подільні і неподільні.4. Речі споживні і неспоживні.
5. Речі, наділені родовими ознаками, і речі індивідуально-визначені. 6. Речі головні і побічні (придаткові) 7. Речі в обороті і вилучені з обороту. 8. Майно. Сукупність різних речей, об'єднаних господарським призначенням римські юристи розглядали як одне ціле - майно.
Що таке сервітут?
Сервітут - це право на чужу тілесну річ, згідно з яким річ, крім свого власника, служить ще й іншій особі в якомусь одному або декількох відношеннях
Види прав на речі.
Класифікація майнових прав на речові і зобов'язальні римськими юристами не згадується. Вони розрізняли лише речові позови (actio in rem) і особисті позови (actio in personam). Розмежування речових і зобов'язальних прав вироблено в пізніший період. Зокрема, римські юристи вважали, що в тих випадках, коли особа має таке право на річ, яке дає її носію можливість безпосередньої дії на неї, то таке право є речовим. Коли ж у суб'єкта немає безпосереднього права на річ, а тільки є право вимагати від іншої особи надання речі, то таке право є Зобов'язальне. Отже, різниця між речовим і зобов'язальним правом проводиться за об'єктом права. Якщо об'єктом права є певна річ, то це право речове, а коли об'єктом права є певна дія іншої особи з приводу певної речі - то це право зобов'язальне.
До речових прав римське право відносило такі інститути: володіння, право власності, сервітути та інші права на чужі речі; до зобов'язальних прав договірне право, деліктне право, інші зобов'язання, які виникають з позадоговірних правомірних дій.
|
|
|
Назвіть інститути, які складають речове право.
1) Володіння:
а) законне
б) незаконне: добросовісне і недобросовісне
в) похідне: володіння заставодержця, секвестрація(якщо мiж двома особами виник спiр про право на рiч, то до рiшення суду вони могли передати спiрну рiч на зберiгання третiй особi - секвестрарiю, якому з тих же мотивiв надавався самостiйний володiльницький захист.), пекарій(надання власником з певною метою, часто полiтичною, свого майна iншим особам у тимчасове i безоплатне користування)
2) право власності: а) квіритське; б)перегринів; в)преторське; г) провінційне
3) право на чужі речі: а) сервітути; б) емфітевзис; в) суперфіцій; г) застава
Випадки визнання заповіту недійсним.
Заповіт може стати недійсним через деякий час з таких причин: а) внаслідок capitis dominutio - обмеження правоздатності; б) якщо спадкоємець втрачає право або помирає раніше, ніж спадкодавець; в) якщо заповіт буде анульований самим спадкодавцем шляхом заяви в суді або в присутності трьох свідків; г) якщо спадкодавець укладає новий заповіт.
|
|
|
Умови, необхідні для прийняття спадщини.
Якщо закликані до спадкування особи були нездатні самостійно прийняти спадщину, то замість них спадщину приймали їх законні представники (опікуни і піклувальники).
Воля на прийняття спадщини могла бути виражена різними засобами. У стародавні часи прийняття спадщини здійснювалося у формі особливого урочистого акту. Спадкоємець у пристуності свідків у будинку спадкодавця урочисто заявляв про прийняття спадщини.
Воля спадкоємця про прийняття спадщини могла бути виражена за допомогою так званих конклюдентних дій, з яких достоменно випливає, що спадкоємець прийняв спадщину. Наприклад, спадкоємець вступає у фактичне управління спадщиною, продовжує проживати в будинку, який входить у спадкову масу, сплачує податки. Термінів для прийняття спадщини за цивільним правом не існувало. Однак спадкодавець, призначаючи спадкоємця, міг приписати здійснити цей акт у певний строк (здебільшого упродовж 100 днів).
Коли спадщина ставала вимороченою?
З появою спадкування за преторським едиктом така можливість заволодіти лежачою спадщиною вже не приваблювала. Якщо хтось і заволодів нею, то на вимогу спадкоємця речі необхідно було повернути, більше того, за законом Авроелія розкрадання спадщини визнавалось злочином. І лише в тому випадку, коли спадщина не була прийнята жодним із спадкоємців як за заповітом, так і за законом, вона вважалася вимороченою. У стародавні часи таке майно вважалося безгосподарним і могло бути захоплено кожним бажаючим. Однак у період принципату виморочене майно вже передавалося державі, а в період дошінату за муніципальним сенатом, церквою, монастирями було визнано переважне право на одержання вимороченого майна.
|
|
|
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 441; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!